лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Статистичне забезпечення управління економікою: прикладна статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Методичне забезпечення
статистичного обґрунтування
управлінських рішень

2.1. Принципи побудови методичного
забезпечення

Формування СЗУ згідно з його концепцією слід розглядати не як одномоментний акт, а як безперервний процес, тісно пов’язаний із практикою вдосконалення управління відповідно до вимог часу на адекватній науковій основі. Це процес послідовного збагачення методології, яка склалася завдяки можливостям застосування на практиці сучасних статистичних методів і моделей.
Методичне забезпечення СЗУ базується на статистичній методології як сукупності принципів статистичного дослідження та обґрунтованих на їх основі правил, прийомів і методів статистич­ного дослідження явищ — збирання відомостей, їх оброблення, обчислення показників, аналізу даних.
Діапазон застосування статистичних методів в управлінській діяльності досить широкий. Передусім це стосується підготовки інформації, її аналізу, порівняння з відповідними критеріями і на цій основі виявлення проблем і способів їх розв’язання на базі практичного аналізу.
Надалі статистичні методи використовуються на етапі реалізації управлінських рішень — під час контролю їх виконання та оцінювання ефективності одержаних результатів. Статистичний факторний аналіз є засобом усебічного висвітлення механізму соціально-економічного розвитку процесів і на цій основі сприяє активному впливу на них прийняттям управлінських рішень. Важ­ливу роль при цьому відіграють визначені за допомогою статистичних методів параметри явищ щодо обсягу, структури, динаміки, взаємозв’язку тощо, притаманні окремим об’єктам управ-ління. Для обґрунтування управлінських рішень використовуються статистичні графіки, таблиці. Здійснюється порівняльний аналіз діяльності об’єктів управління з урахуванням виробничо-технічних, організаційно-економічних відмінностей, соціальних параметрів, повноти використання можливостей.
Особливого значення набуває використання статистичних методів для обґрунтування управлінських рішень за умов невизначеності, яка зумовлена відсутністю або недостатньою стабільністю економічного законодавства та загальнополітичним середо­вищем, невизначеністю цілей, дій контрагентів і конкурентів, браком даних, необхідних для науковообгрунтованого управління, іншими об’єк­тивними та суб’єктивними умовами економічного розвитку. А це породжує потребу оцінювати ризик діяльності. У цих умовах статистичні методи створюють базу для адекватного реагування на перелічені обставини. З погляду статистичного моделювання невизначеність можна характеризувати як ситуацію, коли невідома ймовірність настання подій та її наслідків (див.: Словарь современной экономической теории. Макмиллана. — М.: МИНФРА, 1997. — 608 с.).
Невизначеними можуть бути значення параметрів управління, що характеризують середовище, яке впливає на досягнення поставлених цілей. У цьому разі управлінські рішення базуються на статистичній оцінці змін діапазону параметрів.
Основними особливостями статистичного методичного забез-печення є конкретність дослідження, примат якісного аналізу на основі сутності явища з урахуванням місця і часу; виокремлення однорідних сукупностей, відбір прийомів і методів дослідження з урахуванням сутності і сфери явищ і процесів, застосування системи показників для всебічної характеристики явищ і процесів, закономірностей зміни і кількісних співвідношень. Склад методичного забезпечення диференціюється залежно від специфіки об’єктів управління.
Так, методичне забезпечення управління господарською діяль­ністю ґрунтується на дослідженні системи фінансових взаємовідносин підприємств щодо формування, розподілу й використання фінансових ресурсів. Ці відносини опосередковують зв’язки внутрішнього і зовнішнього характеру.
До зовнішніх належать фінансові відносини суб’єкта господарювання з бюджетами всіх рівнів і позабюджетними фондами під час сплати податків, зборів і мита та із закладами фінансової інфраструктури (комерційними банками, фондовими й валютними біржами, страховими компаніями, інвестиційними фондами і компаніями і т. ін.); з органами виробничої інфраструктури (підприємствами транспорту, закладами зв’язку і т. ін.); з іншими суб’єктами господарювання (продавцями, покупцями товарів тощо).
До внутрішніх відносять фінансові відносини між окремими структурними підрозділами підприємства (центрами відповідаль­ності); і з засновниками (акціонерами); з персоналом тощо.
Статистичний аналіз відповідних взаємовідносин є необхідною базою ефективного управління господарськими процесами підприємств.
Зміст методичного забезпечення СЗУ зумовлює роль і місце цієї підсистеми управління. Вона є головною забезпечувальною підсистем системи управління в цілому.
Комплексне вдосконалення управління на принципах СЗУ досягається широким використанням статистичних моделей, ефективним використанням цих моделей у реальній технології розроб­лення управлінських рішень.
За функціями структурування та ідентифікації взаємозв’язків між показниками можна виокремити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні.
Дескриптивні моделі, або моделі описового характеру, будуються на основі звітних балансів, іншої звітності в різних аналітичних аспектах, системі аналітичних коефіцієнтів, відповідних аналітичних оглядів.
Систему аналітичних коефіцієнтів, зокрема як провідний елемент аналізу фінансового стану, застосовують різні групи користувачів: менеджери, аналітики, акціонери, інвестори, кредитори та ін. Різноманітність цих коефіцієнтів для зручності об’єднують у групи: ліквідності, платоспроможності, рентабельності, ділової активності, фінансової стійкості, стану на ринку капіталів тощо.
Предикативні моделі — це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування як окремих показників, так і в цілому соціально-економічного, зокрема фінансового стану. Найпоширенішими з них є моделі динамічного аналізу (факторні, регресійні), моделі прогнозування, моделі ситуаційного аналізу.
Нормативні моделі дають змогу порівняти фактичні результати діяльності з очікуваними, установленими відповідно до нормативів і критеріїв. Аналіз найчастіше базується на застосуванні детермінованих факторних моделей.
В основу статистичного аналізу покладено встановлення взаємозв’язків між явищами на основі виявлення, оцінки і прогнозування впливу чинників на зміну результативних показників.
Залежно від виду аналізу використовуються моделі, що базуються на різних прийомах:

  • детерміновані зв’язки — балансовий метод, метод ланцюгових підстановок тощо; стохастичні зв’язки — кореляцій-
    ний аналіз, коваріаційний аналіз, метод головних компонент тощо.

У складі детермінованих моделей вирізняють:

  • адитивні моделі, в які чинники входять у вигляді алгебраїчної суми;
  • мультиплікативні моделі, у які чинники входять у вигляді співвідношення чинників;
  • мішану модель — чинники входять у різних комбінаціях.

Значення статистичного аналізу полягає в тому, що він не тільки дає змогу краще вирішувати традиційні економічні зав­дання, наприклад, щодо факторного аналізу формування ефекту та ефективності, визначення рейтингу як інтегральної оцінки діяльності тощо, але й у реалізації принципово нових завдань, які забезпечують вищий рівень розробки рішень.
У методичному забезпеченні СЗУ з погляду участі в розробленні кінцевих управлінських рішень вирізняють допоміжні (аналітичні) і основні, або управлінські статистичні моделі. Перші розробляються як локальні елементи методичного забезпечення, які мають відносну самостійність щодо інформаційної бази. Їх результати виступають у вигляді показників, які слугують для підготовки аналітичних, прогнозних та інших матеріалів, що обґрунтовують управлінські рішення.
З підвищенням значення аспектів, які вирішуються цими моделями, вони можуть переходити з групи допоміжних у групу основних моделей. Як приклад можна навести індексні моделі, які дають змогу оцінити ефективність структурної політики щодо розподілу й використання ресурсів.
Досвід використання статистичних методів й моделей дає мож­ливість сформулювати вимоги, яким повинні відповідати статис­тичні моделі.
Передусім моделі мають бути орієнтовані на вирішення конкретних управлінських завдань. Це потребує відповідної адаптації моделей. Прикладом є класична модель міжрегіонального балансу, за принципами якої в СЗУ розроблені та запроваджені моделі міжрегіональних зв’язків, аналізу формування та використання ресурсів у розподілі за галузями, видами діяльності, підрозділами підприємства тощо.
Моделі СЗУ не можуть бути абстрактними, як це має місце в моделях теоретико-методологічного характеру. Конкретні показники повинні мати реальну інформаційну базу.
Слід зважати на те, що в практичних розрахунках іноді використовують наближені описи динаміки показників ефективності, фінансового стану, рейтингу, рівня ризику тощо.
Наближена оцінка має місце і під час використання таких моделей, як виробнича функція, зокрема у процесі оцінювання рівня інтенсифікації.
Іноді немає або недостатньо вихідної інформації для розрахун­ку параметрів статистичних моделей. Так, нині замало інформації для оцінювання ефективності в розподілі за видами діяльності.
Для використання в реальному процесі прийняття рішень статистичні моделі мають бути оснащені відповідним програмним забезпеченням, яке дає змогу користувачеві самостійно вирішувати конкретні завдання.


