лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Облік і аудит у банках

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

14.3. Внутрішньобанківський аудит
розрахункових операцій

Аудит розрахункових операцій виявляє правомірність розрахункових операцій і дотримання розрахункової дисципліни згідно з інструкціями та іншими нормативними документами НБУ.
У процесі перевірки з’ясовується дотримання:

  • визначеного порядку відкриття і закриття рахунків клієнтів у банку;
  • установлених лімітів залишку грошей у касі клієнтами;
  • запровадженого порядку розрахункового обслуговування згідно з укладеною з клієнтом угодою;
  • розрахункової дисципліни за рахунками (розрахунковими, поточними, бюджетними, валютними, кореспондентськими);
  • законодавства щодо здійснення безготівкових розрахунків.

Як робоча програма оцінки розрахункових операцій рекомендується наведена нижче оціночна таблиця (табл. 14.2).
Таблиця 14.2
Оціночна таблиця розрахункових операцій


Аудитором перевіряється

Необхідно встановити

1

Обґрунтованість відкриття і правильність ведення розрахункових, поточних бюджетних рахунків і валютних рахунків резидентів і нерезидентів

Достовірність і повнота документів, необхідних для відкриття розрахункових поточних, бюджетних і валютних рахунків
Правильність реєстрації рахунків, що відкриваються
Задовільні умови зберігання юридичних справ клієнтів
Відповідність порядку відкриття і ведення розрахункових, поточних, бюджетних рахунків згідно з планом рахунків бухгал­терського обліку і вказівок щодо його застосування
Дотримання вимог законодавства щодо відкриття і закриття розрахункових, поточних, бюджетних і валютних рахунків

2

Дотримання правил здійснення безготівкових розрахунків:

  • платіжними дорученнями;
  • платіжними вимогами-дорученнями;
  • гарантійними дорученнями;
  • чеками;
  • векселями

Дотримання правил, передбачених нормативними документами НБУ:

  • оформлення документів;
  • умов;
  • строків розрахунків;
  • наявності грошей на рахунках платників;
  • розв’язання спорів і конфліктних ситуацій

3

Стан дебіторської і кредиторської заборгованості банку

Строки виникнення
Причини непогашення або відшкодування
Своєчасність нарахування податку в бюджет з простроченої кредиторської заборгованості
Наявність сумнівної заборгованості

4

Оцінка обліку розрахункових операцій

Правильність відображення в обліку розрахункових операцій
Черговість платежів
Дотримання цільового призначення
Законність розрахунків

Досвід свідчить, що найтиповішими помилками, що виникають у процесі внутрішнього аудиту розрахункових операцій, є:

  • неповна комплектація юридичних справ клієнтів (немає довідок про взяття на облік у державній податковій адміністрації нотаріально завіреного свідоцтва про реєстрацію тощо);
  • порушення черговості платежів;
  • порушення ліміту видачі готівки з рахунків клієнтів;
  • виправлення в розрахункових документах;
  • несвоєчасність розрахунків за поданими клієнтами платіжними дорученнями та інші порушення розрахунково-платіжної дисципліни.

14.4. Внутрішньобанківський аудит
кредитних операцій

Проведення аудиту кредитних операцій передбачає три основні напрями роботи:

  • перевірка відповідності дій банку правовому полю, що регламентує кредитну роботу;
  • вивчення якості кредитної роботи на всіх рівнях;
  • вивчення якості безпосередньо кредитного портфеля.

Закон України «Про банки та банківську діяльність» як кредитні розглядає операції (стаття 49):

  • розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
  • організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
  • здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
  • надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
  • придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
  • лізинг.

Відповідно, під час аудиту кредитних операцій необхідно провести аналіз операцій за такими напрямами:

  • надання міжбанківських кредитів;
  • надання кредитів юридичним особам, у тому числі фізичним особам, що зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності;
  • надання кредитів фізичним особам;
  • факторингові операції;
  • лізингові операції;
  • операції з надання гарантій та порук;
  • активні операції з цінними паперами (у тому числі операції РЕПО, операції з купівлі та продажу цінних паперів у портфелі на продаж та портфелі на інвестиції та ін.).

