лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Облік і аудит у банках

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

14.6. Аудит операцій банків
з цінними паперами

Ринок фінансових активів в Україні представлений різними цінними паперами: пайовими, борговими, похідними. Щоб орієнтуватися у великій кількості акцій, облігацій, сертифікатів, векселів, необхідно з’ясувати їх економічне призначення, умови випуску та обігу, шляхи отримання доходу. Цими знаннями пови­нен володіти аудитор.
Головна мета аудитора — визначити дохідність кожного папера, як поточну, так і кінцеву. Річ у тім, що фінансові інвестиції пов’язані з певним ризиком як недоотримання очікуваного доходу, так і втрати інвестиційного капіталу. Водночас кваліфікований аналіз кон’юнктури ринку фінансових активів дає змогу оцінити надійність запропонованих вкладень та вибрати оптималь­ний варіант.
Для досягнення поставленої мети служба внутрішнього аудиту здійснює перевірку портфеля цінних паперів банку з метою:

  • забезпечення виконання вимог чинного законодавства України;
  • забезпечення повноти, своєчасності і вірогідності відображення операцій у первинних документах, бухгалтерських реєстрах;
  • виявлення недоліків у системі внутрішнього контролю і розроблення рекомендацій та шляхів їх удосконалювання;
  • виявлення сфер потенційних збитків і умов зменшення ризиків щодо операцій з цінними паперами.

Основними нормативними документами, що регламентують діяльність банків на ринку цінних паперів, є Закони України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про обіг векселів в Україні», нормативно-правові акти Національного банку України (НБУ) та Державної Комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР).
У процесі контролю аудитор перевіряє дотримання банком вимог його внутрішніх положень, методики оцінки привабливості цінних паперів та системи внутрішнього контролю. Він отримує від кожного підрозділу, який здійснює операції з цінними паперами, відповідну інформацію (станом на дату проведення інспектування). Насамперед це:
а) перелік усіх цінних паперів у портфелі банку;
б) перелік положень, що регламентують усі види діяльності банку з портфелем цінних паперів, та їх документальне підтвердження.
Далі аудитор перевіряє копії звітів, що надані Раді банку для розгляду на її засіданнях, список членів Ради та Правління банку, працівників вищої та середньої ланки менеджменту, провідних фахівців, основних акціонерів та пов’язаних із ними осіб.
На підставі зазначених вище документів аудитор повинен зробити висновки з таких питань:
1. Наявність Положення про здійснення операцій з цінними паперами, яке визначає і встановлює:

  • відповідальність і повноваження щодо операцій з цінними паперами;
  • мету здійснення операцій з цінними паперами;
  • правила добору й оцінки дилерів цінних паперів;
  • класифікацію й оцінку якості цінних паперів;
  • інші правила щодо дотримання вимог чинного законодавства.

2. Наявність обмеження повноважень банківських службовців на здійснення операцій з цінними паперами.
3. Чи здійснює керівництво або відповідальні особи банку нагляд за операціями інвестування цінних паперів?
4. Наявність використання цінних паперів банку як предмета застави щодо вартості, затвердженої керівництвом банку і зафіксованої в офіційному протоколі засідання Правління банку.
5. Чи надаються Раді директорів (правлінню) звіти керівництва банку щодо цінних паперів, що перебувають у власності банку, їх номінальної вартості, балансової вартості, а також їх вартості в поточних цінах?
Керуючись цими вимогами, аудитор перевіряє такі питання:
1) рівень ризиковості;
2) рівень інвестиційної стратегії;
3) аналіз якості документації та звітності з цінних паперів;
4) оцінка рівня формування резервів;
5) оцінка рівня обліку операцій з цінними паперами;
6) оцінка рівня контролю за операціями з цінними паперами.
Зважаючи на те, що основою аудиту цінних паперів є бухгалтерський облік, одним із найважливіших етапів аудиторської перевірки є контроль обліку операцій з цінними паперами на балансових рахунках банку. Для цього треба отримати розшифрування рахунків: 310 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж»; 311 «Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж»; 320 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції»; 321 «Боргові цінні папери в портфелі банку на інвестиції»; 330 «Цінні папери власного боргу, імітовані банком»; 332 «Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком»; 410 «Вкладення в асоційовані компанії»; 420 «Вкладення в дочірні компанії»; 141 «Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж»; 142 «Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на інвестиції».
Аудитор контролює облік цінних паперів за такими питаннями (табл. 14.4).
Результатами контролю обліку операцій банку з цінними паперами є заповнення табл. 14.4 з висновками.
Далі аудитор вивчає рівень контролю якості операцій з такими найважливішими видами цінних паперів:

  • ощадні (депозитні) сертифікати, які бувають іменні та на пред’явника;
  • фінансові векселі;
  • облігації;
  • акції.

