лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Інфраструктура товарного ринку

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


Визначальною ознакою сучасного економічного роз­витку є формування нової системи господарювання, у якій роль головного виробничого ресурсу відіграє інформація, а роль вирішального чинника виробництва — знання. З ускладненням управлінських завдань у виробництві й товарообігу на перший план виходить управлінська інформація. Зростання значення чинника часу в господарсько-торговельних процесах зумовлює необхідність достатньої та достовірної інформації про поточний стан товарного ринку, його кон’юнктуру, перспективні можливості розвитку виробничого і невиробничого споживання, обсягів попиту та пропозиції. Перетворення інформації та знань на вирішальний чинник виробництва створює реальну можливість подолання відносної обмеженості природних ресурсів. Увиразнюються контури принципово нової економіки, яка спирається на широке використання інформаційних ресурсів. Її ефективність, економічне зростання значною мірою залежать не від прогресу матеріального виробництва, а від швидкого розвитку інформатизації.
Донедавна інфраструктура товарного ринку здебільшого забезпечувала організацію й технологію просування товару до спо­живача, а її послуги: торгівельні, виробничо-технологічні, транс­портно-логістичні, інформаційні тощо відігравали допоміжну роль. На сучасному етапі вирішальний вплив на економічні процеси справлятиме саме інформаційна складова, яка створює новий простір для бізнесу. За рахунок використання новітніх інформаційних технологій скорочується потреба в оборотному ка­піталі, оскільки узгоджуються системи оперативного управління виробництвом та забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Завдяки цьому не лише зменшуються матеріальні запаси та вивільняються складські приміщення, а й взагалі зникає потреба у складуванні.
Ефективна діяльність суб’єктів господарювання на товарному ринку базується на перетворенні інформації, яку можна визначити як цілеспрямований обмін упорядкованими даними (отримання і передавання відомостей) між ними або іншими структурами і фізичними особами. Рівень інформаційного забезпечення можна вважати мірою впорядкованості та сталості всієї економічної системи.
Сучасна господарсько-торговельна діяльність ґрунтується на технологіях, які невпинно вимагають розширеного обміну інфор­мацією, тобто залежать від рівня досконалості процесів оброблення даних. Загалом взаємодія суб’єктів товарного ринку має винятково інформаційну сутність. Притаманне ринковій економіці вільне волевиявлення людей формується завдяки аналізу різ­норідної інформації (вона може бути недбалою, спрямованою на усунення конкурентів, порівняльною тощо). Таким чином, економічні процеси завжди є результатом перетворення інформації. На них суттєво впливають умови створення, опрацювання, передавання та збереження даних. Із винаходом комп’ютера та Інтернету і введенням їх в економіку всі операції неймовірно прискорилися і змінилися якісно, а не тільки кількісно. Сукупність засобів сучасної обчислювальної техніки й високошвидкісних комунікаційних каналів дає можливість не лише нагромаджувати і поширювати інформацію, а й сформувати глобальну мережу єдиного інформаційного обслуговування з цифровою передачею інформації. Завдяки цьому виникає транснаціональний інформаційний простір, що функціонує поза межами національних ринків. Світова економіка поступово починає функціонувати за умов об’єднаного ринку, коли наявні товари віртуально зосереджені в одному місці. Поява глобальних комунікаційних мереж уможливлює забезпечення швидкої циркуляції товарів, інформації і грошей, подолання численних перешкод у глобальному обміні інформацією.
Це визначає особливий характер сучасної конкурентної боротьби, зумовлений швидкістю перебігу економічних процесів і швидкістю реагування на дії конкурента. У світі інформатизованої економіки здатність до постійної і безупинної адаптації є неодмінною умовою успішного ведення бізнесу.
За цих умов інформаційні технології починають вирішальним чином впливати не тільки на виробництво і товарний обіг, а й на споживання. Сучасні товарні ринки практично насичені товарами, тому постає питання вибору, яке вирішується завдяки впливу інформаційної діяльності. Її завданням є не лише забезпечення безпосереднього збільшення продажу товару, а й посилення поінформованості покупця про товар, зміна іміджу товару в певному напрямі, створення переваги однієї торгової марки над іншими.
Сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави називають інформаційною діяльністю. Основними напрямами інформаційної діяльності у сфері товарного обігу є економічний, екологічний, науково-технічний, міжнародний.
Під видами інформаційної діяльності розуміють одержання, використання, поширення та збереження інформації.
Одержання інформації — це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.
Використання інформації — це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.
Поширення інформації — це розповсюдження, обнародування, реалізація в установленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Збереження інформації — це забезпечення належного стану інформації та її носіїв.
Наведена загальна класифікація напрямів і видів інформаційної діяльності конкретизується за видами економічної діяльності. Така класифікація міститься в Державному класифікаторі видів економічної діяльності (КВЕД) ДК 009-96, згідно з яким до інфор­маційної діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку можна віднести:

  1. дослідження та розробки (К73), зокрема дослідження й розробки в галузі гуманітарних і суспільних наук (К73.2), у частині, що стосується економіки, статистики, організації та управління;
  2. послуги, надані переважно юридичним особам (К74), зокрема діяльність у сфері бухгалтерського обліку, дослідження рин­ку та вивчення громадської думки, консультації з питань комерційної діяльності та управління, керівництво підприємствами;
  3. оптову торгівлю та посередництво (G51);
  4. спеціалізовану роздрібну торгівлю комп’ютерами, стандарт­ним програмним забезпеченням і пристроями для зняття інформації з каналів зв’язку (G52.48);
  5. громадську діяльність (О91) та інші види економічної діяльності в частині, що стосується формування та розповсюдження інформації.

Із наведеної класифікації видно, що інформаційна діяльність є складовою більшості видів економічної діяльності, оскільки інформація виникає в процесі будь-якої діяльності людини чи суб’єктів господарювання.
Важливим видом діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку, серцевину якої становить інформаційна складова, є організаційно-комерційна діяльність.
Під організаційно-комерційною діяльністю розуміють сукупність дій з інформування та ознайомлення наявних та потенційних споживачів (покупців) із товарами та послугами, що виробляються та продаються, а також із виробниками (продавцями) з метою встановлення комерційних зв’язків та укладання торго­вих угод. У процесі організаційно-комерційної діяльності розв’я­зують такі завдання:

  1. своєчасне забезпечення товаровиробників інформацією про вимоги ринку щодо якості, сучасного дизайну та нових технологій;
  2. розвиток прямих особистих контактів товаровиробників (продавців) із новими партнерами;
  3. маркетингові дослідження ринку та конкурентів;
  4. оцінювання відповідності виготовленої продукції до вимог ринку;
  5. прогнозування дій конкурентів та винахідливість у створенні нових цінностей;
  6. активний розвиток маркетингу, особливо в системі просування товару на ринок (реклама, особистий продаж на виставках та ярмарках, презентації, семінари, демонстрації, дегустації тощо);
  7. систематичний аналіз умов конкуренції, якісне поліпшення комерційних пропозицій, зміна виробничої орієнтації.

