лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Облік і аудит у банках

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Зміни у сумі наявних грошових коштів = Джерела коштів (надходження) – Використання грошей (виплати).
Звіт про рух грошових коштів складається банком на підставі даних бухгалтерського балансу та звіту про фінансові результати. Показники з першого по дванадцятий включно заповнені за даними звіту про фінансові результати. Для розрахунку чистого грошового прибутку (касового) сума чистого прибутку, що відображена у звіті про фінансові результати, збільшена на суму негрошових витрат, які показані у тому самому звіті. Решта показників звіту про рух грошових коштів розраховані за даними балансу банку через зіставлення певних статей активів та зобов’язань на початок та кінець року.
Таблиця 1.8
Класифікація грошових потоків
за видами діяльності банку


 

Надходження грошових коштів

Сплата грошових коштів
та їх еквівалентів

 

Операційна діяльність

 

 

Повернення кредитів позичальниками

Надання кредитів

 

Залучення коштів у депозити

Повернення депозитів

 

Кредити, отримані від банків

Виплати працівникам

 

Надходження від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж

Купівля цінних паперів на продаж

 

Надходження доходів від операцій та інші операційні надходження

Оплата інших операційних витрат

 

Інвестиційна діяльність

 

 

Надходження від продажу цінних паперів інвестиційного портфеля банку

Придбання цінних паперів в інвестиційний портфель банку

 

 

Надходження від продажу частки участі в капіталі асоційованих та дочірніх компаній

Довгострокові вкладення в асоційовані та дочірні компанії

 

 

Фінансова діяльність

 

 

Надходження від субординованих кредитів

Погашення субординованих кредитів

 

 

Надходження від випуску власних акцій

Викуп власних акцій

 

 

Надходження від випуску власних облігацій

Сплата дивідендів

 

Звіт про рух грошових коштів дає можливість менеджерам банку і зовнішнім користувачам вирішувати такі завдання:

  • зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки банку;
  • досліджувати спроможність банку погашати зобов’язання та сплачувати дивіденди;
  • виявляти, чому за наявності прибутку виникає нестача грошових коштів;
  • визначати різницю між сумою прибутку, грошовими надходженнями та видатками;
  • аналізувати грошові та негрошові аспекти операцій банку.

Звіт про власний капітал
Потреба у звіті про власний капітал передусім зумовлена зростанням потреби в інформації про всеохопний, або загальновизнаний, прибуток. Загальновизнаний прибуток включає чистий прибуток і прибуток (збиток) від переоцінки основних засобів та емісійний дохід. Звіт про фінансові результати, відображаючи формування фінансового результату за звітний рік, показує зміни у складі власного капіталу, які відбулися тільки завдяки одержанню чистого прибутку від діяльності за рік. Проте загальновизнаний прибуток відображає всі зміни у власному капіталі, що є наслідком здійснених за звітний період господарських операцій. Різниця між загальновизнаним прибутком та чистим прибутком виникає на суму доходів (витрат), які за діючими правилами не відображаються у звіті про фінансові результати, а безпосередньо показуються у звіті про власний капітал. Це доходи (витрати) від дооцінки (уцінки) основних засобів та нематеріальних активів, емісійній дохід від реалізації власних акцій за ціною, вищою (нижчою) їх номіналу, а також додатковий дохід (витрати) від зміни в обліковій політиці.
У звіті про власний капітал (табл. 1.9) дається інформація про розподіл чистого прибутку за напрямами: 1) відрахування в загальні резерви; 2) відрахування на сплату дивідендів акціонерам. Крім цього, у звіті відображають додаткові внески капіталу за-
сновниками, викуп власних акцій або продаж раніше викуплених акцій, якщо він має місце.
Отже, розглянуті фінансові звіти з наданими примітками дають змогу користувачам, які опанували притаманні цим звітам взаємозв’язки, зрозуміти причини змін у фінансовому стані банку за певний проміжок часу. Зверніть увагу, що пояснення змін, яке відбулося в елементах бухгалтерського балансу за рік — активах, зобов’язаннях та капіталі, ми знаходимо у звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів та звіті про власний капітал. Взаємозв’язок між фінансовими звітами показано на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Взаємозв’язок між
фінансовими звітами


Таблиця 1.9
Звіт про власний капітал банку «Ажіо» за 2001 рік


Рядок

Назва статті

Примітки

Статутний капітал, зареєстрований, сплачений

Емісійні різниці

Викуплені власні
акції

Резерви

Результати
переоцінки

Нерозподілений
прибуток

Капіталізовані
дивіденди

Капітал та резервні
фонди, усього

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

1

Залишок на 1 січня звітного року

 

