лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

МЕТОДОЛОГІЯ CОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПІЗНАННЯ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Розділ 1
ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА І ПРИЗНАЧЕННЯ КУРСУ «МЕТОДОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОГО ПІЗНАННЯ»
(ТЕМА ПЕРША)

  • Предмет, проблематика, структура і функції дисципліни.
  • Основні вимоги до процесу і результатів вивчення дисципліни.
  • Наука як об’єкт філософського осмислення.
  • Сучасні уявлення про філософію і методологію науки.
  • Типологія соціального знання. Специфіка об’єктів соціально-економічного пізнання.
  • Експрес-тест для перевірки залишкових знань сту­дентів з курсу філософії.
  • Питання для семінарського заняття.
  • Література до семінару

Quot homines, tot sententiae.
Теренцій*
Методологічна функція є суттєвою функцією не тільки філософського, а й будь-якого теоретичного знання. Загаль­нофілософські методології були сформовані ще в епоху античності. Але як зріле вчення про принципи, підходи, методи і прийоми пізнання методологія науки виникла в ХVІІ — ХVІІІ ст. у зв’язку з диференціацією науки, бурхливим її розвитком. Історико-філософські традиції різних країн щодо визначення методологічних засад науки суттєво відрізняються: наприклад, в сучасній Англії домінує аналітична філософія, у Німеччині, Франції, США — феноменологія, у колишньому СРСР і на пострадянському просторі — діалектичний та історичний матеріалізм. Тобто, існує багато різних методологій, детермінованих історичними, культурними, соціальними, науковими традиціями, умовами і творчими здібностями вчених. Коротко кажучи, скільки є науковців, стільки існує й методологічних підходів в їхній пізнавальній діяльності.

1. Предмет, проблематика, структура і функції дисципліни


Предметом дисципліни є філософсько-методологічні підходи пізнання соціально-економічних процесів і явищ, їх співвідношення з методологіями загальнонаукового і спеціально-науко­вого рівня, а також світоглядні, онтологічні, гносеологічні, аксіологічні, праксеологічні, прогностичні й евристичні проблеми філософії соціальних та економічних наук.
Зміст дисципліни складається з таких питань:

  • співвідношення світової та вітчизняної філософської думки як основи філософсько-методологічної культури дослідника;
  • використання сучасної філософської думки як методології наукового пізнання;
  • інструменталізації всіх галузей філософського знання (онто­логії, гносеології, методології, логіки, евристики, етики й естетики, соціології);
  • класифікації методологій соціально-економічного досліджен­ня філософського, загальнонаукового, дисциплінарного і міждисциплінарного рівнів;
  • технологізації науково-пізнавальної діяльності (засобів, ме­тодів, форм і процедур дослідження);
  • інтеграції соціально-економічного, природничого та технічного знання.

