лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистичне забезпечення управління економікою: прикладна статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Статистичне зведення і групування

У результаті статистичного спостереження дістають матеріал, який характеризує окремі елементи сукупності. Постає потреба у спеціальному обробленні статистичних даних — зведенні матеріалів спостереження.
Статистичне зведення — це упорядкування, систематизація і наукове оброблення статистичних даних. Воно охоплює такі основні етапи:

  • групування матеріалу;
  • розроблення системи показників для характеристики типових груп і підгруп;
  • підбиття групових і загальних підсумків, оформлення результатів у вигляді таблиць.

Види статистичного зведення ілюструє рис. 1.4.


Рис. 1.4. Види статистичних групувань
Основні завдання і види групувань
Статистичне групування — утворення однорідних груп одиниць сукупності за певною істотною ознакою, а також тих, що мають однакові або близькі значення групувальної ознаки, яку взято за основу утворення груп у процесі групування. За допомогою статистичного групування розв’язують три основні зав­дання:

  • поділ неоднорідної сукупності на якісно однорідні групи або, інакше кажучи, виокремлення соціально-економічних типів — типологічні групування;
  • вивчення складу однорідної сукупності за різними ознаками — структурні групування;
  • виявлення та вивчення взаємозв’язку явищ та їхніх ознак — аналітичні групування.

Групування за однією ознакою називають простими. Якщо ж для виокремлення груп беруть по дві та більше ознак, то такі групування називають комбінованими. Прикладом може бути комбіноване групування позичальників за об’єктами кредитування та терміном надання позички, групування домогосподарств за рівнем середнього доходу на одну особу і складом сім’ї тощо.
Окремо серед групувань у статистиці розглядають класифікації.
Класифікація (у статистиці) — це систематизований розподіл явищ і об’єктів на групи, класи, розряди на основі їх схожості або відмінностей.
В аналітичних групуваннях здебільшого застосовують кількісні ознаки. У групуваннях за кількісними ознаками постає питання про кількість груп і величину інтервалу.
Величина інтервалу — це різниця між максимальними та мінімальними значеннями ознаки в кожній групі.
Інтервали можуть бути рівними і нерівними. Рівні інтервали застосовують тоді, коли групувальна ознака розподілена в сукупності більш-менш рівномірно. Величину рівних інтервалів (h) виз­начають за такою формулою:
,
де хmax, хmin — значення ознаки в сукупності відповідно максимальне і мінімальне; К — кількість груп.
Кількість груп залежить від обсягу сукупності. Якщо сукупність велика, то кількість груп за рівних інтервалів можна ви-
значити за формулою, яку запропонував американський вчений Стерджес:
К = 1 + 3,322 lg N,
де N — кількість одиниць сукупності.
Тоді формула для визначення величини інтервалу групування набуває вигляду
.
Іноді за великої кількості спостережень застосовують принцип рівних частот. За такого принципу одиниці сукупності розташовують у порядку зростання, а в кожній групі міститься однакова їх кількість. Це виключає утворення численних груп.
В окремих випадках здійснюють перегрупування даних для утворення нових груп на основі наявних, якщо останні не задоволь­няють мету аналізу.
У результаті групування отримують ряди розподілу.
Ряд розподілу — це сукупність значень групової ознаки (варіантів) та відповідних частот (часток).
Варіанти — це окремі значення групувальної ознаки, а частот — числа, які показують, скільки разів окремі значення (варіанти) повторюються в ряді розподілу. Замість частот може бути частка, виражена коефіцієнтом або процентом. Нагромаджену частоту (частку) називають кумулятивною.
Залежно від статистичної природи групувальної ознаки розріз­няють атрибутивні та варіаційні ряди розподілу.
В атрибутивних рядах одиниці сукупності розподіляються за атрибутивними (якісними) ознаками, у варіаційних рядах — за кількісними.
Варіаційні ряди можуть бути дискретними або інтервальними. Характер варіаційного ряду визначається характером варіації. Варіація може бути дискретною (перервною) або неперервною.
Дискретними називають ряди розподілу, у яких варіанти є цілими числами.
Інтервальними називають ряди розподілу, у яких варіанти мають вигляд інтервалів.
Побудувати інтервальний варіаційний ряд з рів­ними інтервалами за даними про річний виробіток продукції в розрахунку на одного працівника (тис. грн):


