лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Маркетингова цінова політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Ціни міжнародних бірж (міжнародні біржові котирування) — ціни постійно діючого оптового ринку масових, однорідних товарів. Біржові ціни розраховуються і публікуються котирувальною комісією біржі в біржових бюлетенях, інформаційними, телеграфними агентствами, а також у масових періодичних видан­нях. Біржові ціни поширюються головним чином на сировинні товари. В даний час публікуються в основному офіційні біржові котирування, тобто ціни, за якими у рамках сесії пройшла найбільша кількість фактичних угод на ф’ючерсній основі, оскільки на сучасних біржах основна маса угод відбувається не заради купівлі-продажу реального товару, а заради висновку контрактів на купівлю і продаж товарів у спекулятивних цілях і з метою хеджування.
Відображення базисних умов в офіційних біржових котируваннях традиційне. Базисні умови формуються багато в чому під дією попередньої практики, коли угоди на біржі укладались тільки заради реального товару.
Біржові котирування за основними видами сировини й палива формуються на умовах цінової групи «F» (звичайно за умовами FOB). Дана категорія товарів має найбільш широку сферу застосування, реалізується у великих обсягах, тому продавець поставляє товар лише до базисних пунктів і основна транспортна складова в структуру ціни не входить. У міру звуження сфери вико­ристання товару спостерігається перехід від цінової групи «F» до груп «С» і «D», де продавець приймає на себе більший перелік витрат. Наприклад, світова ціна на 95 %-вий алюміній — це офіційне котирування Лондонської біржі металів на умовах CIF — порти Великобританії, а на 99 %-вий алюміній — на умовах фран­ко-склад Лондонської біржі металів (тобто ціни групи «D»), то-
му що алюміній цієї марки має значно більш вузьку сферу застосування, транспортується в порівняно обмежених обсягах і продавець приймає на себе велику частину витрат. Офіційні котирування міжнародних товарних бірж вважаються найкращим джерелом інформації про світові ціни, оскільки найбільшою мірою відповідають усім ознакам світової ціни, зазначеним вище.
Біржовий ринок — ринок конкурентний: продавці і покупці тут не зв’язані торговельно-політичними угодами і взаємною сис­темою заліків. Стандартність, однорідність біржових товарів зумов­лює регулярність та масштабність угод і, отже, регулярність подачі цінової інформації. Офіційні біржові котирування — це ціни фактичних угод, що найбільш повно відбивають ринкову кон’юн­ктуру. У силу названих причин біржові котирування є найбільш об’єктивною, методично ясною ціновою інформацією. Заради чис­тоти офіційних біржових котирувань комісійний збір на біржі включається в ціни непрофільних біржових товарів.
Довідкові ціни ціни на товари, реалізовані каналами внутрішньої оптової і міжнародної торгівлі. Ці ціни розраховуються й публікуються об’єднаннями виробників у періодичній пресі, а також інформаційними агентствами та брокерськими фірмами. Довідкові ціни — це ціни продавців, а не ціни фактичних угод.
У довідковій ціні завжди передбачається «запас» на вторговування, що ускладнює використання довідкових цін в інформаційних цілях. Ці ціни поширюються на сировину, матеріали, паливо, хіміч­ну продукцію, прокат металів.
Розрізняють довідкові ціни експортерів та імпортерів. Довідкові ціни експортерів звичайно формуються на умовах FOB і характер­ні для сировинних товарів. Наприклад, світові ціни на нафту: FOB — порти Персидської затоки, FOB — порти Мексиканської затоки; світові ціни на папір: FOB — порти Фінляндії тощо. Довідкові ціни імпортерів формуються на умовах CIF, CIP і характерні для готової продукції. Довідкові ціни — це оптові ціни.
Ціни прейскурантів, каталогів, проспектів. Ці ціни розробляються виробниками на базисні види товарів масового виробниц-
тва. Прейскурантні ціни публікуються в галузевих виданнях.
Як правило, ці ціни не мають спеціальної експортної спрямованості, однак на ряд товарів (наприклад чорні метали) існують спеціальні експортні прейскуранти. Дана група цін — ціни продавців. У цьому їхня подібність до довідкових цін, але на відміну від них прейскурантні ціни бувають і оптовими (сировина, прокат, продукція машинобудування виробничого призначення тощо) і роздрібними (легкові автомобілі, швейні вироби тощо).