Філософія як система знання включає в себе різні галузі філософського знання (онтологію, гносеологію, аксіологію, методологію, праксеологію, соціальну філософію, філософську антропологію, філософію науки тощо). Вона також може бути вико­ристана як методологія та теорія пізнання у пізнавальній і науково-дослідній діяльності (табл. 3).
Філософія, по-перше, входить до складу теоретичної частини будь-якої науки. Як казав М. Фарадей, «там, де думка поєднується з фактом, без філософії обійтись не можна». По-друге, будь-який світогляд є філософським осмисленням світу, проявом відносин «людина — світ». По-третє, філософське знання є одним з елементів суспільної свідомості й пронизує всі інші її елементи (політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну, атеїстичну, економічну, екологічну свідомості). По-четверте, воно охоплює так звані парафілософські (навколофілософські) проблеми й дослідження (логіку, психологію, соціологію, політологію тощо).
Методологічний базис філософії складається з методів метафізики і діалектики, а також з позитивістського, герменевтичного, синергетичного та інших підходів у справі осмислення людини і світу, їхніх взаємин.
Акумуляція філософського знання здійснюється передусім через систему законів і категоріальний апарат філософії, типи і парадигми філософствування, стиль мислення, наукову картину світу.
Основні функції, що їх виконує філософія, становлять певний спектр світоглядних, онтологічних, гносеологічних, методологічних, аксіологічних, праксеологічних, інтегративних, евристичних, прогностичних підходів до вивчення й тлумачення об’єктів будь-якої природи. В історії філософської думки були філософські системи, що зосереджували свою увагу або лише на гносеологічній (Д. Локк), або лише на методологічній (Ф. Бекон), або лише на праксеологічній (Д. Дьюі), або лише на ціннісній (Г. Риккерт) функціях.
У межах світоглядної функції філософії формується певна система поглядів на місце і роль людини у світі. Саме у світогляді віддзеркалюється суттєве у взаєминах людини і світу, формуються і стверджуються певні ідеали.
У межах виконання методологічної функції філософія здійснює формування загальних норм, принципів, підходів у стратегії осмислення, обґрунтування та реалізації цих ідеалів.
У межах виконання онтологічної функції філософія під певним впливом світоглядної функції знаходить своє втілення у широкому використанні філософських принципів та ідей при розроб­ці як конкретно-наукової (фізичної, біологічної, економічної тощо), так і загальнонаукової картини світу.
У межах виконання гносеологічної функції філософія узагальнює пізнавальні процеси, їхні форми і методи, розв’язує проб­лему істини.
У межах виконання праксеологічної функції філософія поєднує теорію з практикою в різних галузях наукового пізнання (природознавстві, техніці, суспільствознавстві), з раціональною людською діяльністю.
У межах виконання прогностичної функції філософське знання випереджає відображення дійсності, допомагає людству проектувати майбутнє, коригувати його розвиток.
У межах виконання евристичної функції філософія навчає людину загальних принципів творчої діяльності в суспільстві, економічного життя, науки, мистецтва, техніки (табл. 3).


2. Основні вимоги до процесу і результатів вивчення дисципліни


Дисципліна вивчається на четвертому курсі бакалаврату. Вона складається з двох модулів (табл. 1).
На вивчення дисципліни надається 2 кредити (108 год). З них
32 год призначені для лекцій, 16 год — для семінарів, 4 год — для науково-практичної конференції, 40 год — для самостійної роботи студентів над курсом, 8 год — для індивідуальної роботи, 2 год — для проміжного модульного контролю, 2 год — для передекзаменаційної консультації, 4 год — для екзамену (табл. 2).
Таблиця 1
МОДУЛЬНА СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ
«МЕТОДОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПІЗНАННЯ»


Модуль 1
Методологія і логіка
наукового пізнання

Модуль 2
Методологія соціально-економічного
дослідження

Тема 1. Предмет, структура і призначення дисципліни «Методологія соціально-економічного пізнання»

Тема 5. Методологічне забезпечення соціально-економічних досліджень

Тема 2. Типологія філософських і методологічних проблем науки

Тема 6. Економічна свідомість і економічне мислення

Тема 3. Гносеологічні засади науково-практичної діяльності

Тема 7. Науково-дослідницька і соціально-економічна діяльність як творчість

Тема 4. Логічні основи наукового
пізнання

Тема 8. Спеціальні евристичні методи наукового дослідження і правила оформлення його результатів

Таблиця 2
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ, СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ,
САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ



з/п

Тематика лекцій

Кількість
годин на лекції

Кількість годин
на семінарські
заняття

Кількість годин
на самостійну
роботу студентів

Кількість годин
на індивідуальну
роботу студентів

Кількість годин
на консультації

Кількість годин
для проміжного
контролю

Кількість годин
для підсумкового
контролю

1

Предмет, структура і приз­начення дисципліни «Методологія соціально-економіч­ного пізнання»

4

2

Експрес-тест

1

 

 

 

Закінчення табл. 2


 


