лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Моделювання економіки

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Система — одне із основних понять сучасної наукової методології, широко використовуване в усіх сферах знань і наукових дисциплінах, але не має достатньо строгого і загального визначення, придатного для характеристики численних і різноманітних окремих випадків. Поняття «системи» — об’єкт дослідження для системного підходу, загальної теорії систем, системного аналізу, кібернетики, причому ключове в комплексі понять, яке визначає концептуально-методологічне ядро цих дисциплін, — цілісність системи, середовище, спостерігач, структура, елемент, підсистема, зв’язок.
Система економіко-математичних моделей — комплекс моделей, пов’язаних одна з однією інформаційними каналами, а саме, ендогенні змінні (вихід) одних моделей є екзогенними змінними (вхід) для інших.
Системні народногосподарські моделі — описують великомасштабні економічні об’єкти (народне господарство, регіон, багатогалузевий комплекс) з урахуванням їхньої внутрішньої структури, як сукупність взаємодіючих економічних одиниць (можливо, відображуваних також з урахуванням їхньої внутрішньої структури).
Система підтримки прийняття рішень — комплекс математичних і евристичних методів і моделей, об’єднаних загальною методикою формування альтернатив управлінських рішень в організаційних системах, визначення наслідків реалізації кожної альтернативи і обґрунтування вибору найприйнятнішого рішення.
Системний підхід в економіці — комплекс методологічних положень, що дають змогу впорядкувати дослідження складних соціально-економічних об’єктів. Процедури, що реалізують системний підхід, називають системним аналізом. Фундаментальні поняття — система й середовище, в якому система функціонує і розвивається.
Сітьова модель в економічному аналізі, плануванні й управлінні — орієнтований, антисиметричний граф, що відображає технологію здійснення складного проекту; дає змогу визначити найближчий можливий термін завершення проекту, з’ясувати, запізнення яких дій спричинить довше тривання інших процедур, що відсуне його завершення, а також оцінити резерви приросту передбачуваної тривалості процедур, що обмежують маневр ресурсами для страхування встановленого терміну реалізації проекту чи його прискорення.
Соціально-економічна система — складна ймовірнісна динамічна система, що охоплює процеси виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних та інших благ. Соціально-економічні системи належать до класу кібернетичних, тобто, керованих систем. Системою називають комплекс взаємопов’язаних елементів разом із відношеннями (зв’язками) між цими елементами та між їхніми атрибутами, які спільно реалізують певні цілі.
Споживання моделі — економіко-математичні побудови, що описують взаємозв’язки та залежності між споживанням і чинниками, котрі його визначають. Споживання моделі використовуються для аналізу динаміки споживання за минулий період, побудови його прогнозів на перспективу різної тривалості.
Статистичне моделювання — моделювання випадкових величин чи процесів для кількісного багатократного розв’язування математичних задач. Тут шукані величини є ймовірнісними характеристиками деякої випадкової події (величини); цю подію моделюють, після чого потрібні характеристики наближено визначають (оцінюють) за допомогою статистичного оброблення «спостережень» моделі.
Статичні моделі в економіці припускають, що модельована система незмінна в часі, тобто повністю відмежовуються від принципово можливих (інколи навіть невідворотних) змін, оскільки їх врахування вважається несуттєвим для досягнення цілей моделювання; крім цього припускається, що всі процеси, котрі відбуваються в системі й цікавлять дослідника, не потребують для свого опису розгортання в часі, тому можуть бути з достатньою точністю охарактеризовані незалежними від часу величинами — відомими й невідомими.
Стійкість — стабільність, здатність системи, що має досить складні сценарії поводження, зберігати деякі властивості й характеристики незмінними; одне з фундаментальних понять кібернетики і загальної теорії систем, тісно пов’язане з ідеєю інваріантності. Якщо система має властивість стійкості, то деякі вислови про неї будуть постійно правдивими, без огляду на її зміни.
Стохастична модель відображає зв’язки між вимірними величинами (залежності ендогенних змінних від низки інших ендогенних змінних і/чи екзогенних змінних), причому хоча б деякі з цих зв’язків мають імовірнісний характер і/чи хоча б деякі з величин є випадковими. Самі зв’язки формалізуються як рівняння, нерівності чи умови оптимізації функцій ендогенних змінних.
Стохастична оптимізація — розділ теорії оптимізації, в якому вивчаються умовно-екстремальні задачі, цільова функція яких і/чи обмеження мають імовірнісну сутність. Важливість цього розділу зумовлена тим, що моделі прийняття рішень в умовах ризику формулюються як задачі стохастичної оптимізації.
Сукупна продуктивність ресурсів — багатофакторна продуктивність, показник автономного технічного прогресу, що відображає комплексний вплив якісних змін в економіці на зростання виробництва. Характеризує відносну ефективність суспільного виробництва, відображаючи загальний ефект різних впливів, враховуючи нові технології, інвестиції в основний капітал, рівень виробництва, завантаження потужностей, кваліфікацію менеджерів, використання енергії та затрати робочої сили. Сукупна продуктивність ресурсів визначається як відношення випуску до агрегованих витрат ресурсів.
Суспільного добробуту функція — відображає в інтегральній формі загальний рівень добробуту всіх членів даного суспільства, результат узгодження інтересів всіх соціальних груп між собою. Конкретизації суспільного добробуту функції досить різноманітні й залежать від цілей і постановки задачі, для якої ця функція вводиться. Проблема формального вираження суспільного добробуту функції має два аспекти: дескриптивний і прескриптивний (нормативний).
Теорія ймовірностей — математична теорія, що дає змогу за ймовірностями одних випадкових подій знаходити ймовірності інших випадкових подій, пов’язаних деяким чином із першими. Теорія ймовірностей на теоретико-модельному рівні виявляє закономірності, котрі виникають під впливом великої кількості випадкових чинників.
