лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистичне забезпечення управління економікою: прикладна статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3. Демографічний стан:

  • показники природного та механічного руху населення;
  • питома вага населення регіону в загальній чисельності населення України;
  • питома вага міських жителів у загальній чисельності населення України;
  • кількість зареєстрованих безробітних;
  • питома вага зайнятого населення в його загальній чисельності.

4. Розвиток ринкових відносин і комерційної інфраструктури:

  • кількість банків, страхових компаній, бірж;
  • питома вага приватизованих квартир;
  • питома вага промислових підприємств, викуплених колективами;
  • кількість спільних підприємств.

5. Інвестиційний ринок:

  • співвідношення середньої і максимальної заробітної плати;
  • рівень економічної злочинності;
  • кількість страйків на 1000 жителів.

Для аналізу привабливості галузей також використовують пев­ні показники [37]. Наведемо основні з них:
1. Макроекономічна характеристика галузей:

  • роль тієї чи іншої галузі в забезпеченні розвитку економіки та життєзабезпеченості населення України;
  • перспективи розвитку галузі згідно із завданнями структурної перебудови і стадіями життєвого циклу;
  • частка галузі у ВНП;
  • співвідношення динаміки розвитку розглядуваної галузі з динамікою ВНП загалом;
  • рівень державного регулювання цін на продукцію;
  • рівень оподаткування за окремими видами податків, пільги;
  • рівень приватизації підприємств;
  • чисельність діючих підприємств, у тому числі спільних;
  • чисельність працівників, зайнятих у галузі;
  • обсяг інвестицій.

2. Технологічна характеристика галузей:

  • відповідність технологій певної галузі необхідним світовим стандартам;
  • залежність діяльності галузі від енергоресурсів (за ви-
    дами);
  • залежність від імпортного устаткування й обладнання.

3. Характеристика продукції:

  • рівень насиченості ринку продукцією (ступінь задоволення попиту на придбання);
  • частка імпорту продукції в задоволенні сукупного попиту в Україні;
  • можливості виходу продукції на зовнішні ринки (з урахуванням конкурентоспроможності на зовнішньому ринку);
  • відповідність якості продукції чинним стандартам;
  • співвідношення рівня цін на вітчизняну й аналогічну імпорт­ну продукцію;
  • співвідношення динаміки цін на продукцію і темпів інф­ляції.

4. Економічні результати діяльності підприємств окремих галузей за звітний період:

  • рівень рентабельності всіх активів;
  • рівень рентабельності власних коштів;
  • рівень рентабельності виробництва продукції;
  • рівень рентабельності інвестицій (або термін окупності);
  • рівень собівартості продукції;
  • рівень продуктивності праці.

5. Рівень галузевих інвестиційних ризиків:

  • рівень конкуренції на внутрішньому ринку України;
  • рівень імовірності виникнення форс-мажорних обставин (на рівні соціально-економічних заборон тощо);
  • кількість і частка підприємств-банкрутів галузі;
  • рівень надійності сировинного та паливно-енергетичного забезпечення випуску продукції (оцінка на основі показників пункту 2);
  • рівень надійності збуту продукції (оцінка на основі показників пункту 3).

Як уже зазначалось, інвестиційну привабливість оцінюють на основі певної сукупності показників. За допомогою цих показників здійснюють інтегральну оцінку і визначають відповідний рейтинг. Для оцінки привабливості підприємств використовують різні системи показників. Одна з них розроблена відповідно до вимог міжнародного меморандуму й ASC (Іnternational Accounting Standarts Cоmmittec) і складається з певних груп показників оцінки:

  • майнового стану інвестованого об’єкта (частка активної частини основних засобів, коефіцієнти зношення, оновлення і коефіцієнт вибуття основних засобів);
  • фінансової стабільності (платоспроможності) інвестованого об’єкта й надлишку або нестачі джерел формування запасів і вит­рат, власних оборотних коштів (робочий капітал, коефіцієнти незалежності фінансування, фінансової стабільності, фінансового лівериджу);
  • ліквідності активів інвестиційного об’єкта (поточний або загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнти співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованостей, абсолютної ліквідності, норми грошових резервів, покриття економічних витрат);
  • прибутковості інвестиційного проекту (коефіцієнти прибутковості інвестицій, власного капіталу, операційна рентабельність продажу (прибутковість продажу), коефіцієнти експлуатаційних витрат, прибутковості активів);
  • ділової активності інвестованого об’єкта (продуктивність праці, оборотність коштів у розрахунках, оборотність обігових коштів (в оборотах), оборотність виробничих запасів, оборотність власного та основного капіталу);
  • ринкової активності інвестованого проекту (дивіденд на одну акцію, коефіцієнт цінності акції, рентабельність акції).

