лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Моделювання економіки

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 12. Загальна модель макроекономічної динаміки

 

Аналіз короткотермінових економічних ефектів

Аналіз статичної підсистеми системи (2.1.77) обчислити реакції макроекономіки на зміни параметрів та обрану політику. Принципова методологія аналізу статичної підмоделі не змінюється, — як і в попередньому, обчислюються різні мультиплікатори системи. Однак для економічного аналізу можна отримати низку нових результатів, які дають змогу з більш широких позицій розглянути якісний зміст економічних процесів. Після відповідних підстановок статичний блок моделі можна описати такими рівняннями:

«Номінальний якір» задається через боргове фінансування бюджетного дефіциту, а тому нейтральна монетарна політика, що зберігає незмінною вартість реальних грошей , стає одним із параметрів моделі. Фактична політика не обов’язково є нейтральною, вона може бути або стимулюючою, або обмежуючою. У малому околі точки рівноваги цієї системи існують три функції, що залежать від параметрів:

котрі характеризують значення фактичного доходу, ставки відсотка та інфляції залежно від монетарної політики, чинників пропозиції, бюджету, багатства, очікувань і структури системи. Обчислимо, наприклад, макроекономічні наслідки заохочуючої монетарної політики, тобто транспонований вектор мультиплікаторів, значення якого можна відшукати з розв’язку системи рівнянь:

Оскільки визначник цієї системи завжди додатний (легко в цьому пересвідчитися), то знак першого мультиплікатора в загальному випадку не визначений:

Розміщення пропозиції не завжди реалізує стимулюючий ефект на виробництво. Монетарна політика сприяє розширенню виробництва лише у тому разі, коли збільшення грошової маси викличе інфляцію, що визначається за допомогою розглянутої раніше функції Філіпса. З іншого боку, коли виробництво абсолютно не еластичне щодо цін, то політика «легких грошей» нерезультативна і призводить до скорочення виробництва. Цей висновок може бути теоретичним обґрунтуванням феномену одночасного спаду виробництва та посиленої емісії грошей, що спостерігалося в економіці України протягом перших років незалежності.
Вплив збільшення грошової маси на рівноважну ставку відсотка має цілком канонічний характер — вона знижується у міру зростання пропозиції грошей. Про це свідчать відповідного мультиплікатора:

Цікавим є й результат аналізу впливу грошової маси на інфляцію. Знак мультиплікатора

не визначений у загальному випадку. Попри побутові та стандартні уявлення збільшення грошової маси в короткотерміновому періоді не обов’язково тягне за собою інфляційні наслідки. Інфляція посилюватиметься залежно від обсягів зростання грошової маси, якщо знак монетарної політики буде невід’ємним. (Цю ситуацію детально описано у підручниках з макроекономіки.) Однак в іншому разі додаткова емісія грошей може не мати інфляційних наслідків.
Наприклад, , якщо збільшення пропозиції грошей відбувається за абсолютної еластичності кривої агрегованої пропозиції або за зростання оптимізму бізнесових кіл і населення, що зміщує криву агрегованої пропозиції праворуч та зменшує інфляцію.
У розглядуваній моделі макроекономіка відчутно реагує на зміну очікувань: похідна .
Отже, за інфляційних очікувань зростання, інфляція нарощується лавиноподібно, підтверджуючи їхню властивість збуватися.

Тема 13. Динаміка державного боргу та сеньйоражу

 