Теорія катастроф — розділ прикладної математики, що вивчає сукупність математичних моделей теорії біфуркацій, теорії особливостей і деяких інших теорій, призначених для опису й аналізу якісного (зазвичай стрибкоподібного) поводження економічних, екологічних, біологічних, хімічних та інших систем за неперервної зміни параметрів. Термін «катастрофа» в науковий обіг був запроваджений американським математиком Р. Томом у 1970 р. і набув широкої популярності після запровадження іншим американським математиком Е. Зіманом терміна «теорія катастроф».
Технічного прогресу моделювання розвивається у двох напрямах: 1) аналіз динаміки наскрізних агрегатних показників, що вимірюють економічне зростання; 2) вивчення процесів виникнення і поширення нововведень.
Транспорту моделювання широко застосовується в системах управління транспортом як єдиним комплексом — підсистемою народного господарства, його окремими підгалузями, а також у вирішенні різних часткових задач функціонування й розвитку транспортних систем.
Трендові моделі — моделі, котрі визначають загальний напрям розвитку, головну тенденцію (тренд) часових рядів (рядів динаміки).
Факторний аналіз — сукупність методів побудови математичних моделей, які дають змогу відновити передбачувану структуру, що лежить в основі спостережуваних даних, для їх опису в стислому й інтерпретованому вигляді. Структурою вважається невелика кількість не спостережуваних змінних, які називаються факторами, а також їх кількісне перетворення в спостережувані змінні (показники, ознаки, індекси тощо).
Фінансова математика — сукупність математичних методів і моделей для розрахунків, пов’язаних з операціями на фінансових ринках (тобто на ринках цінних паперів і фінансових послуг). Головні завданням фінансової математики — розрахунок, аналіз і оптимізація грошових потоків, що виникають під час використання тих чи інших фінансових інструментів.
Формування виробничих запасів моделі — моделі аналізу і обґрунтувань обсягу обігових засобів, необхідних для фінансування запасів матеріальних ресурсів на вході виробничого процесу; режиму (стратегії) поповнення цих запасів, який забезпечував би ефективну (без непередбачуваних збоїв) роботу підприємства; організації роботи, розвитку і нового будівництва складів для зберігання виробничих запасів.
Функціональний аналіз у математичній економіці — методи й розділи функціонального аналізу, застосовувані до різних питань математичної економіки. Функціональний аналіз виник у межах класичного математичного аналізу завдяки розвитку таких його складових, як варіаційне числення, інтегральні рівняння й теорія функцій, і як самостійна дисципліна сформувався в 1920-1930-ті рр. Великий вплив на його формування справили математична і теоретична фізика.
Функція вибору — одне з най абстрактніших понять теорії прийняття рішень. Функція вибору ставить у відповідність кожній розглядуваній множині об’єктів (альтернатив, варіантів) деяку її підмножину, трактовану як ефективну множину об’єктів.
Ціль — бажаний результат дії, функціонування чи розвитку системи. У кібернетиці й системному аналізі розрізняють три типи цілей і, відповідно, ситуацій, коли виникає потреба використання цього поняття.
В економіко-математичних дослідженнях ціль модельованої системи відображається різними засобами, їх вибір залежить від типу об’єкта, постановки задачі, що розв’язується за допомогою моделі, економічних, технічних і організаційних можливостей дослідника. Якщо відомі жорсткі ознаки результату, то вони найчастіше задаються обмеженнями; показники, котрі максимізуються чи мінімізуються, задаються функцією цілі (скалярна оптимізація) чи її компонентами (векторна оптимізація).
Цільова функція, в оптимізаційних (екстремальних) задачах — функція невідомих, екстремум (максимум чи мінімум) якої необхідно знайти. Якщо він існує, то сукупність тих невідомих задачі, за яких цільова функція досягає шуканого екстремуму, називається розв’язком (інколи розв’язком називають саме значення екстремуму). Вибір показника, формалізований опис якого буде прийнято за цільову функцію, — найважливіша частина змістовності (інтелектуальної) роботи у постановці оптимізаційної задачі. Формально цільова функція задається по-різному залежно від обраних математичних засобів опису задачі. Як синоніми цільової функції застосовуються: функція цілі; показник якості розв’язку; критерій оптимізації; критерій якості тощо.
Цільова функція споживання, функція корисності споживчого поводження — окремий випадок функції корисності, є математичною моделлю споживчих переваг.
Цінних паперів портфель — набір із різних фондових активів, сформований так, щоб або збільшити дохідність всього набору за обмеження сукупного ступеня ризику прийнятним рівнем, або, зменшуючи ступінь ризику, досягти їхньої загальної дохідності, котра не поступалася бажаній, або зробити їх якомога кориснішими за рахунок комбінації того й іншого. Вибір із цих альтернатив залежить від того, якій серед можливих цілей (безпека, ступінь ризику, економічна віддача, зростання капіталу, ліквідність цінних паперів як грошових резервів) віддасть перевагу інвестор, і від його схильності до ризику під час, визначення типу портфеля — більш чи менш консервативний або агресивний.
Чистого обміну модель — модель економіки, учасники (власники товарів) якої шляхом обміну одержують нові набори товарів, що задовольняють їх потреби на найвищому можливому рівні. У такій економіці відсутні виробництво, податки, навіть гроші в явному вигляді. Об’єктом вивчення є процес обміну товарів, тому така «очищена» модель називається моделлю чистого обміну.
Ядро економіки, в економіко-математичних моделях — поняття, що характеризує сукупність станів економіки, покращання котрих неможливе для жодної з груп економічних агентів, які діють автономно.
Якобіан, визначник матриці, елементами якої є часткові похідні першого порядку функції декількох змінних.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.