Вагомість окремих показників може бути визначена експертно і є похідною від часу, конкретної політичної, соціальної ситуації та інших чинників. Як зазначалось, інвестиційну привабливість оцінюють на основі певної сукупності показників. За допомогою цих показників здійснюють інтегральну оцінку та визначають відповідний рейтинг. Як один з методів для цього використовують метод багатовимірної середньої. Алгоритм розрахунку такий [13]. Відбирають сукупність об’єктів спостереження (підприємств, регіонів тощо) для встановлення рейтингу інвестиційної привабливості. Формують відповідну систему показників (хij), на основі яких здійснюють інтегральну оцінку (прибутковості, ліквідності тощо). Значення цих показників обчислюють за кожним об’єктом і в середньому за їхньою сукупністю:

Щоб елімінувати масштаб цих показників, обчислюють узагальнювальні показники () у вигляді відношення показників окремих об’єктів до їхнього середнього значення за сукупністю об’єктів:

Розраховують середнє значення ():

де k — кількість показників, які застосовують у розрахунках.
Ранжирований ряд  і є, по суті, відповідним рейтингом об’єктів за інвестиційною привабливістю.
Такий підхід має певні недоліки [13]:
1. Усі показники мають бути прямими або зворотними.
2. Обґрунтованість розрахунків рейтингу інвестиційної привабливості зросте, якщо надати окремим показникам диференційованої ваги згідно з їхньою значущістю. Цю вагу можна визначити за допомогою експертних оцінок. Проте останні здебіль­шого є суб’єктивними і тому недостатньо надійними. Більшої об’єктивності можна досягти, встановивши взаємозв’язок результатів діяльності окремих об’єктів і чинників, які їх визначають. Для цього доцільно скористатися методами кореляційно-регресійного аналізу, за допомогою яких вимірюють зв’язок між результативною ознакою y, що характеризує ефект діяльності, наприклад, за регіонами — обсяг валової доданої вартості або її рівень на душу населення, і факторними ознаками х1, х2, ..., хn, на основі яких оцінюють рейтинг привабливості. При цьому загальний ефект має бути розподілено між окремими чинниками.
Для цього можна використати багатофакторні лінійні рівняння:
y = b0 + b1 x1 + b2 x2 + ... + bn xn.
З урахуванням мультиколінеарності зв’язку між показниками, оцінки y ваги окремих чинників у формуванні результативної ознаки, наприклад рівня ВДВ, можна визначити на основі показників множинної детермінації R2, парної кореляції rij та стандартизованих коефіцієнтів регресії — ?-коефіцієнтів за фор­мулою:
.
Для оцінки рейтингу може бути використаний таксономічний показник рівня розвитку, в основі якого — метод стандартизації відхилень від середньої [17].
Стандартизація за допомогою середнього квадратичного відхилення здійснюється:

  • для стимуляторів за формулою

;

  • для дестимуляторів за формулою

,
де  — значення ознаки k для одиниці і;
 — середня арифметична ознаки k;
 — середнє квадратичне відхилення.
У стовпцях 1—3 табл. 2.36. за сукупністю підприємств наведено умовні дані про три показники (Rij), які характеризують результати фінансово-господарської діяльності шести підприємств.
На основі цих даних здійснити зведену порівняльну оцінку інвестиційної привабливості підприємств методом багатовимірної середньої.
Таблиця 2.36


