лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Облік і аудит у банках

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 11
Облік лізингових операцій

 

11.1. Економічна сутність лізингу
Основою оновлення основних фондів вітчизняних підприємств є операції з їх придбання. Однак вільних обігових коштів у суб’єктів господарювання за нинішніх ринкових умов ведення бізнесу зазвичай бракує. Певну нішу тут заповнили бартерні операції, вигідність яких не завжди економічно виправдана.
Тому зростає значення лізингових операцій, а опрацьовані банківськими установами схеми лізингового кредитування бувають дуже доречні. Право на здійснення лізингових операцій передбачено ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Розвиток лізингових операцій у вітчизняній та світовій комерційній практиці обумовлений низкою чинників. Найголовніші з них такі:

  • моральне старіння основних фондів;
  • зростання конкуренції на ринку банківських послуг;
  • активне кількісне зростання капіталомістких проектів, особливо у сфері будівництва, машино-, літако-, суднобудування;
  • потреба в економії обігових коштів.

Здебільшого лізинг розглядають як різновид довгострокової оренди. Проте за угодами оренди передбачається або повернення орендованого майна його юридичному власнику, або ж збереження за ним права власності на це майно. За лізинговими ж угодами можливий перехід права власності від орендодавця до орендаря. Тому лізингові операції нагадують операції купівлі-продажу з відстроченням платежу з тією різницею, що власники змінюються наприкінці терміну угоди, а не на початку її дії. Саме це визначає лізинг зручною формою фінансування споживачів. З одного боку, лізинг — капітальні вкладення, з іншого — форма реалізації продукції, ефективний канал її збуту.
Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease», що означає «орендувати», або «брати в оренду».
Загалом лізинг і передбачає передання обладнання, машин і механізмів, приладів та інших пристроїв від виробника в оренду споживачеві через посередника, який виконує роль орендодавця.
У світовій практиці поняття «лізинг» використовується для позначення різного роду угод, що визначають оренду товарів тривалого користування. У Законі України «Про лізинг» зазначено, що «лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів. Її зміст полягає в наданні майна, що є власністю лізингодавця, у виключне користування на визначений строк лізингоотримувачу, або набувається у власність лізингодавцем за дорученням і погодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів. Отже, лізинг розглядається законодавцем як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування коштів і надання лізингодавцем лізингоотримувачу майна на певний строк і за певну плату. При цьому право власності на об’єкт лізингу залишається у лізингодавця на строк дії договору.
З економічного погляду лізинг схожий з кредитом, що надається під основні засоби. В останньому випадку кредитоотримувач за рахунок періодичних грошових внесків погашає борг. З метою забезпечення повернення кредиту комерційний банк зберігає за собою право на об’єкт, що кредитується, до повного погашення кредиту. Лізингоотримувач стає власником об’єкта лізингу лише по закінченні терміну угоди. Як видно, у лізинговій операції елементи оренди взаємозв’язані з елементами кредитних правовідносин, а грошовий та матеріальний потоки поєднані комплексом грошово-майнових відносин. Через це лізинг ще називають кредит-орендою.
Поширення лізингових операцій не призупиняє дії угод оренди.
До суттєвих відмінностей між орендою і лізингом можна віднести, зокрема такі:

  • Суб’єктами лізингових відносин є лізингодавець, лізинго­отримувач та продавець лізингового майна; оренда передбачає два суб’єкти орендних відносин: орендодавець і орендар.
  • За лізингової угоди лізингоотримувач виконує певні функції, характерні для власника. Наприклад, здійснює відбір об’єкта лізингу, вводить його в експлуатацію. Отже, лізингоотримувач може обирати і постачальника лізингового майна, а лізингодавець тільки здійснює його оплату. За орендних відносин орендодавець несе відповідальність за всі якісні ознаки майна, переданого в оренду.
  • Хоча лізингодавець і залишається власником об’єкта лізингу протягом усього терміну дії лізингової угоди, проте ризик експлуатації усього об’єкта покладається на лізингоотримувача. За оренди ризикує лише орендодавець.
  • Лізингова угода на відміну від угоди оренди укладається на термін, протягом якого вартість об’єкта амортизується повністю або у більшій частині.

