лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Моделювання економіки

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

У моделі Вальраса розглядається економіка з l споживачами (i = 1, …, l), m виробниками (k = 1, …, m) і n типами товарів (j = 1, …, n). Через p = (p1,…, pn) позначатимемо вектор-рядок цін на товари, а через x = (x1, …, xn)’ — вектор-стовпчик обсягів товарів. У даній моделі під товаром маються на увазі і продукти праці, засоби праці та первинні ресурси.
Кожен споживач володіє доходом K(p) і має своє поле переваг щодо товарів, яке може бути задане у вигляді функції корисності u(x). Якщо позначити через  множину допустимих наборів товарів, що є доступними споживачеві за цін p, X — область визначення u(x), то функція попиту споживача може бути задана таким чином:

тобто функція попиту — це такий набір (набори) товарів з множини допустимих наборів товарів, який максимізує корисність споживача за заданого рівня цін p. Отже, кожний споживач характеризується функцією попиту Фi(p) і доходом Ki(p). Припускається, що дохід кожного споживача складається з двох частин: з доходу pbi від продажу початкового запасу товарів bi та доходу li(p) в результаті участі споживача у виробництві, тобто

Кожен виробник (фірма) формалізується своїми технологічними можливостями. Позначимо через  вектор-стовпчик витрат — випуску k-го виробника: додатні компоненти цього вектора задають випуск фірми, від’ємні компоненти — витрати. Тому скалярний добуток pyk є прибутком фірми. Технологічні можливості фірми визначаються як множина всіх допустимих векторів витрат — випуску: Yk. Цю множину називають множиною виробничих можливостей.
Під функцією пропозиції фірми розуміють один чи кілька векторів витрат — випуску, котрі за заданих цін p максимізують прибуток:

Вважається, що Yk для будь-якого k є замкнутою множиною і 0 I Yk, тобто фірма може не випускати продукцію та не робити витрат.
Вектор витрат — випуску для всієї економіки визначається як сума векторів витрат — випуску для всіх виробників:


У результаті у вектор у увійдуть з додатним знаком лише кінцеві продукти (кінцевий випуск), а з від’ємним знаком — первинні ресурси.
Вектор y набуває певних значень із сукупної технологічної множини (загальноекономічної множини виробничих можливостей):

Сума по всіх споживачах початкових запасів товарів  становить сукупну початкову власність. У поняття початкової власності можуть входити не лише споживчі товари, а й проміжні продукти. Множина {b} + Y являє собою множину сукупної пропозиції.
Основна функція економіки незалежно від того, є вона цент­ралізованою чи децентралізованою, полягає в розподілі сукуп­ного виробництва між виробниками і вироблених продуктів — серед споживачів.
Під спільним розподілом виробництва й споживання мають на увазі такий набір векторів споживання і векторів витрат — випуску

для якого сукупний попит збігається із сукупною пропозицією, тобто

Набір  задає конкурентну рівновагу в моделі Вальраса, якщо:
                        (2.1.43)
                                  (2.1.44)
                              (2.1.45)
Тут p* називають вектором конкурентних цін.
Співвідношення (2.1.44), (2.1.45) іменують законом Вальраса у широкому розумінні, якщо ж у (2.1.44) має місце рівність, — це закон Вальраса у вузькому розумінні.
отже, конкурентна рівновага являє собою сумісний розподіл виробництва та споживання, а сукупний попит у цьому разі не перевищує сукупної пропозиції (2.1.44). Вартість сукупного попиту в конкурентних цінах дорівнює вартості сукупної пропозиції в тих самих цінах (2.1.45), де кожний із споживачів максимізує свою корисність у цінах p*, а кожний із виробників — свій прибуток у тих самих цінах (2.1.43). Отже, існування конкурентної рівноваги означає існування такої системи рівноважних (конкурентних) цінp*, за якої узгоджуються конфліктні інтереси споживачів і виробників.