Треба оцінити інформацію щодо наявності у банку іменних та на пред’явника ощадних (депозитних) сертифікатів. Що стосується ощадного (депозитного) сертифіката, треба пересвідчитись, що його бланк має кілька ступенів захисту, подібно до грошових знаків.
Таблиця 14.4
Питання для перевірки обліку операцій банку
з цінними паперами


Зміст питання

Так

Ні

Висновки

1

Чи звіряються аналітичні рахунки із синтетичними контрольними рахунками як мінімум раз на місяць?

 

 

 

2

Чи перевіряються періодично бухгалтерські проведення за операціями з цінними паперами наглядовим персоналом, щоб переконатися в тому, що:
— цінні папери, віднесені до відповідної категорії згідно з їх документацією на дату придбання?
— класифікація не суперечить інвестиційній політиці банку, намірам керівництва і нормативним вимогам?

 

 

 

3

Чи проводиться періодично перерахування цінних паперів і чи звіряються його результати з записами аналітичних рахунків?

 

 

 

4

Чи перевіряються і підтверджуються результати перерахувань і звірянь відповідними наглядовими органами?

 

 

 

5

Чи ведеться окремий реєстр цінних паперів, наданих у заставу?

 

 

 

6

Чи супроводжується одержання нереалізованих доходів чи збитків звіренням балансової і поточної вартості цінних паперів?

 

 

 

7

Чи перевіряється поточна вартість цінних паперів на відповідність ринковій вартості?

 

 

 

8

Чи здійснюється періодичний нагляд за належною оцінкою неринкових цінних паперів і чи змінюється в разі потреби їх ціна до рівня ринкових цін?

 

 

 

9

Чи перевіряються і затверджуються керівництвом виправлення записів за рахунками цінних паперів?

 

 

 

10

Чи перевіряється правильність розрахунків процентних і дивідендних доходів шляхом звертання до підтвердної документації?

 

 

 

11

Чи проводиться порівняння фактичного доходу за цінними паперами з очікуваними доходами, розрахованими на основі попередніх результатів діяльності і поточних умов ринку, з урахуванням основних тенденцій?

 

 

 

Перевіряючи векселі, необхідно:
а) отримати дані щодо вексельного портфеля станом на момент перевірки;
б) переконатись, що банком проводиться амортизація дисконту за векселем, який міститься у портфелі банку, наприкінці кожного місяця.
Окремо слід приділити увагу процедурі передання векселів на зберігання.
За наявності у банку операцій з доміцилювання векселів аудитор звертає увагу на таке:

  • зовнішньою ознакою доміцильованих векселів є напис на ли­цьовому боці векселя «Доміцильований», або «Платник» (банк), і підпис доміциліата;
  • чи оплачує банк векселі лише у тому випадку, якщо платник вніс йому раніше вексельну суму або має на своєму розрахунковому (поточному) рахунку суму коштів, достатню для оплати векселів.

При здійсненні банком операцій з купівлі/продажу векселів перевіряється, чи проводиться аналітичний облік за рахунками на особистих рахунках для обліку оборотів і залишків, прийнятих до обліку векселів, заборгованості за виданими коштами у розрізі вексе­ледержателя і векселедавця у межах дозволеного їм кредиту, а також для контролю за строками і своєчасністю погашення векселів.
Під час перевірки операцій з урахування векселів контролюється:

  • чи встановлюються банком певні вимоги до пред’явників та до самих векселів;
  • чи враховує банк зазначені нижче векселі після ґрунтовного аналізу та чи усвідомлюють ризик, який може виникнути, при їх урахуванні (неакцептованих перевідних векселів, крім переказних векселів зі строком платежу за пред’явленням або в такий-то час від пред’явлення, коли строк платежу не більше семи днів від пред’явлення);
  • векселі зі строком платежу за пред’явленням, якщо не визначений строк для пред’явлення;
  • векселі, надані юридичним особам, векселі яких опротестовувалися за останній рік;
  • неавальовані векселі;
  • недоміцильовані векселі;
  • векселі зі строком платежу більше трьох місяців від моменту врахування;
  • векселі векселедержателів, розрахунковий рахунок яких відкритий в іншому банку.

