лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистичне забезпечення управління економікою: прикладна статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2.7. Статистична оцінка ризику
економічної діяльності

Ринкова трансформація економіки у всіх сферах діяльності пов’язана зі значними труднощами і суперечностями. Переважну частину невдач, які виникають при цьому, можна було б уникнути при наявності своєчасної та достовірної інформації про механізм формування ризиків. Це є передумовою розробки управлінських рішень в процесі аналізу і превентивного прогнозування цих ризиків. У загальному вигляді під ризиком (загрозою) можна розуміти невизначеність факторів розвитку явища або процесу, яка може призвести до втрат ефекту, ресурсів і в цілому — ефективності, інших несприятливих наслідків. Звідси актуальність розробки науково обґрунтованого методичного забезпечення дослідження ризиків діяльності на різних рівнях управління.
Ряд методичних положень стосується оцінки ризику в окремих країнах.
Така оцінка здійснюється на основі системи макроекономіч­них показників для одержання цілісної картини умов господарської діяльності в окремих країнах, зокрема з перехідною економікою.
Нижче наведені основні положення оцінки ризику ділового середовища в окремих країнах за методикою Dyn & Bradstreet’s ’DP. Вона забезпечує порівняльну міжнародну оцінку ризику ведення торгівлі країн.
Ця методика включає зважений індекс таких чотирьох категорій ризику:

  • політичний ризик — включає характеристики стабільності виконавчої влади та соціального стану, обґрунтованість стратегії, компетентність політики та ін., які дають можливість оцінити прийнятливість для партнерів бізнес-середовища в окремих країнах;
  • макроекономічний ризик — характеристиками якого служать показники динаміки та перспектив розвитку обсягу реаль­ного ВВП, інфляції, співвідношення дефіциту бюджету та ВВП, які зумовлюють можливості економічного зростання й відповідні можливості ділового партнерства;
  • зовнішньоекономічний ризик — його характеризують сальдо поточних операцій, рух капіталу, резерви іноземної валюти, розміри зовнішнього боргу та ін., що зумовлюють можливості країни генерувати достатній обсяг іноземної валюти для торгівлі, погашення боргів, залучення інвестицій;
  • комерційний ризик — оцінюється на основі таких показників, як умови оплати зовнішньоторгових контрактів, рівень корупції, компетентність та дійовість судової влади, регульована прозорість, що в сукупності визначають прийнятливість комерційних транзакцій.

Кожна з перелічених категорій ризику оцінюється, і їх характеристики вводяться в індекс державного ризику, значення якого диференціюється від найменшого рівня ризику DB 1 до найбільшого DB 7:
DB 1 — найменший ризик, який у першу чергу характеризується найменшим ступенем невизначеності стосовно повернення коштів, експортних платежів зарубіжного боргу, обслуговування акцій тощо;
DB 2 — низький рівень невизначеності наведених показників;
DB 3 — невеликий ризик, зумовлений припустимою невизначеністю в очікуванні повернення коштів, а моніторинг показників дає можливість замовникам активно управляти ризикованими позиціями;
DB 4 — помірний ризик, характеризується помірною невизначеністю, а моніторинг показників дає можливість розробити заходи запобігання можливим втратам;
DB 5 — великий ризик, в умовах якого бізнесу рекомендуються обмеження діяльності тільки транзакціями з високим ступенем повернення;
DB 6 — дуже високий ризик відносно очікуваного повернення коштів. Зокрема це стосується країн з високою енергозалежністю. Рекомендується застосовувати запобіжні заходи, зокрема через хеджування;
DB 7 — найвищий ризик, коли повернення коштів майже неможливо передбачити з певною точністю, зокрема в зв’язку із занепадом інфраструктури бізнесу.
Функціонують методичні положення оцінки ризику по окремих видах діяльності.
Як приклад, нижче наведені методичні положення по оцінці ризику діяльності на ринку банківських послуг.
Ризик — можлива загроза втрати банком частини ресурсів, недоодержання доходів або створення додаткових видатків унас­лідок здійснення фінансових операцій.
Ризик — специфічна риса процесу реалізації банківського товару: передача на час, на термін права володіння й використання частини кредитного фонду та інфраструктурних послуг, необхідних для ефективного використання цієї частини.
При цьому основні ризики пов’язані зі структурою банківського портфеля: кредитного та інвестиційного.
Так, за окремими видами та характеристиками банківської діяльності оцінка ризику може бути здійснена за такими ознаками:
ризик ліквідності — викликається раптовим скороченням обсягу готівки в результаті незбалансованості між ресурсами банку та потребою у їх використанні, залучення додаткових коштів за більш високою ціною і, як результат, скорочення прибутковості.
В основі моніторингу ліквідності й оцінки ризику ліквідності лежить вивчення:

  • виконання нормативів ліквідності, встановлених НБУ;
  • потоків готівки по активах та пасивах за поточний період у майбутньому;
  • вірогідність поновлення позик за структурою кредитного портфеля й звідси — потоку готівки;
  • динаміки виплат зобов’язань.

На цій основі дається оцінка потенційних відтоків депозитів та потреби на нові позики.
За результативну величину можна взяти розрив ліквідності як різницю між обсягами використання фондів і джерел фондів;
процентний ризик визначає схильність фінансового стану банку до зміни процентних ставок. Він виникає за відсутності збалансованості між активами, пасивами та збалансованими позиками відносно майбутніх зобов’язань з надання коштів, купівлі-продажу активів;
галузевий ризик (ризик видів діяльності) — це ризик взаємовідносин з певними галузями або видами діяльності; тісно пов’язаний з ризиком взаємовідносин з індивідуальними постачальниками. В основу моніторингу та оцінки цього ризику покладено вивчення:

  • діяльності галузі або виду діяльності порівняно з діяльністю альтернативних галузей;
  • тенденцій динаміки діяльності галузі порівняно з показниками економіки країни в цілому;
  • рівня стабільності галузі в цілому та її структурних підрозділів.

Управління банківським ризиком потребує якісної, різнобічної та своєчасної інформації. Упровадження поряд із суцільною звітністю вибіркових обстежень, одноразових обліків, опитувань дає можливість поглибити аналіз й обґрунтувати оцінку ризиків, пов’язаних із залученням коштів, їх інвестуванням, задоволенням передбачуваних і непередбачуваних зобов’язань банків, ліквідністю, платоспроможністю, прибутковістю. Для цього потрібна науково обґрунтована система показників, наближена до стандартів світової практики. Передусім це стосується оцінки рейтингу банків диференційовано з погляду позичальників, вкладників, НБУ та інших суб’єктів банківської діяльності; кредитоспроможності клієнтів банку.
Оцінювати ризик на основі системи взаємозв’язаних показників можна на базі ?-коефіцієнтів [6].
Вони дають змогу здійснити порівняльний аналіз ризиковості одних видів банківської діяльності щодо інших.
У загальному вигляді ?-коефіцієнти характеризують змінюваність окремих факторних ознак або складових загальної ефективності щодо результативного або узагальнювального показника. Стосовно банківської діяльності це характеристика систематичного ризику окремих її видів, який пов’язаний з імовірністю подій, що впливають на загальний результат діяльності банку.
?-коефіцієнт розраховується за формулою:
,
де Х — вектор факторних ознак, які впливають на узагальнюючий показник діяльності;
Y — узагальнювальний показник ефективності;
СОV(X1Y) — коваріація факторних ознак щодо результативної ознаки;
?(Х), ?(Y) — середньоквадратичні відхилення факторної та результативної ознак;
r(х,y) — коефіцієнти кореляції між результативною і факторною ознаками.
На основі значень коваріації робляться висновки щодо прямої (+) або зворотної (–) пропорційності зміни ознак. Порівняння
?-коефіцієнтів дає оцінку ступеня ризику. Чим більше значення ?, тим вищий ступінь ризику відповідного чинника щодо узагальнювального показника Y.
Розраховуються також ?-коефіцієнти, які характеризують зміну одного чинника (Х?) щодо другого чинника (Хј).
Нижче подано результати оцінки ризику банківської діяльності за даними одного банку України.
У складі видів діяльності виокремлені: операційна, з цінними паперами та неопераційна.
Аналіз здійснено на основі показників маржі прибутку як співвідношення прибутку та доходу. Одержані значення дисперсії та коефіцієнтів варіації наведено в таблиці 2.30.
Таблиця 2.30


