лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистичне забезпечення управління економікою: прикладна статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Якщо крива Лоренца збігається з лінією рівномірного розподілу, то частки результативної та факторної ознак збігаються. Чим більше крива Лоренца відхиляється від лінії рівномірного розподілу, то більше відхиляються один від одного розподіли.

Рис. 2.1. Крива концентрації Лоренца
2. Порядок обчислення коефіцієнта концентрації Кконц.
Мірою концентрації може бути відношення площі P до площі ?OAB. Таке відношення називається коефіцієнтом концентрації Кконц і визначається за формулою
.
Якщо Кконц = 0, то розподіли збігаються. Що більше значення Кконц, то істотніше різняться між собою розподіли.
Коефіцієнт концентрації можна обчислити за формулою
.
У результаті аналізу розробляються пропозиції вдосконалення управління розподілами, нехай не на рівні оптимальних співвідношень, але хоча б щодо раціональних результатів. У такий спосіб статистичне дослідження регіональної пропорційності створює передумови для вдосконалення управління соціально-еконо­мічними процесами в частині узгодження розподілу взаємозв’язаних показників, результатів діяльності та чинників, які істотно впливають на характер узгодженості розподілів.
Комплекс методів аналізу пропорційності дає змогу визначити ступінь впливу окремих чинників на розподіл результативної ознаки за допомогою коефіцієнтів концентрації, а частинні харак­теристики розподілу — коефіцієнти локалізації — роль окремих груп або одиниць розподілу у формуванні узагальнювальної міри концентрації.
Динаміка цих характеристик розподілу дає змогу визначити тенденції розвитку пропорційності результатів діяльності під впливом розподілу окремих чинників і на цій основі обґрунтувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності розподілу як чинника загальної ефективності діяльності.
Як зазначалося, під час аналізу взаємозв’язку двох розподілів модель пропорційності складається з двох показників: частки результативної ознаки dрез та частки факторної ознаки dфак.
Відповідні коефіцієнти локалізації: .
У складі коефіцієнтів локалізації вирізняються дві групи зі значеннями Клок < 1 та Клок > 1, тобто з від’ємними та додатними значеннями пропорційності розподілу по конкретній групі.
Для визначення їхнього впливу на загальну концентрацію по кожній групі розраховуються суми модулів:
 та .
Визначається частка цих сум у загальній сумі відхилень:
.
Ці показники дають характеристику ролі цих груп у формуванні як від’ємних, так і додатних характеристик розподілу та використовуються під час розроблення відповідних управлінських рішень.
Досліджуючи багатофакторну пропорційність, доцільно використовувати комбіновану модель, у яку входять одна результатив­на ознака і сукупність факторних ознак. Відповідно розраховується сукупність коефіцієнтів локалізації:
;
і відповідним коефіцієнтом М:
; .
Це дає змогу дати диференційовану оцінку формування взаємозв’язку розподілу результату із сукупністю факторних ознак, зокрема ранжувати факторні ознаки за мірою взаємозв’язку та впливу на розподіл результативної ознаки.

На основі наведених даних про групування регіонів за чисельністю населення й обсягом прямих іноземних інвестицій у 2001 р. (табл. 2.1) розрахувати коефіцієнти локалізації та концентрації розподілів прямих іноземних інвестицій і регіонів за чисельністю населення.
Таблиця 2.1


Групи регіонів
за чисельністю
населення,
млн осіб

Частка регіонів
у загальній
їх кількості
dp, %

Частка прямих
іноземних
інвестицій
в загальному
їх обсязі
di, %

До 1
1—2
2—3
3—4
Понад 4

7,4
59,3
25,9
3,7
3,7

0,9
31,0
55,2
5,8
7,1

0,115
0,524
2,129
1,576
1,910

0,066
0,282
0,293
0,021
0,034

Разом

100,0

100,0

0,696

Розв’язання. Коефіцієнт концентрації (Кконц):
.
Коефіцієнт концентрації становить 34,8 %. Найбільшою мірою прямі іноземні інвестиції сконцентровані в семи областях з чисельністю населення 2—3 млн осіб, меншою — в областях із чисельністю 3—4 млн осіб і понад 4 млн осіб. Зовсім незначна концентрація в регіонах з чисельністю населення менше як 1 млн осіб. Загалом за сукупністю регіонів концентрація розподілу прямих іноземних інвестицій помірна.