з/п

Тематика лекцій

Кількість
годин на лекції

Кількість годин
на семінарські
заняття

Кількість годин
на самостійну
роботу студентів

Кількість годин
на індивідуальну
роботу студентів

Кількість годин
на консультації

Кількість годин
для проміжного
контролю

Кількість годин
для підсумкового
контролю

 

2

Типологія філософських і методологічних проблем науки

4

2

Тест «Хто є хто?» (8)

1

 

 

 

 

3

Гносеологічні засади науково-практичної діяльності

4

2

Тест «Словник» (6)

1

 

 

 

4

Логічні основи наукового пізнання

4

2

 

1

 

 

 

5

Методологічне забезпечен­ня соціально-економічних досліджень

4

2

 

1

 

Модульний контроль (2)

 

6

Економічна свідомість і економічне мислення

4

2

Реферат (16)

1

 

 

 

7

Науково-дослідницька і со­ціально-економічна діяльність як творчість

4

2

IQ-тест (5)

1

 

 

 

8

Спеціальні евристичні методи наукового дослідже­ння і правила оформлення його результатів

4

2

Психо-
тести (5)

1

(2)

Науково-практична конферен­ція (4)

Іспит (4)

 

Разом: 108 год

32

16

40

8

2

6

4

Важливою частиною самостійної роботи студентів є підготовка рефератів за тематикою з філософських проблем економічної науки і практики. Тему реферату студент обирає самостійно із запропонованого переліку. Головний критерій вибору теми — доцільність, тобто робота над рефератом повинна виконати допоміжну методологічну функцію щодо майбутньої випускної (дипломної) роботи.
Перший модульний контроль у вигляді контрольної роботи проводиться після вивчення четвертої теми. Другий модульний контроль проводиться на науково-практичному семінарі (останньому семінарському занятті) за результатами захисту рефератів. Максимальна оцінка за роботу протягом семестру становить 40 балів. На екзамені він може ще добрати від 30 до 60 балів. Вони додаються до вихідних балів за роботу в семестрі. Якщо на екзамені студент набрав менше, ніж 30 балів, то підсумкова оцінка, навіть при високих поточних балах, може бути лише «незадовільно».


3. Наука як об’єкт філософського осмислення


«Наука» — слово латинського походження і перекладається з цієї мови як «знання». Був час, коли цього поняття не існувало,
а замість нього використовувався термін «філософія». Тобто терміном «філософія» позначалися всі знання, що були набуті людством. Частина цих знань, що стосувалися пізнання природи, тривалий час називалася натурфілософією, а інша частина знань називалася моральною філософією. В процесі диференціації науки, а потім і її інтеграції сформувалися окремі природничі, гуманітарні й технічні науки, більш точно визначився і предмет самої філософії. Існують визначення філософії як науки в межах марксизму і позитивізму. Але філософія — це не тільки наука. Вона скоріше є світоглядом, теоретичним відображенням найзагальніших відносин у системі «людина — світ».
Наука є системою понять про дійсність і має на меті дослі­дження на основі певних методів пізнання об’єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення, для передбачення і перетворення дійсності в інтересах суспільства, людини. Наука — це одночасно і система знань, і їх духовне виробництво,
і практична діяльність на їхній основі. Наука є складовою частиною культури людства, її питома вага постійно зростає. Наука виконує такі основні функції: пізнавальну, культурно-світогляд­ну, функцію безпосередньої продуктивної сили, прогностичну, функцію духовного перетворення світу.
Наука має справу з особливим набором об’єктів реальності, які не можна звести до об’єктів повсякденного досвіду. Для опису цих об’єктів, незвичайних з погляду здорового глузду, наука виробила спеціальну мову, понятійний апарат, а для безпосереднього впливу на них наука створила систему спеціальних знарядь (інструменти виміру, різні прилади тощо), які дозволяють виявити їхній можливий стан в умовах, що піддаються контролю суб’єкта. Наука формує специфічні способи обґрунтування істинності знань: експериментальний контроль за одержаним знанням, виведення одних знань з інших, правильність яких уже доведена.
Існує понад сто визначень науки. Їх можна класифікувати за кількома групами:

  • перша розглядає науку як систему знань;
  • друга — як рід або форму діяльності людини;
  • третя — як форму суспільної свідомості;
  • четверта — як всезагальний духовний досвід людства;
  • п’ята — як мистецтво передбачення;
  • шоста — як усе те, чим займаються науковці;
  • сьома — як безпосередню виробничу силу.