10 581

3

(24)

2645

1526

32 453

 

47 184

2.1

Коригування: зміна облікової політики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2

Виправлення помилок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

Скоригований залишок на початок року

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Переоцінка основних засобів

 

 

 

 

 

(174)

 

 

(174)

4

Переоцінка нематеріальних активів

 

 

 

 

 

162

 

 

162

 

  5

Перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єк­тів необоротних активів, що раніше були перео­цінені

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Закінчення таблиця 1.9


Рядок

Назва статті

Примітки

Статутний капітал, зареєстрований, сплачений

Емісійні різниці

Викуплені власні
акції

Резерви

Результати
переоцінки

Нерозподілений
прибуток

Капіталізовані
дивіденди

Капітал та резервні
фонди, усього

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

6

Дивіденди за минулий рік, сплачені

 

 

 

 

 

 

(361)

 

(361)

7

Капіталізовані дивіденди за минулий рік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

Чистий прибуток

 

 

 

 

 

 

4870

 

4870

9

Розподіл у загальні резерви банку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

Розподіл у резервні фонди

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

Сплата в раніше зареєстрований статутний капітал

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

Реєстрація акцій нового випуску (на суму внесків)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13

Купівля власних акцій

 

 

 

4

 

 

 

 

4

14

Продаж раніше викуплених власних акцій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15

Залишок станом на кінець дня 31 грудня звітного року

 

10 581

 

(20)

2645

1514

36 962

 

51 522

 


Як уже зазначалося, звіт про фінансові результати пояснює зміну у статті балансового звіту «нерозподілений прибуток», розкриваючи повну інформацію про чистий прибуток. Звіт про власний капітал відображає зміни в елементах капіталу, що відбулися за рахунок усіх джерел капіталу. Звіт про рух грошових потоків пояснює всі зміни у фінансовому стані банку (тобто в активах, зобов’язаннях, капіталі) в аспекті надходження і використання грошових коштів. Менеджерам банку чітке уявлення про існуючі взаємозв’язки між формами фінансової звітності дає змогу приймати ефективні рішення.
Ефективність рішень менеджерів багато в чому залежить від розуміння правил і рекомендацій, у рамках яких визнаються, оцінюються та відображаються у фінансових звітах господарські операції. Правила і рекомендації висвітлені в міжнародних і національних стандартах з бухгалтерського обліку і допускають застосування альтернативних правил обліку певних господарських операцій, які повинні бути викладені в обліковій політиці банку. Звідси два спеціалісти, використовуючи однакові вихідні дані і виходячи з власних суб’єктивних рішень можуть скласти фінансові звіти, які будуть відрізнятися один від одного.
Тлумачення і застосування стандартів для складання фінансових звітів потребує глибоких професійних знань з бухгалтерського обліку, оволодіння якими потребує великих зусиль. Утім, щоб навчитися читати фінансові звіти і вчасно дослідити непорозуміння між показниками, що відображені в різних формах фінансових звітів, для початку слід усвідомити концептуальні засади, на яких побудовані стандарти з бухгалтерського обліку. Концептуальні засади втілені в загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку, які ще називають міжнародними принципами бухгалтерського обліку. З погляду глибини впливу на формування показників фінансових звітів банків особливої уваги заслуговують такі принципи: принцип нарахування та відповідності доходів та витрат; принцип обачності.