Контрольні питання
  • Висвітліть сутність і значення забезпечення пропорційного розвитку економіки.
  • У чому полягає зміст СЗУ пропорційністю розвитку?
  • Дайте перелік критеріїв пропорційного розвитку економіки.
  • У чому полягає сутність методики статистичного аналізу пропорційності розвитку економіки?
  • Схарактеризуйте методи розрахунку та економічної інтерпретації коефіцієнтів локалізації та концентрації.

2.3. Балансовий метод статистичного
вивчення взаємозв’язків елементів
суспільного відтворення
У процесі обґрунтування управлінських рішень важливе місце належить зіставленню системи показників, які відображають стан взаємозв’язаних елементів відтворення, наприклад, співвідношення ресурсів та їх використання, виробництва і споживання виробництва, розподілу тощо. Це завдання вирішується за допомогою балансового методу статистики.
Балансовий метод статистики — це метод оброблення статистичних даних, який передбачає рівність цілого сумі частин.
У процесі економіко-статистичного аналізу господарської діяльності за допомогою балансового методу виявляються та вимірюються взаємозв’язки, викриваються резерви у використанні ресурсів. Цей метод є інструментом вимірювання, установлення та додержання пропорцій, відкриття та усунення диспропорцій.
Балансові зіставлення провадяться у вартісній і натуральній формах. Основою кожного балансу є балансове рівняння.
Балансовий метод використовується під час складання національних рахунків і вивчення на цій основі пропорцій між ресурсами (доходами) і використанням ресурсів (витратами).
У практиці соціально-економічної статистики будується система балансів грошових доходів і витрат населення, баланси матеріальні та ін.
Цей метод дає змогу оцінити вплив окремих чинників на результати фінансово-господарської діяльності підприємств.
Ефективний розвиток економіки передбачає багатоаспектну збалансованість, зокрема:

  • ринків (фондового, товарного та ін.);
  • між споживанням та виробництвом;
  • у локалізованих структурах (технопарках, технополісах, віль­них економічних зонах та ін.);
  • чинників розвитку: науково-технічних, наукових, інформаційних, фінансових та ін.;
  • в інвестиційному та інноваційному середовищах і між ними;
  • між експортом та імпортом;
  • між витратами й ефектом;
  • між інформаційною складовою та ефективністю економіки;
  • між припливом і відпливом капіталу;
  • між інвестиціями, зокрема зовнішніми, та інфраструктурою інвестиційного процесу, зокрема розвитком науки, висококваліфікованими кадрами тощо;
  • між інвестиціями та ризиком;
  • між розвитком інформаційних технологій і традиційних галузей;
  • між працівниками складних і простих професій і т. ін.