Позики держави й накопичений борг

Нагадаємо, що в економіці перехідного періоду на фінансовому ринку домінує сегмент державних боргів, а державний борг фінансується, крім податків, емісією певної маси грошей (сеньйоражу) й новими позиками держави на вільному ринку . Якщо за номіналом відсоток не сплачується, то позики на вільному ринку вимагають сплати відсотків і повернення номіналу, тобто призводять до зростання обсягів боргу. З одного боку, нові позики збільшують борг та його обслуговування, а крім того, мають довгострокові інфляційні наслідки, якщо сеньйораж — одне з джерел фінансування боргу. З другого боку, боргові позики полегшують вартість обслуговування боргу, отже, брати в борг є вигідним за умови, що сплати гарантуються та існує можливість отримати такі позики. Спинімося на даному питанні, оскільки це часто випадає з поля зору досліджень.
Нехай обсяг номіналу державного боргу становить F, а ринкова безризикова ставка відсотка r є постійною величиною, додатною й незалежною від обсягів боргів. Припустимо, що раціонально діючий емітент, як і власник боргів, зацікавлений у зростанні ринкової вартості боргу, що полегшує йому обслуговування боргу й дещо послаблює обмеження щодо обсягів нових позик. Емітент сплачує повну вартість номіналу, борги не списуються, й уряд не займається скуповуванням чи продажем своїх боргів.
Борг, що буде сплачений упродовж періоду часу dt, зміниться на величину

отже, має ринкову вартість, тобто вартість, приведену до поточного моменту; B(t) = F exp [–rt], де B(T) = F. Це справдиться, якщо держава протягом періоду dt не зробить нових боргів, а відсотки не зростатимуть. У цьому разі держава як законослухняний боржник, маючи можливість відкласти на dt повернення номіналу, насправді втрачає лише ринкову вартість боргу. Для цього, звичайно, повинна існувати можливість сплатити борг у момент часу t + dt, наприклад, дострокове викуплення облігацій. Якщо, крім цього, норма дисконту настільки велика, що уряд може запозичити на вільному ринку з темпом a > 0, тобто

то в результаті початковий обсяг боргу зростатиме й становитиме на момент t: . Ця величина дисконтується за тією самою ставкою r, а тому дорівнюватиме

Отже, для будь-якого моменту t у майбутньому номінальна вартість боргу, що повертається, становить величину F, тимчасом як його ринкова вартість — величину B(t), якщо уряд не бере більше в борг, чи V(t), якщо він бере нові запозичення на вільному ринку. Але нові позики можуть повертатися дещо пізніше, і в момент t емітент боргів отримує певний виграш, який становить завдяки можливості зволікати з поверненням боргу,

З огляду на викладене вважатимемо, що емітент зацікавлений у максимізації виграшу, а це еквівалентно максимізації вартості можливості відкласти повернення боргу до моменту t*:
          (2.2.24)
Дана ситуація має економічний сенс для 0 < a < r, тобто коли темп нових запозичень не перевищує величини ринкової ставки відсотка. Диференціюючи за часом рівність (2.2.24), із необхідної умови оптимальності можна відшукати момент часу t*, для якого різниця в ринковій вартості боргу, що повертається, буде максимальною (рис. 2.2.17):
.                            (2.2.25)

Рис. 2.2.17. Оптимізація виплати боргів

З виразу (2.2.25) випливає, що за r > d = r – a, звернення до нових позик є вигідним і повертати борг треба не в поточний момент, а в момент часу t* > 0. Якщо ж r = d, тобто a = 0, то, оскільки виграшу за рахунок підвищення ринкової вартості боргу держава не отримує, повертати борги слід негайно.
Аналіз показує, що можливість та необхідність брати позики має вартість f(t), яка залежить від динаміки боргу. Взагалі можливість надання позик визначається довірою інвесторів до держави, що, у свою чергу, залежить від здатності держави повертати борги, від репутації її як платника боргів.
Водночас держава щодо нових боргів має свободу вибору: вона може брати або не брати позики залежно від конкретних обставин. Борги на вільному ринку — це асиметричний контракт між державою та інвестором (кредитором), вартість якого може бути виражена рівнянням:
                                   (2.2.26)
Рівняння (2.2.26) відбиває обмежену відповідальність держави як позичальника: вона може як брати боргові позики, так і не брати їх, обираючи цим максимальну величину між [V – B] і нулем. Асиметрія контракту для даної постановки задачі полягає в тому, що інвестори лише купують борги, якщо держава користується довірою. Раціональний інвестор не відмовиться від можливості заробити безризиковий дохід, позичаючи свої гроші уряду.


Смирнов А. Д. Лекции по макроэкономическому моделированию: Учеб. пособие для вузов. — М.: ГУ ВШЭ, 2000.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.