лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Інфраструктура товарного ринку

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Головні питання суспільного виробництва: що виробляти (які товари та послуги й скільки), як виробляти (за допомогою яких засобів виробництва) та для кого виробляти (хто їх споживатиме) в кожній економічній системі розв’язують по-різному. Світовий досвід вирізняє дві основні форми організації економіки: командну та ринкову.
У ринковій економіці, за висловом А. Сміта, «незрима рука» ринку об’єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам. Це зумовлює необхідність чіткого усвідомлення сутності категорії «ринок», передумов та умов його формування та функціонування, механізму дії.
Розвиток суспільного поділу праці, економічна відокремленість суб’єктів господарювання за різних форм власності, необхідність обміну продуктами праці стали об’єктивними причинами виникнення ринку.
Поняття «ринок» формувалося та змінювалося разом із розвит­ком суспільного виробництва. Спочатку це був базар, площа, де відбувався обмін. Поглиблення поділу праці, розвиток товарного виробництва спричинюють ускладнення й розширення між-
господарських зв’язків, формування самостійної сфери товарного обігу.
Ринок виступає як форма господарських зв’язків між товаровиробниками та споживачами шляхом купівлі-продажу товарів. Здійснення цих актів пов’язане із певними організаційно-право­вими й економічними відносинами.
Як економічна категорія ринок — це сукупність відносин, що виникають у сфері обігу внаслідок купівлі-продажу товарів.
Товарно-грошові відносини, здійснювані за допомогою ринку, передбачають господарські зв’язки з доведення товару до споживача (виробництво-ринок-споживач) та зворотні (споживач-ри­нок-виробництво). Зворотний зв’язок характеризується рухом грошових коштів і відповідної інформації про потреби й платоспроможний попит споживачів.
Матеріальним підґрунтям ринкових відносин є рух товару і грошей, що відбувається на засадах вільної взаємовигідної угоди за умов конкуренції.
Наслідком ринкових відносин є задоволення платоспроможного попиту споживачів (покупців), відшкодування витрат і отримання прибутку продавцями (товаровиробниками і посередниками).
Конститувальними параметрами ринку виступають попит, пропозиція, ціна, кон’юнктура, рівновага.
Кон’юнктура (лат. conjunctura, від conjungo — з’єдную) — це економічна ситуація на ринку, яка характеризується співвідношенням між попитом і пропозицією, рухом цін і товарних запасів у кожен момент часу. Оптимальним станом кон’юнктури є рівновага, тобто такий рівень кон’юнктури, за якого досягнуто рівність між попитом і пропозицією за обсягом і структурою товарів, у межах яких виробник і споживач мають намір продовжувати поставки і закупівлі, причому лише за такою рівноважною ціною.
Обов’язковими атрибутами ринку є конкуренція, монополія, олігополія.
Під конкуренцією розуміють змагальність між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва й збуту товарів. Це та сила, що змушує виробництво і ринок досягати рівноваги. Взаємодія попиту, пропозиції й ціни за умов конкуренції визначає виникнення механізму ринкового саморегулювання.
Рівень конкуренції залежить від кількості суб’єктів ринку: товаровиробників, продавців, покупців (споживачів).
Монополія означає такий стан ринку, на якому є один постачальник певних товарів і послуг.
Олігополія характеризується груповою монополією, коли панівне становище на ринку або в окремій галузі виробництва посідає значна кількість великих фірм (підприємств), що ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію.
Ринок виконує важливі економічні функції, до яких належать:

  1. узгоджувальна — узгоджує асортиментну структуру вироб­ництва та споживання економічних ресурсів; балансує попит та пропозицію за обсягом і товарною структурою;
  2. регулювальна — регулює пропорції між виробництвом і споживанням шляхом встановлення цінових еквівалентів для обміну товарів;
  3. оцінювальна — виявляє цінність товару за допомогою виз­начення не лише кількості витраченої праці, а й її віддачі, порівнює витрати і результати;
  4. стимулювальна — мотивація виробників до підвищення ефективності виробництва, створення товарів із найменшими вит­ратами та отримання прибутку, реалізації у виробництві науково-технічних досягнень;
  5. ощадна — забезпечує економічність споживання, скорочення витрат обігу як у сфері виробництва, так і в сфері споживання.

Завдяки виконанню цих функцій ринок формує структуру й обсяг пропозиції та попиту, врівноважує їх, забезпечує збалансованість економіки, «викидає» неконкурентоспроможні підприємства, морально застарілі вироби та виробництва.
2.2. Передумови й умови функціонування
ринкових відносин

