лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Інфраструктура товарного ринку

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

5.2. Загальна характеристика
діяльності підприємств оптової торгівлі

Відповідно до законодавства України підприємства оптової торгівлі, незалежно від форм власності, обсягів та методів господарювання здійснюють торговельну діяльність після їх державної реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності.
Найчисельнішу групу вітчизняних оптовиків становлять оптово-торговельні підприємства із повним та обмеженим циклами обслуговування. Працюючи на товарному ринку, вони виконують різноманітні функції (рис. 5.1), які можна розподілити на загальні та мікрофункції.

Рис. 5.1. Класифікація мікрофункцій
підприємств оптової торгівлі

Сукупність цих функцій формує головний зміст діяльності оптової торгівлі.
Діяльність, яку здійснює оптово-торговельне підприємство, поділяється на основну операційну, іншу операційну, інвестиційну, фінансову, надзвичайну. Зміст робіт, виконуваних за кожним видом діяльності, представлено на рис. 5.2.

Рис. 5.2. Схема складу робіт
за видами діяльності оптово-
торговельного підприємства
Здійснюючи основну операційну діяльність, оптовики вив­чають та визначають поточний і перспективний попит у товарах підприємств, організацій та роздрібної торгівлі свого регіону. Під час вивчення споживчого попиту доцільно розмежовувати методи вивчення попиту оптових покупців, так званих професійних споживачів, та методи вивчення попиту в споживчих товарах.
Працівники підприємства оптової торгівлі регулярно відвідують підприємства роздрібної мережі, ознайомлюються із перебігом продажу товарів, проводять опитування покупців і реально аналізують отримані матеріали.
Опитування споживачів уможливлюють з’ясування їхніх намірів щодо попиту на товари, мотивації, ставлення до певних марок і якостей товару. Збирання даних здійснюють різними методами із подальшим заповненням розроблених анкет чи листів опитування. Найпоширенішим цей метод є в разі вивчення попиту на товари широкого вжитку. Під час оброблення даних використовують метод підсумовування відповідей і визначення струк­тури їх за варіантами відповідей; методи статистичного аналізу попиту (кореляційний та регресивний аналізи) тощо. За даними розрахунків виявляють чинники, що впливають на попит і споживчі переорієнтації покупців. Це дає змогу прогнозувати попит, виявляти типологічні групи споживачів, на які можна орієнтуватися в майбутньому, тощо.
Підприємства роздрібної торгівлі на підставі власних дослід­жень і розрахунків формують замовлення на закупівлю необхідних їм товарів, які передають оптовому підприємству для виконання. Поєднання даних цих замовлень із прогнозованими розрахунками дає можливість точніше визначити обсяг та асор­тимент необхідних покупцям товарів, правильно й обґрунтовано сформувати замовлення на поставку продукції товаровироб-
никам.
Аналогічні методи застосовують і в разі визначення потреб у товарах виробничо-технічного призначення.
Підприємства-оптовики, які мають тривалі комерційні відносини із підприємствами-споживачами, тобто з організованими споживачами, заздалегідь отримують від них замовлення на постачання товарів, в яких зумовлено не лише обсяги й терміни постачання, а й вказано потрібний асортимент та якість товарів. Оброблення цих замовлень дає змогу визначити основну частину очікуваного попиту.
Загальний попит на товари виробничого технічного приз-
начення можна визначати за допомогою коефіцієнта еластичності.
Здатність попиту підвищуватися або знижуватися під впливом різноманітних чинників називають еластичністю попиту. Рівень еластичності вимірюють коефіцієнтом еластичності, який характеризує відносну зміну попиту під впливом зміни чинника (групи чинників). Відомо кілька методів визначення цього показника, але найпростішим є розрахунок за формулою:
,                                  (5.1)
де Кел — коефіцієнт еластичності попиту;
?y — приріст (скорочення) попиту в звітному періоді порівняно із базовим;
y — показник попиту в базовому періоді;
?x — приріст (скорочення) чинника в звітному періоді порівняно із базовим;
x — показник чинника у базовому періоді.
Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків змінить­ся попит y в разі зміни чинника x на один відсоток.
Якщо в базовому періоді показники y та x дорівнюють 100 %, то формула розрахунку Кел матиме вигляд:
,                                       (5.2)
звідси:                                                                         (5.3)
де y — зміна попиту в прогнозованому періоді;
x — зміна чинника в прогнозованому періоді;
Кел — коефіцієнт еластичності між попитом та обраним чинником впливу.
За цією формулою обчислюють, на скільки відсотків зміниться попит в прогнозованому періоді порівняно з його останнім значенням у ряду динаміки. Потім можна визначити абсолютний обсяг попиту в прогнозованому періоді за формулою:
,                                  (5.4)
де Пn — обсяг попиту в прогнозованому періоді;
Пn – 1 — обсяг попиту в останньому перед прогнозованим періодом.
Наприклад: у базовому періоді загальний обсяг реалізованого попиту (х) становив 100 %, відповідно обсяг попиту (у) на товар А також 100 %, у звітному періоді загальний обсяг реалізованого попиту досяг 107 %, а попит на товар А зріс до 109 % і становив 1500 грн.
Коефіцієнт еластичності попиту (у) на товар А відносно загального обсягу реалізованого попиту (х) дорівнює:
.
Це означає, що при збільшенні загального обсягу реалізованого попиту на 1 % попит на товар А зріс на 1,29 %, тобто виперед­жає зростання загального обсягу реалізованого попиту на 0,29 %.
Відповідно до проведених раніше розрахунків у прогнозованому періоді загальний обсяг реалізованого попиту збільшиться на 3 %. У зв’язку з цим попит на товар А в цьому періоді зросте на:
.
Оскільки у звітному періоді обсяг реалізації товару А становив 1500, то в прогнозованому періоді він може досягти:

Таким чином, прогнозований попит на товар А становить 1558 грн.
Прогнозування попиту на товари виробничо-технічного призначення можна виконувати й нормативним методом. Цей метод не пов’язаний із трудомістким процесом збирання даних і побудовою рядів динаміки і водночас дає можливість прогнозувати попит на певний період. Він ґрунтується на використанні системи раціональних норм і нормативів витрат та споживання окремих товарів на певну одиницю виміру (наприклад, нормативи витрат вугілля на виробництво 1 тис. кВт год електроенергії на теплових електростанціях).
Для забезпечення стабільності й безперебійності оптових продаж, задоволення попиту покупців оптово-торговельні підприємства формують достатні й комплектні товарні запаси, постійно контролюють стан їх.
Якщо асортимент, кількість та якість товарів не задовольняють попит покупців, це означає відсутність належних товарних запасів у оптовика. Для успішної діяльності підприємства оптової торгівлі найважливішою умовою є підтримання товарних запасів на такому рівні, який цілком забезпечуватиме попит споживачів і не змушуватиме їх шукати інші джерела закупівлі товарів.
Товарними запасами підприємств оптової торгівлі вважають товари, зосереджені на їхніх базах і складах та призначені для подальшої реалізації покупцям — і організованим споживачам, і в роздрібній мережі. За абсолютну величину запасу приймають його кількість у натуральному або вартісному вираженні, а за відносну — кількість днів, упродовж яких наявний запас забезпечує безперебійну реалізацію товарів покупцям.
Величина товарних запасів формується під впливом різних чинників: обсягу й асортименту продукції, що реалізується, періодичності виробництва її, надходження на підприємство оптової торгівлі та відпускання покупцям, діючих умов замовлення і відвантаження різних видів товарів, умов приймання, зберігання й реалізації товарів з бази тощо.
Оптимальна величина товарних запасів, яку поділяють на поточну, підготовчу і страхову, має враховувати всі ці нормоутворювальні чинники.
Поточну частину товарного запасу створюють з метою забезпечення покупців товарами в період між черговими надходженнями продукції на базу; підготовчу частину — в межах циклу складської обробки товарів для реалізації споживачам упродовж часу приймання, розвантажування, розсортування, розміщення за місцями зберігання, формування партії відпуску, вантаження та документального оформлення надходження на базу. Страхову частину товарного запасу передбачають на випадок непередбачуваного зростання попиту на товари, можливих відхилень періодичності та величини партій закупівлі від прогнозованих.
Найпростіша формула визначення нормативної величини товарного запасу в днях і-го найменування товару () має вигляд:
,                             (5.5)
де Тпід — час складської обробки і-го виду товарів для реалізації споживачам;
Тпот — час між черговими надходженнями і-го товару на базу;
Тс — час, необхідний для організації термінового поповнення поточного запасу товару і-го виду.
Для визначення величини оптимального товарного запасу дедалі ширше застосувують економіко-математичні методи. Одним із них є розрахунок оптимального розміру поточного запасу за мінімальних витрат на закупівлю та збереження їх. Класична модель розрахунку найбільш економічної величини поточного товарного запасу Зо, або розміру оптимальної партії закупівлі з врахуванням витрат обігу має вигляд:
,                                  (5.6)
де В1 — витрати зі збереження й складського оброблення товарів;
В2 — витрати на закупівлю товарів;
Р — обсяг реалізації (товарообороту).
Розраховану величину оптимальної партії закупівлі товару мож­на використовувати як критичну межу для передання наступного замовлення постачальникам.
У зарубіжній практиці для управління товарними запасами широко застосовують розрахунки максимальної й мінімальної величини запасу, за межі яких не має виходити фактичний обсяг його.
Максимальний рівень встановлюють для кожної позиції товар­ного асортименту; це загальна кількість наявних і замовлених (але тих що поки не надійшли) товарів.
Під мінімальним рівнем товарних запасів розуміють їхню фак­тичну величину напередодні терміну надходження наступної партії замовленого товару. Найчастіше вона може дорівнювати або бути близькою до розрахованої раніше оптимальної партії закупівлі товару (Зо).

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.