1.3. План рахунків і принципи
його побудови
У попередньому матеріалі розглянуто унікальні елементи фінансової звітності — активи, зобов’язання, капітал, доходи і витрати, які є засобом розкриття фінансової інформації щодо банку, викладено їх економічну сутність. Було також з’ясовано, за допомогою яких форм фінансових звітів та економічних показників ця інформація надається банками власним менеджерам та зовнішнім користувачам.
Нез’ясованим ще залишилося питання, у який спосіб відбувається підготовка фінансової звітності, як удається велику кількість господарських операцій, що банк виконує за певний обліковий період, подати в системі взаємозв’язаних економічних показників у вигляді форм фінансових звітів.
Для підготовки фінансових звітів використовується такий інструмент бухгалтерського обліку, як рахунок, про який згадувалося під час розгляду функцій фінансового обліку.
Рахунок (бухгалтерський) є основною одиницею накопичення інформації фінансового обліку. Для кожного виду активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів та витрат банку призначається окремий рахунок. Наприклад, є окремі рахунки для таких видів активів: «грошові кошти», «банківські метали», «кредити, які надані суб’єктам господарської діяльності», «цінні папери в портфелі банку на продаж» тощо. Приклади рахунків для обліку зобов’язань: «кошти клієнтів банку», цінні папери власного боргу, емітовані банком», «субординований борг банку» тощо. Для обліку власного капіталу використовують такі рахунки: «статутний капітал банку», «емісійні різниці» тощо.
Отже, рахунокце інструмент, який використовується для збору інформації про кожний елемент фінансової звітності у стандартизованому форматі. У фінансовому обліку за допомогою рахунків забезпечується: 1) всеохопна реєстрація господарських операцій, що впливають на фінансовий стан; 2) перевірка точності відображення операцій. Рахунок дає змогу відобразити та простежити зміни кожного показника фінансових звітів, які мали місце за звітний період.
Одним із ключових елементів національної системи бухгалтерського обліку є План рахунків, завдяки якому досягається систематизація бухгалтерських рахунків відповідно до елементів та в розрізі показників фінансової звітності. План рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації банківських операцій.
Новий План рахунків, розроблений Національним банком України, запроваджений у банках з 1 січня 1998 р. Він узгоджений із загальноприйнятими у міжнародній практиці бухгалтерськими принципами та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Структура Плану рахунків побудована з урахуванням вимог до типової структури фінансових звітів банку, які викладені в МСБО № 30. План рахунків є обов’язковим до використання всіма установами банків.
Національним банком України розроблено окремо План рахунків бухгалтерського обліку для установ НБУ та План рахунків для комерційних банків. Розроблений окремо для установ НБУ План рахунків за структурою майже не відрізняється від Плану рахунків для комерційних банків, але має деякі особливості за змістом. Це пов’язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному банку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього боргу, регулю­вання діяльності комерційних банків та ін.
Застосування міжнародних принципів та стандартів бухгалтерського обліку дає можливість складати фінансову звітність, яка достатньою мірою відтворює вірогідну та зрозумілу картину господарсько-фінансової діяльності банку.
Принцип бухгалтерського обліку — це правило, яким слід керуватися під час вимірювання, оцінювання та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.
До міжнародних (загальноприйнятих) принципів бухгалтерського обліку належать:
принцип автономності;
принцип безперервності діяльності;
принцип нарахування та відповідності доходів і витрат;
принцип обачності;
принцип єдиного грошового вимірника;
принцип превалювання змісту над формою;
принцип історичної (фактичної) собівартості;
принцип періодичності;
принцип послідовності.
Із змістом та призначенням цих принципів ви ознайомилися, вивчаючи дисципліну «Бухгалтерський облік». Далі розглянемо принципи, застосування яких у фінансовому обліку банків має певні особливості.
Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. Принцип нарахування регулює момент визнання доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, коли вони були нараховані, тобто зароблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені гроші.
Альтернативним методом є касовий метод визнання доходів і витрат, за яким доходи визнаються тільки з моменту надходження грошей у касу банку або на його кореспондентський рахунок, а витрати — тільки з моменту їх сплати готівкою або з кор­рахунку.
Розглянемо зміст ключових положень принципу нарахування доходів та витрат.
Усі завершені операції реєструються тоді, коли вони мали місце, незалежно від часу отримання або сплати грошей.
Принцип нарахування, як зазначалося, означає, що доходи зароблені (визнані) в тому періоді, коли господарська операція, від здійснення якої саме і заробляється дохід, мала місце, а не тоді, коли гроші фактично отримано. Виходячи з цього принципу дохід визнається у момент продажу активу або надання послуги, коли і має місце його заробляння, а не на дату надходження грошей у касу або на рахунок від продажу активу чи послуги.
Для застосування принципу нарахування головним критерієм є те, що дохід вважається заробленим, коли процес заробляння в основному завершений. У разі продажу товарів такий процес в основному є завершеним, коли право власності на товари переходить від продавця до покупця. Якщо надаються послуги, то процес заробляння вважається в основному завершеним, коли послуга вже надана, а не коли гроші повністю сплачені.