Прейскурантні ціни поширюються на стандартну продукцію широкого користування, для якої в основному характерні конкурентні ринки, тому під час розроблення прейскурантних цін у першу чергу враховуються ціни конкурентів. Через існування великої кількості позицій переліку прейскурантних товарів цінові показники публікуються з високим ступенем агрегування й усереднення.
Ціни пропозицій розробляються на продукцію дрібносерійного та індивідуального виробництва і повідомляються виробниками. З урахуванням особливого характеру продукції ціни можуть публікуватися в рекламних проспектах, бюлетенях, галузевих періодичних виданнях, але можуть і взагалі не публікуватися, а інформація про їх надсилається тільки за прямими каналами замов­нику. Ціни пропозицій — ціни продавців. Оскільки вони поширюються на нестандартну продукцію, на відміну від прейскурант­них цін вони характеризуються меншою агрегованістю, усередненістю, мають велику адресність.
Під час формування цін пропозицій через специфіку товарів у першу чергу враховується не кон’юнктура ринку, а внутрішньовиробничі умови. В основу розрахунку ціни можуть бути покладені витрати на виробництво продукції, використання параметричних, нормативно-параметричних методів, методів з урахуванням споживчого ефекту, експертних методів.
Ціни міжнародних товарних аукціонів — ціни, що діють на спеціально організованих на певний строк у заздалегідь обумовлених місцях ринках публічного продажу. Ці ціни поширюються в основному на продукцію сільського господарства, рибальства, мисливства, дорогоцінне каміння, твори мистецтва, тобто переважно нестандартну продукцію, що вимагає попереднього огляду і демонстрації. Ціни аукціонів на відміну від біржових цін установлюються тільки на наявний товар. Рівень стартової ціни визначається вартістю реалізованого товару, частотою проведення аукціону (чим більше регулярність, тим менше амплітуда коливань стартової ціни), а також підприємницькими здібностями продавця. Рівень ціни фактичної реалізації залежить від кон’юн­ктури ринку і професійних здібностей аукціонника (працівника, що веде торги).
І стартова ціна, і ціна фактичної реалізації суттєво залежать від рівня аукціону, його репутації на світовому ринку.
Міжнародні аукціони зазвичай великі акціонерні компанії, що монополізують торгівлю даним товаром. Вони скуповують товар у виробників і перепродують його оптовим посередникам.
Іншою формою організації аукціону є спеціалізовані брокерські фірми,щозаймаються перепродажем товарів на умовах комісії за дорученням своїх клієнтів — продавців і покупців. Клієнти в аукціоні не беруть участь, а виплачують брокерам вина­городу.
Улаштовувачі аукціонного продажу можуть одержувати винагороду як різницю цін покупки і продажу товару, у вигляді комісійного відсотка від вартості і рівня ціни продажу.
Ціни міжнародних торгів ціни спеціалізованої форми міжнародної торгівлі, заснованої на видачі замовлень на постачання товарів чи розміщенні підрядів на проведення певних робіт. Даний вид цін часто є об’єктом втручання держави. Цінова інформація аукціонів і торгів переважно нерегулярна і закрита. Дуже важливою ціновою інформацією є ціни фактичних угод під час укладання прямих міжнародних контрактів. Ці ціни найбільш об’єктивно відбивають кон’юнктуру ринку. Однак свіжа інформація про них є комерційною таємницею.
Якщо немає інформації про абсолютні рівні цін, необхідні цінові рівні визначають розрахунковим шляхом. Для цього використовують середні, питомі показники матеріаломісткості, трудоміст­кості, фондомісткості, рентабельності у галузях. Дані показники публікуються в міжнародних статистичних збірниках.
З огляду на велику різноманітність інформації про світові ціни, необхідно знати хоча б основні правила її використання.
Не слід обмежуватися локальними ціновими показниками, навіть оперативними, необхідно аналізувати динамічні ряди цін. Це підвищує коректність та об’єктивність цінових показників, особливо якщо вони є не цінами фактичних угод, а цінами продавців. Аналіз цін за тривалий час дозволяє чіткіше визначити ціновий «припуск» продавця і нівелювати спекулятивні коливання цін.
Якщо товар реалізується не на одному ринку, необхідно ретель­но зіставляти ціни всіх форм організації торгівлі. Наприклад, багато сировинних товарів реалізуються і через біржу, і за прямими контрактами (нафта, мазут). У цьому разі аналізуються і біржові котирування і довідкові ціни.
Стосовно нестандартної продукції, для якої характерні ціни пропозицій, необхідно:

  • взяти до уваги ціни пропозицій не однієї фірми, а хоча б трьох-чотирьох (міжнародний досвід);
  • стежити, щоб це були провідні фірми-виробники, а не посередники;
  • з’ясувати, чи не є ціни, взяті як інформація, внутрішньокорпоративними, трансферними цінами. Ці ціни покликані не відбивати кон’юнктуру світового ринку, а розв’язувати внутрішньокор­поративні завдання.

Варто також пам’ятати, що чим меншою є регулярність, масштабність угод і однорідність продукції, тим менш коректною є цінова інформація, тим більшої методичної обробки вона вимагає для використання як орієнтир.
2.4. Довідкові ціни
Дещо осторонь існують ціни, що використовуються в обліку і статистиці. Статистика цін застосовує методи статистич­ного спостереження, вивчення й аналізу всіх складних явищ
ціноутворення і функціонування цін. До основних конкретних завдань статистики цін належать спостереження за рівнем і динамікою цін шляхом систематизації та знаходження їхніх серед­ніх значень у динамічних рядах. Органи статистики здійснюють реєстрацію цін. Реєстровані ціни використовуються для роз-
рахунків індексів цін. Здійснюється також вивчення цін за
їхніми ціноутворюючими елементами, тобто методом розробки структури цін.
До цін, що використовуються в обліку і статистиці, належать: індекси цін, середні ціни, порівнянні і незмінні ціни. Ці види цін дають можливість виявляти й аналізувати тенденції в динаміці цін, вимірювати динаміку фізичних обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг, здійснювати контроль та аналіз виконання вартісних показників. Ціни статистичного обліку є агрегованими, узагальненими.
Нині в умовах інфляційного зростання цін великого значення набувають розрахунки індексів цін і, зокрема, індексу споживчих цін, що характеризує вартість життя населення і має у зв’язку з цим соціальний характер.
Індекси цін виробників (індекси оптових цін підприємств, індекси цін капітальних вкладень, індекси цін на продукцію сіль-
ського господарства, індекси транспортних тарифів тощо), а також індекси споживчих цін використовуються для оцінки показників системи національних рахунків і, насамперед, валового внутрішнього продукту, що дуже важливо для аналізу розвитку економіки.
Існують також лімітні (гранично допустимі) ціни, що встановлюються на стадії проектування нових виробів. Вони є вихідними для визначення оптових цін на ці вироби. Існують також проектні й орієнтовані ціни, що використовуються в період розроблення виробів, коли ще немає затвердженої (погодженої) ціни.
Науково-дослідними організаціями, що розробляють прогнози розвитку окремих галузей і виробництв, визначаються прогнозні ціни.
Під час вибору чи постачання продукції на етапі поперед­нього визначення рівня контрактних цін орієнтуються на два види цін:

  • ті, що публікуються (published price);
  • розрахункові (settlement price).

