лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Прогнозування соціально-економічних процесів

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3

 Прогнозування розвитку міжгалузевих
виробничих зв’язків в економіці

3.1. Лінійна статистична міжгалузева
модель

Сучасний стан виробничих сил розвинених країн характеризується складною та динамічною галузевою структурою. За цих умов дедалі більшого значення набуває ретельний розрахунок структури міжгалузевих зв’язків. Для цього розроблено спеціальний метод міжгалузевого аналізу, а моделі, побудовані на його підставі, дістали назву «витрати-випуск», або між-
галузеві моделі.
Предметом міжгалузевого аналізу є визначення параметрів, що зумовлюють взаємопов’язаний розвиток окремих галузей. Міжгалузевий аналіз як метод економічної роботи полягає у визначенні й кількісному вимірюванні показників, що характеризують міжгалузеві зв’язки, залежність цих зв’язків від кількості ресурсів (праця і капітал), які використовуються кожною галуззю. В цьому плані можна вирізнити два аспекти міжгалузевого аналізу — статистичне вимірювання наявних у народному господарстві зв’язків і прогнозування цих зв’язків.

  • Міжгалузевий баланс (МГБ) є найвідомішим серед між-
    галузевих моделей,головна позитивна якість котрих як інструмента прогнозових розрахунків полягає в тому, що вони ґрунтуються на попередньому визначенні суспільних потреб.

Якщо описувати економічну систему загалом, то під балансовою моделлю мають на увазі систему рівнянь, кожне з яких виражає балансові співвідношення між виробництвом окремими економічними об’єктами обсягів продукції й сукупною потребою в цій продукції. За такого підходу досліджувана економічна система складається з об’єктів, кожен із яких випускає певний продукт, частина якого споживається ним самим та іншими об’єктами системи, а решта виводиться за межі системи як її кінцева продукція. Можна також розглядати приклади балансової відповідності, тобто: відповідність наявної робочої сили й кількості робочих місць, платоспроможного попиту населення та продукції (товарів і послуг) тощо.
Балансові моделі на підставі звітних балансів характеризують наявні пропорції, де ресурсна частина завжди дорівнює витратній. Для виявлення диспропорцій використовують балансові моделі, в яких фактичні ресурси мають узгоджуватися не лише з їхнім фактичним споживанням, а й із потребою в них. Зазначимо, що балансові моделі не містять конкретного механізму порівняння окремих варіантів економічних рішень і не передбачають взаємозаміни різних видів ресурсів, що внеможливлює вибір оптимального варіанта розвитку економічної системи. Власне, це й зумовлює певну обмеженість балансових моделей і балансового методу загалом.
Підґрунтям інформаційного забезпечення балансових моделей в економіці є матриця коефіцієнтів витрат ресурсів за конкретними напрямами їх використання. Наприклад, у моделі міжгалузевого балансу таку роль відіграє так звана технологічна матриця — таблиця міжгалузевого балансу, що складається з коефі­цієнтів (нормативів) прямих витрат на виробництво одиниці продукції. Із багатьох причин вхідні дані реальних об’єктів господарювання не можуть бути використані в балансових моделях безпосередньо, тому підготовка інформації для розрахунків за моделлю є доволі складною проблемою.
Балансові моделі будуються як числові матриці — прямокутні таблиці чисел. У зв’язку з цим балансові моделі належать до типу матричних економіко-математичних моделей. У матричних моделях балансовий метод дістає чітке математичне вираження. Попри специфіку цих моделей їх об’єднує не лише спільний фор­мальний (математичний) апарат побудови та єдиний алгоритм обчислень, а й аналогічність низки економічних характеристик. Це дає змогу розглядати структуру, зміст і основні залежності матричних моделей на прикладі міжгалузевого балансу та розподілу продукції в народному господарстві. Цей баланс відображає виробництво та розподіл суспільного продукту в галузевому розрізі, міжгалузевих виробничих зв’язків, використання матеріальних і трудових ресурсів, створення й розподіл валового внутрішнього продукту.
Принципову схему моделі МГБ зображено на рис. 3.1.1. У підґрунтя цієї схеми покладено розподіл сукупного продукту на дві частини: проміжний і кінцевий продукт; усе народне господар­ство подано тут як сукупність галузей (чисті галузі). Кожна з цих галузей фігурує в балансі як виробник і як споживач.
Розглянемо схему моделі в розрізі її блоків, що мають різний економічний зміст. Їх зазвичай називають квадрантами (на схемі квадранти позначено римськими цифрами).
Перший квадрант МГБ — це таблиця міжгалузевих потоків. Показники, що містяться на перетині рядків і стовпчиків, є обсягами міжгалузевих потоків продукції , і та j — відповідно номери галузей споживання. Перший квадрант за формою є квадратною матрицею n-го порядку, сума всіх елементів якої дорівнює річному фонду споживання засобів виробництва в матеріальній сфері.
У другому квадранті подано валову внутрішню продукцію кін­цевого використання (витрати на кінцеве споживання, валове нагромадження та чистий експорт) всіх галузей матеріального виробництва. На схемі цей розподіл подано в узагальненому вигляді як один стовпчик величин .
Третій квадрант також характеризує ВВП за категоріями доходу — відображає процеси розподілу валової доданої вартості й утворення чинникових доходів учасників суспільного виробництва. В цьому розділі прогнозуються такі показники, як заробітна плата найманих працівників, податки на виробництво та імпорт, субсидії на виробництво та імпорт, валовий прибуток.
Четвертий квадрант відбиває розподіл і використання національного доходу. Внаслідок перерозподілу створеного національ­ного доходу утворюються кінцеві доходи населення, підприємств, держави. Дані четвертого квадранта важливі для відображення в міжгалузевій моделі балансу доходів і витрат населення, джерел фінансування капіталовкладень, поточних витрат невироб­ничої сфери, для аналізу загальної структури доходів за групами споживачів.

