лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Курс економічного аналізу

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

1.4. Зв’язок економічного аналізу
з іншими науками і дисциплінами

Закінчуючи вивчення першої теми, слід засвоїти, яке місце посідає економічний аналіз у системі економічних та інших наук і які взаємозв’язки існують між ними.
Теоретичною основою економічного аналізу є політична економія, а загальним методом пізнання, як і для всіх інших наук, — діалектика.
Економічний аналіз тісно пов’язаний з галузевими економіками, організацією та менеджментом, маркетингом, фінансовими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням.
Особливу роль в економічному аналізі відіграють бухгалтерський облік і статистика. Вони не тільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи для її вивчення. Особливо плідно склалися відносини між аналізом і статистикою, внаслідок чого методика аналізу збагатилася багатьма статистичними методами і прийомами дослідження.
В економічному аналізі широко застосовуються сучасні засоби обробки інформації, економіко-математичні та соціологічні методи, знання в галузі техніки й технології виробництва.


Контрольні
запитання
  1. Суть економічного аналізу.
  2. Основні етапи розвитку курсу.
  3. Що вивчає економічний аналіз?
  4. Об’єкти аналізу.
  5. Які завдання стоять перед економічним аналізом?
  6. Які існують основні категорії в економічному аналізі? Що розуміють під факторами та резервами виробництва?
  7. Які зв’язки економічного аналізу з іншими дисциплінами?