Лізингодавці, лізингоотримувачі та постачальники лізингового майна визначаються прямими суб’єктами лізингу. Активну участь у лізингових відносинах виконують також і непрямі учасники лізингової угоди, зокрема страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, банки, які кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод з лізингу.
Види лізингу можна класифікувати за різними ознаками. Так, залежно від об’єкта лізингу відокремлюють лізинг рухомого майна (машини, транспортні засоби) та лізинг нерухомого майна (споруди, будівлі). З урахуванням суб’єктів лізингу розрізняють прямий і непрямий лізинг.
Прямий лізинг. Ідеться про лізингові угоди, за умовами яких власник самостійно передає майно у лізинг. По суті — це двосторонні угоди (рис. 11.1).
 




Рис. 11.1. Схема двосторонньої лізингової угоди
Непрямий лізинг. Передавання майна відбувається за участі посередників. З урахуванням кількості учасників лізингового процесу укладаються тристоронні (рис. 11.2) або багатосторонні лізингові угоди (рис. 11.3).
У базовому підручнику «Банківські операції» , добре відомому в Україні, детально описуються схеми лізингових процесів, здійснюваних з участю банківських установ. Певна річ, ідеться про багатосторонні лізингові угоди, грошові потоки за якими фор­муються за чітко опрацьованими напрямами (див. рис. 11.3). Передусім майбутній лізингоотримувач складає заявку, у якій, зокрема, зазначає: об’єкти лізингу, його технічні характеристики, орієнтовно постачальника та виробника, термін лізингу, його вид, дані про фінансово-господарський стан. Сформована заявка пере­дається лізингодавцю (1). Одержавши заявку та інші необхідні документи, лізингодавець у процесі їх перевірки детально вивчає лізинговий проект, глибоко аналізує кредитоспроможність потенційного лізингоотримувача (2). Про згоду взяти участь у лізинговому процесі лізингодавець повідомляє лізингоотримувача, далі передає постачальнику замовлення — наряд та інші документи, на підставі яких визначаються умови лізингової угоди (3).


