лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Прогнозування соціально-економічних процесів

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Системний розгляд понять економічного зростання і умов його досягнення дає змогу вирізнити два принципові напрями розв’я­зання проблем (рис. 1.1.3).

Рис. 1.1.3. Проблеми формування функціональних
та інтеграційних засад економічного зростання
Перший напрям стосується функціональних засад (або аспектів) і ґрунтується на розглянутих вище чинниках, суб’єктах господарювання й принципових положеннях трудової теорії економічного зростання, якими є технологічні, трудові, підприємни­цькі та інституціонально-стимулювальні.
Другий напрям, що охоплює інтеграційні засади економічного зростання, ґрунтується на положенні про те, що кожну із названих функціональних засад можна реалізувати стосовно всіх економічних суб’єктів лише за умови встановлення між ними необхідного зв’язку (комунікаційні засади), відносного рівня впливу на економічне зростання (кореляційні засади) й одержання результатів (аналітичні й оцінні засади). Розроблення функціональних та інтеграційних засад економічного зростання слугує теоретичним підґрунтям проектування відповідних систем і прикладних програм технології, організації й стимулювання економічного зростання.
Управління соціально-економічними процесами становить сукупність управлінських рішень та дій, спрямованих на створення умов для здійснення потрібних змін в економіці й соціальній сфері. Головний принцип формування функцій управління у цьому разі полягає в тому, що соціально-економічні процеси, висвітлюючи динаміку стану економіки та соціальної сфери в режимі реального часу, водночас відіграють роль не лише об’єктів управління, а й заходів утілення їх. Окрім того, специфіка управління соціально-економічними процесами, на відміну від управління виробничими процесами, полягає в аналітичному, дослідницькому характері пошуку рішень у поєднанні з оперативністю реалізації їх, що визначає необхідність підготовки економістів-аналітиків широкого профілю, зорієнтованих на управління соціально-економічними процесами в усіх секторах економіки.
За цих умов основні функції управління соціально-економіч­ними процесами можна визначити як етапи управлінського циклу, оскільки кожен із них характеризується досягненням певної проміжної мети у межах вирішуваних функціональних завдань. Перелік основних функцій управління соціально-економічними процесами в їх послідовності та з урахуванням зворотного зв’яз­ку схематично представлено на рис. 1.1.4.

Рис. 1.1.4. Основні функції управління
соціально-економічними процесами
Перша функція управління СЕП — аналіз та оцінювання цих процесів з метою виявлення фактичного стану досліджуваної економічної системи (підприємства, фірми, галузі, регіону) за усталеними позитивним й негативним критеріями. Ця функція здійснюється шляхом систематичного проведення моніторингу за даними статистичної звітності й безпосереднього вивчення економічних і соціальних процесів на підприємствах і фірмах, зважаю­чи на дію чинників ринкового та інституціонального регулю­вання. При цьому використовують первинні й похідні (розрахун­кові) показники, для яких можлива кількісна оцінка. До них на­лежать такі показники:

  • номінальний і реальний валовий внутрішній продукт, його структура за напрямом використання;
  • співвідношення попиту й пропозиції на споживчі та інвестиційні товари;
  • капітальні вкладення та їхня структура;
  • обсяг продукції та її реалізації;
  • індекси цін;
  • питома вага збиткових підприємств;
  • податки;
  • заборгованість покупців постачальникам за кредитами банків, включно із простроченою;
  • прожитковий мінімум;
  • обсяг грошових доходів;
  • середньомісячна заробітна плата в розрахунку на одного працівників;
  • обсяг трудових ресурсів в економіці;
  • чисельність безробітних тощо.

Окрім того, рекомендується використовувати якісні оцінки чинників, які не підлягають кількісному вимірюванню.
Друга функція — прогнозування тенденцій розвитку наявних економічних процесів, ґрунтоване на результатах їхнього аналізу й оцінювання. Розроблення прогнозу очікуваних змін стану економіки на досліджуваному рівні здійснюють у двох варіантах:

  • розглядають очікувані показники за збереження наявних зовнішніх умов (кон’юнктура ринку та політика інституціонального регулювання), а також внутрішніх чинників (структурні й технологічні зміни), тобто вдаються до простої екстраполяції показ­ників;
  • з урахуванням вказаних чинників, за наявності низки варіантів прогнозу, кожен із них має супроводжуватися оцінюванням імовірних економічних та соціальних наслідків залежно від терміну, на який розраховано прогноз, та від його призначення: (довготерміновий потрібен для розроблення стратегічних рішень; короткотерміновий — для рішень поточного тактичного характеру).

