лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Правова статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ
ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ
1.1. Поняття правової статистики.
1.2. Історія розвитку правової статистики.
1.3. Основні галузі правової статистики.
1.4. Предмет і завдання правової статистики.
1.5. Методологічні основи правової статистики.
1.6. Сучасна організація правової статистики.
1.7. Значення правової статистики в діяльності правоохоронних органів.
Питання для самоконтролю.
1.1. Поняття правової статистики
Слово «статистика» походить від латинського слова «status» — стан, становище, положення та італійського слова «stato» — держава і означає певну суму знань, відомостей про дер­жаву. Від початкового значення цього слова до сучасного його розуміння велика історична відстань. Ще у другій половині XVII сто­ліття англійські «політичні арифметики», не оперуючи словом «статистика», уперше застосували статистичні методи аналізу ма­сових суспільних явищ: Дж. Граунт — з метою вивчення руху насе-
лення, У. Петті — обчислюючи народне багатство, дохід, чисель­ність і склад населення. Лише 1723 року німецький професор М. Шмейцер почав читати в Йєнському університеті публічні лек­ції з політичної статистики і ввів це слово в науковий лексикон.
Цим словом у середині ХVIII століття почали називати фактич­ні відомості про окремі держави: територіальний поділ, економіку, чисельність і рух населення і т. п. З часом зміст цього терміна ускладнювався, розширювався, уточнювався.
Нині під статистикою розуміють:
1) сукупність статистичних даних про масові явища у природі та суспільстві;
2) вид практичної діяльності, пов’язаний зі збором, обробкою, узагальненням статистичної інформації про суспільно-економічні явища і процеси;
3) галузь знань «статистична наука», яка за допомогою притаманних їй прийомів і методів вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їхнім якісним змістом та подає кількісну оцінку тенденцій і закономірностей їх формування і розвитку.
Статистика своїми показниками охоплює всі сторони економіч­ного, політичного, соціального, культурного і правового життя су-
спільства, а тому вона є багатогалузевою наукою. Можна виокреми­ти три рівні статистичної науки.
Перший рівень — загальна теорія статистики, тобто наука про загальні принципи, правила і закони кількісного оцінювання соціально-економічних явищ.
Другий рівень — економічна і соціальна статистика. Економіч­на статистика вивчає явища і процеси в галузі економіки на макрорівні: структуру і пропорції суспільного відтворення; розробляє систему показників для аналізу стану і розвитку економіки; наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання. Соціальна статистика формує систему показників для різнобічної характеристики соціальних відносин.
На третьому рівні виокремлюються різні галузі економічної і соціальної статистики. Однією з таких галузей соціальної статистики і є правова статистика, яка у своїх показниках відбиває про­цес охорони державного і суспільного устрою, усіх форм власності і свободи економічної діяльності фізичних і юридичних осіб, су-
спільного порядку і безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина. Отже, головною метою правової статистики є облік порушень законності, які розглядаються правоохоронними органами, і заходів боротьби з ними. Це органи Міністерства внутріш-
ніх справ, податкової міліції, Генеральної прокуратури, Міністер­ства юстиції, Державної судової адміністрації, Служби безпеки, Державної митної служби, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного департаменту з питань виконання покарань, контролюючі та інші органи, які відповідно до законодавства мають право порушувати кримінальні справи, провадити попереднє слідство та дізнання, здійснювати державні заходи соціального контролю за правовими процесами.
Термін «правова статистика» для визначення названих щойно процесів виник у 80-х роках ХХ століття. До цього поряд зі словом «статистика» можна було побачити слова «моральна», «кримінальна», «судова», «юридична». Кожна з цих назв є свідченням розвитку правової статистики як науки і практичної діяльності.
Моральна статистика вивчала моральний стан суспільства — злочинність, цивільні і адміністративні правопорушення, різні аморальні вчинки. Кримінальна статистика стосувалася лише злочинності та кримінального правосуддя. До 60-х років ХХ століття широко використовувався термін «судова статистика», оскільки в цей час ураховувалась не злочинність, а судимість. Але з часом до судової статистики стали відносити не тільки діяльність судових органів, а й роботу інших юридичних органів. А тому поняття «судова статистика» було змінено на значно ширше поняття «правова статистика», яке успішно використовується і сьогодні.
Однак автор підручника «Юридическая статистика» В. В. Лу­нєєв вважає, що термін «правова статистика» не охоплює всіх
аспектів правової діяльності (причин і мотивів злочинності, особи злочинця, заходів попередження злочинів і т. п.) і пропонує галузь науки, яка подає кількісну оцінку правової і іншої юридич­ної діяльності назвати «юридичною статистикою» [9, с. 13].
