ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВІРТУАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Тема 6. Технології програмних агентів

6.1. Методичні поради до вивчення теми

При вивченні даної теми важливо зрозуміти поняття (див. тер­мінологічний словник) і призначення програмних агентів.
Так, до основних можливостей агентів належать:

• здатність функціонувати автономно;
• здатність спілкуватися з іншими агентами або користувачами;
• можливість відображення результатів функціонування.

Слід виділяти різні типи програмних агентів:
За здатністю навчатися:

• ті, що навчаються (інтелектуальні);
• не здатні до навчання.

За функціональним призначенням:

• інформаційні;
• функціональні.

За можливостями взаємодії:

• автономні агенти;
• ті що вміють взаємодіяти з іншими агентами (сукупність взаємодіючих агентів називають агенцією або мультиагентною системою).

Більшість сучасних систем, що застосовуються при розробці віртуальних організацій, будуються на основі концепції мультиагентних систем. Тому важливо розрізняти типи комунікативних актів у мультиагентних системах.
Слід знати, які основні технології забезпечують можливість розробки і функціонування програмних агентів і розуміти їх призначення.
Так, основною мовою для розробки агентів є Java, оскільки завдяки переносимості Java-коду агенти будуть працювати на будь-якій машині й у будь-якій операційній системі. Проте, на практиці можуть використовуватися й інші мови програмування.
Для міжагентної взаємодії використовуються дві основні мови — KQML і ACL, які визначають стандартний синтаксис для взаємодії.
Серед технологій, що забезпечують інфраструктуру (програмний рівень, що знаходиться між операційною системою з одного боку і прикладним рівнем з іншого) можна назвати: КОМ (Microsoft), CORBA (OMG), SOAP на основі XML та ін.
Слід також знати приклади інструментальних засобів, що полегшують розробку програмних агентів (MadKit ввв.madkit.org, JADE HTPP://sharon.cselt.it/projects/jade/, Grass hopper ввв.grasshopper.de та ін.).
Необхідно уявляти роль онтологій для використання програмних агентів.