Третя функція — стратегічне планування розвитку економічних та соціальних процесів. Ця функція має за мету визначити, обґрунтувати й запропонувати оптимальні рішення стосовно вибору пріоритетних напрямів позитивної зміни перебігу економічних процесів шляхом вжиття заходів антикризового регулювання для забезпечення курсу економічного зростання у прогнозованому періоді.
Четверта функція — організація процесів соціально-еко­номічного регулювання. Вона полягає в розробленні й удосконаленні економічних механізмів, призначених для цілеспря-
мованої зміни наявної практики відповідно до прийнятих напрямів стратегічного планування та з огляду на реальний стан економіки.
П’ята функція — реалізація проектних і нормативних рішень для досягнення поставленої мети. Головна форма реалізації — розроблення й затвердження програм введення нових економічних механізмів (і коригування наявних), а також по­в’язаних із ними процесів економічного регулювання із викорис­танням нормативних методів (або, за відсутності останніх, — аналітичних). Розглянута функція, подібно до зворотного зв’яз­ку, слугує логічним підґрунтям для контролю над перебігом реалізації рішень, відповідного коригування та здійснення першої функції — аналізу й оцінювання соціально-економічних про-
цесів.
Перехід до сталого розвитку СЕС потребує скоординова-
них дій в усіх сферах життя суспільства, відповідної переорієн­тації соціальних, економічних та екологічних інститутів дер-
жави.
Державне управління процесом переходу до сталого розвитку передбачає розроблення системи програмних і прогнозних документів:

  • державної стратегії дій тривалого характеру; довготермінових і середньотермінових прогнозів, складовим елементом яких є прогнози змін навколишнього середовища й окремих екосистем унаслідок господарської діяльності;
  • короткотермінові прогнози і програми галузевого, регіональ­ного (територіального) і державного рівнів. При цьому однією із важливих умов є створення злагодженої системи взаємодії «центр — регіони», яка передбачає формування ефективної про­сторової структури економіки країни за дотримання балансу зацікавленості всіх суб’єктів господарювання, що доводить необхідність розроблення й реалізації програм переходу до сталого розвитку для кожного регіону, а також подальшої інтеграції цих програм у процесі розроблення державної політики у напрямі сталого розвитку.

Невід’ємною частиною концепції сталого розвитку є система індикаторів, розроблена однойменною Комісією ООН1.
На підставі національних і міжнародних пропозицій щодо розроблення й застосування індикаторів Комісія у 1995 році ухвалила робочу програму введення індикаторів для сталого роз-
витку. Програма містить попередній набір із 130 індикаторів. Для полегшення застосування та перевірки прийнятності їх
були розроблені методологічні поради щодо кожного індикатора.
Індикатори відрізняються за рівнем спонукальної сили (Driving Force), тобто належністю до чинників, характеристики стану (State) та реагування, тобто зворотної реакції відповідної структури (Response Framework). Призначені вони для використання країнами на національному рівні в процесі ухвалення державних рішень. Не всі індикатори можуть бути застосовані в будь-якій ситуації, тобто країни можуть обирати для використання ті індикатори, які більшою мірою відповідають пріоритетам, цілям і завданням. Методологічні поради містять необхідну інформацію стосовно поняття, значення, вимірювання та джерела даних за кожним індикатором для полегшення збирання й аналізу даних.
Індикатори сталого розвитку можуть слугувати підґрунтям формування сценарних умов для прогнозування розвитку соціаль­ної економіки. Під сценарними умовами розуміють сукупність індикаторів, які за кожним завданням або функцією (напрямом) прогнозування характеризують чинники, що впливають на розвиток об’єктів; оцінку стану об’єктів; оцінку заходів щодо реагування на зміну стану об’єктів.

