лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Організація і стимулювання праці

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВИВЧЕННЯ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ
*
Тема 6. Поняття заробітної плати та особливості
формування і регулювання її складових елементів

Методичні поради до вивчення теми

Вивчення даної теми слід розпочати зі з’ясування сутності заробітної плати та засвоєння її визначення, наведеного в Законі України «Про оплату праці». Треба також сформувати чітке уявлення про рівні організації заробітної плати та їхні особливості. Важливим для дальшого засвоєння теми є розуміння чинників формування та диференціації заробітної плати як на рівні держави, галузі, так і конкретного аграрного підприємства; ці фактори докладно розглянуто в підручнику А. М. Колота [8, с. 82—89]. Їх варто вивчати у двох аспектах: чинники ринкові (які змінюються під впливом змін на ринку праці) та неринкові. Оскільки на рівень заробітної плати впливає багато факторів, то вона має неоднорідний характер. Виходячи з цього в Законі України «Про оп­лату праці» зафіксовано, що заробітна плата складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Такий розподіл є важливим для правильного формування та встановлення співвідношення системи заохочувальних і компенсаційних доплат на рівні конкретного підприємства. Тому студен­там слід чітко усвідомити відмінності між складовими додаткової заробітної плати та іншими заохочувальними і компенсаційними виплатами.
Для ґрунтовного засвоєння цього питання треба ознайомитися з функціями заробітної плати. Важливо звернути увагу на те, якою мірою реалізуються ці функції на рівні галузей сільського господарства. Такий аналіз є важливим під час розгляду напрямів удосконалення організації заробітної плати як на рівні галузі, так і в окремих аграрних підприємствах. Що ж стосується самого поняття організації оплати праці, то, за визначенням А. М. Колота, вона являє собою «...організаційно-економічний механізм оцінки трудового внеску найманих працівників і формування параметрів заробітної плати відповідно до цієї оцінки, вартості послуг робочої сили та стану ринку праці» [8, c. 85]. При цьому слід з’ясу­вати, що є найважливішим чинником формування системи орга­нізації оплати праці на рівні держави та як відбувається зміна її складових елементів.
Вивчаючи питання державного регулювання заробітної плати, слід усвідомити, що воно є невід’ємною складовою моделі соціаль­но-економічного розвитку суспільства. Адже світова практика побудови стійких економічних систем підтверджує, що ринкове саморегулювання неспроможне забезпечити збалансований розвиток економічної системи, яка повинна передбачати розвиток не тільки економічних відносин, а й соціальних. Важливо пам’ятати, що державне і ринкове регулювання економіки взаємно доповнюють одне одного та формують, за висловом А. М. Колота [8], єдиний організаційно-економічний механізм розвитку економіки держави. Варто зауважити, що значення державного регулювання у сфері формування оплати праці обумовлено специфікою ресурсу праці, а саме: існуванням об’єктивно визначеної (біологічними особливостями людини) мінімально необхідної суми коштів у пев­ному часовому континуумі для відтворення продуктивної здат­ності до праці в працездатному віці та до його настання і після завершення; забезпеченням умов для розвитку творчого потенціалу працівників незалежно від кон’юнктури на ринку праці на сучасному етапі, а також умов для збереження продуктивної здат­ності працівників з погляду збереження здоров’я. Але слід звернути увагу на той аспект, що масштаби державного втручання визначаються залежно від ступеня розвитку та збалансованості дії ринкових важелів регулювання розвитку соціально-економіч­них процесів.
Для якнайглибшого засвоєння теми вкрай потрібно детально опрацювати інформацію щодо складових сфери державного регулювання оплати праці, яка міститься в ст. 8 Закону України «Про оплату праці». Лише після цього можна буде правильно визначати сферу впливу договірного і безпосередньо на рівні підприємства регулювання оплати праці. Державне регулювання заробітної плати має непрямий характер, хоча для регулювання окремих аспектів застосовуються важелі прямого впливу: установ­лення законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, регулювання фондів оплати праці підприємств-монополістів, установлення розмірів і умов оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ, організацій, що фінансуються чи дотують­ся з бюджету. Насамперед потрібно усвідомити, що державне регулювання здійснюється як способом прямої участі у визначенні умов оплати праці, так і через підтримку та стимулювання перспективних наукових досліджень, що стосуються оплати праці. У ході вивчення цього питання треба ґрунтовно засвоїти сутність терміна «мінімальна заробітна плата», складові мінімальної заробітної плати, особливості їх визначення та встановлення, тенденції зміни за останні роки та причини цих змін.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Розмір мінімальної заробітної плати визначається з огляду на вартісну величину мінімального споживчого бюджету, загальний рівень середньої заробітної плати, продуктивність праці, рівень зайнятості в державі та інші економічні показники. У цьому контексті доцільно також з’ясу­вати співвідношення понять мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму1. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії і стандарти (мінімальна заробітна плата, мінімальна пенсія та інші соціальні виплати). Але з огляду на фінансові можливості держави на сучасному етапі наближення основних соціальних гарантій, у тому числі й мінімальної заробітної плати до розміру прожиткового мінімуму провадиться поступово, у міру зростання по-
казників економічного розвитку (табл. 6.1). Станом на грудень
2000 року, як зазначалось у «Стратегії подолання бідності», затвердженої Указом Президента України від 15 серпня 2001 року № 637/2001, місячну заробітну плату нижчу від мінімальної отримували 22,3 % працівників у галузях економіки, нижчу від прожиткового мінімуму — 70 % працівників, які відпрацювали 50 і більше відсотків робочого часу.
Студенти також повинні опрацювати інші державні норми і гарантії щодо оплати праці, які викладені в ст. 12 Закону України «Про оплату праці», а саме: за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою не з вини працівника; за виготовлення продукції, що виявилася бракованою не з вини працівника; працівників молодше 18 років за скороченої тривалості їхньої щоденної роботи; гарантій щодо оплати щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, кого направляють на підвищення кваліфікації; на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3 років, переведених на легшу роботу; за різних форм виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; гарантії та компенсації працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості; службових відряджень; роботи в польових умовах. Зауважимо, що цей перелік є правовстановчим, а конкретні розміри доплат, як правило, фіксуються в генеральній та галузевій угодах.


* Теми 1—5 див.: Медвецький О. О. Організація і стимулювання праці: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — У 2 ч. — Ч. 1. — К.: КНЕУ, 2002.

1 Відповідно до Закону України від 04.10.94 №191/94-ВР «Про внесення змін і допов­нень до Закону Української РСР «Про мінімальний споживчий бюджет» з 1994 р. до 1999 р. розроблявся і затверджувався соціальний норматив — межа малозабезпеченості, яка, за Законом України від 04.10.94 № 190/94-ВР «Про межу малозабезпеченості», — це величина середньодушового сукупного доходу, що забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством. Застосовувалась межа малозабезпеченості для визначення розмірів соціальних гарантій, у тому числі й мінімальної заробітної плати.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.