лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Курс економічного аналізу

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

7.4. Платоспроможність підприємства
і ліквідність його активів

Необхідність аналізу ліквідності балансу виникає в умовах ринкових відносин через посилення конкурентної боротьби, фінансові обмеження та безумовну необхідність оцінки кредитоспроможності підприємства. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму збігається з терміном погашення зобов’язань. Ліквідність активів є елементами, які формують поняття «ліквідність балансу». Але чим менше потрібно часу, щоб даний вид активів прийняв грошову форму, тим вища його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів по активу, згрупованих відпо-
відно до ступеня їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов’язаннями за пасивами, згрупованими за строками їх погашення і розміщеними в порядку збільшення строків.
Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові засоби, активи підприємства розподіляються за такими групами:

  • найбільш ліквідні активи (А1) — до них відносяться усі статті грошових засобів підприємства і надійні короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);
  • швидко реалізовувані активи (А2) — дебіторська забор-
    гованість та інші оборотні активи. Підсумок цієї групи одержується відніманням від підсумку розділу ІІ активу величини найбільш ліквідних і повільно реалізовуваних активів. Також бажано, використовуючи дані бухгалтерського обліку, відрахувати витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фінансування, та розрахунки з робітниками за одержаними ними позиками.

Витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фінансування, а також перевищення суми розрахунків з робітниками за одержаними ними позиками над сумою позик банку для робітників і службовців являють собою іммобілізацію оборотних засобів (частина перевищення розрахунків над позиками банку, зумовлена видачею позик робітникам за рахунок засобів спеціальних фондів підприємства, скоригується при відрахуванні іммобілізації з величини джерел власних засобів). У разі виявлення в результаті внутрішнього аналізу іммобілізації по статтях інших дебіторів та інших активів на її величину також зменшується підсумок активів;

  • повільно реалізовувані активи (А3) — статті розділу ІІ ак­тиву «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові інвестиції з розділу І активу балансу.

Щоправда, може виникнути запитання щодо включення (невключення) до цієї групи суми витрат майбутніх періодів (розділ ІІІ активу). Сума витрат майбутніх періодів може бути включена до цієї групи у випадку, якщо термін її погашення не перевищує 12 календарних місяців;

  • важко реалізовувані активи (А4) — статті розділу І активу балансу «Необоротні активи», за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

  • найбільш термінові зобов’язання (П1) — до них належать кредиторська заборгованість (статті розділу IV пасиву балансу «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги»), а також «Поточні зобов’язання за розрахунками»;
  • короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язан­нями;
  • довгострокові пасиви (П3) — довгострокові зобов’язання (розділ ІІІ пасиву), а також розділ ІІ пасиву «Забезпечення наступ­них витрат і платежів»;
  • постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву балансу «Власний капітал», а також розділ V «Доходи майбутніх періодів». Для збереження балансу активу й пасиву підсумок цієї групи зменшується на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу ІІ активу.

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених даних по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:
А1П1
А2П2
А3П3
А4 <П4
У деяких підручниках, монографіях автори стверджують, що баланс є абсолютно ліквідним у тому разі, коли в усіх чотирьох групах активи перевищують пасиви. Проте це не обов’язково. Четверта група є «балансуючою» і водночас має глибоке економічне значення: виконання балансу свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості — наявність у підприємства власних оборотних засобів. Врешті, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, баланс деякою мірою відрізняється від абсолютного.
Порівняння підсумків по активу й пасиву для третьої та четвер­тої груп відображають співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. Аналіз, проведений за такою схемою, достатньо повно відображає фінансовий стан з погляду можливостей своєчасного проведення розрахунків.
Використовуючи правило зростаючої ліквідності, необхідно розрізняти три рівні платоспроможності:

  • грошовий;
  • розрахунковий;
  • ліквідний.

Коефіцієнт грошової платоспроможності (Кг.п) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми залишків за непогашеними кредитами та поточної кредиторської заборгованості. Запишемо цю формулу по рядках балансу:
,      (7.1)
де ряд. 230 ф. 1 — грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті; ряд. 240 ф. 1 — грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті; ряд. 220 ф. 1 — поточні фінансові інвестиції; ряд. 620 ф. 1 — поточні зобов’язання.
Під час аналізу може виникнути запитання щодо включення (невключення) до знаменника цього відношення суми доходів майбутніх періодів (ряд. 630 ф. 1 — доходи майбутніх періодів). У будь-якому разі зі значення ряд. 630 до знаменника цієї формули потрібно включити лише ту суму, яка стосується періодів, що не перевищують 12 календарних місяців з дати складання балансу.
За даними нашого балансу визначаємо коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок і кінець періоду та порівнюємо їх.