Рекомендована література

1. Вітлінський В.В. Моделювання економіки: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003.
2. Гребенников П. И., Леусский А. И., Тарасевич Л. С. Микроэкономика: Учебник. — Общ. ред. Л. С Тарасевича. 2-е изд., перераб. и доп. — СПб.: Изд-во СПБГУЭФ, 1998.
3. Интрилигатор М. Математические методы оптимизации и экономическая теория. — М.: Прогресс, 1975.
4. Колемаев В. А. Математическая экономика: Учеб. для вузов. — М.: ЮНИТИ, 1998.
5. Костіна Н. І., Алєксєєв А. А., Василик О. Д. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навч. посібник. — К.: Четверта хвиля, 1998.
6. Лысенко Ю. Г., Егоров П. В., Овечко Г. С., Тимохин В. Н. Экономическая кибернетика: Учеб. пособие; — 2-е изд. /Под ред. д-ра экон. наук, проф., Ю.Г. Лысенко; Донецкий нац. Ун-т. — Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2003.
7. Малыхин В. И. Математическое моделирование экономики: Учеб. ? практ. пособие. — М.: УРАО, 1998.
8. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства: сучасний стан та напрямки розвитку. — К.: КНЕУ, 2001.
9. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки/ Підручник. — К.: Т-во «Знання». КОО, 1998.
10. Ястремський О. І. Моделювання економічного ризику. — К.: Либідь, 1992.

Тема 8. Модель міжгалузевого балансу

Принципова схема міжгалузевого балансу
(МГБ) виробництва та розподілу продукції

Міжгалузевий балансовий метод забезпечує складання збалансованих, внутрішньо узгоджених планів. На базі міжгалузевого методу розробляються матричні економіко-математичні моделі.
Принципова схема міжгалузевого балансу (МГБ) наведена в табл. 2.1.2, де розглянуто звітний баланс за один рік у вартісному вираженні. Сутність моделі МГБ полягає у тому, що кожна галузь бере участь, з одного боку, як споживач певного виду продукції, з іншого — як виробник.
Виокремлюють чотири частини МГБ, які мають різний економічний зміст і називаються квадрантами балансу (на схемі квадранти позначені римськими цифрами).

Таблиця 2.1.2
ПРИНЦИПОВА СХЕМА МІЖГАЛУЗЕВОГО БАЛАНСУ (МГБ)


Галузі-виробники

Галузі-споживачі

Кінцевий
продукт

Валовий
продукт

1

2

3

n

1

х11

х12

х13

х1n

Y1

X1

2

х21

х22

х23

х2n

Y2

X2

3

х31

х32

х33

х3n

Y3

X3

.
.
.

.
.
.

.
.
.

.
.
.

.
І
.

.
.
.

ІІ

.
.
.

n

хn1

хn2

хn3

хnn

Yn

Xn

Амортизація

C1

C2

C3

Cn

IV

 

Оплата праці

v1

v2

v3

III

vn

Чистий дохід

m1

m2

m3

mn

Валовий продукт

X1

X2

X3

Xn

 

Перший квадрант МГБ — це таблиця міжгалузевих потоків. Показники xij є обсягами міжгалузевих потоків продукції, i та j — відповідно номери галузей виробників і споживачів.
У другому квадранті подано кінцеву продукцію всіх галузей матеріального виробництва, тобто продукцію, що виходить зі сфери виробництва в кінцеве використання.
Третій квадрант МГБ характеризує національний дохід з боку його вартісного складу — як суму чистої продукції й амортизації; чисту продукцію тлумачать як суму оплати праці та чистого доходу галузей. Обсяг амортизації (Cj) та чистої продукції (vj + mj) деякої галузі називають умовно чистою продукцією й позначають через Zj.
Четвертий квадрант відображає кінцевий розподіл і використання національного доходу. В результаті перерозподілу створеного національного доходу утворюються кінцеві доходи населення, підприємств, держави.
Величини xij відображають вартість засобів виробництва, що вироблені i-тою галуззю та спожиті j-ю галуззю, а величини Xj (Xi) — валовий продукт j-ї (i-ї) галузі.
Запишемо два співвідношення, що відображають сутність МГБ та є підґрунтям його економіко-математичної моделі. По-перше, валова продукція будь-якої галузі-споживача дорівнює сумі матеріальних витрат цієї галузі та її умовно чистого продукту:
Xj                            (2.1.46)
По-друге, валова продукція будь-якої галузі дорівнює сумі матеріальних витрат галузей, які споживають її продукцію, і кінцевої продукції даної галузі:
Xi                      (2.1.47)
Підсумувавши за j систему рівнянь (2.1.46) та за i систему рівнянь (2.1.47), отримаємо

Це рівняння показує, що в міжгалузевому балансі виконується принцип еквівалентності матеріально-речового та вартісного складу національного доходу.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.