У процесі організаційно-комерційної діяльності створюються передумови для так званих невимушених зустрічей, забезпечується безпосередність спілкування, заощаджується час суб’єктів ринку на підготовку й укладання торговельних угод, покупцям надається можливість порівняти однорідну продукцію за комерційни­ми умовами її продажу, якістю, ціною тощо, налагоджується обмін інформацією щодо нових досягнень у царині науки і техніки.
Бурхливий розвиток інформаційної й організаційно-комерцій­ної діяльності сприяє формуванню нового, вищого рівня конкурентоспроможності, коли конкуренти вступають у партнерські відносини. Створення гнучких інтеграційних структур, взаємний обмін новітніми науково-технічними досягненнями, інноваціями і ноу-хау збагачують конкурентів-партнерів і підсилюють конкурентоспроможність усіх сторін.
7.2. Інформаційні продукти і послуги
Інформаційна діяльність, подібно до будь-якої іншої, характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції та наданням послуг.
Розглянемо сутність цих елементів. Як вже зазначалося, інфор­маційний ресурс — це нова економічна категорія, що стає вирішальним чинником здійснення будь-якої діяльності. Під інформаційними ресурсами розуміють весь обсяг знань, відчужених від їхніх творців, зафіксованих на матеріальних носіях і призначених для суспільного використання. В українському законодавстві визначено, що до інформаційних ресурсів Украї­ни входить вся належна їй інформація, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення (ст. 54 Закону України «Про інфор­мацію»).
Інформаційним ресурсам притаманні специфічні властивості, які суттєво відрізняють їх від інших чинників виробництва. Основними з них є:

  1. споживання інформаційних ресурсів не веде до зменшення їх;
  2. взаємний обмін інформацією збільшує інформаційний потенціал усіх учасників обміну;
  3. тиражування й поширення інформації стають відносно прос­тішими та дешевшими;
  4. споживання інформаційних ресурсів не призводить до зрос­тання невизначеності господарської ситуації та сприяє її впоряд­кованості та прогнозованості.

Разом із тим, інформаційні ресурси, подібно до матеріальних, мають відповідну цінність і можуть бути оцінені.
Наслідком поєднання інформаційних ресурсів та інформаційних технологій є створення певної нової інформації або інформації у новій формі. Це продукція інформаційної діяльності, яка називається інформаційними продуктами і послугами. Офіційне тлумачення цих термінів наведене в Законі України «Про інформацію» (ст. 40, 41), де вказано, що:
«Інформаційна продукція — це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, уста­нов та організацій».
«Інформаційна послуга — це здійснення інформаційної діяльності у визначений час і визначеній законом формі по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб».
З позиції виробника інформаційний продукт — це сукупність даних, сформована виробником для поширення в матеріальній або нематеріальній формі. Якщо він пропонується ринку з метою його придбання, використання чи споживання, його варто розглядати як товар, що має певні особливості. До особливостей інформації як товару належать такі:

  1. інформацію можна продати, залишивши її у попереднього власника;
  2. ціна інформації прямо не залежить від місця, часу та способу її використання;
  3. володіння інформацією не є гарантією абсолютного права на її використання;
  4. цінність інформації на момент її створення та в час продажу здебільшого невідома і зазвичай визначається після використання;
  5. цінність однієї інформації може бути різною для різних користувачів;
  6. інформація здатна приносити користь, функціонально не пов’язану з витратами на її виробництво;
  7. інформація не втрачається в процесі використанні, але морально застаріває.

Варто наголосити, що на відміну від товарного ринку, на якому присутня не лише готова продукція, а й сировина, напівфабрикати тощо, інформаційний продукт набуває вартості тільки в готовому вигляді — це інформація, що пройшла процеси впорядкування, структуризації й оцінювання та придатна для прийняття рішень.
Цінність інформаційних продуктів заснована на часовій сутності, тобто як правило, інформація є найціннішою в момент її створення. Мірою тиражування цінність її значно знижується.
Використання сучасних інформаційних продуктів у матеріальному виробництві й товарному обігу сприяє здешевленню готової продукції, багато в чому зумовлює цінність товару для спо­живача.
Інформаційний продукт можна поширювати в такі само способи, що й будь-який інший матеріальний продукт — за допомогою послуг.
Інформаційна послуга — це отримання і надання в розпоряд­ження користувача інформаційних продуктів. Головним видом інформаційних продуктів є інформація.
У практичній діяльності потрібно розрізняти власне інформацію та носів інформації.
Носій інформації — матеріальний об’єкт, призначений для записування, передавання і збереження інформації. Носіями інфор­мації можуть бути документи та інші носії, що являють собою матеріальні об’єкти, які зберігають інформацію. За фізичною ознакою вони поділяються на носії із записом, що стирається, або не стирається. До носіїв із записом, що не стирається, належать паперові носії (документи), які перебігають ручне опрацювання. Носіями із записом, що стирається, є магнітні стрічки, карти, барабани, диски, дискети тощо.
Більшість інформаційних послуг, пропонованих споживачам, ґрунтуються на різних базах даних у комп’ютерному або некомп’ю­терному варіанті (каталог, картотека тощо).
Бази даних (БД) — сукупність пов’язаних даних, правила організації яких засновані на загальних принципах опису, зберігання та маніпулювання даними. В них містяться різні відомості про об’єкти, події, явища, публікації тощо. Бази даних є джерелом і первинною інформаційною сировиною для підготовки інформаційних послуг відповідними структурами.
Розрізняють бази даних внутрішньої інформації та бази даних зовнішньої маркетингової інформації.
База даних внутрішньої інформації містить інформацію
про всю діяльність фірми, яка надходить з різних внутрішніх джерел:

  1. бухгалтерія готує фінансові звіти й надає докладну інформацію про обсяги продажу, ціни та рух готівки;
  2. відділ матеріально-технічного забезпечення (закупівель) складає плани постачання, готує звіти про обсяги надходжень матеріальних ресурсів і стан матеріальних запасів;
  3. виробничі відділи складають виробничі плани, а також звіти про матеріально-технічні запаси (незавершене виробництво, запаси в цехах тощо).

Бази даних внутрішньої інформації використовують для розроблення ефективних маркетингових рішень.
До баз даних зовнішньої маркетингової інформації передусім належить, база даних про покупців. База даних про покупців — це організований масив детальних відомостей про окремих наявних і потенційних покупців, зокрема й географічних, демографіч­них, психографічних, а також даних про особливості купівельної поведінки. Так, у базі даних про покупців товарів виробничого призначення інформація про конкретного покупця може містити дані стосовно того, які саме товари та послуги той придбав; щодо обсягів продажу й ціни в минулому; стосовно основних характеристик клієнтів (вік, дні народження, хобі, улюблені страви); стосовно постачальників-конкурентів; щодо стану виконання поточних контрактів; стосовно очікуваних витрат покупця на найб­лижчі роки; оцінку сильних та слабких сторін конкурентів щодо продажу й обслуговування поточних рахунків покупців та іншу важливу інформацію. Формуються бази даних про товари, постачальників, посередників, конкурентів тощо, інформація яких використовується для надання певних інформаційних послуг споживачам.
Залежно від характеру інформації у базах даних і поставлених маркетингових завдань розрізняють такі види інформаційних
послуг:

  1. видання інформаційних матеріалів;
  2. ретроспективний пошук інформації;
  3. проведення маркетингових досліджень;
  4. дистанційний доступ до віддалених баз даних і пошук у них інформації;
  5. послуги зв’язку;
  6. підготовка і надання інформаційних послуг.

Видання інформаційних матеріалів означає підготовку і видання друкованої продукції: прейскурантів цін, каталогів продук­ції, прайсів, довідкових видань тощо.
Ретроспективний пошук інформації — це цілеспрямований за замовленням користувача пошук інформації у базі даних про товар, виробників тощо і пересилання результатів у виг­ляді роздруківок поштою або у вигляді файла електронною
поштою.
Проведення маркетингового дослідження передбачає комплек­сне планування, збирання, аналіз та опис даних, необхідних для специфічної маркетингової ситуації. Воно здійснюється з метою вивчення потенціалу ринку та частки ринку, що належить фірмі; оцінювання рівня задоволення споживачів і споживчої поведінки; дослідження методів ціноутворення, товару, розподілу та просування. Інформація користувачам надається у вигляді кон’юнктур­ного огляду. Кон’юнктурний огляд ринку певного товару предс­тавлено на рис. 7.1.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.