Дані свідчать про те, що коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець року знизився, на підприємстві недостатній залишок грошових коштів (значення цього коефіцієнта повинно бути не менше ніж 0,2).
Коефіцієнт розрахункової платоспроможності (Кр.п) визна-
чається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх елементів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків за непогашеними
короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості.
,                               (7.2)
де ряд. 260 ф. 1 — оборотні активи.
Значення цього коефіцієнта на початок і кінець періоду необхідно порівняти між собою. Слід зауважити, що коефіцієнт розрахункової платоспроможності завжди значно вищий за коефіцієнт грошової платоспроможності, тому що в чисельнику крім грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень враховуються й інші ліквідні активи. Щодо включення (невключення) до знаменника цієї формули суми доходів майбутніх періодів, а до чисельника — витрат майбутніх періодів, то вони можуть бути включені лише в тому разі, якщо термін їх погашення не перевищує 12 календарних місяців.
Виходячи з даних балансу, одержимо коефіцієнт розрахункової платоспроможності:
на початок періоду

на кінець періоду

Одержані дані свідчать, що коефіцієнт розрахункової платоспроможності на початок періоду був вищим — це позитивне явище, тому що на підприємстві ліквідних активів було біль-
ше, ніж поточних зобов’язань, і є можливість ними значно краще маневрувати й швидше перекривати поточні зобов’я­зання. Проте на кінець періоду відбувається зменшення цього коефіцієнта, і підприємству треба знаходити причини цього. Взагалі одна з головних причин такого становища — це збільшення кредиторської заборгованості. В нашому випадку зросли суми кредитів, а також збільшилися поточні зобов’язання за іншими статтями.
Коефіцієнт ліквідної платоспроможності (Кл.п) визначається відношенням загальної суми оборотних активів і витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов’язань і доходів майбутніх періодів:
,         (7.3)
де ряд. 270 ф. 1 — витрати майбутніх періодів; ряд. 480 ф. 1 — довгострокові зобов’язання; ряд. 630 ф. 1 — доходи майбутніх періодів.
Для підприємства цей коефіцієнт буде більшим за одиницю.
За нашим балансом коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок періоду становитиме

на кінець періоду

Позитивним для підприємства є коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок і кінець періоду, але на кінець періоду він зменшився, що є причиною збільшення довгострокових і поточних зобов’язань, а також підвищення доходів майбутніх періодів.
На практиці часто розраховується коефіцієнт критичної ліквідності (допоміжний коефіцієнт покриття, Ккр.л). Він визначається як відношення величини оборотних (поточних) активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва до величини поточ­них зобов’язань:
 (7.4)
де ряд. 100 ф. 1 — виробничі запаси; ряд. 110 ф. 1 — тварини на вирощуванні та відгодівлі; ряд. 120 ф. 1 — незавершене виробництво; ряд. 130 ф. 1 — готова продукція; ряд. 140 ф. 1 — товари.
Позитивним для підприємства буде, коли цей показник дорівнює або більший за одиницю.
За даними нашого балансу розрахуємо (див. табл. 7.4):
на початок періоду

на кінець періоду

На практиці не часто буває, коли цей коефіцієнт дорівнює одиниці. Тому можна задовольнитися результатом 0,9. На кінець періоду виникає загроза потрапити у скрутне фінансове становище через низколіквідні активи.
Якщо до складу ліквідних засобів включити запаси і витрати (за мінусом витрат майбутніх періодів), то одержимо коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л), або, як його часто називають, коефіцієнт покриття. Він розраховується як відношення вартості всіх оборотних (мобільних) засобів підприємства до величини поточних зобов’язань.
,                                       (7.5)
де Оз — сума оборотних засобів; Кф.з — поточні зобов’язання.
Коефіцієнт поточної ліквідності висвітлює платіжні можливості підприємства за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, а й продажу у разі необхідності інших матеріальних оборотних засобів.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.