лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Моделювання економіки

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 9. Традиційні макроекономічні моделі

 

Класична модель ринкової економіки

Ринок робочої сили. Класична модель ґрунтується на гіпотезах, з яких випливає, що в стані рівноваги граничний продукт праці у вартісному вираженні дорівнює середній ставці заробітної плати :
                                (2.2.19)
де p — ціна продукту; F = F(K, L) — макроекономічна виробнича функція, K — фонди, L — чисельність зайнятих.
Перепишемо співвідношення (2.2.19) у вигляді:

і продиференціюємо його за реальною заробітною платою
.
Оскільки  то, відповідно, і  тобто зі зростанням реальної заробітної плати попит на робочу силу спадає.
Пропозиція робочої сили також є функцією від реальної заробітної плати, причому зі зростанням реальної заробітної плати зростає пропозиція робочої сили.
Цю гіпотезу класичної теорії щодо ринку робочої сили подан на рис. 2.2.11, де LD — крива попиту, LS — крива пропозиції.

Рис. 2.2.11

У рівновазі реальна заробітна плата дорівнює , а зайнятість — L0. Якщо реальна заробітна плата перевищить рівноважне значення, тобто , то пропозиція перевищить попитом на робочу силу , а це призведе до зниження заробітної плати w під впливом вимушеного безробіття. За цієї умови ціни знижуватимуться, але меншою мірою, отже, реальна заробітна плата зменшиться до .
За умови нестача робочої сили примусила б підприємців збільшити оплату праці, й знову було б досягнуто динамічної рівноваги.

Ринок грошей. Теорія попиту на гроші у класичній моделі ґрунтується на гіпотезі, за якою сукупний попит на гроші MD є функцією прямо пропорційною грошовому доходу:

MD = k p Y,                              (2.2.20)
де Y — валовий внутрішній продукт у натуральному вираженні, p — ціна. Пропозиція грошей M S розглядається як екзогенно задана фіксована величина. На рис. 2.2.12 зображені лінії попиту і пропозиції грошей. Для кожного Y своя крива попиту (2.2.20).

Рис. 2.2.12

Якщо за фіксованого Y ціна p < p0, то наявна надлишкова пропозиція грошей MSMD > 0, у цьому разі припускається гіпотеза, за якою ціни зростуть до рівня p0.
Ринок товарів. Попит на товари — це сума попиту на споживчі та інвестиційні товари E = C + I. Згідно з моделлю С = C(r), І = I(r) спадні функції норми відсотка r.
Справді, зі збільшенням r збільшується дохід від заощадження, отже, дедалі більша частина доходів зберігатиметься, а менша (С) — витрачатиметься на споживчі товари. Щодо інвестицій (І), то зі збільшенням є r (тобто дисконтної ставки відсотка), знижується оцінка чистої теперішньої вартості проекту.
У класичній моделі пропозиція на товари є функцією рівня зайнятості, що визначається на ринку робочої сили Y = Y(L0). Отже, умова рівноваги така:
Y(L0) = C(r0) + I(r0).

Модель Кейнса

Розгляньмо детальніше ринок праці в моделі Кейнса. Припустимо, що з якихось причин попит Е (на продукцію) виявився меншим за пропозицію Y0 за умови повної зайнятості. У цьому разі, як вважав Кейнс, фактично вироблений кінцевий продукт Y дорівнюватиме попиту Y = E, тобто Y < Y0.
Це негайно вплине на ринок робочої сили, оскільки за решти рівних умов менший обсяг продукту можна виготовити за меншої чисельності працівників, тобто L < L0.
Отже, якщо в класичній моделі реальна заробітна плата  визначала чисельність зайнятих  то в моделі Кейнса попит на товари Е визначає рівень зайнятості L, при цьому L0 – L і є тим рівнем безробіття, який диктується ринком грошей і товарів.
Це пояснюється тим, що виробники не спроможні продати стільки товарів, скільки вони прагнуть, а виробляють і продають лише в обсязі попиту. Тому не можна криву використати попиту на робочу силу, котра виводилася за гіпотези максимізації прибутку.
Розглянемо рівновагу на ринку товарів, прийнявши, наприклад, гіпотезу, що залежності C(Y), I(r) є лінійними, тобто попит на споживчі товари зростає лінійно зі зростанням пропозиції товарів:
C(Y) = a + bY, a > 0, 0 < b < 1,
a попит на інвестиційні товари лінійно спадає зі зростанням норми відсотка:
I(r) = df(r), D > 0, f > 0.
Тоді умова рівноваги (2.1.60) виглядатиме:
Y G = a + bY G + df(r),
звідси отримаємо:

тобто крива рівноваги на ринку товарів (крива IS) є лінійно-спадною функцією r і, отже, за фіксованого значення r має єдине рівноважне значення YG(r).
Проаналізуємо тепер рівновагу на ринку грошей. Припустимо, що попит на облігації Lq(r) лінійно залежить від r:
Lq(r) = hjr.
При цьому умова рівноваги (2.1.59) запишеться у вигляді:
MS = MD = kpYM + hjr,
або                               
тобто крива рівноваги на ринку грошей (LM) є зростаючою лінійною функцією r, отже, за фіксованого r маємо єдине рівноважне значення Y M(r).
Загальна рівновага на ринку грошей і товарів досягається за умови:
,
Зазначимо, що точка рівноваги (0, r0) (точка перетину ліній IS i LM) — єдина і однозначно визначає фактичну потребу в робочій силі: Y0 = F(K, L0).
Загальну схему встановлення рівноваги наведено на рис. 2.2.13.

Рис. 2.2.13

У першому квадранті тут зображено лінії IS, LM, у четверто­му — виробничу функцію економіки (ВФ) як функцію L, у третьому — криві попиту і пропозиції на робочу силу. Як бачимо, причинні зв’язки направлені від ринків товарів і грошей до ринку робочої сили через ВФ, а отже, ринок праці не є визначальним.

Тема 10. Динамічні нелінійні
моделі макроекономіки.

 

Стаціонарні траєкторії у моделі Солоу

Модель Солоу у відносних показниках має вигляд (див. п.2 1 формули (2.1.6.2) )

На стаціонарній траєкторії  тому
,                    (2.2.21)
або                                  
Оскільки функція F(KL) — неокласична, то f(0) = 0, f? > 0, f?? < 0.
Якщо, крім цього, задати умову  то рівняння (2.2.21) матиме єдиний відмінний від нульового розв’язок k0, що ілюструє рис. 2.2.14.

Рис. 2.2.14


Вітлінський В. В. Моделювання економіки: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.