лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистичне забезпечення управління економікою: прикладна статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2.8. Комплексний аналіз ефективності
соціально-економічного розвитку

Статистична оцінка рівня і динаміки
економічної ефективності

Вище було розглянуто окремі напрями використання статистичних методів для обґрунтування управлінських рішень. Науково обґрунтоване СЗУ має базуватися на комплексному використанні цих методів для розкриття механізму соціально-еконо­мічних процесів і явищ. У всьому народно-господарському комплексі й окремих його складових це передусім стосується економічної ефективності як характеристики рівня його розвитку й раціональної організації.
Обґрунтування управлінських рішень щодо підвищення ефективності ґрунтується практично на повному комплексі складових СЗУ від побудови сучасної системи показників, зокрема на основі СНР, до факторного аналізу динаміки, взаємозв’язків, ефектив­ності структурної політики тощо.
Під ефективністю розуміють звичайно відношення результату виробництва до витрат на його одержання, а збільшення цього відношення тлумачать як підвищення ефективності виробництва.
Досягнення високоефективної діяльності в усіх сферах економіки — важлива передумова забезпечення високих темпів економічного зростання, підвищення матеріального й культурного рівня життя народу. Ефективність є основною характеристикою функціонування народного господарства.
Система показників ефективності застосовується для постійного порівняння витрат з результатами праці. Ефективність необхідно підвищувати на всіх фазах процесу відтворення — у виробництві, розподілі, обігу та споживанні.
Розвиток економіки відбувається за рахунок двох груп чинників — залучення додаткових ресурсів (екстенсивний шлях) та дедалі раціональнішого використання ресурсів завдяки технічному прогресу, організаційно-економічним та іншим чинникам (інтенсивний шлях).
У розвитку економіки України найбільш невідкладне завдання — інтенсифікація суспільного виробництва, зростання його ефективності.
У процесі аналізу ефективності застосовуються статистичні моделі, за допомогою яких виявляються можливості відносного зниження виробничих витрат, зокрема, витрат енергії, сировини та матеріалів.
Поняття «ефект» походить від лат. effectus, що означає дію, результат, наслідок чогось. Ефект буває двох видів: виробничий — продукція (у натуральному або вартісному вираженні), що є величиною абсолютною (додатною); господарський — прибуток (величина абсолютна, додатна або від’ємна).
Макроекономічними показниками ефекту є валовий внутріш­ній продукт (ВВП), валовий національний дохід (ВНД), чистий внутрішній продукт (ЧВП) і т. ін.
У категорії «витрат» виокремлюють поняття «ресурси» та «поточні витрати».
Ресурси — це авансовані витрати, тобто авансований до початку виробництва обсяг таких витрат. В їхньому складі вирізняють середні за період обсяги — вартості необоротних засобів ; оборотних засобів (); середньооблікової чисельності робочої сили (працівники виробництва), яка становить ресурси праці (РП).
Для розрахунку ефективності суспільного виробництва потрібно визначити загальний обсяг ресурсів. При цьому постає проблема вибору однакової одиниці для вимірювання різних видів виробничих ресурсів. За різними методиками з цією метою застосовують як трудові, так і вартісні показники.
У процесі виробництва ресурси споживають, у результаті утворюються поточні витрати.
Розрізняють такі види поточних витрат:

  • сума нарахованої амортизації, яка віддзеркалює частку споживання у процесі виробництва необоротних засобів — А;
  • вартість спожитих упродовж цього періоду на виробництво й поточний ремонт сировини, матеріалів, палива тощо — М;
  • сума фактично нарахованої заробітної плати як грошова характеристика витрат живої праці — ОП.

Зіставленням ефекту й витрат розраховують ефективність — відносну величину. Ефективність може вимірюватися прямою величиною, коли ефект міститься у чисельнику, і оберненою — ефект у знаменнику.
На основі даних про ВВП ефективність суспільного виробниц­тва Е можна розрахувати щодо таких показників:
ресурсів (в однакових одиницях)
;
поточних витрат
.
Крім цих узагальнювальних розраховують також частин-
ні показники ефективності (відповідні формули наведено в табл. 2.32).

Таблиця 2.32

Частинні показники ефективності

Зіставлення з

ресурсами

поточними витратами

Необоротних засобів

Оборотних засобів

Ресурсів праці

Мета підвищення ефективності — одержання додаткового ефекту без додаткових витрат. Це досягається за рахунок економії ресурсів та поточних витрат.
Способи економії необоротних засобів — одержання більшого ефекту з кожної гривні необоротних засобів; оборотних — з кожної гривні оборотних засобів; ресурсів праці — у розрахунку на кожного працівника.
Способи економії поточних витрат необоротних засобів (витрат на їх споживання та утримання) — на кожну одиницю продукції списується менший обсяг амортизації; оборотних засобів — їх раціональне використання, зокрема збільшення швидкості обороту, зменшення частки браку тощо; витрат праці — економія робочого часу на одиницю ефекту.
Формули для розрахунку відносної економії окремих видів ресурсів і витрат завдяки поліпшенню використання наведено в табл. 2.33.
Таблиця 2.33


Способи відносної економії

Відносна економія

ресурсів

поточних витрат

Поліпшення використання:
необоротних засобів

оборотних засобів

ресурсів (витрат) праці

Результати розрахунку зі знаком «–» показують відносну економію, а зі знаком «+» — перевитрати.
У процесі аналізу динаміки ефективності використовують, зокрема, систему факторних індексів.
Індекс середньої ефективності розраховують за формулою:
.
Абсолютний приріст ефективності
.
Вплив окремих чинників на динаміку рівня ефективності визначають за допомогою, наприклад, таких факторних взаємозв’язаних індексів.