Вчені-юристи і статистики в Україні сприйняли і широко використовують термін «правова статистика».
Поряд з іншими джерелами саме правова статистика дає змогу встановити ефективність діяльності правоохоронних органів. Знаючи кількість скоєних злочинів та злочинців, маючи інформацію про порушення трудового, житлового, сімейного чи іншого цивільного законодавства, про поширеність кримінальних і адміністративних правопорушень у сфері економіки, про розміри за-
вданих збитків, правоохоронні органи отримують можливість ефек­тивніше зміцнювати законність та правопорядок у суспільстві.
Правова статистика посідає певне місце у системі соціально-правових наук. З часу свого становлення і розвитку правова статистика ґрунтується як на єдиних методологічних принципах загальної теорії статистики, так і на теоретичних положеннях юридичних наук, які розкривають істотні, якісні особливості правових явищ і процесів.
У такому ракурсі можна розглядати очевидний взаємозв’язок правової статистики з правознавством у цілому і з окремими галузями права. Кримінально-правова статистика тісно пов’язана з кри­мінологією, кримінальним правом і процесом, кримінально-вико­навчим правом, криміналістикою, які є визначальними для правової статистики. Ці науки встановлюють якісну, матеріальну природу правових явищ (злочину, злочинності), кількісну характеристику яких подає правова статистика (рівень, структура, динаміка злочинності). Це стосується і цивільно-правової та адміністративно-правової статистики.
Правова статистика збагачує юридичні науки конкретними фактами, відповідними закономірностями і взаємозв’язками в до-
сліджуваних правових явищах і процесах. Правова статистика обґрунтовує ті чи інші наукові положення юридичних наук, бо дані статистики узагальнюють практику, яка є засобом перевір-
ки знань, критерієм істинності будь-якої теорії.

1.2. Історія розвитку правової статистики
Вивчаючи будь-яку науку, зокрема й правову статистику, необхідно звертатися до її історії. Перші наукові висловлювання в галузі правової статистики датуються VII-XVIII століттями. Але виникнення кримінальної статистики припадає на 30-ті роки ХІХ століття, коли систематично почали збиратися відомості про злочинність у Франції (А. Геррі) і Бельгії (А. Кетле). Широко відомі у світі праці А. Кетле «Обчислення ймовірносних злочинів» (1829) та «Про людину і розвиток її здібностей» (1835), в яких він передбачав не тільки кількість, але й окремі види злочинів, а також розробляв основи статистики злочинності та інших негативних явищ у суспільстві.
Але перевага щодо статистичного вивчення найрізноманітніших явищ морального стану суспільства, безперечно, належить російському революціонеру-демократу О. М. Радищеву (1749—1802), який на 30 років раніше за А. Кетле у праці «О законоположении» запропонував систему відомостей для розробки нових законів, склав програму статистичного дослідження злочинів та мір покарання, запропонував досліджувати злочинність в її динаміці за тривалі періо­ди часу, що мало сприяти встановленню її причин і мотивів, а також вибору способу здійснення правосуддя і давало б змогу використовувати цей матеріал для розробки нових гуманних законів.
Процес виникнення, становлення і розвитку правової статистики історично пов’язується з формуванням певних соціальних інститутів — органів охорони правопорядку і у зв’язку з цим може поділятися на чотири етапи:
І — перша половина ХІХ століття (1802—1860);
ІІ — друга половина ХІХ століття — початок ХХ століття (1864—1916);
ІІІ — радянський період розвитку (1917—1985);
ІV — сучасний стан розвитку в Україні (90-ті роки — до наших днів).
І. Перший етап виникнення кримінальної статистики припадає на період, коли уряд Росії провів реорганізацію державного апарату і 1802 року запровадив Міністерства. Це потребувало створен­ня нової системи кримінальної статистики, яка зосереджувалась у Міністерстві внутрішніх справ та Міністерстві юстиції. Ста­тисти­ка Міністерства внутрішніх справ зосереджувала відомості про «предмети поліції», які, з одного боку, повинні були виявити мож­ливі діяння, що порушують правопорядок, а з другого — показати, як справляється поліція зі своїми обов’язками. Міністерство юстиції здійснювало «устрій суду цивільного і кримінального»,
а тому місцеві судові органи зобов’язані були подавати йому певні форми звітів. На основі отриманих матеріалів Міністерство складало зведені річні звіти про свою діяльність. По кожній губернії всі справи поділялись на 6 груп: І — Цивільні; ІІ — Кримінальні; ІІІ — Слідчі; ІV — Боргові; V —Спірні та апеляційні; VI — Без-
спірні щодо приписів, вимог і прохань.
