лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Правова статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3.4. Показники статистики
правоохоронних органів та судів
Органами досудового слідства є міліція, служба безпеки, прокуратура, основне завдання яких полягає в урахуванні та розслідуванні скоєних злочинів. Показники діяльності цих органів охоплюють усю сукупність різнобічних їхніх функцій. Виокремлюючи сукупність питань, які безпосередньо стосуються бороть­би зі злочинністю, слід установити дві головні групи показників:

  • показники розслідування і попередження злочинів;
  • показники адміністративних стягнень.

До першої групи належать показники врахування злочинів, оперативної роботи їх розслідування, руху кримінальних справ, кількості затриманих, засобів розкриття і попередження злочинів. До другої групи входять кількість адміністративних правопорушень і сума накладених за їх скоєння адміністративних стягнень.
Урахування кримінальних справ слідчими органами поєд-
нується з обліком їхнього руху. Відповідно виокремлюють:

  • залишок незакінчених справ на початок звітного періоду;
  • прийнято справ до провадження у звітному періоді;
  • закінчено справ з обвинувальним висновком;
  • закінчено справ із постановою про застосування примусових заходів медичного характеру;
  • закінчено справ з постановою для вирішення судом питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності;
  • закрито справ;
  • направлено справ за підслідністю;
  • приєднано до інших справ;
  • залишок незакінчених справ на кінець звітного періоду.

До показників, які характеризують наслідки оперативної роботи органів слідства, належать: кількість розкритих злочинів, кількість арештів, кількість справ, направлених до суду, кількість припинених розслідуванням кримінальних справ, тривалість розслідування злочинів.
Статистикою розслідування злочинів розроблено також узагаль­нювальні показники оперативної роботи.
1) Кількість складених протоколів:

  • щодо пригод, подій, випадків;
  • щодо адміністративних правопорушень;

2) кількість зроблених обшуків;
3) кількість затриманих осіб;
4) вартість вкраденого майна;
5) вартість знайденого майна.
До системи показників статистики органів прокуратури крім характеристик слідчої її діяльності належать показники судового та загального нагляду.
Основні показники судово-наглядової роботи прокуратури такі:

  • кількість порушених кримінальних чи цивільних справ з ініціа-
    тиви прокурора;
  • кількість розглянутих у суді кримінальних чи цивільних справ за участю прокурора;
  • кількість винесених протестів щодо кримінальних чи цивіль­них справ;
  • кількість цивільних справ, розглянутих у порядку нагляду;
  • кількість задоволених або відхилених у звітному періоді протестів.

До складу показників загального прокурорського нагляду вхо­дять сумарні показники:

  • кількість протестів, внесених щодо рішень органів влади і дер­жавного управління: задоволених, відхилених і нерозглянутих;
  • кількість скарг, які надійшли до прокуратури від окремих гро­мадян, за певними видами питань: вирішених і задоволених; стро­ки їх вирішення.

Система показників судових органів поділяється на три групи:

  • показники судової організації;
  • показники кримінального і цивільного судочинства;
  • характеристики засуджених і виконання судових рішень.

До показників першої групи належать кількість судів, їх види залежно від справ, які ними розглядаються, чисельність і склад
суддів.
Показники кримінального судочинства доповнюють систему показників кримінально-правової статистики відомостями про
таке:

  • кількість судових засідань;
  • кількість кримінальних справ, які надійшли до суду, з урахуванням їхнього руху;
  • кількість розглянутих кримінальних справ з винесенням обвинувального вироку, з винесенням виправдального вироку, переданих на додаткове розслідування, призупинених, закритих;
  • кількість засуджених і виправданих осіб;
  • міри покарання.