  • Вплив динаміки обсягу ВВП:

.

  • Абсолютна величина зміни економічної ефективності під впливом динаміки ВВП дорівнює різниці між обома частинами:

.

  • Вплив на ефективність зміни обсягу ресурсів Р:

.

  • Аналогічно розраховують абсолютний приріст рівня ефективності завдяки зміні ресурсів, а також динаміку ефективності за рахунок окремих видів ресурсів.

Показник економічної ефективності — середня величина. Загальна середня ефективність залежить, з одного боку, від рівня ефективності в окремих регіонах і галузях (Еі), а з іншого — від частки кожного з підрозділів економіки в сукупних витратах di.
Вплив кожного з цих чинників розраховують за допомогою системи взаємозв’язаних індексів змінного, фіксованого складу та структурних зрушень (сутність цього аналізу висвітлено в підрозділі 2.6). У комбінаційному розподілі за регіонами та галузями індекс ефективності змінного складу обчислюють за фор­мулою:
,
де Еі — рівень ефективності в окремих галузях; , — частка ресурсів окремих регіонів;  — частка ресурсів окремих галузей у складі регіонів.
Індекс фіксованого складу показує вплив на динаміку середнього рівня ефективності зміни її в окремих галузях усередині регіонів
.
Індекс структурних зрушень 1-го порядку показує вплив структурних зрушень у розподілі ресурсів за галузями всередині регіонів
.
Індекс структурних зрушень 2-го порядку показує вплив струк­турних зрушень у розподілі ресурсів між регіонами
.
Вплив окремих чинників на динаміку ефекту може бути визначений методом ланцюгових підстановок:

  • вплив інтенсивного чинника — рівня ефективності

;

  • вплив екстенсивного чинника — обсягу ресурсів

.
Вивчають закономірності впливу окремих чинників, що є базою для розробки заходів щодо збільшення ефективності.
Для визначення ролі інтенсивних чинників економічного зростання використовують також апарат виробничих функцій, зокрема методику О. І. Анчишкіна, що ґрунтується на застосуванні в розрахунках виробничої функції Кобба—Дугласа
,
де Y — обсяг випуску продукції; K — виробничі засоби; L — чисельність зайнятих у матеріальному виробництві.
Коефіцієнти ? і ? характеризують залежність (еластичність) обсягу та динаміки продукції від обсягу та динаміки чинників виробництва K і L.
Так, ? характеризує приріст продукції, який припадає на одиницю зміни K за фіксованого рівня L. Коефіцієнт ? характеризує приріст результату на одиницю зміни L при K = const.
Збільшення K та L у n раз спричиниться до збільшення Y у n?+? разів.
Тут можливі три випадки:
1) ? + ? > 1 — якщо чинники збільшуються в n разів, то випуск продукції збільшується більш як у n разів. Зростання виробництва випереджає зростання сукупних витрат урахованих чинників виробництва. Цей тип відтворення означає зростання ефективності сукупних витрат суспільної праці, наявність інтенсивних джерел економічного зростання;
2) ? + ? = 1 — зростання виробництва відбувається зі зростанням сукупного обсягу авансованих ресурсів. Це суто екстен­сивний розвиток економіки;
3) ? + ? < 1 — випуск продукції зростає повільніше, ніж чинники виробництва. Знижується сумарна ефективність виробничих ресурсів, деінтенсифікується економічне зростання, що, зреш­тою, призводить до порушень нормальних умов функціонування економіки.
Підвищення економічної ефективності — запорука зростання соціальної ефективності, яка є індикатором можливостей суспіль­но-економічної системи та її виробничо-економічних, соціально-політичних, культурно-побутових інститутів із забезпечення умов життєдіяльності та розвитку людини. Критерієм підвищення соціальної ефективності є зростання життєвого рівня населення, розвиток особи.
Для оцінювання економічної ефективності на основі системи національних рахунків України використовуються такі показники макроекономічного розвитку:

  • валовий випуск (В);
  • валовий (чистий) продукт (ВВП, ВЧП);
  • валова (чиста) додана вартість (ВДВ, ЧДВ);
  • валовий (чистий) національний дохід (ВНД, ЧНД);
  • валовий (чистий) наявний національний дохід (ВННД, ЧННД);
  • валове (чисте) заощадження (ВЗ, ЧЗ);
  • валовий та інші види прибутку (ВП);
  • проміжне споживання (ПС);
  • податки (П);
  • споживання основного капіталу (СОК);
  • експорт (Е);
  • імпорт (І);
  • кінцеві споживчі витрати (КСВ);
  • індивідуальні споживчі витрати (ІСВ);
  • колективні споживчі витрати (КолСВ);
  • фактичне кінцеве споживання (ФКС);
  • фактичне індивідуальне кінцеве споживання (ФІКС);
  • фактичне колективне кінцеве споживання (ФККС);
  • валове нагромадження капіталу (ВНК);
  • валове нагромадження основного капіталу (ВНОК).

Оцінку економічної ефективності можна дістати на основі такої системи показників:
,
а також питомих витрат:
.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.