У процесі перевірки необхідно визначити, виходячи з чого розраховується ставка врахування за векселем, чи враховуються під час розрахунку ставки такі моменти:

  • мінімальний рівень процентної ставки врахування, яка встановлюється керівництвом банку;
  • рівень ризику, пов’язаний з цією операцією;
  • кон’юнктура ринку капіталів;
  • строковість векселя;
  • кількість передатних написів;
  • наявність поручительства (авалю).

Аудитор установлює, чи мають векселі, які враховуються, не менше двох підписів, тобто векселедавця і першого векселедержателя (чим більша кількість передатних написів, тим надійнішим вважається вексель), а також чи проводять спеціалісти банку під час вирішення питань про врахування векселів юридичну експертизу документів, яка передбачає перевірку:

  • достовірності вексельного бланка;
  • правильності заповнення всіх реквізитів у векселі згідно з Положенням про переказний та простий вексель;
  • безперервності передатних індосаментів і законності володіння векселем;
  • чи оцінюється кредитоспроможність пред’явника та інших відповідальних за векселем осіб;
  • чи підписаний передатний напис керівником і головним бухгалтером юридичної особи-індосанта і завірений печаткою;
  • чи організовує банк ведення хронологічних, систематичних записів і контроль за строками настання платежів за векселями і пред’явлення їх до опротестування.

Перевіряючи операції з авалювання векселів, слід з’ясувати, чи мають місце у банку випадки надання авалю за зазначеними нижче векселями та чи усвідомлює банк ризик, який притаманний указаним операціям:

  • зі строком платежу за пред’явленням або строком більше шести місяців від моменту пред’явлення;
  • з юридичними особами, векселі яких опротестовувалися протягом останнього року або мають прострочену заборгованість за наданими кредитами;
  • з юридичними особами, до яких банком були застосовані штрафні санкції, а також розрахунковий рахунок яких відкрито в іншому банку.

Банк може поручитися за вексельне зобов’язання підприємства. У цьому випадку здійснюється контроль за розрахунковим рахунком підприємства. Банк повинен не допустити закриття розрахункового рахунка та за тиждень до дати платежу за векселями і протягом трьох календарних днів з моменту настання строку платежу не допустити залишків коштів за рахунками менше, ніж необхідно для погашення векселя (крім випадків обо­в’язкових платежів у бюджет).
Важливим етапом контролю операцій з цінними паперами є аудит операцій з акціями. У даному разі слід звернути увагу те:

  • чи перевіряється банком право власності продавця на акції шляхом відправлення письмового запиту реєстратору або зберігачу;
  • чи готується банком анкета власника цінного папера, згідно з вимогами реєстратора, необхідна для перереєстрації прав власності на акції;
  • чи є в балансі банку paxунок 3202 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком, які випущені банком, у портфелі банку на інвестиції»;
  • чи є кредити підприємствам, акції яких придбано.

Важливо оцінити, чи аналізує банк (тобто чи оцінює співвідношення) дані щодо придбання акцій підприємства та видачу кредитів цьому підприємству (якщо мають місце такі факти), а також наявність даних аналітичного обліку за акціями.
Треба перевірити, чи веде банк зведений реєстр власників акцій (емітованих банком), в який повинен вноситися власник акції тільки після повної сплати вартості акцій, на які він підписався.
Підтвердженням якості системи внутрішнього контролю є проведення банком зовнішнього аудиту юридичних осіб — акціонерів (учасників).
Аудитор перевіряє процедуру запобігання несанкціонованому доступу до службової інформації та її неправомірному використанню у разі суміщення різних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Згідно з діючою практикою сучасного аудиту необхідно контролювати два напрями. По-перше, поділ несумісних обов’язків і обмеження доступу до цінних паперів. По-друге, фізичну безпеку цінних паперів.
Якщо банк використовує інтернет-технології на ринку цінних паперів, то необхідно перевіряти наявність систем контролю, які могли б своєчасно реагувати на будь-які несанкціоновані дії з боку дилерів.
Матеріали аудиту з переліком порушень (табл. 14.5) розглядає керівник банку, який приймає рішення щодо затвердження результатів інвентаризації, яке оформляється наказом.
Таблиця 14.5
Можливі порушення під час аудиту операцій
з цінними паперами