По кожній губернії подавались також відомості про кількість підсудних і осіб, які утримуються під вартою. У 1860 році слідчий апарат було відокремлено від поліції і підпорядковано судовим місцям. Міністерство юстиції встановило спеціальну звітність (дво­місячну і річну) про діяльність органів попереднього слідства, дозволило кримінальним палатам контролювати роботу судових слідчих. Надалі кримінальні палати подавали матеріали «для нагляду і спостереження» прокурору, який зі своїми зауваженнями надсилав їх до Міністерства юстиції.
У 1852 році статистичний відділ Міністерства внутрішніх справ було перетворено на статистичний комітет. З 1857 року він почав називатися Центральним статистичним комітетом, і йому доручався збір, ретельний контроль і обробка всіх статистичних матеріалів для уряду.
У 60-х роках ХІХ століття надруковано ряд капітальних праць, які ставили і розв’язували основні питання кримінальної статисти­ки і одночасно досліджували структуру і динаміку злочинності.
Автори цих праць П. М. Ткачов, М. О. Філіпов, М. І. Орлов,
Л. М. Хвостов, М. О. Неклюдов, Д. Т. Анучін.
ІІ. Початок другому етапу становлення правової статистики по-
клала судова реформа 1864 року, яка вимагала нової системи орга-
нізації кримінальної статистики. Ця система базувалась на чіткій організації первинного обліку, коли кожна кримінальна справа і кожний підсудний реєструвались на окремих картках. Первинний облік за індивідуальною формою зручний для статистичної роботи, бо дає змогу охарактеризувати одиницю сукупності значною кількістю показників, він зручніший як для зведення і групування, так і для отримання будь-яких довідок про справу чи обвинуваченого. Картки заповнювались безпосередньо суддями і слідчими.
Майже 40 років у Росії (1872—1909) існувала «купонна система», яка дозволяла Міністерству юстиції відстежувати рух кри­мінальної справи. До порушеної кримінальної справи підшивався особливий зошит, який складався з 12 «купонів». Кожний «купон» відбивав відповідну стадію кримінального процесу, починаючи від провадження справи в судового слідчого і закінчуючи виконанням вироку. Заповнення «купонів» прирівнювалось до заповнення основних процесуальних документів і здійснювалось слідчими, суддями і прокурорами, які несли кримінальну відповідальність за правильність наведених відомостей і їх своєчасне подання. «Купони» були також документами первинного обліку злочинності у «справах», тобто саме в подіях злочинів, а «статистичні листки на обвинуваченого або підсудного» — виміром злочинності в «особах».
Міністерство юстиції зводило і узагальнювало «статистичні листки» і «купони» у формі «Сводов статистических сведений по делам уголовным», які складалися з трьох частин. Перша частина «Сведения о производстве дел в судебных местах» містила
10 таблиць, в яких детально висвітлювались окремі стадії прохо-
дження кримінальної справи у процесі розслідування і вирішення. Друга частина «Статистические сведения о подсудимом по окружным судам и судебным палатам» — 28 таблиць, третя частина — «Статистические сведения о подсудимых в судебно-мировых установлениях» — 20 таблиць. Усі ці частини докладно характеризували особу підсудного, виправданого чи засудженого за різноманітними демографічними і юридичними ознаками.
Ці статистичні дані мали не лише практичне, а й наукове значення: вони широко використовувались у науково-дослідній роботі для подальшого розвитку кримінального права, вивчення злочинності і її причин. Відомі дослідники злочинності в Росії, особливо Є. М. Тарновський, О. І. Чупров, І. Я. Фойницький, М. Н. Гернет, ґрунтуючись на матеріалах «Сводов», широко застосовували статистику і намагались знайти шляхи розв’язання проблеми злочинності.
У цей самий період (з 1870 року) Міністерство юстиції впровадило нову систему реєстрації засуджених, яким видавались довідки про судимість, що надходили до Міністерства юстиції і зосереджувались у спеціально організованому «Архіві». Така систе­ма проіснувала лише два роки, і з 1872 року довідки про судимість було замінено статистичними листками на особу підсудного, які були основними первинними документами кримінально-правової статистики того часу.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.