Контрольні питання
  • Схарактеризуйте основні принципи побудови методичного забезпечення статистичних досліджень.
  • Які є форми побудови методичного забезпечення?
  • Яка послідовність використання статистичних методів в управлінській діяльності?
  • Як здійснюється обґрунтування управлінських рішень статистичними методами в умовах невизначеності?
  • У чому полягає диференціація методичного забезпечення аналізу залежно від об’єктів управління та їхніх функцій?
  • Як розрізняють моделі за функціями структурування та ідентифікацією взаємозв’язку між показниками?
  • Схарактеризуйте дескриптивні, предикативні та нор­мативні моделі.
  • Схарактеризуйте моделі детермінованих і стохастичних зв’язків.
  • Висвітліть специфіку адитивних і мультиплікативних моделей.
  • Які моделі належать до допоміжних та основних?
  • Висвітліть загальні вимоги до статистичних моделей.

2.2. Аналіз пропорційності розвитку
соціально-економічних явищ
Одним із найважливіших завдань держави є забезпечення сталого соціально-економічного розвитку на основі пропорційного співвідношення між окремими підсистемами.
Теорія та практика аналізу пропорційності розподілу соціально-економічних показників в останні роки значно поширилась як один із напрямів статистичного обґрунтування взаємозв’язків розподілів, зокрема ресурсів та їх використання. Своїм виникненням цей напрям завдячує потребам управління на макро- та мікрорівнях розвитку економіки.
СЗУ сформулювало щодо цього низку конкретних завдань, які становлять основу статистичного аналізу пропорційності. Серед них основне місце належить завданню впорядкування узгодженості розподілу соціально-економічних показників: ресурсів і результатів діяльності в широкому розумінні; чисельності населення і споживання матеріальних благ і послуг; доходів і витрат; капіталу та доходів підприємств тощо. За групову ознаку можуть слугувати регіони, галузі, види діяльності, групи фізичних та юридичних осіб і т. ін.
Під час аналізу пропорційності важливе місце належить порів­нянню з певними критеріями, які визначають якість розподілу. Наприклад, під час аналізу розподілу за регіонами чисельності населення та обсягу фонду споживання критеріями можуть бути нормативи життєвого рівня, зокрема «споживчий кошик»; під час аналізу розподілу обсягів капіталу банків та їх чисельності — рівень монополізму щодо концентрації капіталу; під час аналізу розподілу за підрозділами підприємства ресурсів та ефекту — необхідність забезпечення рівномірного рівня ефективності ді-
яльності тощо.
Для формалізації у процесі побудови моделей пропорційності в узагальненому вигляді умовно приймаємо, що це пропорційність розподілу результативної (доходи, прибуток, чисельність населення, його доходи та ін.) та факторної (витрати, ресурси, обсяг споживання та ін.) ознак [13; 40].
Потреби практики потребують дослідження і врахування у процесі управління пропорційності як двох взаємозв’язаних показників (результативної та факторної) ознак, так і однієї результативної оцінки з кількома факторними. Так, у процесі дослідження за регіонами обсягу споживання аналізується його взаємозв’язок з розподілами чисельності населення, його доходами, обсягом виробництва і т. ін.
Одним з напрямків стратегії маркетингу є забезпечення оптимальних пропорцій між попитом і пропонуванням на ринку банківських послуг. Інформаційним забезпеченням розв’язання цієї проблеми є кількісна та якісна оцінки узгодженості пропорцій попиту і пропонування в розподілі за сегментами ринку (регіональ­ними, галузевими, за формами власності тощо). Узгодженість пропорцій має бути динамічною.
Характеристику узгодженості розподілів розглянемо на прикладі розподілів за регіонами потреби в кредитах, надалі — кредитних вкладень як результативної ознаки й обсягів господарської діяльності у вигляді реалізації товарів як факторної ознаки. Обсяг кредитних вкладень сукупності регіонів загалом позначимо Q, обсяг реалізації — W. Частка кредитних вкладень і-го регіону в загальному обсязі становитиме
,
а частка реалізації товарів —
.
Співвідношення часток кредитних вкладень та обсягу реалізації товарів за регіонами називається коефіцієнтом локалізації (Клок) і обчислюється за формулою
.
Коефіцієнт локалізації показує відношення часток результатив­ної ознаки до частки факторної. Якщо Клок < 1, то це означає, що на розглядуваний регіон припадає менше кредитних вкладень порівняно з пропорційною часткою факторної ознаки (обсягу реалізації), і навпаки.
Для зведеної характеристики пропорційності обох розподілів можна використати криву концентрації Лоренца і відповідно коефіцієнт концентрації.
1. Порядок побудови кривої Лоренца:

    • обчислюють частки ознак результативної dq та факторної dw;
    • за кожною групою обчислюють Клок;
    • визначають ранги регіонів за значенням Клок;
    • будують таблицю, в якій регіони розподіляють відповідно до значень рангів Клок;
    • обчислюють ряди кумулятивних значень  та  і на основі цих значень будують криву Лоренца (рис. 2.1).

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.