Порушення

Нормативний документ, який порушено

Здійснюючи торговельні операції, банк не вивчав фінансовий стан, кредито- та платоспроможність платників за векселями і зобов’язаних за векселями осіб, з якими він укладав угоди про проведення операцій

Положення про операції банків з векселями, затверджене постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258
(р. 3, гл. 1, п. 3)

Банком не забезпечено документальне оформлення застави векселів, відсутній журнал обліку векселів, отриманих у заставу

Положення про операції банків з векселями, затверджене постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258
(р. 3, гл. 2, п. 2)

Відсутній реєстр переданого в заставу векселя

Положення про операції банків з векселями, затверджене постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258
(р. 4, гл. 3, п. 3)

Вексель, що прийнятий банком як застава, не обліковувався за позабалансовим рахунком 9501 «Застава, за якої предмет застави передається на зберігання заставодержателю»

Інструкція з бухгалтерського обліку операцій комерційних банків з векселями, затверджена постановою НБУ від 8 червня 2000 р. № 234
(р. III, п. 7)

Не визначений окремий механізм управління ризиками за операціями з цінними паперами

Положення про організацію діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, затверджене постановою Пра­вління Національного банку України від 18 травня 1999 р. № 239
(п. 2.1)

З метою відображення реальної структури портфеля цінних паперів з урахуванням як намірів, так і спроможності банк на час придбання групи цінних паперів і надалі щомісячно не проводив вивчення та переоцінку своєї спроможності продавати чи утримувати групи цінних паперів

Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1999 р. № 629
(п. 3.3)

Завершується аудит операцій банків з цінними паперами написанням звіту. Виявлені недоліки і порушення нормативно-правових актів у систематизованому порядку за їх значущістю викладають у документі аудиту згідно з чинним законодавством та стандартами аудиту.
14.7. Внутрішньобанківський
аудит доходів, витрат і прибутку

Достовірність фінансового результату діяльності комерційного банку визначають за реально одержаними доходами та правильно сформованими витратами. Адже від правильності віднесення останніх на собівартість банківських послуг чи за рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку, залежить як достовірність одержаного прибутку, так і рівень податків, яких найчастіше намагаються сплачувати менше. Але свідоме ігнорування чи несвідоме порушення законодавства щодо наведеного вище порядку розмежування витрат, у кінцевому результаті, під час перевірок органами державної податкової адміністрації призводить до фінансових санкцій у вигляді пені та штрафів (що в кілька разів перевищують суму заниженого податку) і нарахування пені.
Отже, завдання внутрішньобанківського аудиту полягає в тому, щоб упередити податкові органи своєю перевіркою щодо достовірності формування бухгалтерією доходів і витрат та своєчасно виправити власні помилки і порушення.
Нагальна необхідність у такій упереджувальній перевірці внутрішнім аудитом особливо актуальна ще і тому, що зовнішній аудит, як правило, здійснює її після річного звіту, який може бути складений з помилками і порушеннями, а отже, і недостовірно.
Внутрішній аудит у процесі перевірки правильності й достовір­ності формування доходів і витрат банку керується такими основними законодавчими і нормативними актами:
1. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» № 349-IV від 24 грудня 2002 р.
2. Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р. (з наступними змінами і доповненнями).
3. Законом України «Про порядок погашення зобов’язань плат­ників податків перед бюджетами та державними цільовими фон­дами» № 2181-III від 21 грудня 2002 р.
4. Правилами бухгалтерського обліку процентних і комісійних доходів і витрат банку, затверджених Національним банком України.
Метою аудиту витрат є обґрунтованість їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку за рахунок основної діяльності чи за рахунок прибутку.
Витрати банку обліковуються по класу рахунків № 7 «Витрати», з них: різні види операційних витрат — на субрахунках з 70 по 73, а витрати на утримання персоналу і господарські — на субрахунках з 740 по 749.
Аудит здійснюється за такими напрямами витрат з деталіза-
цією відповідно до бізнес-плану (в частині бюджету витрат):