Види діяльності

Дисперсія

Коефіцієнт варіації

Банк у цілому

0,026

0,241

У тому числі

 

 

операційна діяльність

0,118

0,479

операції з цінними паперами

0,002

0,052

неопераційна діяльність

0,032

0,368

Результати розрахунків дають змогу стверджувати, що найризикованішою є операційна діяльність (найбільша варіація), дещо менш ризикованою — неопераційна.
Наступним кроком є обчислення коваріації як міри зв’язку між двома діапазонами даних. Коваріаційний аналіз дає змогу встановити, чи не асоційовані набори даних за величиною.
У цьому разі коваріація дорівнює між:

  • маржею балансового прибутку та маржею операційного прибутку: СОVм1м = 0,0341;
  • маржею балансового прибутку та маржею прибутку від цінних паперів: СОVм2м = – 0,0035;
  • маржею балансового прибутку та маржею неопераційного прибутку: СОVм3м = 0,0289;
  • маржею операційного прибутку та маржею прибутку від цінних паперів: СОVм1м2 = – 0,0047;
  • маржею неопераційного прибутку та маржею прибутку від цінних паперів: СОVм3м2 = 0,0036;
  • маржею операційного прибутку та маржею неопераційного прибутку: СОVм1м3 = 0,0414,

де М — маржа балансового прибутку;
М1 — маржа операційного прибутку;
М2 — маржа прибутку в цінних паперах;
М3 — маржа неопераційного прибутку.
Отже, маржа операційного прибутку та маржа неопераційного прибутку пов’язані з маржею балансового прибутку прямо пропорційно. Обернений зв’язок варіації між маржею балансового прибутку і прибутку від операцій з цінними паперами, операційного прибутку і прибутку від операцій з цінними паперами.
Для визначення найризикованішого виду діяльності установи визначено такі коефіцієнти систематичного ризику:
? м1м = 1,313;
? м3м = 1,112.
Таким чином, ризикованість операційної діяльності вища, ніж загальний банківський рівень, на 31,3 %, ризикованість неопераційної діяльності вища на 11,2 %. Це підтверджує висновок про те, що операційна діяльність є найризикованішою, що притаманно банківській сфері.
Результати статистичної оцінки ризику є базою управління останнім. Відповідні заходи мають бути спрямовані на підтримання такого рівня ризиків, який відповідає поставленим на даний момент цілям управління.
Загальну сукупність заходів щодо мінімізації ризиків у розподілі за їхніми видами наведено в табл. 2.31.
Таблиця 2.31


Ризики

Заходи щодо мінімізації ризиків

Кредитний ризик

  • Оцінка кредитоспроможності позичальника.
  • Зменшення розмірів кредитів, що видаються одному позичальнику.
  • Страхування кредитів.
  • Залучення достатнього забезпечення.
  • Видача дисконтних позик

Процентний ризик

  • Страхування процентного ризику.
  • Видача кредитів з плаваючою процентною ставкою.
  • Строкові угоди.
  • Процентні ф’ючерсні контракти.
  • Процентні опціони.
  • Процентні свопи

Закінчення табл. 2.31


Ризики

Заходи щодо мінімізації ризиків

Ризик ринку цінних паперів

  • Ф’ючерсні контракти на купівлю-продаж цінних паперів.
  • Фондові опціони.
  • Диверсифікація інвестиційного портфеля

Валютний ризик

  • Видача позики в одній валюті за умови її погашення в іншій з урахуванням форвардного курсу.
  • Форвардні валютні контракти.
  • Валютні ф’ючерсні контракти.
  • Валютний опціон.
  • Валютний своп.
  • Страхування валютного ризику

Контрольні питання

    • У чому полягає зміст поняття «ризик економічної діяльності»?
    • Яка система категорій ризику використовується у процесі характеристики банківської діяльності?
    • Яка система показників використовується у процесі оцінювання ризику банківської діяльності?
    • Висвітліть методику статистичної оцінки економічного ризику.
    • У чому полягає зміст порівняльної оцінки ризику окремих видів діяльності у процесі обґрунтування управлінських рішень?
    • Висвітліть заходи по мінімізації ризику на прикладі банківської діяльності.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.