лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Моделювання економіки

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

На рис. 2.2.14, крім точки k0, що відображує стаціонарний рівень фондоозброєності, через  позначено рівень фондоозброєності, за якого швидкості зростання функцій g1(k) = lk та g2(k) = r(1 – a)f(k) є рівними, тобто  — корінь рівняння

Перехідний режим у моделі Солоу

Дослідимо детальніше перехідний процес у разі, коли виробнича функція є функцією Кобба — Дугласа:

Тоді

а рівняння (2.1.64) набере вигляду:

Здійснивши заміну k = e–ltu, u = eltk, отримаємо для u рівняння зі змінними, що розділяються:

котре має такий розв’язок:

або — з використанням значення стаціонарної фондоозброєності —

Повертаючись до фондоозброєності, отримаємо

звідки видно, що

Виграш у поточному споживанні — програш
у найближчій перспективі

Якщо замість норми накопичення r = a (за якої досягається найбільше середньодушове споживання) встановити дещо меншу норму накопичення , то на початку процесу поточне середньодушове споживання зросте з  до .
Але цей виграш протягом досить нетривалого інтервалу часу t спочатку стане малопомітним, а потім перетвориться у програш, оскільки за умови r < a згідно з (2.1.66) стаціонарне споживання —

Загальну порівняльну картину зміни середньодушового споживання за норм накопичення r = a та r < a наведено на рис. 2.2.15.

Рис 2.2.15. Порівняння стратегії поточних норм споживання

Тема 11. Моделі аналізу макроекономічної політики

 

Стабілізація системи

 

Одновимірним аналогом макроекономічної політики може бути, наприклад, модель динаміки інвестицій і капіталу, яка ґрунтується на ідеях неокласичної теорії капіталу та розвивається в працях Д. Джоргенсона.
Нехай змінною стану макроекономічної системи (її фазовою координатою) обрано обсяг реальної вартості фактичного капіталу K = K(t), а головною метою макроекономічної політики є деякий бажаний обсяг капіталу K*. Це може бути раціональний рівень капіталу K*, що визначається з урахуванням усіх наявних ресурсів, технології та організації економічної системи.
У будь-якій точці часу t, тобто для заданого планового чи прогнозованого періоду, «миттєві» чисті інвестиції  є «інструментом», що веде до зміни стану системи. Природно припускати, що коли економіка є конкурентоспроможною та мотивації економічних агентів не викривлені, то для оптимального (раціонального) рівня (обсягу) капіталу інвестиції мають бути нульовими; додатними, коли фактичний капітал менший за бажаний обсяг; і від’ємними у протилежному випадку. Фазову діаграму такої системи можна подати графіком лінійного рівняння (рис. 2.2.16):
                    (2.2.22)
де параметр l визначається мотивацією економічних агентів.

Рис. 2.2.16. Стабілізаційна політика

Відповідно до (2.2.22) та за умови  випливає, що незалежні прирости інвестицій і капіталу в малому околі точки рівноваги I* = I*(K) повинні задовольняти рівняння

звідки маємо

Отже, ця система синтезована так, що інвестиції скорочуються із наближенням до бажаного обсягу капіталу (цілі) ліворуч від точки рівноваги і збільшуються, коли система віддаляється від цього обсягу капіталу.
Звичайно, наведена модель є лише ілюстративною, бо інвестиції у ринковій економіці не є безпосередніми інструментальними змінними, а виступають об’єктом регулювання через використання різних методів фіскальної та монетарної політики.

Податки, бюджетний дефіцит і виробництво

 