  • процентні витрати: 1) за коштами, отриманими окремо: а) від НБУ, б) інших банків, в) клієнтів банку; 2) за цінними паперами власного боргу; 3) за операціями з філіями та іншими установами банку; 4) інші;
  • комісійні витрати (з деталізацією за операціями): 1) з банками; 2) з клієнтами; 3) з фінансовими інструментами для потреб банку; 4) з філіями й іншими установами банку;
  • збитки від торговельних операцій;
  • інші банківські операційні витрати;
  • витрати на утримання персоналу;
  • сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку з прибутку;
  • витрати на утримання й експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів;
  • інші експлуатаційні витрати;
  • відрахування в резерви;
  • непередбачені витрати.

Необхідно перевірити, чи дотримуються норми за окремими їх видами, встановленими законами (на відрядження, представницькі, благодійні), або чи зараховуються до складу валових витрат різні види матеріальної допомоги, передбачені як законами, так і колективним договором.
Джерелами інформації є:

  • договори й акти, на основі яких здійснювалися витрати;
  • розпорядчі і виконавчі первинні документи на надходження і виконання матеріальних цінностей;
  • розрахунки нарахування амортизації;
  • авансові звіти підзвітних осіб;
  • накази по персоналу та особисті картки співробітників по заробітній платі;
  • виписки із рахунків і меморіальні ордери;
  • внутрішньобанківські положення: про бюджетування; про облікову політику; про кредитування; про цінні папери; про депозитну політику тощо;
  • протоколи засідання Ради банку, зборів акціонерів, Правління банку про фонди банку, що регламентують стратегію і тактику щодо витрат банку;
  • рішення господарського і народного суду щодо сплати пені, штрафів;
  • колективний договір адміністрації із співробітниками банку;
  • звіти про фінансові результати (форма № 2-КБ);
  • Декларації з податку на прибуток.

Метою аудиту доходів є:

  • перевірка правильності формування доходів шляхом перерахунку;
  • аналіз структури доходів, витрат та прибутку з метою визначення ефективності діяльності банку.

Операційні доходи банку обліковуються за класом рахунків № 6 «Доходи». У процесі аудиту доходів найважливішим є:

  • обґрунтованість одержання доходів, у зв’язку із забороною банкам вести торговельну, виробничу і страхову діяльність;
  • чи не допускалося формування доходу за рахунок позичкового рахунка;
  • чи дотримується встановлений порядок формування доходів у випадку, коли банк має ліцензію торгівлі цінними паперами і коли не має її;
  • чи нараховані доходи в даному звітному періоді включені до валових для оподаткування;
  • чи правильно здійснюється зарахування доходів на рахунок «Доходи майбутніх періодів» (3600) і своєчасність списання сум з цього рахунка;
  • оскільки доходи від кредитних операцій мають, як правило, найбільшу питому вагу в доходах банку, то їх перевіряють найретельніше з погляду обумовленості в кредитних договорах строків сплати процентів щомісячно чи при погашені кредитів.

Аудит доходів здійснюється за такими напрямами з їх деталізацією відповідно до бізнес-плану (в частині бюджету доходів):

  • процентні доходи в розрізі: 1) від коштів, розміщених у банківському секторі; 2) від кредитів наданих; 3) від цінних паперів; 4) від операцій з філіями та іншими установами банку; 5) інші;
  • комісійні доходи від операцій: 1) з банками, 2) з клієнтами, 3) з філіями та іншими установами банку;
  • прибуток від торговельних операцій;
  • дивідендний дохід;
  • інші банківські операційні доходи за операціями з філіями та іншими банківськими установами;
  • інші небанківські операційні доходи;
  • зменшення резервів по заборгованості;
  • непередбачені доходи.