За адміністративно-командної економічної системи, із характерними для неї централізованим управлінням на всіх рівнях, монополією державної власності та жорстким розподілом товарних ресурсів, про функціонування повноцінного ринку годі було й казати.
Щоб подолати наявні в економіці деформації й розбудувати соціально-зорієнтоване ринкове господарство, в Україні треба розв’язати низку проблем.
Першочерговим завданням є роздержавлення та демонополізація економіки, зокрема й товарного обігу. Це дасть змогу впровадити різні форми власності й господарювання та вільну конкуренцію між суб’єктами господарювання.
Формування конкурентного середовища вимагає наявності достатньої кількості продавців та покупців, насиченості ринку товарами. Для розв’язання цієї проблеми потрібна структурна перебудова економіки, подолання її дефіцитного характеру та нез­балансованості.
Важливим є поступовий відхід від затратної моделі ціноутворення, формування механізму ринкового ціноутворення, створення умов для суб’єктів ринку самостійно встановлювати ціни, вільно маневрувати ресурсами та капіталами.
Безперешкодний рух товарів можливий за умови створення ринкової фінансово-кредитної та грошової інфраструктури, гарантуван-ня рівних умов для вливання капіталів у будь-яку сферу інвестування.
Розв’язання цих завдань сприятиме створенню умов для функціонування ринку як невід’ємної частини національної економіки.
Серед таких найсуттєвіших умов виокремлюють:
1) рівноправність усіх форм власності та господарювання, економічну незалежність суб’єктів господарювання, їхню економічну свободу та рівність стосовно всіх питань господарювання;
2) наявність і доступність достовірної й повної інформації про ринок;
3) здатність контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;
4) наявність достатньої кількості продавців і покупців на ринку товарів, можливість вибору для суб’єктів ринкових відносин і конкуренції між ними;
5) існування розвиненої системи підприємництва, а також горизонтальних, зокрема й зовнішньоекономічних зв’язків, що переважатимуть над вертикальними;
6) наявність законодавчої бази функціонування ринку, зокрема антимонопольного, податкового, торгівельного законодавства;
7) створення сучасної ринкової інфраструктури.
Наявність та дотримання цих загальних умов забезпечують нормальне функціонування ринкових відносин, стабільність усієї ринкової системи.
2.3. Класифікаційні ознаки та види ринків

Сучасний ринок є складною інтегрованою системою для аналізу й характеристики структури якої використовують різноманітні класифікаційні ознаки та критерії. Класифікація ринків необхідна також для глибшого розуміння закономірностей та особливостей організації ринкових процесів, функцій їхньої інфраструктури.

Тому з огляду на мету дослідження обирають конкретні класифікаційні ознаки і розробляють відповідну класифікацію. У теорії маркетингу вирізняють ринок ресурсів (ринки сировини, валютні ринки та ринки праці); ринок товарів та послуг; ринок виробників; ринок споживачів; ринок посередників.
Іншу класифікацію використовують у політичній економії. Розширені класифікації пропонують професори А. В. Войчак і В. Я. Кардаш. Незважаючи на певні відмінності й розбіжності в цих класифікаціях, їх поєднує спільність найістотніших класифікаційних ознак: економічне призначення об’єктів ринку, географічне розташування, суб’єкти ринку, характер співвідношення попиту і пропозиції, рівень розвитку конкуренції тощо (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Класифікація ринків


Класифікаційна ознака

Види ринків

1

Економічне призначення об’єктів ринку

Ринок товарів і послуг
Ринок праці (робочої сили)
Ринок капіталів

2

Функціональне призначення об’єк­тів ринку

Ринок товарів виробничо-технічно­го призначення
Ринок споживчих товарів
Ринок нерухомості
Ринок цінних паперів

3

Галузева належність об’єктів ринку

Автомобільний ринок
Комп’ютерний ринок
Аграрний ринок тощо

4

Фізико-хімічні та конструктивні особливості об’єктів ринку

Ринок металів
Ринок зерна
Ринок тканин тощо

5

Обсяги та методи продажу об’єк­тів ринку

Оптовий ринок
Роздрібний ринок
Біржовий ринок
Аукціон тощо

6

Суб’єкти ринку

Ринок державних структур
Ринок промислових підприємств
Ринок посередників
Ринок кінцевих споживачів

7

Географічні межі ринку

Місцевий (локальний) ринок
Регіональний ринок
Національний ринок
Світовий ринок

8

Рівень впливу держави

Вільний
Замкнутий (монополістичний)
Регульований

9

Відповідність законодавству

Легальний
Тіньовий

10

Характер співвідношення попиту та пропозиції

Ринок продавця
Ринок покупця

11

Рівень розвитку конкуренції

Ринок досконалої конкуренції
Ринок недосконалої конкуренції

У таблиці 2.1 наведено класифікацію ринків за найвживанішими класифікаційними ознаками.
Більшість із перелічених ознак характеризує особливості об’єк­та ринкових відносин. Найдетальніше диференційовано ринок товарів та послуг (у подальшому — товарний ринок). Це зумовлено як значними обсягами цього ринку, так і його впливом на стан інших ринків. Адже саме на цьому ринку здійснюється обіг речових чинників виробництва, задовольняється попит людини в предметах споживання. Саме тут відбувається інтеграція ринків сировини, робочої сили та капіталу, закладаються підвалини розвитку продуктивних сил. Визначаючи потреби в товарах та послугах, цей ринок впливає на розподіл інвестиційних ресурсів, виявляє найпривабливіші галузі для залучення капіталів, сприяє створенню нового або вдосконаленню наявного виробництва. Разом із тим на його розвиток справляють вплив інші ринки, перш за все ринок капіталів, робочої сили тощо. Цей взаємозв’язок формує певну структуру інтегрованої ринкової системи, порушення якої веде до зміни ситуації у загальній економічній системі.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.