лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Моделювання економіки

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2.8. Термінологічно-тлумачний словник

Адаптація (від пізньолат. аdaptatio — пристосування) — здатність системи цілеспрямовано набувати пристосування у складних середовищах, а також сам процес такого пристосовування. Адаптивні системи звичайно описуються в термінах цілі (мети). Адаптація до середовища, котре характеризується високою невизначеністю, дає змогу системі забезпечувати досягнення деяких суттєвих цілей в умовах недостатньої апріорної інформації щодо середовища. У процесі пристосування можуть змінюватись кількісні характеристики системи, а також її структура. Чим суттєвішіми є зміни середовища, тим глибші перетворення структури системи, що призводять до адаптації в нових умовах. Різноманіття умов, до яких може адаптуватися система, вимірює ступінь її адаптивності.
Аксіоматичні теорії в економіці — розділи економічної науки, побудовані на основі аксіоматичного методу, тобто шляхом формування множини початкових положень, що приймаються без доведень, — аксіом, які пов’язують вихідні поняття теорії і використовуються для дедуктивного одержання результатів — теорем. Аксіоматичний метод результативно застосовується у вивченні регулярних, процесів — тільки таким чином вдається зафіксувати їхні стійки властивості, формалізований опис яких і приймається за аксіоми.
Актуарні розрахунки — частина страхування, що стосується кількісного аспекту страхової справи; комплекс методів, котрі використовуються у страховій практиці для описування ризиків, їхньої структуризації, адекватного врахування і, по можливості, точного оцінювання. Спеціалісти з актуарних розрахунків називаються актуаріями; за структурою діяльності їм необхідні знання з математики, економіки, права та з інших сфер науки і техніки.
Алгоритмів теорія — розділ математики, що вивчає математичні моделі алгоритмів. Поняття «алгоритм» — одне з центральних в сучасній математиці — впродовж тривалого часу мало інтуїтивний характер. Необхідні математичні уточнення цього поняття сформувалися лише в 20-х рр. ХХ ст. у математичній логіці.
Аналітична модель є системою таких співвідношень між заданими й пошукуваними величинами, котрі виражені математичними формулами в явному вигляді. Завдяки цьому аналітичні моделі особливо зручні для аналізу властивостей розв’язків, а також для розрахунків. За сприятливих умов розв’язки аналітичних моделей вдається одержати в явному вигляді за допомогою лише алгебраїчних формул — такий розв’язок називається аналітичним. Зазвичай аналітичні моделі є рівняннями чи нерівностями різного типу (алгебраїчними, диференційними, різницевими, інтегральними, функціональними). Однак не завжди зв’язки між величинами можна виразити формулами (наприклад, єдиним доступним способом задавання залежності однієї величини від іншої може бути алгоритм розрахунку значення функції за значеннями її аргументів). Навіть, якщо це вдалося, побудувана таким чином аналітична модель не обов’язково має аналітичний розв’язок або він залишається не знайденим. Тоді модель досліджують засобами числового аналізу чи непрямими (побічними) методами.
Асиметричність інформації — ситуація на ринку в процесі укладання договорів (угод), за якої окремі учасники угоди володіють важливою інформацією, що безпосередньо стосується предмета угоди. За цих умов рівень невизначеності в прийнятті рішень для одних учасників суттєво вищий, ніж для інших. Асиметричність інформації зумовлена самим принципом протистояння внутрішнього й зовнішнього середовищ організації: володіння вірогідною й відносно вичерпною інформацією дає можливість організації контролювати параметри внутрішнього середовища, а нестача такої інформації призводить до врахування параметрів лише зовнішнього середовища.
Багатопродуктова модель, описуючи економічні процеси і/чи явища, явно враховує наявність декількох продуктів (які виробляються, розподіляються, споживаються, зберігаються, транспортуються тощо) так, що для кожного із них вводяться величини (екзогенні й ендогенні змінні), котрі вимірюють кількість цих продуктів у грошовому і/чи натуральному вираженні.