Підприємство

Вихідні показники

Розраховані показники

R1

R2

R3

P1

P2

P3

Ранг

A

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1
2
3
4
5
6

0,55
0,50
0,45
0,40
0,50
0,60

0,70
0,65
0,72
0,75
0,80
0,70

0,75
0,60
0,78
0,70
0,65
0,60

1,10
1,00
0,90
0,80
1,00
1,20

0,97
0,90
1,00
1,04
1,11
0,97

1,10
0,88
1,15
1,03
0,96
0,88

3,17
2,78
3,05
2,87
3,07
3,05

1,06
0,93
1,02
0,96
1,03
1,02

І

ІІІ
V
ІІ
ІV

Розв’язання. Розраховуємо середнє значення  за кожним показником:
  
Обчислюємо показники відхилення значень Рij від середнього:
.
Результати розрахунків наведено у стовпцях 4—6 табл. 2.36, суму цих показників — у стовпці 7, а середнє значення за кожним підприємством — у стовпці 8.
На основі рангів показників  (стовпець 9) можна порівняти рівень зведеної оцінки інвестиційної привабливості підприємств.
Оцінка ефективності інвестування
в реальні проекти

На основі об’єктивної оцінки ефективності інвестиційних проектів можна розв’язувати важливі завдання управління використанням капіталу, зокрема визначити термін повернення вкладеного капіталу, варіанти його альтернативного використання, потоки прибутку в майбутньому. При цьому порівнюють обсяг інвестиційних витрат із сумами й термінами повернення інвестованого капіталу. Повернення інвестованого капіталу оцінюється на основі показника чистого грошового потоку — ЧГП, який приводиться до сучасної вартості (ЧГПc) у зв’язку з тим, що інвес­тування здійснюється не одноразово, а поетапно. Для цього використовують диференційовану за різними проектами дисконтну ставку.
Для оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів застосовують систему показників [5]. Розглянемо основні з них.
1. Чистий грошовий потік за весь період експлуатації. Це різниця між додатним і від’ємним грошовими потоками, яку розраховують як суму чистого прибутку (кінцевої суми прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів) й амортизаційних відрахувань (списання вартості у процесі використання у зв’язку з фізичним і моральним зношенням).
2. Чистий грошовий потік, приведений до сучасної вартості (ЧГПc). Його обсяг розраховують дисконтуванням за формулою складних процентів:
,
де ЧГП — чистий фактичний грошовий потік в окремі періоди (роки); (1 + p)n — дисконтний множник; p — ставка дисконтування, або норма дисконту.
Значення дисконтного множника можна визначити за таблицями складних процентів.
Ставка має відображати очікуваний усереднений рівень позич­кового процента на фінансовому ринку. Тому, вибираючи ставки дисконтування, орієнтуються на очікуваний середній рівень позичкового процента (або на ставку банківського процента) чи на прибутковість вкладів у цінні папери. Норму дисконту вибирають залежно від тривалості життєвого циклу проекту, рівня інф­ляції, господарського ризику, ймовірності зміни процентних ставок на використання позикових коштів.
Порівнюючи інвестиційні проекти, вибирають той, у якого ЧГПc більший. Проекти з нульовим або від’ємним ЧГПc відхиляють.
3. Сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту (ІВ). Вона охоплює всі прямі і непрямі витрати грошових коштів, матеріальних і нематеріальних активів, трудових та інших ресурсів.
4. Чистий приведений дохід за інвестиційним проектом (ЧПД) — узагальнювальний кінцевий ефект від інвестування. Розраховують його як різницю між ЧГПc та ІВ:
ЧПД = ЧГПc – ІВ.
Порівнюючи інвестиційні проекти, вибирають той, у якого ЧПД більший. Проекти з нульовим або від’ємним ЧПД відхиляють.
5. Індекс (коефіцієнт) дохідності (Кд). Визначають як співвідношення чистого грошового потоку за весь період функціонування проекту (ЧГПс) та інвестиційних витрат на реалізацію проекту (ІВ):
.
Цей показник можна вважати дисконтованою нормою прибутку.
6. Період окупності (Т) визначають як проміжок часу, потрібний для повернення початкових витрат нагромадженням чистих потоків реальних грошей, генерованих проектом.
Його розраховують як співвідношення інвестиційних витрат ІВ і середньорічного ЧГПс за період експлуатації проекту:
.
При цьому
,
де n — кількість періодів експлуатації.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.