Рис. 11.2. Схема тристоронньої лізингової угоди

Рис. 11.3. Грошові потоки лізингового процесу
за багатосторонньої угоди
Між лізингодавцем і лізингоотримувачем укладається договір лізингу (4). При використанні кредиту як джерела фінансування лізингової угоди лізингодавець одержує в банку кредит (5). Між постачальником і лізингодавцем укладається договір купівлі-продажу об’єкта лізингу, яким, зокрема, регулюються їхні взаємовідносини в процесі виготовлення, доставлення й оплати об’єкта лізингу (6). Постачальник відвантажує об’єкт лізингу лізингоотримувачу, який бере на себе обов’язки щодо його прийняття. Постачальник, як правило, здійснює монтаж і введення в експлуатацію об’єкта лізингу (7). Після закінчення роботи складається акт прийняття в експлуатацію об’єкта лізингу, який підписується всіма сторонами лізингової угоди (8). Підписання акта дає право постачальникові на одержання грошових коштів від лізингодавця (9). Лізингова угода підлягає страхуванню за домовленістю сторін договору лізингу відповідно до чинного законодавства (10). Право лізингоотримувача на ремонт і технічне обслуговування об’єкта лізингу визначається договором лізингу або окремим договором, укладеним з продавцем (11). Лізингоотримувач за користування об’єктом лізингу сплачує лізингові платежі (12). Після закінчення строку дії договору відбувається повернення об’єкта лізингу лізингодавцю, якщо інше не передбачено договором лізингу (13). У встановлені строки лізингодавець здійснює погашення кредиту та виплату процентів банку (14).
На практиці можуть застосовуватися різні схеми лізингового процесу із залученням банку. За однією з них банк надає лізинговій компанії кредит на придбання об’єкта лізингу під його заставу, а лізингова компанія, передавши майно в лізинг, погашає банківський кредит і сплачує проценти за користування ним за рахунок лізингових платежів, отримуваних від лізингоотримувача. За другою схемою безпосередньо банк купує майно (стає його власником) і через лізингову компанію здає його в лізинг і отримує лізингові платежі. Роль лізингової компанії зводиться до обслуговування цієї операції.
У вітчизняній практиці види лізингу класифікують ще й за іншими ознаками, зокрема за характером лізингових платежів (лізинг із грошовими, компенсаційними чи змішаними платежами або на основі надання зустрічних послуг); за цільовими призначеннями (дійсний, фіктивний); за умовами амортизації (лізинг з повною та неповною амортизацією); залежно від намірів учасників щодо термінів угод (строковий і повноправний); залежно від обсягу послуг із обслуговування майна, переданого в лізинг (чистий лізинг, лізинг із частковим, повним обслуговуванням, лізинг за рахунок власних чи залучених коштів, роздільний (пайовий)). Розрізняють також внутрішній (національний) та зовнішній (міжнародний) лізинг, відповідно — експорт­ний та імпортний лізинг.
Якою б не була класифікація лізингових операцій, важливо розуміти, що лізинг як економічна категорія — явище багатоаспектне, механізм якого визначає сукупність операцій, комплекс відносин. Функціонування окремих елементів цих відносин унеможливлюється поза зв’язком з іншими.
Зазвичай класифікаційні ознаки виду лізингу жодною мірою не впливають на методику бухгалтерського обліку, за винятком облікових процедур щодо фінансового та оперативного лізингу. Лізинг розглядається як фінансовий або оперативний залежно від того, чи передбачається правом лізингу передавання всіх ризиків і вигід, пов’язаних з користуванням та володінням активом від лізингодавця до лізингоотримувача. За оперативного лізингу активи обліковуються на балансі лізингодавця, а за фінансового — на балансі лізингоотримувача.
Втім, як за фінансового, так і за оперативного лізингу основні засоби протягом терміну дії угоди залишаються власністю лізингодавця.
До об’єктів лізингу (оренди) відносять необоротні активи, що є власністю лізингодавця або придбані ним у власність у відповідного продавця майна з доручення і за погодженням з лізингоотримувачем.
Передавання об’єкта в лізинг здійснюється в термін і на умовах, визначених в угоді про лізинг. Можливе продовження терміну лізингу, про що слід зробити спеціальне застереження в лізинговій угоді. В угоді треба зазначити:

  • об’єкт лізингу;
  • термін лізингу;
  • ринкову вартість основних засобів;
  • термін проведення платежів та їх суму;
  • фактичну процентну ставку лізингу (якщо ринкова вартість процентної ставки перевищує теперішню вартість мінімальних лізингових платежів із урахуванням процентної ставки, що прирощується);
  • процентну ставку лізингоотримувача, що прирощується (у противному разі);
  • умови переоцінювання вартості об’єкта лізингу згідно із законодавством;
  • право власності на майно після закінчення терміну лізингу;
  • інше.