 

Банк 1 грудня 2002 р. надає фірмі кредит на суму 15 000 грн на строк три місяці під 24 % річних. Згідно з кредитним договором фірма сплачує проценти за користування одночасно з поверненням суми кредиту. Проаналізуємо ситуацію. Дата здійснення банком кредитної операції 1 грудня: дата переміщення коштів у користування від банку фірмі. Період надання послуги 90 днів, тобто вона надається щодня в одній і тій сумі протягом 90 днів. Згідно з визначеним критерієм банк щоденно мусить обліковувати (визнавати) зароблений дохід. Його сума становить 50 грн. За грудень сума доходу, яка буде відображена у звіті про фінансові результати, становитиме 1500 грн. Сума доходу за грудень дорівнює: 15 000 · 24 · 30 : 100 : 360 = 1500 грн. Утім, фірма має сплатити банку за надану послугу тільки 1 березня 2003 р. суму 4500 грн.

Витрати мають місце в періоді, коли товари або послуги використовуються або споживаються. Це означає, що критерієм визнання витрат є момент використання товару або послуги. Припустимо, що банк 2 грудня 2001 р. сплатив за оренду приміщення наперед за три місяці 21 000 грн (щомісячна сума оренди становить 7000 грн). На дату сплати коштів 2 грудня банк приміщення ще не використав, тому сплачену суму не можна визнати витратами. Ця сума визнається як авансовий платіж на користь орендаря і відображається у балансі у вигляді дебіторської заборгованості (тобто активу). По закінченні грудня вважається, що приміщення використано, тобто послуга отримана і тому банк визнає витрати на суму 7000 грн і відображає цю суму у звіті про фінансові результати за грудень місяць.
До переваг принципу нарахування відносять те, що його застосування дає можливість інформувати користувачів не тільки про надходження або сплату грошових коштів у минулому, а й про зобов’язання платити кошти або про їх надходження в майбутньому.
До іншого ключового положення принципу нарахування слід віднести принцип відповідності доходів і витрат.
Принцип відповідності забезпечує обчислення фінансового ре­зультату звітного періоду через зіставлення доходів звітного пе­ріоду з витратами, що були понесені для отримання цих доходів.
Стержневим положенням принципу відповідності є те, що доходи і витрати повинні бути правильно оцінені в кожному обліковому (звітному) періоді. Дохід за звітний період визначається за принципом нарахування, а потім витрати мають бути пов’язані з заробленими доходами. Труднощі застосування цього положення полягають у тому, що на практиці господарська операція починається в одному обліковому періоді, а завершується в іншому. У прикладі з наданням кредиту ми це бачили.
Принцип відповідності визначає порядок оцінювання витрат виходячи з цілі, задля якої мали місце витрати. Якщо витрати пов’язані з конкретним доходом, вони визнаються в тому періоді, в якому цей дохід був зароблений.
Вивчаючи звіт про фінансові результати, ми бачили, що процентні витрати, які пов’язані з банківськими операціями з залучення депозитів, відображаються одночасно з процентними доходами, заробленими від кредитних операцій, і шляхом їх зіставлення обчислюється проміжний фінансовий результат у вигляді чистого процентного доходу.
Ресурси, використані в одному періоді для отримання доходу в інших періодах, повинні розподілятися за цими іншими періодами. Ми бачили це на прикладі сплати орендної плати наперед.
Деякі витрати, наприклад загальні адміністративні витрати банку, не мають прямого зв’язку з доходами певного облікового періоду. Тому такі витрати визнаються у звіті про фінансові результати за той період, у якому вони мали місце.
Отже, застосування принципу відповідності дає змогу розмежувати доходи і витрати між звітними (обліковими) періодами та узгодити доходи звітного періоду з витратами, завдяки яким одер­жано ці доходи. Принцип нарахування і відповідності має велике значення для визначення вірогідного фінансового результату.
Принцип обачності. Обачність зумовлена невизначеністю певних подій. Наприклад, для банку завжди існує ймовірність того, що певні кредити не будуть повернуті позичальниками. У зв’язку з цим, оцінюючи у звітах інформацію, слід уникати завищення активів та доходів або заниження витрат та зобов’язань банку.
Це означає, що витрати та зобов’язання потрібно відображати у фінансовому обліку відразу після отримання відомостей про ймовірність їх виникнення, а активи та доходи — лише тоді, коли вони реально отримані або зароблені. Тому, наприклад, сумнівні та безнадійні кредити слід списувати на витрати та вираховувати із загальної суми кредитів, наданих у тому періоді, коли з’явили­ся сумніви щодо можливості їх повернення.
Іншим прикладом застосування принципу обачності є оцінка цінних паперів у портфелі банку за правилом нижчої вартості.
У банківській практиці проведення за всіма видами резервів складаються на момент визначення і виникнення ризиків незалежно від достатності чи наявності прибутку.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.