Джерелами інформації для проведення аудиту договорів є:

  • договори й акти, на підставі яких визначають одержані доходи;
  • виписки із рахунків і меморіальні ордери;
  • внутрішньобанківські положення: про облікову політику, про бюджетування, про кредитування, про цінні папери, про депозитну політику тощо;
  • протоколи Ради банку, зборів акціонерів, Правління банку, що регламентують стратегію і тактику банку щодо формування доходів;
  • звіти про фінансові результати (форма 2-КБ);
  • Декларації з податку на прибуток.

Метою аудиту прибутку (збитку) є підтвердження достовірності його величини, а також структурний її аналіз за видами діяльності — процентна, комерційна, торговельна тощо. Він здійснюється на кожну звітну дату — кінець місяця, кварталу, року.
Достовірність величини прибутку (збитку) встановлюється перевіркою:

  • формування відповідних рахунків, доходів і витрат;
  • операцій щодо закриття дохідних і витратних рахунків;
  • обґрунтованістю й аналізом інших операцій, пов’язаних із позареалізаційними доходами і витратами.

Правомірність розподілу прибутку перевіряється шляхом вивчення протоколів зборів акціонерів та Ради банку, положень про фонди банку (розвитку, соціального захисту, матеріального заохочення, а також Декларації про прибуток, і на основі виписок із особистих рахунків меморіальних ордерів та облікових регістрів.
Особлива увага приділяється перевірці обґрунтованості списання позичкових боргів і дебіторської заборгованості за господарською діяльністю банку.
Програмою проведення внутрішньобанківського аудиту доходів, витрат і прибутку можна вважати оціночну таблицю, в якій систематизовано найбільш типові порушення, що виникають в обліку і спричинюють недостовірність формування фінансового результату та пов’язаного з ним оподаткування прибутку. Її структура і зміст такі (табл. 14.6).
Найбільш типовими порушеннями, які виявляються під час перевірки доходів, витрат і збитків, що необґрунтовано занижують прибуток до оподаткування бюджету, можна вважати такі:
1. Щодо заниження доходів:
а) зарахування до складу фондів безкоштовного надходження цінностей і грошей без відображення в податковій декларації для оподаткування;
б) віднесення доходів поточного звітного періоду до складу доходів майбутніх періодів для зниження прибутку і його оподаткування.
2. Щодо завищення собівартості банківських послуг:
а) віднесення амортизації невиробничих основних фондів;
б) монтаж нових пожежної та охоронної сигналізації та телефонізації;
в) списання сплачених штрафів і пені;
г) програмне забезпечення (замість включення його до складу нематеріальних активів);
д) пряме списання без виправдовувальних документів.

Таблиця 14.6
Типові порушення, що виникають в обліку


Що перевіряється

Необхідно з’ясувати

1

Достовірність собівартостіпослуг основної діяльності

Необґрунтоване завищення через неправильне (свідоме або несвідоме) віднесення витрат на собівартість, замість власного прибутку (спецфондів):

 

1) амортизації невиробничих основних фондів, що призначені для задоволення соціальних і культурно-побутових потреб працівників банку (холодильники, телевізори, магнітофони, медичне та стоматологічне обладнання);

 

2) витрат на придбання новорічних та інших подарунків, святкування;

 

3) витрат на допомогу та утримання спортивних, медичних, благочинних та інших сторонніх організацій (міліції, КРУ, прокуратури);

 

4) монтажу обладнання пожежної, охоронної сигналізації та телефонної мережі;

 

 

5) віднесення на поточні витрати малоцінного інвентарю невиробничого призначення (посуд, постільна білизна, кавоварки, міксери, електрочайники тощо);

 

 

6) віднесення на витрати здійсненої попередньої оплати (кредит рахунка 120 «Коррахунок у НБУ») без виправдовувальних документів;

 

 

7) списання на поточні витрати сумнівної і безнадійної заборгованості клієнтів за виданими їм позичками понад страховий резерв;

 

 

8) списання на поточні витрати різного виду сплачених пені та штрафів;

Закінчення табл. 14.6


Що перевіряється

Необхідно з’ясувати

 

 

9) придбання програмного забезпечення (ЕОМ);

 

 

10) передчасне або в завищених розмірах віднесення на поточні витрати «Витрат майбутніх періодів»;

 

 

11) занижене або завищене (свідоме або несвідоме) нарахування відсотків і комісійних клієнтам—власникам грошей за депозитні та поточні рахунки в банках;