Угодою передбачається, що в разі можливості та наміру лізингоотримувача придбати об’єкт лізингу (оренди) за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні лізингові платежі мають включати мінімальну лізингову плату за весь строк лізингу та суму, яку слід сплатити згідно з угодою на придбання об’єкта лізингу (оренди).
Лізингова угода є базовим документом лізингової операції, зміст якого засвідчує умови її здійснення. З огляду на це, угода містить вказівки щодо інвестування грошових коштів об’єкт лізингу і щодо його передання лізингоотримувачу. В угоді також обумовлюються процедури майнових розрахунків, повернення предмета лізингу та обставини припинення дії лізингової угоди за очевидних порушень обов’язків сторін.
Під терміном «строк (термін) лізингу» розуміється строк від дати передання майна лізингоотримувачу до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього лізингового платежу лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше.
Лізингоотримувач щомісяця сплачує лізингодавцеві певну суму за використання майна у вигляді лізингової плати, яка включає суму частини вартості об’єкта лізингу; суму, сплачувану як проценти за залучений кредит для придбання майна за договором лізингу; винагороду; компенсацію інших витрат лізингодавця, які передбачені угодою.
Лізингові платежі як на балансі лізингоотримувача, так і на балансі лізингодавця поділяються на процентні платежі за позиками та платежі за основною сумою непогашеної заборгованості.
Процентні платежі розраховуються за кожний обліковий період з урахуванням процентної ставки, що застосовується до залишкової суми активу та зобов’язання за фінансовим лі-
зингом.
Основні засоби, передані (отримані) у фінансовий лізинг, обліковуються за меншою з двох вартостей — теперішньою (з урахуванням процентної ставки, що прирощується) або рин-
ковою.
Концепція теперішньої вартості пов’язана з вартістю грошей, що змінюється в часі, тобто гривня, отримана сьогодні, дорожча за гривню, яку можна буде отримати будь-коли в майбутньому, що пов’язано із розрахунком складного дисконту для кожного лізингового платежу.
11.2. Облік операцій з фінансового лізингу
Активи, що передані у фінансовий лізинг, лізингодавець (банк) обліковує як виданий кредит, а лізингоотримувач відображає на своєму балансі отримані необоротні активи (предмети лізингу) як актив і як зобов’язання. Облікові норми, правила та процедури лізингових операцій визначено Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України, затвердженою Постановою Правління НБУ № 475 від 11 грудня 2000 р.
11.2.1. Облік фінансового лізингу
на балансі лізингодавця

Для розмежування в обліку сум вартості об’єктів лізингу та процентних доходів за передані об’єкти у лізинговій угоді необхідно передбачити розрахунок лізингових платежів на весь термін її дії за формою (табл. 11.1).
Таблиця 11.1
Показники розрахунку лізингових платежів


Дата платежу

Мінімальна сума
лізингових платежів, яка сплачується
регулярно

Фінансові витрати

Компенсація вартості об’єкта лізингу

Залишок
зобов’язання
з лізингу
на кінець періоду

1

2

3

4

5

 

 

 

 

 