Виходячи з визначених завдань та напрямів пропонується такий механізм (програма) здійснення внутрішньобанківського
аудиту кредитних операцій (табл. 14.3):
Таблиця 14.3
Програма ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКОГО аудиту
кредитних операцій


Аудитором
перевіряється

Необхідно встановити

1

Законність здійснення операцій

Наявність необхідних пунктів ліцензій, письмових дозволів

 

 

Наявність необхідних підрозділів банку, передбачених законами та нормативними документами НБУ

 

 

Наявність працівників необхідної кваліфікації, якщо це передбачено

 

 

Відсутність порушень законодавства щодо надання кредитів (це стосується обмеження процентної ставки та цільового використання кредитних коштів)

 

 

Відповідність договорів, якими оформлюються кредитні операції, чинному законодавству (чи існує можливість визнання їх недійсними)

2

Нормативна регламентація кредитної роботи

Наявність внутрішніх нормативних документів, що регламентують операції, які здійснюються (положення, технологічні карти)
Відповідність внутрішніх нормативних документів вимогам законодавства та НБУ
Актуальність внутрішніх нормативних документів

3

Організація роботи органів та підрозділів, що безпосередньо приймають рішення та супрово­джують кредитні операції

Наявність документів, що регламентують роботу відповідального органу банку, який приймає рішення щодо кредитування (Правління, Кредитний Комітет, ін.)
Наявність документів, що регламентують роботу підрозділів, які безпосередньо здійснюють кредитні операції

 

 

Відповідність механізму прийняття рішення щодо доцільності надання кредиту (зміни умов кредитної операції) та його документального оформлення внутрішнім нормативним документам

 

 

Відповідальність та повноваження осіб, що безпосередньо беруть участь у процесі супроводження кредитних операцій

Продовження табл. 14.3


Аудитором
перевіряється

Необхідно встановити

4

Якість прийняття рі­шень щодо доцільності проведення кре­дитних операцій

Обґрунтованість прийнятих рішень
Глибина та якість вивчення проектів, що пропонуються до кредитування

 

 

Документальне оформлення аналізу

 

 

Участь інших підрозділів банку у процесі вивчення кредитних проектів (служба безпеки, юридична служба та ін.)

5

Якість виконання рішень органу, що приймає рішення що­до доцільності прове­дення кредитної операції

Відповідність умов договорів прийнятим рішенням

6

Якість супроводжен­ня кредитних опера­цій

Наявність усіх необхідних документів у кредитних справах клієнтів (необхідні юридичні документи, фінансова звітність, документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, юридичні документи на об’єкт застави, інші необхідні документи)

 

 

Актуальність документів, отриманих від позичальника (передусім це стосується фінансової звітності)

 

 

Наявність внутрішньобанківських бухгалтерських документів (списання/погашення коштів, нарахування/погашення процентів, оприбуткування застави тощо) та їх відповідність умовам договорів

 

 

Наявність документів (копій), які підтверджують правомочність здійснення операцій (рішення відповідного органу), відповідність параметрів операцій прийнятим рішенням (строки, суми, процентні ставки, забезпечення, інші умови)

 

 

Своєчасність проведення операцій (надання та погашення коштів, нарахування процентів, їх сплата, перенесення на рахунки пролонгації, прострочення, перенесення на рахунки прострочених процентів, що не сплачені)

 

 

Наявність та актуальність документів щодо перевірки цільового використання кредитних коштів, фінансового стану позичальника та стану забезпечення)

Закінчення табл. 14.3


 

Аудитором
перевіряється

Необхідно встановити

7

Якість роботи з проблемною заборгованістю

Своєчасність та правомірність визначення заборгованості проблемною (сумнівною, безнадійною)