Балансові моделі — моделі формалізованого опису взаємної відповідності ресурсів і потреб у них, доходів і витрат тощо. Серед інших класів економіко-математичних моделей (оптимізаційних, економетричних тощо) балансові моделі вирізняються такими особливостями: представлення співвідношень моделі у вигляді систем лінійних рівнянь, які мають єдиний розв’язок; екзогенне задавання всіх структурних параметрів, що характеризують взаємозв’язки змінних; відсутність можливості вибору між різними варіантами взаємозв’язків змінних (наприклад різними технологічними способами) та між взаємозамінними ресурсами.
Біфуркація (від лат. bifurcus — роздвоєний) — термін, вживаний у деяких розділах математики в ситуаціях, коли деякий об’єкт залежить від параметра  (не обов’язково скалярного) і в будь-якому околі деякого значення параметра  (біфуркаційного значення, чи точки біфуркації) досліджувані якісні властивості об’єкта не є однаковими для всіх .
Вальраса модель — динамічна модель ринкової рівноваги. Ціна і обсяг товару (проданого і купленого) на ринку, що перебуває у стані рівноваги, задані рівняннями попиту і пропозиції (див. «Павутиноподібна модель»). Є ціна, котра забезпечує рівновагу і за якої використовуватиметься весь обсяг пропонованого товару. Але за умови встановлення на ринку іншої ціни невідомо, чи збережеться положення рівноваги і як швидко відбуватиметься процес пристосування. Для розв’язання цієї задачі й використовують Вальраса моделі.
Верифікація економіко-математичної моделі (від лат. verus — справжній і facere — робити) — перевірка моделі, зіставлення її з дійсністю, з’ясування відповідності реальним даним і змістовному уявленню про об’єкт й мету моделювання. Йдеться про верифікацію економіко-математичної моделі лише у тому разі, коли сама форма моделі, структура і вид залежностей, які вона містить, одержані з деяких загальних теоретичних уявлень.
Вибір — виокремлення із заданої тим або іншим способом множини одного чи кількох елементів, які мають деяку вказану властивість, задовольняють деякий визначений критерій, і у певному сенсі мають перевагу перед іншими.
Виробнича функція поєднує величину випуску з обсягом ресурсів (чинників виробництва) для деякої виробничої одиниці: установки, комплексу, окремого підприємства (фірми), галузі, народного господарства загалом. Поняття випуску і чинників виробництва конкретизуються залежно від характеру і масштабу розглядуваної виробничої одиниці, мети дослідження, доступної інформації.
«Витрати — випуск» модель (метод) — альтернативна назва моделі міжгалузевого балансу, запропонована академіком В.С. Нємчиновим як переклад російською мовою англійського терміна Input — Output Techniques,що означає метод, впроваджений американським економістом В.В. Леонтьєвим.
«Витрати — ефективність» метод, частково формалізована процедура прийняття рішень, яка широко використовує економіко-математичні моделі; методу, головно, призначений для оцінювання й відбору значних за обсягом, зазвичай державних, проектів; широко застосовується в аналізі варіантів у технічній і військовій галузях.
Внутрішньорегіональні моделі призначені для вирішення завдань розвитку й розміщення виробництва регіону з урахуванням передусім його внутрішніх потреб і ґрунтуються на тому, що зв’язки регіону з іншими, позарегіональними, системами, задаються переважно екзогенно.
Глобальне моделювання — системний аналіз довготермінових процесів світового розвитку на основі використання економіко-математичних засобів і комп’ютерних розрахунків. Потреба у поглибленому вивченні таких процесів із застосуваннях найпотужніших аналітичних засобів виникла через загострення глобальних проблем (екологічна, ресурсна, демографічна, проблеми соціальної і економічної нерівності, безпеки тощо), зумовлених загальноцивілізаційними процесами, що торкаються інтересів усього людства і потребують для свого вирішення скоординованих дій усіх країн.
Гомеостаз (гомеостазіс; від грецьк. homoios — подібний і stasis — нерухомість) — здатність відкритої системи зберігати значення суттєвих змінних у певних межах, незважаючи на впливи (зміни, збурення) середовища її функціонування.
