лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Правова статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 4

ЗВЕДЕННЯ І ГРУПУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ
СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ
4.1. Поняття статистичного зведення і групування.
4.2. Види статистичних групувань.
4.3. Основні питання методології статистичних групувань.
4.4. Ряди розподілу правових явищ.
4.5. Застосування групувань у кримінально- і цивільно-правовій статистиці.
4.6. Табличний метод подання матеріалів правової статис-
тики.
4.7. Графічне зображення правових показників.
Питання і завдання для самоконтролю.
4.1. Поняття статистичного
зведення і групування
На першому етапі статистичного дослідження внаслідок масового статистичного спостереження правових явищ і процесів зібрано великий масив статистичної інформації про кожне окреме правопорушення та правопорушника. Щоб виявити харак­терні риси сукупності правових явищ, виявити зв’язки між її елементами, певні закономірності, зібрані первинні дані підлягають систематизації, що досягається на другому етапі статистичного до-
слідження шляхом їх зведення і групування.
Упорядкування, систематизація і наукова обробка первинних статистичних даних називається статистичним зведенням. Метою систематичного зведення є систематизація первинних даних і отримання на цій основі зведеної статистичної характеристики правового явища в цілому за допомогою узагальнювальних показників. Статистичне зведення буває простим і складним. Просте зведення — це лише звичайний підрахунок підсумків первинних статистичних матеріалів, підсумовування окремих елементів і об’єднання їх у сукупності.
Складне зведення передбачає групування явищ і здійснюється за такою програмою:

  • вибір групувальних правових ознак і визначення порядку фор­мування груп;
  • розробка системи правових показників для характеристики утворених груп;
  • підрахунок групових і загальних підсумків;
  • викладення результатів зведення у вигляді статистичних таб­лиць і графіків.

За способом організації робіт розрізняють централізоване і децентралізоване зведення. Коли йдеться про централізоване зведення, первинні дані зосереджуються, обробляються і систематизуються в одному центральному органі — Міністерстві внутрішніх справ, Державній судовій адміністрації, Міністерстві юстиції чи Генеральній прокуратурі, а також у Державному комітеті статистики України. У разі децентралізованого зведення вся робота з уза­гальнення даних спостереження виконується на місцях, а в цент­ральний юридичний орган надсилаються лише зведені матеріали. У правоохоронних органах переважає децентралізоване зведення, оскільки вони складають і розробляють переважно статистичну звітність, а до спеціально організованих обстежень одноразового характеру звертаються дуже рідко.
Наприклад, звітність окремих районних судів подається в обласне управління судової адміністрації, де зводиться по області в цілому, і лише зведена форма подається до Державної судової адміністрації, де отримуються загальнодержавні підсумки про діяльність судової системи. Аналогічно розробляється і звітність органів внутрішніх справ та прокуратури.
Зведення має здійснюватися автоматизованим способом із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій. За відсутності ком-
п’ютерної техніки на місцях зведення може виконуватися вручну.
Групування полягає в поділі сукупності правових явищ на групи за істотними правовими ознаками. Групування правових явищ — це суб’єктивний технічний засіб поділу їх сукупності на окремі частини, тому, формуючи групи, необхідно додержувати єдиних наукових вимог. Провідним принципом використання групувань є всебічний аналіз правового явища, який дає змогу встановити його типові риси і внутрішні відмінності. Другою вимогою є чітке визначення істотних правових ознак, а третьою — науково обґрунтоване формування груп таким чином, щоб в
окремі групи об’єднувались подібні правові явища, а утворені групи істотно відрізнялись одна від одної.
Зведення і групування по суті своїй — єдиний неподільний процес, взаємозв’язані дії. Спочатку підраховується загальна кіль-
кість статистичних карток на скоєний злочин чи кримінальну справу, а потім їх поділяють на однорідні групи за якоюсь правовою ознакою, тобто групують.
За допомогою правильно виконаного зведення і групування можна визначити співвідношення груп між собою і їхню структуру в усій сукупності, встановити статистичні закономірності. Здобуті внаслідок зведення і групування правові показники є матеріалом для подальших етапів статистичного дослідження правових явищ.
4.2. Види статистичних групувань
У правовій статистиці групування використовуються для розв’язання різноманітних завдань. Найголовніші з них
такі:

  • виявлення соціально-правових типів, груп, категорій правопорушень;
  • вивчення структури правопорушень та структурних зрушень, які в них відбуваються;
  • дослідження взаємозв’язку і залежності між правопорушеннями та соціально-економічними факторами, які їх породжують.