Ціни, що публікуються, повідомляються в спеціальних та фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відбивають рівень світових цін (world market price) найбільших постачальників даної продукції. Наприклад, на пшеницю й алюміній світовими є експортні ціни Канади; на пиломатеріали — експортні ціни Швеції; на каучук — ціни Сінгапурської біржі; на хутро — ціни Санкт-Петербурзького та Лондонського аукціонів; на чай — ціни аукціонів у Калькутті, Коломбо та Лондоні. Якщо з сировинних товарів світову ціну визначають основні країни-постачальники, то щодо готових виробів та устаткування вирішальну роль відіграють провідні фірми, що випускають та експортують певні типи й види виробів.
До цін, що публікуються, належать: довідкові ціни (advertised price), біржові котирування (exchange quotation), ціни аукціонів (auction price), ціни фактичних угод (price of the actual quotation), ціни пропозицій (price of an offer) великих фірм.
Довідкові ціни являють собою ціни товарів у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі, що публікуються в різних друкованих виданнях, економічних газетах і журналах, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах і прейскурантах. Довідкові ціни можуть бути або номінальними, тобто не пов’язаними з реальними комерційними операціями, або такими, що відображають минулі операції, зроблені за минулі тиждень, місяць. Довідкові ціни з низки товарів відіграють роль лише відправної точки, з якої починається узгодження цін під час укладання угоди. Іноді довідкові ціни використовуються для визначення рівня ціни з подальшою фіксацією рухливої чи змінної ціни. У більшості випадків ціни, що публікуються, являють собою базисні ціни, тобто ціни товару певної якості й кількості, специфікації, розмірів, хімічного складу тощо у тому чи іншому заздалегідь установленому географічному пункті — так званому базисному пункті, чи базисній точці.
Біржова ціна (exchange price, stock price), чи біржове котирування, — ціна товару, що є об’єктом біржової торгівлі. Такі ціни в основному відбивають фактичні угоди. Офіційне котирування (formal quotation) — єдина ціна, що встановлюється для кожної позиції (місяця постачання) і на день. Це котирування використовується для повідомлення ринкових цін поза біржею і для проведення розрахунків із розрахунковою палатою біржі. У тих випадках, коли біржові котирування не мають під собою конкретних угод, під час їх публікації перед ціною ставиться індекс «Н», що відзначає номінальність котирування.
Середні (average) експортні та імпортні ціни обчислюються на основі даних зовнішньоторговельної статистики шляхом розподілу вартості товарної маси на його фізичний обсяг і виявляються більш надійними індикаторами, ніж довідкові ціни. Ці середні показники відбивають не стільки ціни фактично зроблених у даний період експортно-імпортних угод, скільки експорт чи імпорт, зареєстрований за відповідний часовий інтервал. Такий зсув у часі має особливо велике значення в тих галузях, де спостерігається великий розрив між сезоном продажів і фактичним експортом, як, наприклад, у торгівлі пиломатеріалами.
Ціни фактичних угод (transaction) є найбільш докладним критерієм для визначення рівня ціни в контракті. Однак ці ціни, як правило, регулярно не публікуються, а з’являються в пресі епізодично лише для конкретних операцій. Проте зіставлення цін фактич­них угод з довідковими дає можливість більш правильно встановити рівень ціни в певному контракті.
Ціни пропозицій великих фірм менш представницькі, ніж ціни фактичних угод, оскільки відбивають монопольний характер постачання товару і, власне кажучи, мають характер довідкових цін, тому що первісні ціни (original price) у результаті узгодження під час укладання угод звичайно знижуються, що взагалі типово для договірних цін.

1. Система цін та ознаки, що лежать у її основі.
2. Загальна класифікація цін:

  • оптова ціна підприємства;
  • оптові ціни на продукцію промисловості;
  • роздрібні ціни.

3. Диференціація цін відповідно до сфери товарного обігу.
4. Класифікація цін залежно від території дії.
5. Класифікація цін залежно від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат на поставку вантажів:

  • види цін залежно від урахування транспортних
    витрат;
  • ціни «ІНКОТЕРМС».

6. Класифікація цін відповідно до впливу держави на ціноутворення.
7. Класифікація цін залежно від ступеня новизни товару.
8. Ціни експорту та імпорту.
9. Довідкові ціни.

Система цін — певна структура цін, що поєднує ціни на різ­ні товари й послуги на ринку, складається з окремих блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін, причому зміна цін в одному з основних блоків даної системи досить швидко передається «ланцюжком» в усі інші блоки цін.
Ціни «ІНКОТЕРМС» — оптові ціни, що визначаються з урахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на поставку товарів покупцеві. При зовнішньоторгівельних угодах до транспортних витрат додають витрати на страхування, а якщо товари перетинають кордон, то й витрати на їх митне «очищення».

2 (с. 94—96); 7 (с. 332—335); 9 (с. 84—86); 16 (с. 10—23);
17 (с. 30—47); 20 (с. 23—28); 22 (с. 8—11); 24 (с. 4—9).

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.