Ураховуючи багатоаспектність цих зв’язків і відповідних управлінських рішень, існує певна кількість автономних або част­кових балансів, що відображають зв’язки окремих підсистем управління, взаємозв’язаних між собою в певній логічній послідовності. Завдання полягає не тільки в побудові таких балансів, але й у знаходженні цих зв’язків.
У СЗУ для кожної системи та її підсистем необхідно створити власну систему таких балансів, які б давали змогу цілеспрямовано формувати управлінські рішення щодо формування взаємозв’язків між ресурсами та їх використанням і, що особливо важливо, висвітлити наслідки відповідних змін взаємозв’язків у різних умовах під час формування управлінських рішень.
Так, балансовий метод використовується для характеристики закономірностей і тенденцій фінансового стану підприємств, стабільності їхнього функціонування.
Фінансовий стан будь-якої інституційної одиниці (будь-якого підприємства) залежить від багатьох чинників, а саме від забезпеченості фінансовими ресурсами, рівня їх використання та розміщення, можливостей виробництва та збуту, внутрішніх і зовнішніх умов, взаємовідносин з партнерами та споживачами, конкурентного середовища, платоспроможності, співвідношення попиту та пропонування на ринку. Аналіз за цими напрямами дає змогу отримати уявлення про ефективність фінансово-госпо­дарської, виробничої, збутової та маркетингової діяльності підприємства. Ця інформація впливає на характер управлінських рішень на мікрорівні в напрямі коригування обраної стратегії розвитку окремого суб’єкта господарювання (зміна бізнес-планів, контроль за їх здійсненням, поліпшення результатів діяльності) та дає змогу агрегувати їх на макрорівні для визначення фінансового стану країни в цілому, контролю, оцінки функціонування секторів економіки та обґрунтування подальшої політичної стратегії.
Методика статистичного аналізу фінансового стану підприємства та результатів його діяльності базується на аналізі фінансової звітності, розрахунку фінансових показників та характеристиці внутрішніх і зовнішніх впливів на суб’єкт господарювання.
Предметом статистики результатів фінансово-господарської діяльності є кількісний бік у поєднанні з якісними змінами масових процесів і явищ щодо фінансових або грошових відносин, що виникають у процесі формування основного та оборотного капіталу, фондів та коштів суб’єкта господарювання. Процес або діяльність, яка здійснюється під контролем та відповідністю суб’єкта господарювання, що використовує працю, капітал, товари та послуги для випуску інших товарів та послуг, має назву «виробнича діяльність за категоріями СНР».
Головною метою статистичного аналізу оцінки господарської діяльності на мікрорівні є характеристика фінансового потенціалу суб’єкта господарювання за допомогою інформаційних показників і статистичних методів. Основними завданнями статистики фінансових результатів є:

  • оцінка ефективності використання ресурсів;
  • аналіз характерних закономірностей і тенденцій фінансового стану підприємств і на цій основі стабільності їх функціонування;
  • аналіз прибутковості та рентабельності;
  • виявлення диспропорцій у діяльності підприємств;
  • виявлення резервів підвищення ефективності діяльності для обґрунтування відповідних управлінських рішень.

Результативність управління підприємством як інституційної одиниці значною мірою визначається рівнем його організації та якістю інформаційного забезпечення. Основним джерелом інфор­мації про фінансовий стан підприємства є фінансова звітність підприємства. Порядок її заповнення встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.
Метою складання балансу (форма № 1) є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. На підставі даних балансу визначається кінцевий фінансовий результат діяльності суб’єкта господарювання, а також здійснюються фінансове планування, контроль за рухом грошових потоків, аналіз стабільності підприємства. Види активів і пасивів, що використовуються в балансі, ідентифікуються згідно з загальноприйнятою класифікацією.
Активи — це ресурси (контрольовані підприємством у результаті минулих подій), використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигід у майбутньому. Витрати на придбання та створення активу, які не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.
У табл. 2.2 наведено форму балансу в агрегованому вигляді, а також умовні позначення підсумків розділів балансу та деяких важливих груп статей.
Таблиця 2.2

СХЕМА БАЛАНСУ В АГРЕГОВАНОМУ ВИГЛЯДІ

Активи

Умовні
позначення

Пасиви

Умовні
позначення

І. Необоротні активи

І А

І. Власний капітал

І П

II. Оборотні активи, зокрема:
запаси;
грошові кошти та їхні еквіваленти

ІІ А

ІІ А1


ІІ А2

II. Забезпечення подальших витрат і платежів

ІІ П

III. Витрати майбутніх періодів

ІІІ А

III. Довгострокові зобов’язання

ІІІ П

 

 

ІV. Поточні зобов’язан­ня,
зокрема:
короткострокові креди­ти банків;
кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

ІVП



ІVП1


ІVП2

 

 

V. Доходи майбутніх періодів

БАЛАНС

А

БАЛАНС

П

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.