Відмінності в цільовому призначенні групувань, у завданнях, які вони вирішують у статистичному аналізі правопорушень, дають змогу поділити їх на типологічні, структурні та
аналітичні.
Найширшого застосування у правовій статистиці набули типологічні групування, за допомогою яких виокремлюють найхарактерніші групи, типи правових явищ, визначають істотні відмінності між ними, а також спільні для всіх груп ознаки. У правовій статистиці три типи правовідносин — кримінально-правові, цивільно-правові і адміністративно-правові —
визначають її галузі. У кримінально-правовій статистиці типо­логічні групування такі: розподіл злочинів за видами, за стат­тями Кримінального кодексу; розподіл засуджених за соціаль­ним станом, за об’єктом посягань, за освітою, за видом скоє-
ного злочину тощо.
Прикладом типологічного групування може бути розподіл учасників організованих злочинних груп за ступенем співучасті (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
СКЛАД ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ
В ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУПАХ
В УКРАЇНІ 2000 року ЗА СТУПЕНЕМ СПІВУЧАСТІ


Ступінь співучасті

Кількість осіб

Частка осіб, % до підсумку

1998

2000

1998

2000

Організатор
Підмовник
Виконавець
Пособник

1148
31
3447
210

961
19
2935
161

23,6
0,5
72,0
3,9

23,7
0,6
71,3
4,3

Разом

4836

4076

100,0

100,0

Зазвичай від ступеня співучасті залежить ступінь вини у скоєн­ні злочину і певна міра покарання відповідно до Кримінального кодексу. Найбільшу частку у складі злочинних груп становлять, природно, виконавці (72 %) та їх організатори (близько 24 %).
Структурні групування характеризують розподіл якісно однорід-
ної сукупності правових явищ на групи за кількісними правовими ознаками. Їх метою є вивчення структури одноякісних правових явищ шляхом установлення змін кількісного характеру. За допомогою структурних групувань у кримінально-правовій статистиці вивчається структура засуджених за віком, за кількістю судимостей, за строком покарання; структура кримінальних справ за строком розслідування або судового розгляду. Порівняння структури правових явищ у часі або у просторі дає змогу охарактеризувати структурні зрушення.
Наприклад, розподіл заарештованих за часом перебування під вартою у слідчих ізоляторах (тюрмах) характеризує табл. 4.2.
Таблиця 4.2
КІЛЬКІСТЬ ТА СКЛАД ОСІБ, УЗЯТИХ ПІД ВАРТУ, ЗА ТЕРМІНОМ
УТРИМАННЯ У СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРАХ В УКРАЇНІ ЗА 1995 І 2000 роки