 

 

12) пені та штрафів усіх видів;

 

 

13) списання на поточні витрати збитків від ліквідації та реалізації основних фондів;

 

 

14) нестачі різних матеріалів понад норму природного убутку;

 

 

15) нестачі всіх видів матеріалів і основних засобів при невстановленні винуватців або у випадках відмови судом на відшкодування з них;

 

 

16) різних видів витрат без будь-яких документів;

 

 

17) незакінчених капітальних вкладень;

 

 

18) витрат на допомогу й утримання спортивних, медичних, культурних організацій і благодійних фондів, міліції, КРУ, прокуратури, фонду захисту інвалідів, поховання тощо

2

Достовірність
зарахування до складу доходів
різних їх видів

1. Повнота зарахування до складу доходів, а не до кредиторської заборгованості або фондів банку різних видів надходжень від наданих банком послуг з метою зменшення розміру оподатковуваного прибутку згідно з Законом України № 349-IV від 24 грудня 2002 р. «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» № 289/97-ВР від 22 травня 1997 р.

 

2. Те саме стосовно різних видів безкоштовно одержаних товарно-матеріальних цінностей

 

 

3. Те саме стосовно виявлених при інвентаризації надлишків товарно-матеріальних цінностей

 

 

4. Віднесення доходів поточного періоду до складу доходів майбутніх періодів з метою зменшення поточного прибутку до оподаткування

14.8. Внутрішній аудит оподаткування банку
З метою виявлення помилок і порушень у бухгалтерському обліку розрахунків з оподаткування, своєчасного їх виправлення і, таким чином, упередження штрафних санкцій та пені, що можуть бути нараховані податковими органами, здійснюється внутрішній аудит достовірності оподаткування комерційного банку.
При проведенні внутрішньобанківського аудиту необхідно керуватися такими основними законодавчими документами з оподаткування, що регламентують як базу, так і ставки різних видів податків та методику їх нарахування:
1. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» № 349-IV від 24 грудня 2002 р.
2. Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р.
3. Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21 грудня 2000 р.
Розглянемо основні принципи методичного спрямування внутрішньобанківського аудиту провідних видів оподаткування:

  • внутрішньобанківського аудиту податку на прибуток;
  • внутрішньобанківського аудиту податку на додану вартість;
  • внутрішньобанківського аудиту податку з власників транспортних засобів;
  • внутрішньобанківського аудиту податку на землю;
  • внутрішньобанківського аудиту місцевих податків.

Матеріали перевірки: регістри аналітичного і синтетичного обліку, податкові декларації та інша фінансова звітність, баланси та звіти про фінансові результати банку і їх розподіл тощо.
Для проведення аудиту різних видів податків пропонуємо скористатися оціночною таблицею, яка є одночасно і програмою перевірки дотримання нормативів документів та правильності виконання провідних фінансово-господарських операцій (табл. 14.7).
Таблиця 14.7
Програма перевірки правильності виконання
фінансово-господарських операцій


Що
перевіряється

Необхідно з’ясувати

1

Оподаткування прибутку

Відповідність розрахунку податку чинній законодавчій базі
Методична і технічна перевірка правильності визначення прибутку до оподаткування за даними обліку щодо достовірності складання Декларації

Закінчення табл. 14.7


Що
перевіряється

Необхідно з’ясувати

2

Податок на до­дану вартість

Правильність визначення об’єкта оподаткування
Правильність нарахувань податку і складання декларації
Дотримання банком строків перерахування податків у бюджет
Неправильність відображення в обліку і недонарахування ПДВ при реалізації основних засобів, малоцінних, господарських матеріалів

3

Податки з власників транспортних засобів

Відповідність порядку і строків сплати податку чинному законодавству
Заниження нарахувань через приховування окремих видів транспорту
Наявність аналітичного обліку транспортних засобів

4

Податок на землю

Наявність юридичних документів щодо закріплення за банками земельних ділянок у користування або як придбану власність, або взятих в оренду
Правильність проведення нарахувань, складання звітності, дотримання строків і повноти сплати

5

Місцеві податки

Дотримання бази оподаткування і визначених ставок
Правильність відображення в бухгалтерському обліку, оскільки частина місцевих податків відноситься на результати діяльності банку

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.