 

__________
Indicators Sustainable Development. Framework and Metodologies. United Na­tions. — New York, 1996.


Таблиця 1.1


Цільові завдання (функції)

Індикатори чинників

Індикатори стану

Індикатори реагування

1. Економічні індикатори

1. Міжнародна співпраця з метою пришвидшення сталого розвитку в країнах і відповідна внутріш­ня політика

  • ВВП на душу населення
  • Частка чистих інвестицій у ВВП
  • Сума експорту та імпорту у відсотках до ВВП
  • Чистий внутрішній продукт з урахуванням зовніш­нього оточення
  • Частка вироблених товарів у загальному обсязі екс­порту

 

2. Зміна моделей споживання

  • Річне споживання енергії
  • Частка промислового видобування природних ресурсів
    у виробництві готової про-
    дукції
  • Розвідані мінеральні ресурси
  • Розвідані паливно-енерге­тичні ресурси
  • Термін використання роз­віданих ресурсів

 

 

 

  • Інтенсивність використан­ня матеріалів
  • Частка виробництва додат­кового продукту у ВВП
  • Частка споживання віднов­люваних енергетичних ресурсів

 

3. Фінансові ресурси і механізми

  • Частка трансфертів чистих ресурсів у ВНП
  • Загальне перевищення кре­дитів (виданих або отриманих) у відсотках від ВНП
  • Борг ВНП
  • Обслуговування боргу /екс­порт
  • Видатки на захист навколишнього середовища у відсотках від ВВП
  • Обсяг нових або додатко­вих фондів на сталий роз­виток

 

4. Передання екологічно чистої технології, співпра­ця та забезпечення продук­тивності

  • Імпорт технологічних товарів
  • Прямі іноземні інвестиції
  • Частка імпорту екологічно чистих технологічних то­варів
  • Гранти технічної співпраці

2. Соціальні індикатори

1. Боротьба із бідністю

  • Відсоток безробіття
  • Індекс бідності (за кількіс­тю осіб)
  • Індекс рівня бідності
  • Точний індекс рівня бідності
  • Індекс Джини (нерівності доходів)
  • Відношення середньої зар­плати жінок і чоловіків

 

2. Демографічна стабільність

  • Відсоток зростання населення
  • Відсоток чистої міграції
  • Відсоток народжуваності
  • Щільність населення

 

3. Підтримка освіти, обізнаності суспільства та навчання, захист і підтримка здоров’я людини

  • Відсоток населення шкільного віку
  • Зарахування до початкової школи (разом і сальдо)
  • Діти, які отримали високу оцінку за початкову освіту
  • Очікуваний результат шкільного життя
  • Очікувана тривалість життя
  • Відсоток дитячої смертності тощо
  • Частка витрат ВВП на освіту
  • Національний фонд здо­ров’я, що фінансується міс­цевими органами
  • Частка національного фон­ду здоров’я у ВВП

Закінчення табл. 1.1


Цільові завдання (функції)

Індикатори чинників

Індикатори стану

Індикатори реагування

3. Екологічні індикатори

1. Захист якості та забезпечення ресурсами прісної води

  • Річний обсяг ґрунтової і по­верхневої води, не придатної до споживання
  • Внутрішнє споживання води на душу населення
  • Ресурси ґрунтової води
  • Концентрація фекальних ре­човин у прісній воді
  • Потреба біохімічного киснево­го очищення водних басейнів
  • Укриття стічної води
  • Щільність гідрологічних мереж

2. Захист океанів, морів і узбережної зони

  • Зростання населення в узбережних зонах
  • Виток нафти в узбережні води
  • Виток азоту й фосфору в узбережні води
  • Максимально стійкий вилов риби
  • Індекс Algae

 

3. Інтегральний підхід до планування й управління земляними ресурсами

  • Зміни користування землею
  • Зміни стану грунтів
  • Централізоване управління природними ресурсами на місцевому рівні

4. Забезпечення сталого сільського господарства та розвитку села

  • Застосування сільськогос­подарських пестицидів
  • Застосування добрив
  • Відсоток іригації орних зе­мель
  • Використання енергії у сільському господарстві
  • Орні землі на душу насе­лення
  • Зона, що підлягає засоленню й затопленню
  • Сільськогосподарська освіта

5. Захист атмосфери тощо

  • Виділення газів від теплиць (випаровування)
  • Виділення окису сірки
  • Виділення окису азоту
  • Споживання озонопогли­нальних речовин
  • Концентрації забруднень нав­коло міських зон
  • Видатки на зменшення рів­ня забруднення повітря

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.