Найсуттєвішим є визначення науки як організованого виробництва відповідного різновиду знання.
Кожна наука повинна відповідати системі вимог: мати чітко визначений предмет, закони, відкриті в його межах, розвинутий категоріальний апарат, специфічні методи дослідження, сформовану теорію, сферу практичного застосування, бути актуальною та інституційованою в певних наукових, суспільних і державних колах, організаціях, установах.
Становлення і розвиток науки пов’язані з системою закономірностей: по-перше, з диференціацією (вона пов’язана з виокремленням предметів різних галузей знання — математики, астрономії, механіки, фізики, хімії, біології, історії тощо); по-друге, з інтеграцією (з одного боку, вона пов’язана з міграцією методів від однієї галузі знання до іншої і виникненням у зв’язку з цим астрофізики, біохімії, генетики, біоніки та інших наук, а з іншого — з необхідністю розв’язання комплексних, стикових проблем і виникненням внаслідок цього глобалістики, екології, кібернетики, прогностики та інших комплексних систем знання); по-третє, з методологізацією, тобто з проникненням у систему кожної науки філософської, загальнонаукової, спеціально-наукової і міждисциплінарної методології; по-чет­верте, з математизацією, тобто з посиленням наукової аргументації математичними розрахунками і моделями; по-п’яте, з комп’ютеризацією, тобто з забезпеченням науки інформаційними системами і технологіями; по-шосте, з перетворенням науки на безпосередню виробничу силу, тобто з її трансформацією в умовах НТР у сучасну техніку й високотехнологічне виробництво; по-сьоме, з гуманізацією, тобто з усвідомленням науковцями і суспільством безмежних можливостей науки і відпо­відальності за позитивні або негативні наслідки їх використання на майбутню долю людства.
Процес диференціації та інтеграції наукового знання є причиною зростання кількості наук і внаслідок цього виникнення проблеми їх класифікації. Саме практичні завдання організації та управління наукою, інформаційно-пошуковими системами бібліотек, мережі Інтернет, комплексного забезпечення наукових досліджень потребують чітких універсальних підстав для класифікації наук. (Тради­ційно їх поділяють на природничі, що вивчають природу, суспільні, що вивчають закономірності розвитку суспільства, і технічні, що вивчають закономірності створення і розвитку техніки). Ці підстави можуть бути певною мірою модифіковані. Так, наприклад, за предметом дослідження науки можна також поділити на: природничо-технічні (вивчають закони природи і способи їх освоєння), соціальні (об’єктом тут виступають різні суспільні явища та їхні закони), гуманітарні (вивчають саму людину як соціальну особистість). Існує багато інших підстав для класифікації наук: форми руху матерії або структурно-ієрархічні рівні матеріального й духовного буття (Ф. Енгельс, Б. Кедров); інформаційне забезпечення науки (Л. Бриллюен, Ж.-Ж. Серван-Шрейбер); потреби створення єдиної науки про людину (К. Маркс, І. Фролов); закономірності ноосферогенезу (В. Вернадський, П. Т. де Шарден, Е. Леруа); принципи металогіки, метанауки (А. Тарський, В. Гейзенберг) тощо.
Сучасна наука вивчається з боку її історії (історія науки), етики (етика науки), кількісних характеристик (наукометрія), філософії (філософія науки), методології (методологія науки), логіки (логіка науки), соціології (соціологія науки), економіки (економіка науки), організаційної теорії (організація науки), теорії управління (управління наукою) і, врешті-решт, з середини науки, шляхом її самопізнання («наука про науку» або наукознавство).


* Скільки людей, стільки й думок (лат.).

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.