лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Інфраструктура товарного ринку

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3.6. Показники оцінювання стану
та розвитку інфраструктури товарного ринку

Формування сучасної інфраструктури товарного ринку, адекватної вимогам створення конкурентоспроможної економіки інноваційного типу, потребує чіткого оцінювання стану та перспектив розвитку її. Для цього використовують систему економічних показників, які можна розподілити на дві великі групи (рис. 3.6):

  1. макроекономічні показники товарного ринку;
  2. показники стану та розвитку складових інфраструктури товарного ринку.


Рис. 3.6. Структура показників та характеристики
інфраструктури товарного ринку
Найважливішим макроекономічним показником товарного ринку та його інфраструктури є товарооборот.
Товарооборот становить підґрунтя розрахунків цілої низки показників — це й обсяг товарної маси; величина торговельного підприємства; фінансовий результат торговельної діяльності; обсяг витрат покупців на придбання товарів тощо. Окрім того, показ­ники продажу окремих товарних груп використовують під час розрахунків структури товарного ринку, індексів цін тощо.
Усе це зумовлює особливу значимість товарообороту й вимагає надзвичайної обережності під час його розрахунків та тлумачення результатів.
Товарооборот вимірюють у вартісних одиницях і в натуральному обчисленні.
У вартісному обчисленні величина товарообороту залежить від кількості проданих (відпущених, відвантажених) товарів та продажної ціни одиниці товару і може бути представлена формулою:
,                                      (3.1)
де Т — товарооборот у вартісному обчисленні;
Оі — обсяг і-го товару, у фізичних одиницях виміру відпущеного (відвантаженого) покупцям;
Ці — ціна реалізації одиниці і-го товару;
і — тип товарної одиниці, (і = 1, 2 ... n);
j — суб’єкт інфраструктури, який здійснює продаж товарів, (j = 1, 2....m).
Таким чином, товарооборот — це синтетичний показник, який відображає всю сукупність актів купівлі-продажу товарів на товарному ринку. В процесі аналізу його поділяють на окремі структурні складові для оцінювання обсягів обороту окремих підприємств, ринків і субринків. Так, зокрема, вирізняють і самостійно розглядають:

  1. загальний товарооборот підприємств оптової торгівлі;
  2. роздрібний товарооборот торговельної мережі;
  3. роздрібний товарооборот ресторанного господарства (громадського харчування) тощо.

Загальний товарооборот підприємств оптової торгівлі, зведений на рівні регіону або держави, включає обсяг продажу товарів кожним торговим посередником, тому його називають валовим товарооборотом (Твал).
Продаж товарів оптово-торговельними посередниками одне одному для кожного з них слугуватиме чистим товарооборотом, але для всієї сукупності посередників він є внутрішнім товарооборотом. Тобто загальна сума такого продажу становитиме пов­торний рахунок, який під час аналізу слід відрахувати із загального товарообороту підприємств оптової торгівлі.
Валовий товарооборот залежить від обсягу проданих товарів кожним торговельним посередником і кількості посередників, тобто ланок товароруху. Це означає, що він не відображає реального обсягу проданих товарів, оскільки включає повторний рахунок.
Валовий товарооборот, звільнений від повторного рахунку, називають чистим товарооборотом. Таким чистим товарооборотом завжди є роздрібний товарооборот, що характеризує обсяг продажу товарів кінцевим споживачам.
Коефіцієнт ланковості, або показник числа перепродажів товару, обчислюють як відношення валового товарообороту до чис­того за формулою:
,                                     (3.2)
де Клан — коефіцієнт ланковості;
Твал — валовий товарооборот за звітний період, тис. грн;
Тчис — чистий товарооборот за звітний період, тис. грн.
На практиці під час розрахунку коефіцієнта ланковості роблять поправку на зміну товарних запасів, яку визначають як різницю між запасами на кінець і початок звітного періоду. Розрахунок зміни товарних запасів ведуть за формулою:
,                                     (3.3)
де ?З — зміна (приріст зі знаком «+» або скорочення зі знаком
«–») запасів;
Зк — запаси на кінець звітного періоду;
Зп — запаси на початок звітного періоду.
Загальна формула розрахунку коефіцієнта ланковості з урахуванням зміни товарних запасів має вигляд:
.                                 (3.4)
Під час обчислення коефіцієнта Клан в оптовій торгівлі поправ­ку на зміну товарних запасів вводять лише в чисельник, а знаменник залишають без змін.
Окрім коефіцієнта ланковості, до відносних показників належать показники структури товарообороту за видами товарообороту, й за питомою вагою в ньому окремих товарів і товарних груп. Вони будуть розглянуті далі.
Основними показниками, які характеризують стан організаційної складової, є:

  1. вартість основних фондів (зокрема й їхніх складових елементів) загалом та за видами економічної діяльності (оптова торгівля, роздрібна торгівля тощо);
  2. питома вага основних фондів ринкової інфраструктури у загальному обсязі виробничих основних фондів;
  3. кількість підприємств оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, матеріально-технічного забезпечення тощо;
  4. розподіл торгових підприємств за типами та видами (продовольчі, непродовольчі, змішані, кіоски та палатки роздрібної мережі тощо).