Термін утримання,
місяців

Кількість осіб на кінець року

Частка осіб, % до підсумку

1995

2000

1995

2000

До 2
Від 2 до 6
Від 6 до 9
Від 9 до 12
Від 12 до 18
Понад 18

17174
11001
2803
1115
501
280

15183
11186
2338
1219
802
625

52,2
33,5
8,5
3,4
1,5
0,9

48,4
35,7
7,4
3,9
2,6
2,0

Разом

32874

31353

100,0

100,0

Дані табл. 4.2 засвідчують незмінність структури осіб, узятих під варту за терміном утримання в СІЗО і тюрмах, бо близько половини їх утримувалось під вартою до 2 місяців і ще близько третини — від 2 до 6 місяців, а це становить приблизно 85 % усіх заарештованих. Але у структурі осіб за 5 років відбулися певні структурні зрушення в напрямку збільшення частки осіб з довшим терміном перебування під вартою, тобто від 9 і більше місяців, частка яких 2000 року зросла на 2,5 процентних пункта.
Аналітичні групування застосовуються для встановлення зв’язку і взаємозалежності між правовими явищами і характерними для них ознаками, які пов’язані між собою. Взаємозв’язані правові ознаки поділяються на факторні і результативні. Факторні правові ознаки характеризують причини, мотиви або умови вчинення правопорушень, а результативні — їх наслідки. Зв’язок між ними виявляється в тому, що зміна значень факторної ознаки спричиняє відповідну зміну результативної правової ознаки. Наприклад, вплив вживання алкогольних напоїв на рівень злочинності, вплив стажу роботи водієм на кількість автотранспортних пригод; вплив сімейно-побутових умов на кількість житлових або сімейних спорів; вплив рівня безробіття населення на рівень злочинності і т. ін.
За кількістю групувальних ознак групування поділяються на прості і складні. Розподіл правових явищ на групи за однією правовою ознакою називається простим, а за двома і більше ознаками, взятими в комбінації, — складним, або комбінаційним. Прикладом складного групування може бути розподіл злочинів за розділами і статтями Кримінального кодексу.
За характером групувального матеріалу групування може бути первинним або вторинним. Утворення груп за істотними правовими ознаками на основі даних статистичного спостереження називається первинним. Якщо нові групи утворюються за попередньо утвореними групами на основі первинного групування, воно називається вторинним. Вторинне групу­вання — це по суті перегрупування на основі первинних гру­пувань. Потреба у перегрупуванні виникає, коли необхідно по­рівняти структурні відмінності двох групувань. Перегрупуван­ня здійснюється двома методами: 1) об’єднанням інтервалів;
2) розподілом інтервалів. Якщо межі інтервалів первинного і
вторинного групування збігаються, їхні частоти або частки підсумовуються. Коли інтервали необхідно розподіляти, то їхні частоти або частки поділяються пропорційно до поділу ши-
рини інтервалу.
4.3. Основні питання методології
статистичних групувань
До найважливіших методологічних питань теорії групувань належать вибір істотних групувальних ознак; визначення кількості та означення груп, на які буде поділено сукупність правових явищ; установлення інтервалів групування.
Провідним питанням методу групувань є правильний вибір групувальних ознак, від якого залежать наслідки статистичного дослідження правових явищ. Тому у виборі істотних групувальних ознак слід керуватися якісним, змістовним аналізом особливостей правових явищ.
Статистична наука виробила такі головні правила обґрунтування вибору групувальних правових ознак:

  • на основі проникнення в сутність правового явища, його при­роди і законів розвитку; в основу групування слід покласти най­істотніші правові ознаки, які відповідають завданням досліджен­ня цього явища;
  • істотні групувальні ознаки мають добиратися з урахуванням конкретних особливостей правових явищ;
  • для всебічної характеристики складних правових явищ доціль­но використовувати систему правових ознак.