 

Проміжне споживання (CI)

ВВП
за категоріями
використання GDP(V)

Усього
використано

1

2

3

...

п

1

I

Y1(V)

X1

2

Y2(V)

X2

3

Y3(V)

X3

...

II

п

Yn(V)

Xn

Проміжне споживан­ня (CI)

CI1

CI2

CI3

CIn

IV

ВВП за категоріями доходів GDP(D)

Y1(D)

Y2(D)

Y3(D)

III

Yn(D)

Валовий випуск (GP)

X1

X2

X3

Xn

Рис. 3.1.1. Принципова схема моделі «витрати-випуск»
Розглядаючи схему балансу за стовпчиками, можна дійти виснов­ку, що сума проміжного споживання будь-якої галузі та її валової доданої вартості дорівнює валовому випуску продукції цієї галузі:
.                               (3.2.1)
Розглядаючи МГБ за рядками для кожної галузі-виробника, бачимо, що використана продукція будь-якої галузі дорівнює сумі матеріальних витрат галузей, які споживають її продукцію, витрат на кінцеве споживання продукції цієї галузі та чистого експорту:
                                (3.2.2)
Підсумовуючи за j систему рівнянь (3.2.1), дістаємо
.                        (3.2.3)
Аналогічно, підсумовуючи за i систему рівнянь (3.1.2), отримуємо
                         (3.1.4)
Звідси легко помітити, що
                                (3.1.5)
Це рівняння демонструє, що в міжгалузевому балансі дотрима­но принцип еквівалентності складу доходів і використання ВВП.
Підґрунтям інформаційного забезпечення моделі міжгалузевого балансу слугує технологічна матриця, що містить коефіцієнти прямих матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції. Ця матриця є базою економіко-математичної моделі міжгалузевого балансу.
Передбачено гіпотезу, згідно з якою для виробництва одиниці продукції у j-й галузі необхідна певна кількість витрат проміжної продукції і-ї галузі, що становить аіj, іця величина не залежить від обсягів виробництва в j-й галузі та є доволі стабільною величиною в часі. Величини аіj називають коефіцієнтами прямих матеріальних витрат і обчислюють таким чином:
                    (3.1.6)
Коефіцієнти прямих матеріальних витрат показують, яку кіль­кість продукції і-ї галузі необхідно витратити, якщо враховувати лише прямі витрати, для виробництва одиниці продукції j-ї галузі. З економічного тлумачення цих коефіцієнтів виходить, що  та .
З урахуванням формули (3.1.6) систему рівнянь балансу (3.1.1) можна записати у вигляді:
                    (3.1.7)
Якщо залучити до розгляду матрицю коефіцієнтів прямих матеріальних витрат А = (аij), вектор-стовпчик кінцевого використання продукції X та вектор-стовпчик ВВП — Y, тоді система рів­нянь (3.1.7) у матричній формі матиме вигляд:
X = AX+Y,
або                                         Х – АХ = Y.                                 (3.1.8)
Систему рівнянь (3.1.7), або в матричній формі (3.1.8), називають моделлю міжгалузевого балансу, або моделлю Леонтьєва, або моделлю «витрати-випуск». За допомогою цієї моделі можна здійснити такі варіанти обчислень:

  • задаючи в моделі обсяги кінцевого використання продукції кожної галузі (Хi), можна визначити обсяги ВВП кожної галузі (Y):

(E – A)X = Y,(3.1.9)
де Е — одинична матриця n-го порядку;

  • задаючи обсяги ВВП всіх галузей (Y),можна визначити обсяги використання продукції кожної галузі (Хi):

X = (E – A)-1Y;(3.1.10)

  • можна прогнозувати динаміку технологічних коефіцієнтів аij.