Стан розвитку матеріальної складової оцінюють за системою показників, які характеризують кількість і потужність складського, тарного й транспортного господарства. До них належать:

  1. площа складських будівель, споруд;
  2. площа закритих складів, кількість складів-холодильників, місткість їхніх холодильних камер; місткість газосховищ, ємностей для рідини та сипучих товарів;
  3. середня відстань перевезень однієї тонни вантажів за видами транспорту й продукції, обсяг вантажообороту окремих видів транспорту; рівень механізації вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт тощо.

Рівень механізації праці оцінюють за допомогою коефіцієнта механізації певних робіт:
,                                       (3.5)
де Км — коефіцієнт механізації певного виду робіт;
Qмех — обсяг роботи, виконаної за допомогою механізмів;
Qзаг — загальний обсяг робіт певного виду.
Інформаційна складова характеризується кількістю інформаційних, виставкових центрів, рекламних агенцій, обсягом послуг, що їх вони надають, кількістю та якістю наявної у них інформації про стан кон’юнктури товарного ринку, обсяги пропо­зиції та споживання товарів, виробників і споживачів, ціни, умови реалізації та постачання тощо.
З метою оцінювання стану й розвитку кредитно-розрахун­кової складової визначаються кількість, середній розмір і загальний обсяг кредитів, отриманих суб’єктами інфраструктури, обсяг інвестицій фінансово-кредитних установ в інфраструктуру, обсяг розрахункових операцій по товарному ринку окремих банківських установ і великих банківських організацій.
Для характеристики кадрової складової використовують показники:
середньооблікова чисельність працівників, зайнятих в інфраструктурі товарного ринку та на окремих підприємствах;
питома вага кількості працівників, зайнятих в інфраструктурі товарного ринку в загальному обсязі зайнятого населення;
продуктивність праці тощо.
Ці показники дають змогу оцінити загальний стан окремих елементів інфраструктури товарного обігу. Але для прогнозування її розвитку потрібна загальна оцінка рівня забезпеченості суб’єк­тів ринкових відносин інфраструктурним комплексом.
Концепція розвитку внутрішнього ринку України, схвалена постановою Кабінету Міністрів України № 1449 від 20 груд-
ня 1997 року передбачає, що «потреба в торговельній мережі, яка складається з економічно мало привабливих, але соціаль-
но важливих об’єктів з реалізації товарів першої необхідності
і масового попиту, повинна визначатися, виходячи із принци-пу «мінімально допустимої достатності», а розміщення об’єк­тів цієї мережі повинно забезпечувати їх доступність». Для реалізації цього завдання має бути розроблена система норма-
тивів, які враховують регіональні й галузеві особливості функціонування сфери товарного обігу та відповідні ресурсні можливості.
Визначення основних показників розвитку та розміщення об’єктів товарної інфраструктури в конкретному регіоні передбачає кілька послідовних етапів:

  1. розрахунок диференційованих нормативів потреби у послугах суб’єктів інфраструктури;
  2. визначення загальної потреби населення у підприємствах торгівлі з розподілом за районами міста й населених пунктів залежно від функціонального призначення торговельного підприємства;
  3. вибір найефективніших типів торговельних підприємств;
  4. розподіл загальної кількості підприємств між різними торговельними системами із визначенням конкретної території обслуговування;
  5. обчислення необхідного обсягу інвестицій і джерел фінансування будівництва об’єктів інфраструктури.

Структурно-функціональний підхід до оцінювання рівня забезпеченості інфраструктурними послугами вимагає системного дослідження всіх головних чинників, що впливають на її формування. До них належать баланс доходів і витрат населення, обсяг і питома вага основних фондів товарної інфраструктури в загальному обсязі, співвідношення кількості зайнятих в інфраструктурному комплексі та народному госпо­дарстві тощо.
Необхідність таких розрахунків та обґрунтувань на сучасному етапі розвитку економіки не викликає сумнівів.
3.7. Маркетингова концепція розвитку
суб’єктів інфраструктури