Розглянемо вплив конкретної макроекономічної політики, наприклад податкової політики держави на виробників і споживачів. Збільшення податків на виробника підвищує витрати, отже, зростають ціни, що зміщує криву агрегованої пропозиції, породжуючи, скорочення обсягів виробництва. Тобто, податки відіграють роль дестимулятора виробництва. Дестимулююча функція податків має бути добре усвідомленою, а звільнення від податків може використовуватись як засіб стимулювання виробників. Це є особливо суттєвим у використанні механізму пільгового оподаткування підприємств (фірм), що є актуальним і вигідним для країни, коли необхідно підтримати високу інвестиційну активність у певному секторі економіки.
Загальним принципом політики оподаткування є її узгодження не лише з поточними фіскальними цілями, а й з перспективами розвитку макроекономіки. У фазі піднесення обсяги оподаткування бажано підвищувати для «охолодження» перегрітої економіки. Навпаки, якщо економіка — на спаді, то високі податки лише підсилюють негативні тенденції і поглиблюють рецесію.
Залежність загального обсягу податкових надходжень від ставки оподаткування формалізується як крива Лаффера. Податкові надходження, виражені, наприклад, у частках від ВВП, подають як нелінійну, неперервну, диференційовану функцію L(t), задану на відрізку [0; 1]. Для t = 0 значення L(0)=0, що означає відсутність податкових надходжень, якщо ставка оподаткування є нульовою (чи коли виробництво відсутнє). Якщо ставка t = 1, то податків також немає, оскільки раціональні податки можна збирати як завгодно довго, а конфіскувати можна лише один раз. Відомо, що неперервна гладка функція L(t), яка набуває рівних значень на кінцях фіксованого інтервалу, досягає свого максимуму в деякій точці, котра лежить у середині цього інтервалу:

де L(t) — функція Лаффера (обсяг податкових надходжень у частках від ВВП); t — ставка оподаткування.
Теоретично дослідження кривої Лаффера на максимум дає змогу обчислити оптимальне значення ставки оподаткування, котре гарантує максимальні надходження грошових коштів до бюджету. Звичайно, побудова й аналіз функції Лаффера вимагає ретельного збору даних, ідентифікації цієї кривої для кожної конкретної економіки.
Популярне прагнення збалансування бюджету, загалом кажучи, не є виправданим. Бюджет, у якому доходи дорівнюють витратам, не є нейтральним, а стимулює зростання виробництва. Однак коли уряд забезпечує збалансований бюджет, зростання виробництва є мінімальним. Неефективність такого бюджету можна пояснити нерівністю мультиплікаторів його доходу й витрат, що можна проілюструвати на простій моделі рівноваги для ринку товарів і послуг.
Нехай реальний ринок, чи ринок товарів і послуг, перебуває у рівновазі, тобто агрегований дохід Y дорівнює обсягам агрегованих витрат E. У лінійній моделі реального ринку Кейнса ціни не впливають на поведінку системи, а сукупне споживання вважається функцією доходу  де податки стягуються фіксованими:

У точці рівноваги реального ринку для податків, що не залежать від рівня доходу, має місце рівність:

і за заданих екзогенно, тобто поза моделлю, значень інвестицій і державних витрат I, G > 0 рівноважне значення реального доходу дорівнює:
               (2.2.23)
У досить малому околі точки рівноваги для ринку товарів і послуг, згідно з теоремою про неявну функцію, умови котрої, як правило, вважаються такими, що виконуються, існує функція:
,
тобто рівноважний дохід параметрично залежить від державних витрат і податків (G і T відповідно) Для даної моделі реакція рівноважного доходу на зміну бюджетних витрат дорівнює:

а реакція рівноважного доходу на зміну податків (за фіксованих обсягів витрат) —

Ці реакції обчислюються диференціюванням рівняння (2.2.23) за відповідними аргументами.
Фіскальна політика, що полягає у зміні обсягів державних (урядових) витрат і обсягів податків, викликає зміни рівноважного доходу на величину

котра для даної моделі записується так:

Рівноважний дохід залишиться незмінним (dY* = 0), якщо обсяги податків (прирости) збільшаться суттєвіше ніж обсяги (прирости) державних витрат, тобто:
.
Отже, нейтральним щодо рівноважного доходу є бюджет із позитивним сальдо (профіцитом). Навпаки, за умов рівності приростів обсягів податків і урядових витрат, тобто збалансованого бюджету

рівноважний дохід зростатиме, але в мінімально допустимих обсягах, що ілюструє рівність:

У цьому разі мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює одиниці , а це означає, що збалансоване зростання доходів і витрат сприяє зростанню реального доходу, але у пропорції лише 1:1.
Отже, збалансований бюджет насправді не є нейтральним (нейтральною політикою) щодо доходу, а є стимулом, хоча і мінімальним, до виробництва. Тому збалансований бюджет виявляється хоча й найменш ефективним, але засобом стимулювання виробництва, а не інструментом його скорочення.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.