Гомоморфізм — відношення подібності систем в деякому структурному чи функціональному аспекті, узагальнення поняття ізоморфізм у разі відповідності між системами, однозначної тільки в один бік.
Гравітаційна модель застосовується для опису й прогнозування різних соціальних і економічних взаємодій між районами, ґрунтується на припущенні, що величина (сила) взаємодії пропорційна добутку показників чисельності населення районів та обернено пропорційна відстані між ними.
Граничні умови в моделях економічної динаміки — сукупність значень економічних показників, які мають бути досягнуті на кінець планового періоду. Формулюються у вигляді прямого задавання стану, котрого повинен набути економічний об’єкт на кінець планового періоду. Розглядаються також як межа, початкові й кінцеві умови, спеціальні обмеження, яким повинні задовольняти елементи оптимальних чи допустимих траєкторій динамічної економіко-математичної моделі в перші й останні роки часового проміжку цієї моделі.
Граничної корисності теорія — концепція політичної економії, що протиставляє трудовій теорії вартості моделі, в яких цінність товарів виводиться з суб’єктивної оцінки їхньої корисності й рідкісності.
Графічна модель — зображення модельованої системи за допомогою наочних геометричних засобів. У широкому сенсі до графічних моделей відносять досить різноманітні об’єкти: 1) блок-схеми, в яких графічні елементи (прямокутники, ромби, овали та інші плоскі фігури і стрілки, що їх з’єднують) використовуються для відображення причинно-наслідкових, часових і просторовихзв’язків між елементами модельованої системи; 2) моделі графів теорії; плоскі графи завжди можна зобразити за допомогою стандартних графічних засобів (цей спосіб навіть має певні переваги над аналітичним, зокрема доступність, наочність, хоча й незручний у разі великої розмірності, використання комп’ютерів і застосування деяких алгоритмів); 3) різноманітні геометричні площинні конструкції.
Грошового обігу модель, відображає зв’язок номінального (грошового) сектору економіки з реальним — від виявлення того чи іншого взаємозв’язку до повного відмежування. Останнє означає відсутність будь-якого впливу на виробництво з боку грошей, які сприймаються тільки як «мастило» чи «вуаль» товарного обігу. Така ідея класичної дихотомії — підґрунтя кількісної теорії господарства (Д. Юм, Д. Рікардо, Дж. Ст. Мілль, Ж. Б. Сей).
Дані в інформатиці й програмуванні — все, що можна обробляти за допомогою комп’ютерів і що може слугувати початковими чи вихідними даними для обробки (тобто те, що на початку «дано» для обробки), а також проміжні та результуючі (кінцеві) дані. Як синонім до терміна «дані» використовують слово «інформація», але йому часто надають додаткових смислових (семантичних) значень.
Демографічні моделі призначені для опису і прогнозування стану населення, його кількісних і структурних характеристик, процесів його репродукування й динаміки, зокрема під впливом економічних, екологічних, соціальних, політичних та інших чинників.
Дерево цілей — теоретико-графова модель, використовувана в декомпозиційному аналізі щодо можливості досягнення деякої складної цілі. Цей аналіз може здійснюватися в різних аспектах, наприклад, для виявлення умов, які необхідні і (чи) достатні для досягнення поставленої мети (цілі); для віднаходження комплексу засобів, які забезпечують досягнення цілі; для вибору оптимального набору таких засобів тощо.
Дескриптивна модель має на меті формалізований опис об’єкта, процесу, явища і відповідає на питання «як побудований об’єкт», «як відбувається перебіг процесу», «яким чином, за яких умов відбувається явище». Дескриптивні моделі широко застосовуються в прогнозуванні (особливо в генетичному підході), виявленні чинників, що визначають поводження об’єкта чи перебіг процесу, поясненні характеру, механізму впливу цих чинників («пояснювальні» моделі), у встановленні зв’язків різних явищ тощо. Методологічним підґрунтям дескриптивного моделювання є математична статистика, експертні процедури, імітаційні методи; інші математичні методи.
Детерміністична модель будується на припущенні про однозначність причинно-наслідкових зв’язків між усіма елементами модельованої системи та її взаємодій із зовнішнім середовищем. Неоднозначність зв’язків і взаємодій призводить до стохастичності чи невизначеності, для вивчення котрих застосовуються засоби логіки й математики.