З’ясувавши сутність та особливості діяльності суб’єк­тів інфраструктури товарного ринку, треба визначити концепцію подальшого розвитку їх. Трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, дедалі більшою мірою залучають її до загальносвітових процесів глобальної конкуренції. Діяльності українських підприємств на внутрішньому ринку протистоїть відпрацьована десятиліттями маркетингова стратегія європейських, американських та азійських багатонаціональних корпорацій. Це призвело до зникнення з ринку багатьох асортиментних груп товарів вітчизняного виробництва, витіснення їх імпортними товарами, просування яких до споживача інтенсивно фінансується іноземним капіталом. Відбувається процес фактичної монополізації окремих сегментів внутрішнього ринку, особливо ринку споживчих товарів, іноземними виробниками.
Відсутність у вітчизняних товаровиробників можливостей фінансового забезпечення процесу переміщення товарів зумовлює їхню поразку в конкурентній боротьбі. З іншого боку, сюди додається недостатній розвиток інфраструктури товарного ринку.
Унаслідок зменшення інвестицій та власних джерел фінансування, надмірного зростання вартості виробничо-технологічного, торговельного й іншого устаткування знижується технічний і технологічний рівень підприємств інфраструктури. Технологічна політика більшості суб’єктів господарювання спрямована переважно на створення зовнішнього привабливого вигляду підприємства. Капіталовкладення спрямовуються здебільшого в об’єкти із невеликою капіталомісткістю або в роздрібну мережу з продажу дорогих імпортних товарів.
Це призвело до значного зниження ролі суб’єктів інфраструктури як організаторів товарного обігу, порушення зв’язків між виробниками і покупцями. Складські об’єкти багатьох оптово-посередницьких структур використовуються не за призначенням, здаються в оренду або взагалі пустують.
Усе це свідчить, що сучасний стан інфраструктури товарного ринку не відповідає вимогам створення ефективної конкурентоздатної вітчизняної економіки. Значною мірою це пояснюється відсутністю соціальних передумов підприємницької активності у сфері виробництва та обігу. Важливим чинником реалізації наявного виробничого потенціалу є приведення у відповідність інституціональної й індивідуальної поведінки керівників суб’єктів господарювання, впровадження принципово вищого рівня керува­ння фірмами. Йдеться про створення ефективної системи маркетингу, органічне опанування стратегічного мислення і методів управління, розрахованими на перспективу, на постійне оновлення продукції, послуг і технологій.
Загалом ефективна система маркетингу на рівні окремих суб’єктів ІТР починається з визначення концепції маркетингу.
Концепція маркетингу передбачає, що досягнення суб’єктом інфраструктури товарного ринку своїх цілей залежить від знання потреб і запитів цільових ринків та більш ефективного, порівняно із конкурентами, задоволення споживача. Серцевиною її є потреби споживача, на задоволення яких спрямовуються всі види маркетингової діяльності. Створювані завдяки цьому довготривалі відносини зі споживачем уможливлюють досягнення успіху в конкурентній боротьбі й отримання прибутку.
Застосування концепції маркетингу дає змогу суб’єктам господарювання товарної інфраструктури створювати й надавати такі послуги, які потребує споживач, поєднуючи задоволення клієнтів із отриманням прибутку.
Сучасна концепція маркетингу суб’єктів інфраструктури товарного ринку передбачає виконання низки робіт:
1. Маркетингові дослідження й збирання необхідної інформації. Маркетингові дослідження проводять із метою визначення цільового ринку та позиціювання на ньому. При цьому важливо визначити й обрати найсуттєвіші ознаки, що характеризують цільову групу клієнтів, рівень їхньої зацікавленості у конкретній послузі. Дослідження можуть стосуватися кон’юнктури ринку, економічного становища, товарної й цінової політики товаровиробників, збутової й рекламної діяльності. Особливу увагу приділяють дослідженню конкурентів на товарному ринку.
2. Планування асортименту товарів та послуг, формування цін на них. Головне для суб’єктів інфраструктури — сформувати асортимент товарів, який найповніше задовольнятиме потреби споживачів, запропонувати комплекс послуг, що сприятиме зміцненню відносин із покупцями. Ціноутворення також становить важливий чинник діяльності суб’єктів господарювання. Щоб залучити нових клієнтів, зберегти відносини із давніми партнерами, необхідно шукати нові, нетрадиційні методи ціноутворення.
3. Просування товару. Згідно із теорією маркетингу до складових комплексу просування належать: стимулювання збуту, реклама, персональний продаж, прямий маркетинг, зв’язки з громадськістю. Суб’єкти інфраструктури з метою розширення кола клієнтів, збільшення обсягів реалізації й отримання стабільних прибутків мають докласти неабияких зусиль з розв’язання проблем щодо торгової реклами, стимулювання збуту, персонального продажу й прямого маркетингу, зв’язків із громадськістю.
4. Місце розташування суб’єктів інфраструктури й організація товароруху. Зважаючи на особливості продукту діяльності цих суб’єктів, розміщення їх безпосередньо пов’язане із розташуванням споживачів. Суттєве значення має рівень розвитку транспорт­них мереж, обсяги споживання товарів, середній радіус доставки товарів тощо. Аби відповідати сучасним вимогам, суб’єкти інфраструктури створюють автоматизовані склади, формують розвинене тарно-пакувальне господарство, запроваджують комп’ютерні системи оперативного управління замовленнями, запасами й товарообігом. Маркетингова концепція передбачає, що суб’єкти інфраструктури цілеспрямовано працюють із цільовими споживачами для узгодження послуг, які вони їм надають, а також шукають можливі шляхи зниження витрат на здійснення своєї діяльності.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.