 

 

 

Своєчасність проведення необхідних організаційних та юридичних процедур щодо повернення заборгованості (у тому числі за рахунок реалізації забезпечення)

 

 

 

Своєчасність та правильність списання безнадійної заборгованості

 

8

Стан та динаміка кредитного портфеля

Стан та структура кредитного портфеля на звітні дати

 

 

 

Динаміка кредитного портфеля за звітний період

 

 

 

Динаміка кредитного портфеля в розрізі строкових, пролонгованих, прострочених та сумнівних кредитів

 

 

 

Динаміка кредитного портфеля в розрізі рівня кредитного ризику («стандартні», «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», «без­надійні»)

 

 

 

Вивчення концентрації кредитного портфеля за галузями економіки

 

9

Якість та повнота сформованих резервів для відшкодуван­ня можливих втрат за кредитними операціями банків

Виконання вимог внутрішньобанківської методики класифікації кредитних операцій за рівнем кредитного ризику
Документальне оформлення здійсненої класифікації

 

 

 

Своєчасність, повнота та правильність формування резервів

 

 

 

Своєчасність та правомірність використання резервів

 

 

Проведення перевірки згідно з програмою, що пропонується, дасть можливість зробити висновки та надати рекомендації й пропозиції щодо якості прийняття рішень, організації кредитної роботи. Крім того, перевірка допоможе визначити реальний стан кредитного портфеля банку.
У процесі реалізації програми перевірки доцільно особливу увагу звернути на найпоширеніші помилки та недоліки у кредитній роботі:
1. Недостатній аналіз програми, що пропонується до кредитування, на стадії прийняття рішення про доцільність проведення операцій.
2. Відсутність документально оформлених експертних висновків, на підставі яких приймається рішення.
3. Відсутність документів про перевірку забезпечення, відсутність експертної оцінки забезпечення.
4. Невідповідність кредитних договорів, договорів застави, інших договорів чинному законодавству, що може призвести до визнання їх недійсними.
5. Відсутність перевірки повноважень осіб, що підписують договори з боку позичальника.
6. Помилки у нарахуванні процентів.
7. Несвоєчасність урахування на позабалансових рахунках забезпечення.
8. Несвоєчасність віднесення несплачених в установлений строк відсотків на відповідні рахунки.
9. Несвоєчасність та неправомірність перенесення позичкової заборгованості на рахунки пролонгації, прострочення, сумнівної заборгованості.
10. Несвоєчасність внесення застави до Державного реєстру застав рухомого майна.
11. Помилки в класифікації кредитів за рівнем кредитного ризику.
12. Помилки в урахуванні забезпечення під час розрахунку суми резервів, що підлягає формуванню.
13. Неправомірність та несвоєчасність використання резервів.
Як свідчить практика, у кредитних справах найчастіше відсутні:

  • документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів;
  • акти перевірки цільового використання;
  • акти перевірки стану забезпечення;
  • акти перевірки фінансового стану позичальника у період кредитування;
  • актуальна фінансова звітність позичальника.

14.5. Внутрішньобанківський аудит валютних операцій
Операції з іноземною валютою та валютними цінностями є важливим напрямом діяльності сучасного банку. Ці операції досить різноманітні і потребують певної класифікації. Насамперед валютні операції поділяють на торговельні та неторговельні, поточні й операції, що пов’язані з рухом капіталу, термінові операції, власні операції банку та операції, що здійснюються за дорученням клієнтів. Отже, існують різні типи валютних операцій, що має враховуватися у процесі управління банківським бізнесом.
Основними напрямами аудиту валютних операцій комерційного банку є:

  • оцінювання діяльності банку на валютному ринку, його конкурентоспроможності;
  • визначення рівня ефективності залучення та використання ресурсів в іноземній валюті;
  • дотримання нормативів НБУ у сфері валютних операцій;
  • дотримання правил купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних валютних ринках;
  • дотримання правил відкриття та обслуговування поточних і депозитних рахунків фізичних осіб та суб’єктів підприємницької діяльності;
  • дотримання порядку функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у валюті України;
  • виконання функцій агента валютного контролю;
  • дотримання правил здійснення валютно-обмінних операцій через каси та пункти обміну іноземної валюти;
  • дотримання достовірності та встановленого порядку формування звітності про валютні операції;
  • дотримання встановлених вимог щодо декларування валютних цінностей, які належать банку та перебувають за межами України;
  • дотримання вимог валютного законодавства під час проведення власних валютних операцій банку.

Підрозділ банку, що виконує функції аудиту, має бути забезпечений законодавчими та нормативними документами у сфері валютного законодавства і здійснювати їх моніторинг. До таких документів належить:

  • Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
  • Правила використання готівкової іноземної валюти на території України (Постанова Правління НБУ від 26 березня 1998 р. № 119).
  • Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України (Постанова Правління НБУ від 12 грудня 2002 р. № 502).
  • Інструкція про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (Постанова Правління НБУ від 24 березня 1999 р. № 136).
  • Про введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів юридичних осіб (Постанова Правління НБУ від 4 вересня 1998 р. № 349).
  • Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті (Постанова Правління НБУ від 11 грудня 2003 р. № 492).
  • Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях (Постанова Правління НБУ від 26 березня 1998 р. № 118).
  • Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України (Постанова Правління НБУ від 18 березня 1999 р. № 127).
  • Про внесення змін до Правил бухгалтерського обліку уповноваженими банками України обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах (Постанова Правління НБУ від 07 грудня 2000 р. № 471).

У разі відповідності банку установленим чинним законодавством вимогам йому надається ліцензія (або дозвіл) на право здійснення валютних операцій і він набуває статусу уповноваженого банку. Це, у свою чергу, покладає на банк обов’язок щодо виконання функції агента валютного контролю. Відповідні дозволи повинні мати філії банку, якщо вони уповноважені головним офісом та за погодженням з територіальними відділеннями Національного банку.
Упевнитись у відповідності обраної банком стратегії стосовно діяльності на валютному ринку та механізмів її реалізації необхідно на підставі таких документів, як стратегія банку, рішення профільних комітетів, рішення правління банку, бізнес-плани, бюджети тощо.
Для оцінки рівня операційного (технологічного) ризику слід проаналізувати якість та дотримання адміністративних процедур, що впроваджені у банку, а саме:

  • положення про банківські продукти, технологічні карти, правила здійснення валютних операцій;
  • розпорядчі документи керівника установи банку щодо повноважень, які надаються працівникам банку для проведення тих чи інших валютних операцій (види та суми операцій, право установлення курсів обміну валют, право на відкриття рахунків в іноземній валюті внутрішньобанківських та клієнтських, графіки документообігу);
  • положення про підрозділи, функціональні обов’язки працівників;
  • рівень кваліфікації персоналу;
  • облікова політика банку у частині операцій з іноземною валютою (облікові процедури, порядок формування та збереження документів);
  • перелік установлених лімітів на валютні операції (ліміти на банки-контрагенти, ліміти валютної готівки, ліміти відкритих валютних позицій, ліміти на одного дилера тощо);
  • організаційна структура банку.