Диверсифікація виробництва — збільшення різноманітності, розширення номенклатури виробів, які випускає підприємство, за рахунок освоєння нових для нього сфер діяльності, випуску «непрофільної» продукції. Почала поширюватися з 1950-х рр.
Динамічні моделі в економіці описують зміни модельованої системи в часі, тому час в цих моделях представлений явно —як неперервна або як дискретна величина, скіннченим набором чи нескінченною послідовністю дискретних значень. У першому випадку для величин (відомих і невідомих), що змінюються в часі, застосовують звичайні позначення як для математичних функцій.
Динамічна система — еволюційна система, в широкому розумінні довільна (зокрема, фізична, економічна) система, що змінюється в часі.
Дискретна модель — математична модель, невідомі котрої набувають дискретних значень (цілочислові, булеві тощо). До дискретних моделей звертаються для вирішення частих в економіці проблемам вибору кінцевої множини альтернатив, особливо коли ця множина безпосередньо невидима.
Дискретно-неперервна модель — математична модель, що містить як неперервні елементи (наприклад, змінні, здатні приймати будь-яке значення в заданому інтервалі), так і дискретні (наприклад, змінні, здатні приймати значення із скінченої чи зліченої множини рівнянь чи нерівностей, для запису котрих використовуються розривні функції тощо).
Діаграма Еджуорта використовується в аналізі оптимального розподілу двох продуктів між двома споживачами. Запропонована Ф. Еджуортом у 1881 р. для аналізу проблем оптимального розподілу і конкурентної рівноваги.
Допустима множина в задачах вибору — сукупність елементів, які задовольняють деяку систему необхідних вимог до розв’язку задачі. У разі оптимального вибору допустимою множиною вважають сукупність елементів, що задовольняє всі вимоги задачі, без вимог оптимальності; підмножина допустимих множин, яка складається з елементів, що задовольняють цю вимогу, називається оптимальною множиною, чи множиною розв’язків.
Допустимий розв’язок у задачах вибору — елемент, який за своїми властивостями може бути прийнятим за розв’язок задачі, якщо не брати до уваги будь-які умови, наприклад вимоги до якості за умови оптимізації; елемент допустимої множини.
Досконалої конкуренції моделі моделі ідеальної ринкової економіки, коли учасники приймають рішення, орієнтуючись тільки на власні переваги, доходи, технологічні можливості й ціни; відсутні так звані «чинники тертя» (витрати на здійснення угод, неповнота інформації про можливості обміну тощо); на ринку кожного продукту діє єдина ціна, причому ніхто із учасників суттєво не впливає на її рівень. Крім цього вважається, що всі товари нескінченно подільні, а переваги й технології мають властивості, котрі забезпечують неперервність функції попиту і пропозиції.
Дослідження операцій — наукова дисципліна, що розробляє загальні принципи постановки та розв’язування задач із метою покращання функціонування реальних виробничих обслуговуючих і керуючих систем, а також способи реалізації вироблених рекомендацій з урахуванням найсуттєвіших для цих систем наслідків.
Дуополії моделі — моделі олігополії з двома продавцями. Дуополії моделі не мають особливої специфіки порівняно із загальними моделями олігополії. Однак застосування традиційних методів теорії некооперативних ігор стосовно теорії дуополії потребує деякого перегляду.
Екзогенні змінні в математичних моделях — величини, що характеризують середовище функціонування модельованої системи, умовно приймаються незалежними від невідомих моделі й за одноразового проведення розрахунків задаються як константи. Однак за багаторазових розрахунків, використання моделі в діалоговому режимі, включення її до різних ітеративних процедур як блоку, підмоделі екзогенні змінні зазнають. Варіювання екзогенних змінних виконується у разі їхнього недостатньо точного значення, для того щоб з’ясувати вплив похибок на розв’язок моделі. У разі розширенні моделі за рахунок включення до неї зв’язку, що характеризує залежність якої-небудь екзогенної змінної від невідомих, ця змінна стає ендогенною.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.