Особливу групу показників становлять соціально-демографіч­ні та юридичні характеристики засуджених: статево-віковий склад, соціальна категорія, освіта, заняття, громадянство, вид діяльності, наявність минулої судимості, співучасть, мотиви, стадія злочину, об’єкт злочинних посягань, сума завданих збитків та інші.
Показники виконання судових рішень відображають кількість виправних колоній загального, посиленого, суворого та особливого режиму, слідчих ізоляторів і тюрем, виховно-трудових колоній, ЛТП, їх лімітну наповнюваність; чисельність та склад контингенту в установах з питань виконання покарань, наявність та склад засуджених і їхній рух у названих закладах; стан дисципліни і злочинності серед засуджених; заходи адміністрації установ з виконання покарань щодо виправлення і перевиховання засуджених.
3.5. Відносні показники правової статистики
Абсолютні статистичні показники, розглянуті раніше, відтворюють різні аспекти діяльності правоохоронних органів та окремих галузей правової статистики. Для порівняння абсолютних показників у часі по одному об’єкту або території, у просторі між різними об’єктами або територіями, різних правових ознак одного й того самого об’єкта використовуються відносні показни­ки, обчислювані як частка від ділення двох абсолютних показників, один з яких порівнюється, а інший є базою порівняння або основою відносного показника.
Відносний показник характеризує, у скільки разів чисельник співвідношення перевищує базу порівняння, яку частку він становить у всій сукупності, скільки одиниць однієї абсолютної величини припадає, наприклад, на 10 000 іншої. Отже, відносний показник є результатом порівняння, а тому може виражатися в коефіцієнтах, якщо співвідношення помножити на 1, у процентах — якщо на 100, у проміле — якщо на 1000, у продециміле — якщо на 10 000, у просантиміле — якщо на 100 000. Найчастіше віднос­ні правові показники виражаються в коефіцієнтах і процентах, показники поширеності правопорушень серед різних категорій населення — у продециміле та просантиміле.
Якщо, наприклад, чисельник — кількість адміністративних пра­вопорушень, а знаменник — чисельність населення, то відносний показник характеризуватиме кількість адміністративних правопорушень, що припадає на одиницю населення, якою найчастіше буває 100 000.
У правовій статистиці застосовуються п’ять видів відносних показників:
1) відносні показники інтенсивності;
2) відносні показники структури;
3) відносні показники координації;
4) відносні показники динаміки;
5) відносні показники порівняння.
1. Відносні показники інтенсивності характеризують пошире­ність певного правового явища у відповідному середовищі. Це іме­новані величини, в яких поєднуються одиниці вимірювання чи­сельника і знаменника. У правовій статистиці за допомогою від­носних показників інтенсивності вивчається поширеність різних правопорушень. Показник інтенсивності при цьому обчислюєть­ся за формулою:
,
де П — кількість правопорушень;  — середньорічна чисельність наявного населення; О — одиниця населення, якою може бути 1000, 10 000 і 100 000.
Частковими показниками інтенсивності правопорушень є кое­фіцієнти злочинності та судимості, які залежно від бази порівнян­ня поділяються на загальні і диференційовані.
Загальні коефіцієнти злочинності і судимості визначаються за формулами:
 
де С — кількість засуджених за вироками судів, що набрали законної чинності;  — середньорічна чисельність усього наявного населення.
Ці коефіцієнти характеризують кількість зареєстрованих злочинів або кількість засуджених, яка припадає на 100 000 усього наявного населення, і відображають потерпання населення від злочинності.
Диференційовані коефіцієнти злочинності і судимості обчислю­ються за формулами:
 