На підставі вивчення зазначених вище документів та процедур, їх аналізу, перевірки дотримання установлених правил, графіків, розпоряджень необхідно оцінити рівень операційного та технологічного ризику банку. Так, наприклад, наявність конкретних осіб, які мають повноваження здійснювати ті чи інші валютні операції, визначення обсягу цих операцій та процедури контролю мінімізують можливість несанкціонованого здійснення операції або перевищення повноважень. Одночасно наявність належно оформлених посадових інструкцій, які визначають функції конкретного працівника, забез­печить його відповідальність. Установлення графіків документообігу, регламентів обробки документів допоможе уникнути скарг клієнтів стосовно обслуговування та непорозумінь між працівниками.
Оцінювання організаційної структури банку — це аналіз структури банку з погляду її функціональності та відповідності обсягу і характеру операційного процесу.
Важливим етапом аудиту валютних операцій банку є оцінювання ресурсної бази в іноземній валюті та ефективності їх використання, що здійснюється на підставі балансових звітів, статистичної інформації, звітів про залучені та розміщені кошти в іноземній валюті, аналізу вартості залучених ресурсів та розміщених ресурсів, дохідність від операцій в іноземній валюті, порівняння їх з показниками минулих періодів.
Після того, як одержано інформацію стосовно основних показників діяльності банку на валютному ринку, визначено її пріоритетні напрями, основні експортно-імпортні тенденції клієнтів та організацію обліково-операційного процесу, доцільно перейти до наступного етапу — аналізу порядку виконання валютних операцій.
Для здійснення розрахунків в іноземній валюті банки відкривають кореспондентські рахунки як у банках-резидентах, так і в банках-нерезидентах. Першочергово аудитору слід перевірити документи, що супроводжують відкриття кореспондентських рахунків та їх обслуговування. Одним із основних документів є угода про відкриття кореспондентського рахунка, в якій в обов’язковому порядку мають бути відображені такі питання: предмет угоди, порядок ведення рахунка, обов’язки сторін, відповідальність сторін, розв’язання спорів, чинність угоди, особливі умови, реквізити сторін, тарифи.
Позитивним моментом є наявність укладених додаткових угод (або визначення цих питань в основній угоді) щодо обслуговування за акредитивною формою розрахунків, прискорення розшуку платежів, проведення міжбанківських операцій, про неторговельні операції тощо.
Найважливішим питанням перевірки кореспондентських рахунків є дотримання режиму їх використання. Для цього слід визначити перелік операцій зарахування та списання коштів на кореспондентські рахунки у такому розрізі:

  • банків-резидентів в іноземній валюті;
  • банків-нерезидентів в іноземній валюті;
  • банків-нерезидентів у гривнях.

З метою визначення оптимальності та ефективності кореспондентської мережі слід проаналізувати кореспондентські рахунки, їх кількість, обсяги операцій тощо. Рішення щодо кількості кореспондентських рахунків, вибору країни, валюти рахунка та умов платежів повинні прийматися з урахуванням експортно-імпортних тенденцій клієнтів банку та забезпечення власних потреб банку у розрахунках за валютними операціями. Якщо за деякими з них числяться кошти та не здійснюються операції, то це можна розцінювати як відволікання коштів або навіть приховане кредитування.
Особливої уваги потребують кореспондентські рахунки, за якими не проводяться операції і на них немає залишків або вони незначні. Така ситуація означає додаткові витрати банку на розрахунково-касове обслуговування.
Для аналізу операцій за кореспондентськими рахунками та їх обсягів слід використовувати форми статистичної звітності або дані бухгалтерського обліку (виписки за балансовими рахунками 1500 і 1600) у розрізі банків.
Наступним етапом аудиторської перевірки доцільно виділити операції відкриття та обслуговування поточних і депозитних рахунків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті за такими категоріями клієнтів:

  • Відкриття та обслуговування поточних і депозитних рахунків нерезидентів у національній валюті.
  • Відкриття та обслуговування поточних і депозитних рахунків фізичних осіб-резидентів в іноземній валюті.
  • Відкриття та обслуговування поточних і депозитних рахунків фізичних осіб-нерезидентів в іноземній валюті.
  • Відкриття та обслуговування рахунків в іноземній валюті постійним представництвам юридичних осіб-нерезидентів.