Зазначимо, що рівняння (3.1.9) та (3.1.10) мають розв’язок, оскільки матриця (E – A)належить до цілком досліджених в алгебрі матриць із невід’ємними діагональними й недодатними недіагональними елементами [35] і для неї існує матриця (Е – А)-1.Введемо таке позначення:
В = (Е – А)-1.                              (3.1.11)
Систему рівнянь у матричній формі (3.1.10) можна записати:
X = BY.                                    (3.1.12)
Елементи матриці В позначатимемо через bij, тоді з матричного рівняння (3.2.12) для будь-якої i-ї галузі можна отримати співвідношення:
.                                 (3.1.13)
Коефіцієнти bij називають коефіцієнтами повних матеріаль­них витрат.Вони містять як прямі, так і опосередковані витрати всіх порядків. Якщо прямі витрати відбивають кількість засобів виробництва, використаних безпосередньо на виготовлення певних обсягів конкретного продукту, то опосередковані стосуються попередніх стадій виробництва і залучаються у виробництво продукції не прямо, а через інші (проміжні) засоби
виробництва.
Коефіцієнти повних матеріальних витрат bij показують, який обсяг продукції і-ї галузі необхідно виробити, щоб з урахуванням прямих і опосередкованих витрат цієї продукції отримати одиницю продукції кінцевого використання j-ї галузі. Коефіцієнти повних матеріальних витрат можна застосовувати, коли необхідно визначити, як вплинуть на валовий випуск певної галузі деякі зміни щодо обсягів випуску кінцевої продукції всіх галузей.
Разом із коефіцієнтами прямих та повних витрат у аналізі міжгалузевих пропорцій розглядають також коефіцієнти розподілу продукції. Вони визначаються так:
.                                   (3.1.14)
Коефіцієнти розподілу hij характеризують частку випуску продукції і-ї галузі та спожиту в галузі j. Оскільки функція витрат на виробництво в моделі міжгалузевого балансу виражається у формі xij = aijXj, після її підставлення в (3.1.14) можна знайти співвідношення між коефіцієнтами витрат і коефіцієнтами розподілу:
                                  (3.1.15)
або в матричному вигляді:
,                               (3.1.16)
де H — матриця коефіцієнтів розподілу hij;
 — діагональна матриця валових випусків.
З (3.1.16) випливає, що матриці коефіцієнтів A та H подібні, тому вони мають однаковий ранг і визначник, тобто матриця (E – H) не вироджена, а також однакові спектри власних значень, що визначає продуктивність матриці H. Ці властивості можна використати для побудови системи рівнянь витрат на виробництво, яка виходить із співвідношень
Після підстановки у ці співвідношення значень xij з (3.1.14) одержимо
                          (3.1.17)
Виходячи зі значень ВВП за категоріями доходів, що задаються екзогенно, за допомогою системи рівнянь (3.1.17) можна визначати значення валових випусків продукції галузей матеріального виробництва. Після відомих перетворень отримуємо (у мат­ричному вигляді):
X?(E – H) = Z?;
X? = Z?(E – H)-1,
де X? і Z? — вектори-рядки відповідно валових випусків та ВВП.
Коефіцієнти hij не дістали широкого застосування у практиці міжгалузевих досліджень, позаяк порівняно з коефіцієнтами aij вони нестабільніші в динаміці. Це безпосередньо випливає з визначення коефіцієнта hij (3.1.15). На його величину, серед тих чинників, які впливають на значення коефіцієнта прямих витрат, справляє вплив і зміна співвідношення між обсягами випуску споживання та постачання. Обсяги випусків хi та хj змінюються під впливом великого набору чинників (динаміка всіх елементів кінцевого продукту й усіх коефіцієнтів прямих витрат), що по-різному впливають на них. Тому припущення стосовно сталих пропорцій хjта хi були б нереальними.
Проте коефіцієнти розподілу можна з успіхом використовувати в низці царин економічного аналізу.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.