7,5

5,4

7,4

6,0

6,7

9,5

8,6

5,8

5,1

6,4

6,2

6,8

5,5

8,1

5,6

6,8

9,3

6,2

8,8

7,5

Розв’язання. Для побудови інтервального варіаційного ряду треба визначити кількість груп (К) і величину інтервалу (h) за такими формулами:
К = [1+3,322 lgN];
.
Отже,
К = [1 + 3,322 lg20] = [1 + 3,322•1,3] = 5,3;
.
Виходячи зі здобутих даних виконаємо необхідне групування.
Таблиця 1.1

ГРУПУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ЗА РІЧНИМ ВИРОБІТКОМ ПРОДУКЦІЇ

Інтервали річного виробітку
продукції на одного
працівника х, тис. грн

Кількість
працівників f

Частка f?, %

5,1—6,0

5

25,0

6,0—6,9

7

35,0

6,9—7,8

3

15,0

7,8—8,7

2

10,0

8,7—9,6

3

15,0

Разом

20

100,0

1.3.4. Вибірковий метод спостереження
У процесі формування інформаційного забезпечення управління дедалі більшого значення набувають несуцільні, зокрема вибіркові, спостереження.
Вибіркове спостереження — це дослідження вибраної в певній послідовності певної кількості одиниць генеральної сукупнос­ті для отримання її узагальнювальних характеристик.
Генеральною називають сукупність реально існуючих об’єк­тів, з яких у певний спосіб вибирають вибіркову сукупність.
Вибірковою називають сукупність одиниць, відібраних за пев­ними правилами з генеральної сукупності для статистичного спос­тереження.
Вибіркові спостереження розрізняють за видами:

  • обстеження домогосподарств;
  • маркетингові дослідження;
  • аудиторські перевірки великих фірм;
  • вивчення громадської думки та ін.

Вибірковий метод використовують для прискореного оброблення матеріалів суцільного спостереження і перевірки даних переписів та одноразових обстежень.
Характеристики вибіркової сукупності є оцінками відповідних параметрів генеральних сукупностей. Якщо генеральна сукуп­ність містить N елементів, а для обстеження потрібно вибрати
n-ну їх частину, то кількість можливих вибірок
.
Усі вибірки мають однакову ймовірність , але кожна з них міс­тить певну похибку. Оскільки вибіркова сукупність неточно відтворює склад генеральної сукупності, то й вибіркові оцінки не збігаються з відповідними характеристиками генеральної сукупності. Розбіж­ності між ними називають похибками репрезентативності (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Види похибок репрезентативності
Під час проведення вибіркового спостереження важливо уникати систематичних похибок. Випадкових похибок, притаманних вибірковому спостереженню, уникнути неможливо, проте теорія вибіркового методу дає математичну основу для обчислення таких похибок і регулювання їх величини.
Способи формування вибіркових сукупностей.
Відбір повторний і безповторний.
Способи відбору

Формують вибірку за певними правилами. Передусім визначають її основу. У сукупностях, які складаються з «фізичних» елементів, одиниця основи може репрезентувати або окремий елемент сукупності, або певне групування елементів.
Найпростішою основою вибірки є перелік елементів сукупнос­ті, пронумерованих від 1 до N. Від основи вибірки залежить спосіб відбору елементів сукупності для обстеження (рис. 1.6).

Рис. 1.6. Способи відбору елементів сукупності
Спосіб формування вибіркової сукупності вибирають залежно від мети вибіркового обстеження, умов його організації та проведення (рис. 1.7).

Рис. 1.7. Види відбору
На практиці широко застосовують моментні спостереження, згідно з якими обстеженню підлягають усі елементи сукупності (суцільне спостереження), але на певні моменти часу. Тому поняття генеральної та вибіркової сукупностей належать до часу спостереження, а не до сукупності, яку вивчають.
За вибіркового спостереження застосовують дві категорії узагальнювальних показників — середню величину і частку (питому вагу) (рис. 1.8).

Рис. 1.8. Види узагальнювальних показників
У генеральній сукупності частка позначається Р, вибіркова частка — ?.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.