Усі групувальні правові ознаки поділяються на якісні (атрибутивні) і кількісні (варіаційні). Значення якісних групувальних ознак подаються словами, а кількісних — числами. Атрибутивні ознаки характеризують певні властивості, якості правових явищ. Наприклад, стать, освіта, національність, соціальний, сімейний стан злочинця, місце скоєння злочину, об’єкт посягань і т. ін. Різ-
новидом атрибутивних ознак є альтернативні, коли один різновид правової ознаки виключає інший. Наприклад, рецидив злочину (або злочин скоєно вперше, або повторно), місце злочину (або в місті, або в сільській місцевості).
Кількісні групувальні ознаки можуть бути дискретними
і неперервними. Дискретні ознаки виражаються точно встановленими числами,
наприклад кількість судимостей, кількість співучасників злочину. Неперервні групувальні ознаки набувають будь-яких значень, виражаються цілими і дробовими числами й реєструються з певною мірою точності. Наприклад, вік злочинця, сума завданих збитків, строк покарання, строк розслідування, строк судового розгляду, сума стягнення штрафу
і т. ін.
Важливим питанням є також кількість груп, на які слід поділити сукупність правових явищ. Це питання вирішується залежно від виду групувальної ознаки.
У разі групування правових явищ за атрибутивними ознаками не лише кількість груп, а й самі групи визначаються кількістю різ-
новидів групувальної правової ознаки. За альтернативною пра-
вовою ознакою встановлюється лише дві групи. Так, коли йдеться про групування неповнолітніх за видом скоєного злочину, утворюється стільки груп, скільки видів злочинів скоїли неповнолітні; у разі групування злочинів за ступенем суспільної небезпеки, утворюється, наприклад, чотири групи — злочини невеликої тяжкості, злочини середньої тяжкості, тяжкі злочини і особливо тяжкі злочини або всього дві групи — тяжкі злочини і не тяжкі злочини; за формою вини також утворюють дві групи злочинів — навмисні і скоєні через необережність.
Групуючи правові явища за варіаційними (кількісними) ознаками, стикаються з проблемою визначення кількості груп та інтервалів групування. Якщо правова групувальна ознака дискретна, то і кількість груп, і самі групи визначаються точно вста­новленими числами—значеннями, яких набуває ця ознака. Якщо правова групувальна ознака неперервна, то кількість груп залежить від ступеня варіації її значень і обсягу сукупності правових явищ, а тому в кожному окремому випадку її слід обґрунтовувати.
Інтервалом групування називається різниця між найбільшим та найменшим значенням правової ознаки у групі. Інтервали бувають рівні та нерівні, відкриті та замкнені.
Рівні інтервали застосовуються, коли значення правової ознаки х змінюються рівномірно. Ширина такого інтервалу h визначається за формулою: , де хmах, хmіn — найбільше та найменше значення правової ознаки; m — кількість груп.
Наприклад, сума накладеного штрафу за адміністративні правопорушення на транспорті змінюється від 20 до 100 грн. При m = 4 довжина інтервалу становитиме:
Якщо значення групувальної правової ознаки змінюється нерів­номірно і в широких межах, то застосовуються нерівні інтервали, які прогресивно збільшуються або прогресивно зменшуються за довжиною і переважають у правовій статистиці. Нерівні інтервали встановлюють довільно, але так, щоб вони відображали зміст правових явищ, їхній кількісний стан, який визначає перехід від однієї групи до іншої. Нерівні інтервали не повинні бути дуже широкими, щоб до них не входили несхожі правові явища. Наприклад, групуючи правопорушників за віком, слід ураховувати певні якісно-вікові особливості у поєднанні з кримінально-правовими положеннями. А тому застосовуються нерівні інтерва­ли: 1) від 14 до 16 років — малолітні правопорушники, які мають обмежену кримінальну відповідальність; 2) від 16 до 18 років — неповнолітні правопорушники, які несуть кримінальну відповідальність за будь-які кримінальні правопорушення, але щодо них є низка кримінально-процесуальних особливостей; 3) від 18 до 25 років і 4) від 25 до 30 років — молодіжна група правопорушників, щодо яких немає ніяких кримінально-процесуальних особливостей, але це кримінально найактивніша вікова група.
Таким чином, при побудові інтервалів групування необхідно добиватися, щоб в окремі групи об’єднувалися схожі правові явища, а групи виходили достатньо наповненими.
Відкриті інтервали мають лише одну межу — верхню або ниж­ню, а замкнені — обидві: і верхню, і нижню. Наприклад, наведені щойно вікові інтервали — закриті; віковий інтервал 30 років і старші — відкритий. Оскільки межі інтервалів збігаються, то від­несення граничного віку визначають слова останнього інтервалу «30 років і старші», тобто нижня межа замкненого інтервалу включається до нього, а верхня — ні. Так само вказуються межі інтервалів будь-яких неперервних правових ознак.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.