Для перевірки правомірності відкриття та обслуговування поточних і депозитних рахунків клієнтів банку необхідно перевірити комплект документів (юридичну справу клієнта), що були підставою для відкриття рахунка, та всі наступні документи, які свідчать про зміни у статусі клієнта та порядку розрахунків. Слід врахувати, що фізичні особи-нерезиденти можуть відкривати рахунки в національній та іноземній валюті на території України за умови надання нотаріально засвідченої копії легалізованого дозволу центрального банку іноземної держави, громадянином якої є фізична особа, якщо це передбачено угодами, укладеними між Національним банком України та центральними банками іноземних держав.
У разі відкриття рахунків фізичним особам-нерезидентам, які тимчасово прибули в Україну з метою навчання, стажування, лікування, оздоровлення, у відрядження або в приватних справах, договори між банком та цими особами укладаються виключно на термін їх перебування в Україні. Після закінчення терміну перебування в Україні фізичної особи-нерезидента банк закриває рахунок у порядку, передбаченому умовами договору.
Найбільший обсяг операцій за рахунками фізичних осіб становлять перекази, що здійснюються на території України та поза її межами. Порядок їх здійснення залежить від резидентності, суми, мети.
Переказування коштів в іноземній валюті за межі України з рахунків фізичних осіб здійснюється з урахуванням його мети (лікування, допомога родичам, навчання тощо) та на підставі документів, що підтверджують реквізити переказу.
Операції фізичних осіб за переказами іноземної валюти повин­ні реєструватись у журналах обліку переказів іноземної валюти у день їх здійснення. Усі сторінки журналів мають бути пронумеровані, прошнуровані та засвідчені підписами уповноважених осіб.
Наступним етапом перевірки операцій клієнтів є вивчення платіжних документів, особових рахунків, експортно-імпортних контрактів та виписок за ними, які надають інформацію про призначення платежів та відповідність їх установленому режиму використання.
Питання, яким слід приділити особливу увагу під час аудиту обслуговування поточних рахунків в іноземній валюті суб’єктів підприємницької діяльності, такі:

  • Відповідність пакета документів на відкриття та обслуговування рахунка установленому порядку. Своєчасність внесення змін до документів стосовно змін у статусі суб’єкта, повноваженнях керівників тощо.
  • Своєчасність повідомлення про взяття рахунка на облік податковим органом. Датою початку видаткових операцій за рахунком є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.
  • Дотримання установлених вимог до документів, на підставі яких здійснюються розрахунки.
  • Правомірність розрахунків в іноземній валюті та дотримання установлених термінів розрахунків, використання валютних коштів, що надійшли на поточний (розподільний) рахунок і дотримання порядку їх обов’язкового продажу.
  • Правомірність використання готівкової валюти з поточних рахунків.

До операцій, що підлягають аудиторській перевірці, належать такі валютно-обмінні операції:

  • купівля у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;
  • продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;
  • купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;
  • конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;
  • прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

Здійснення зазначених вище операцій дозволяється лише у разі наявності банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями.
Аудитору слід звернути увагу на:

  • дату, з якої розпочато проведення операцій у пункті обміну валюти, тобто не раніше його реєстрації в територіальному управлінні НБУ та реєстрації реєстру розрахункових операцій у податковому органі згідно з наказом по банку;
  • оформлення наказу, його зміст, наявність необхідних реквізитів;
  • порядок оформлення документів у разі змін значення курсів купівлі та продажу іноземних валют у касі протягом робочого дня;
  • нарахування комісійної винагороди, що сплачується під час здійснення операцій з купівлі-продажу дорожніх чеків, конвертації готівкової іноземної валюти, прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків установлюються згідно з тарифами банку;
  • правомірність здійснення валютно-обмінних операцій касами банків, обмінними пунктами та обмінними пунктами агентів;
  • повноту документів, які повинен мати на робочому місці касир.