Тема 2. Види економічного аналізу
Тривалий час розвиток аналізу відбувався шляхом розширення кількості показників і процесів на підприємстві, що вивчаються. При цьому основна увага приділялася вдосконаленню та уніфікації методики їх вивчення. Головним джерелом інформації аналізу була всезростаюча звітність підприємств. У зв’яз-
ку з цим аналіз міг бути тільки наступним, тобто після закінчення звітного року, кварталу, місяця і складання відповідного звіту. Однак досить швидко єдина методика аналізу звітності підприємства стала диференціюватися, пристосовуватися до галузевих особливостей господарств. Так з’явилися методики аналізу діяль-
ності промислових підприємств, а також підприємств торгівлі, сільськогосподарських, будівельних та інших організацій. Створювалися також численні методики аналізу діяльності дрібніших галузей промисловості та інших галузей народного господарства.
У 50-ті роки виникають нові підходи, коли різноманітні варіан­ти наступного аналізу стали доповнюватися принципово новим поточним, або оперативним, аналізом, а згодом створюються методики прогнозного, або перспективного, аналізу.
В останні кілька десятиліть розвиток економічного аналізу в основному пов’язувався з тематичним, або вузькофункціональним, напрямом аналізу окремих об’єктів. У зв’язку з цим нині існують методики порівняльного, функціонально-вартісного та системного аналізу. Через багатоманітнітність видів і напрямів економічного аналізу виникає потреба в їх класифікації. Однією із загальновизнаних ознак групування є поділ окремих видів аналізу залежно від часу проведення. Виходячи з цього виокремлюють такі види аналізу: наступний (ретроспективний), оперативний (поточний) та прогнозний (перспективний).
На теперішній час найбільш розвиненим і важливим є наступ­ний (ретроспективний) аналіз. З тими або іншими застереженнями до нього можна включити такі шість видів.
Фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства. Головний акцент у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінюванні ключових результативних і фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку та рентабельності, а також продажу продукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану, руху грошових коштів і капіталу. Інші виробничі показники та витрати вивчають вибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та у зміні фінансового стану підприємства. Такий аналіз звичайно проводять сторонні установи, які мають тісні зв’язки з даним підприємством: фінансові та банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.
Техніко-економічний, або управлінський, аналіз, на відміну від фінансово-економічного, є більш змістовним і різнобічним. Його також називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників значна увага в ньому приділяється вивченню даних щодо використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані первинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-еко­номічний аналіз має значну галузеву специфіку, тоді як методика фінансово-економічного аналізу однакова для всіх підприємств.
Статистико-економічний аналіз перебуває на стику статистики та економічного аналізу. Він вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і народного господарства країни в цілому. Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники й спеціальні обстеження. У методиці цього аналізу провідну роль відіграють ста­тистичні методи дослідження та обробки інформації.
Порівняльний, або міжгосподарський, аналіз, як і статистико-економічний, використовує для своїх потреб більший обсяг інформації, ніж перші два, але обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтації на показники кращих підприємств у галузі він дає змогу одержати більш обґрунтовану оцінку роботи підприємства, діяльність якого аналізується. При цьому простіше й надійніше можна вишукати і резерви. У зв’язку з цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обґрунтування внутрішньогосподарських резервів виробництва.
Функціонально-вартісний аналіз — відносно новий вид аналізу, тому його методика ще не є досконалою. Предмет його вивчення в більшості випадків пов’язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Крім традиційної виробничої інформації такий підхід потребує докладних даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. Упровадження цього виду аналізу є доцільним у тому разі, якщо він вивчає ефективність відносно дорогої техніки з досить великими обсягами її виробництва. Цей аналіз зосереджує увагу на показниках використання продукції, ефективності її застосування у користувачів. Головні резерви такий аналіз вбачає в удосконаленні конструкції виробу, оптимізації його окремих функ­цій, виявленні його слабких або навіть зайвих функціональних можливостей. Скорочення зайвих функцій виробу, спрощення конструкції та інші технічні заходи дають змогу налагодити виробництво високоефективної техніки і при цьому зменшити затрати на нього. На жаль, дослідження за допомогою цього виду аналізу нині стикаються з труднощами, пов’язаними з відсутністю налагодженої системи збирання необхідної інформації від користувачів продукції.
Системний аналіз — останній вид наступного аналізу. Впер­ше системний підхід використали військові фахівці, опрацьовуючи десантну операцію в Нормандії під час другої світової війни.
Системний аналіз застосовують для дослідження складних економічних проблем, роботи великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо. Для забезпечення всебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань, що сприяє зваженому, комплексному їх вирішенню. Об’єктами такого аналізу в Україні були проект побудови нафтового термінала в Одесі, проблеми енергопостачання і стану вугіль­ної промисловості, комплекс питань, пов’язаних з транспортуванням каспійської нафти через Україну в Західну Європу. Загалом цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшого розвитку.
Оперативний (поточний) аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господар-ської діяльності або відразу по закінченні окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних.
Намагання поєднати аналіз процесу виробництва з відносно невеликими виробничими етапами (доба, тиждень, декада) зумов­лене потребою в активізації економічної роботи, включенні аналізу в систему оперативного управління підприємством. Отже, завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві результати роботи підприємства.
Інформацію для оперативного аналізу отримують в основному по каналах автоматизованих систем управління і обробляють із застосуванням стандартних програм на персональних комп’юте­рах. Незважаючи на великі технічні можливості комп’ютерних систем, в оперативному аналізі свідомо звужують коло питань, проблем і показників роботи, а отже, зменшують обсяг інформації, яку збирають. Проте таке обмеження безпосередніх об’єктів аналізу не повинно погіршувати якість висновків і рекомендацій, принижувати їхню цінність для управління.
Розвиток оперативного аналізу з самого початку зумовлювався вимогами поточного управління. Тому він щільно примикає до науки й практики управління.
Прогнозний (стратегічний, перспективний) аналіз почав застосовуватися як техніко-економічне обґрунтування проектів майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх на­слідки, оцінює їх ефективність.
Результати стратегічного аналізу можуть бути подані як планові калькуляції для нових видів продукції, як сума економічного ефекту від освоєння нової техніки, впровадження новітніх технологій, механізації та автоматизації виробництва, як комплекс рекомендацій для розробки різних програм або формування виробничої політики. Цей аналіз здійснюють працівники проектних і наукових закладів, а також установ державного управління.


Контрольні
запитання
  1. Які існують основні види економічного аналізу?
  2. За яким принципом можна класифікувати економічний аналіз?
  3. Які види економічного аналізу відносять до наступних?
  4. Який аналіз використовують у поточному управлінні підприємствами?
  5. Який аналіз застосовують для вивчення майбутніх економічних подій?

Семінарське
заняття 1

Предмет і види економічного аналізу
Робота в аудиторії

  1. Сутність економічного аналізу та його роль в умовах перехідного періоду до ринкових умов.
  2. Основні етапи розвитку курсу «Економічний аналіз».
  3. Предмет, зміст, завдання та основні категорії економічного аналізу.
  4. Фактори та резерви виробництва.
  5. Види й напрями економічного аналізу.
  6. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і навчаль-
    ними дисциплінами.

Самостійна робота
Вивчення теоретичного матеріалу теми 3.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.