де  — середньорічна чисельність наявного населення у віці настання кримінальної відповідальності.
Вони характеризують кримінальну активність населення дано­го віку.
Розраховуючи коефіцієнти злочинності, варто брати до уваги деякі особливості, пов’язані з природою цього соціального явища й організацією статистичного спостереження. Кількість злочинів, чисельність виявлених правопорушників, кількість засуджених підсумовуються за певні періоди часу, тобто утворюють інтерваль­ні ряди даних. Чисельність населення являє собою моментний ряд на початок року або на момент перепису населення. Крім то-
го, статистика населення розрізняє постійне і наявне населення. Оскільки протиправні дії чиняться як населенням, що постійно проживає, так і тимчасовими жителями, то коефіцієнти злочин-
ності розраховуються на середньорічну чисельність наявного населення.
Коефіцієнти злочинності можуть розраховуватися не лише для всього населення, а й за окремими соціальними групами: віковими (з урахуванням неповнолітніх); статевими (жінок і чоловіків); професійними; зайнятими в економіці і безробітними; раніше засудженими тощо.
Докладнішу характеристику злочинності можна дістати, розглянувши не тільки загальну кількість зареєстрованих злочинів,
а й загальну кількість розкритих злочинів, виявлених правопоруш-
ників, попередньо заарештованих, усіх засуджених за злочини, у тому числі до позбавлення волі, ув’язнених, потерпілих тощо. Відношення цих показників до середньорічної чисельності населення дають відповідні коефіцієнти: розкриття злочинів, виявлених правопорушників, віктимізації (потерпілих), судимості, призонерства (ув’язнених).
Для об’єктивного оцінювання рівня окремих груп і видів злочинів розраховуються коефіцієнти насильницьких, корисливих, економічних злочинів, убивств, крадіжок, зґвалтувань і т. ін. Сукупність різних коефіцієнтів дає змогу об’єктивніше оцінювати рівень злочинності та її видів і дає можливість аналізувати її в динаміці та просторі (за територіями).
2. Відносні показники структури характеризують склад сукупності правових явищ за певною правовою ознакою. Вони обчислю­ються співвідношенням розмірів складових частин явища до загаль-
ного підсумку. Відносні показники структури називаються частками або питомою вагою і виражаються в коефіцієнтах або відсотках. Сума відносних показників структури дорівнює 1 або 100 %.
Зміни у складі сукупності правових явищ за певний період часу відображають структурні зрушення. Різниця між відповідними частками двох періодів часу або двох сукупностей називається відсотковими пунктами.
Щоб визначити структуру правових явищ, необхідно абсолют­ні значення окремих частин поділити на загальний підсумок і по-
множити на 100:
,
де  — відносний показник структури;  — окремі складові пра-
вового явища.
Приклад обчислення таких показників наведено в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ ЗА ВИРОКАМИ СУДІВ,
ЩО НАБРАЛИ ЗАКОННОЇ ЧИННОСТІ,
ЗА ОКРЕМИМИ ВИДАМИ ЗЛОЧИНІВ У 2002 році В УКРАЇНІ


Вид злочину

Кількість
засуджених, тис.

У % до
підсумку

Усього засуджено:

194,2

100,0

У тому числі:

 

 

за крадіжки

44,0

22,7

грабежі

10,3

5,3

розбої

4,5

2,3

вимагання

1,0

0,5

хабарництво

0,5

0,3

навмисні вбивства і замахи на вбивство

3,1

1,6

навмисні тяжкі тілесні ушкодження

4,2

2,2

зґвалтування і спроби зґвалтування

0,7

0,4

хуліганство

7,7

4,0

3. Відносні показники координації. Поглиблений аналіз структури передбачає оцінювання співвідношень, пропорцій між окре­мими складовими одного цілого. Такий різновид порівнянь по­дається відносними показниками координації, які показують, скільки одиниць однієї частини сукупності припадає на 1, 100 і 1000 одиниць іншої, узятої за базу порівняння. Вибір бази порівняння довільний. Наприклад, коефіцієнт збалансованості статі по­казує, скільки засуджених чоловіків припадає на кожну 1000 за­суджених жінок або навпаки. У правовій статистиці такі відносні показники відображають притаманні суспільно-правовому явищу співвідношення складових частин (співвідношення одного виду злочину з іншим), пропорцій його розвитку.
У цій групі відносних показників у юридичній літературі роз-
глядається коефіцієнт «ураженості» злочинністю різних груп населення, який характеризує відношення частки певної групи населення (вікової, соціальної) у складі контингенту злочинців та частки відповідної групи у складі всього населення у віці настання кримінальної відповідальності. Цей коефіцієнт показує, наскіль-
ки частка групи серед осіб, що скоїли злочини, більша або менша за частку такої самої групи населення. За умови рівних часток кое­фіцієнт ураженості дорівнює одиниці.
4. Відносні показники динаміки характеризують напрям та інтенсивність зміни правового явища у часі і визначаються співвідношенням значень цього показника за два періоди чи моменти часу. При цьому базою порівняння може бути або попередній, або віддаленіший у часі рівень.
Якщо база порівняння стала, то показники динаміки наступних періодів визначаються у відсотках до цієї бази за формулою:
.
Якщо базою порівняння є рівні попереднього періоду, то показники динаміки за кожний наступний рік визначаються у відсот-
ках до змінної бази за формулою:
,
де  — поточний рівень правового явища;  — попередній рівень правового явища;  — базисний рівень правового явища.
Приклад обчислення таких показників наведено в табл. 3.2.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.