Операції з конвертації готівкової іноземної валюти. Операції з конвертації готівкової іноземної валюти здійснюються банками та їх пунктами обміну валюти лише з тими валютами, що належать до 1-ї групи Класифікатора іноземних валют. Під час їх здійснення використовується крос-курс, визначений згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют, що встановлений НБУ на день проведення операції.
Здійснені операції повинні бути відображені касою банку та пунктом обміну валюти в реєстрі конвертації іноземної валюти. Комісійну винагороду в іноземній валюті сплачує клієнт у тій валюті, що конвертується.
Аудит валютної позиції банку. Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов’язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв’язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.
Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.
Ураховуючи, що співвідношення вимог та зобов’язань банку в іноземній валюті впливає на валютну позицію банку, необхідно здійснити аналіз валютної позиції банку та операцій, які на неї впливають. При цьому важливо проаналізувати:
1) співвідношення розміру валютної позиції і капіталу банку;
2) структуру валютної позиції у розрізі валют;
3) структуру валютної позиції у розрізі операцій;
4) динаміку змін у структурі валютної позиції за звітний період.
Стан валютної позиції банку залежно від коливань курсу іноземної валюти може привести як до негативних курсових різниць, що, відповідно, є збитками банку, так і до позитивних курсових різниць, які формують додаткові доходи.
Слід проаналізувати, які заходи вживаються банком для управління валютною позицією. Одним із інструментів такого управління є установлення лімітів:

  • на загальну відкриту валютну позицію;
  • на коротку відкриту валютну позицію;
  • на довгу відкриту валютну позицію;
  • на позиції за окремими валютами;
  • на одного дилера;
  • на філії тощо.

Аудит бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою.
Для аудиту бухгалтерського обліку валютних операцій використовують:

  • облікову політику банку, яка визначає правила обліку валют­них операцій;
  • бухгалтерські баланси, виписки з аналітичних рахунків;
  • первинні та меморіальні документи.

При відображенні в обліку валютних операцій використовується принцип мультивалютності, який забезпечується використанням технічних рахунків. Необхідно визначити, чи дотримується банк установленого обліковою політикою порядку ведення аналітичного обліку технічних рахунків та переоцінки валютних статей, у тому числі і позабалансових. Наприкінці кожного операційного дня суми в гривневому еквіваленті на технічних рахун­ках 3800 та 3801 повинні бути однаковими.
При цьому слід враховувати, що всі статті балансу, за якими відображаються операції в іноземній валюті та валютні цінності, поділяються на монетарні й немонетарні. Монетарні статті — це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (чи визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Немонетарні статті — це статті інші, ніж монетарні статті балансу.
Від монетарності статті залежить порядок використання курсу іноземної валюти. Так, монетарні статті балансу переоцінюються за кожної зміни офіційного курсу НБУ, немонетарні відображаються у балансі на дату розрахунку. Виходячи з цього необхідно перевірити, як відображаються у бухгалтерському обліку розрахунки в іноземній валюті за відрядження, представницькі видатки, за придбання основних фондів та матеріальних цінностей.
Серед валютних операцій, безумовно, є такі, які відображаються на позабалансових рахунках, а саме: вимоги та зобов’я­зання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк зазнає ризику (угоди з купівлі або продажу валюти, за якими дата укладання угоди та дата розрахунку не збігаються). Аудитору необхідно впевнитись, що всі угоди, за якими в банку виникають вимоги або зобов’язання, відображаються у балансі за датою операції. Операції, за якими дата операції не збігається з датою розрахунку, впливають на розмір позабалансової валютної позиції, тому для обліку таких операцій використовується техніч­ний рахунок 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами». Для визначення достовірності відображення у бухгалтерському обліку позабалансових розрахунків в іноземній валюті необхідно порівняти дату укладення угоди банку з датою розрахунків за нею. У разі неправильного відображення зазначених операцій у бухгалтерському обліку виникає загроза недостовірного обчислення розміру валютної позиції і, як наслідок, перекручення бухгалтерської звітності та неналежна оцінка валютного ризику.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.