Певна річ, цей розрахунок якраз і базується на концепції теперішньої вартості грошей.
Важливо також уже на початковій стадії здійснення лізингової операції визначити залишкову вартість об’єкта фінансового лізингу. Саме за цією вартістю об’єкт виключається з балансу лізингодавця, а недоамортизована частина первісної вартості відображається у складі витрат від реалізації необоротних активів.
Процедура списання з балансу необоротних активів за залишковою вартістю супроводжується бухгалтерськими проведеннями:
Д-т 4309 «Знос нематеріальних активів»;
Д-т 4409 «Знос основних засобів»;
Д-т 7490 «Негативний результат від вибуття нематеріальних активів основних засобів»;
К-т 4300 «Нематеріальні активи»;
К-т 4400 «Основні засоби».
Водночас на балансі лізингодавця фіксується фінансовий дохід, що відповідає бухгалтерському запису:
Д-т 1525 «Фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим
банкам»;
Д-т 2075 «Фінансовий лізинг (оренда), що наданий суб’єктам господарської діяльності»;
К-т 6490 «Позитивний результат від продажу нематеріальних активів та основних засобів».
Певна річ, передаванню необоротних активів у фінансовий лізинг за первісною вартістю відповідає проведення:
Д-т рахунків 1525, 2075;
К-т рахунків 4300, 4400.
Наведені бухгалтерські проведення узагальнюють основне правило обліку об’єктів лізингу на балансі лізингодавця: лізингодавець відображає наданий у фінансовий лізинг об’єкт у розмірі мінімальних лізингових платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає одержанню з визначенням доходу від реалізації необоротних активів.
Різниця між сумою мінімальних лізингових платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об’єкта фінансового лізингу та теперішньою його вартістю, що визначена за лізинговою ставкою, є доходом лізингодавця.
Розподіл доходу між звітними періодами протягом строку лізингу здійснюється із застосуванням лізингової ставки процента до залишку кредитної заборгованості лізингоотримувача на початок звітного періоду.
У бухгалтерському обліку виконуються такі проведення:
а) на суму нарахованих лізингових платежів:
Д-т 3578 «Інші нараховані доходи»;
К-т 1525 «Фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам»;
К-т 2075 «Фінансовий лізинг (оренда), що наданий суб’єктам господарської діяльності»;
б) на суму нарахованого доходу:
Д-т 1528 «Нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам»;
Д-т 2078 «Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;
К-т 6018 «Процентні доходи за фінансовим лізингом (орендою), який наданий іншим банкам»;
К-т 6028 «Процентні доходи за фінансовим лізингом (орендою), який наданий суб’єктам господарської діяльності».
На суму отриманих нарахованих доходів за фінансовим лізингом лізингодавець виконує проведення:
Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок»;
Д-т 2600 «Поточний рахунок»;
Д-т 1001 «Рахунок готівкових коштів»;
К-т 1528 «Нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам»;
К-т 2078 «Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;
К-т 3578 «Інші нараховані доходи».
Не сплачені в установлений термін нараховані доходи за фінансовим лізингом лізингодавець обліковує на рахунках 1529 «Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам», 2079 «Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності», що відповідає бухгалтерському проведенню:
Д-т 1529 «Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам»;
Д-т 2079 «Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;
К-т 1528 «Нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам»;
К-т 2078 «Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності».
Доходи за фінансовим лізингом, сумнівні до отримання, списуються з рахунків нарахованих прострочених доходів і обліковуються на позабалансових рахунках 9600 «Не сплачені банками доходи», 9601 «Не сплачені клієнтами доходи».
Виконуючи процедури відображення в обліку записів за лізинговими операціями, слід керуватися «Правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків» (постанова Правління НБУ від 18 червня 2003 р. за
№ 255).
Якщо за умовами угоди об’єкт фінансового лізингу повертається лізингодавцеві, то на суму негарантованої ліквідаційної вар­тості здійснюється проведення:
Д-т 4300 «Нематеріальні активи»;
Д-т 4400 «Основні засоби»;
К-т 3578 «Інші нараховані доходи».
11.2.2. Облік фінансового лізингу
на балансі лізингоотримувача

Облікові процедури фінансового лізингу на балансі лізингоотримувача за своїм економічним змістом зворотні до тих, які виконує лізингодавець. Умовно їх можна згрупувати у такі етапи: 1) оприбуткування об’єктів; 2) нарахування витрат за користування об’єктами лізингу; 3) нарахування амортизації за об’єктами фінансового лізингу; 4) погашення кредиторської заборгованості, що відповідає вартості прийнятих об’єктів; 5) сплата процентних витрат; 6) повернення лізингодавцеві необоротних активів по закінченні терміну угоди про фінансовий лізинг.
Отримані лізингоотримувачем у фінансовий лізинг основні засоби та нематеріальні активи обліковуються за найменшою оцінкою на початок терміну лізингу: справедливою вартістю необоротного активу або теперішньою вартістю суми мінімальних лізингових платежів на окремому аналітичному рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)» рахунків 4300 «Нематеріальні активи», 4400 «Основні засоби». Виконується запис:
Д-т 4300 «Нематеріальні активи», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг»;
Д-т 4400 «Основні засоби», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг»;
К-т 3615 «Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом (орендою)».
Витрати лізингоотримувача на поліпшення об’єкта фінансового лізингу (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об’єкта фінансового лізингу (оренди), тобто обліковуються на рахунку 4430 «Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)». На суму завершених капітальних інвестицій збільшується залишкова вартість активу, що відповідає запису:
Д-т 4400 «Основні засоби», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)»;
К-т 4430 «Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами».
Різниця між сумою мінімальних лізингових (орендних) платежів і вартістю об’єкта фінансового лізингу на початку терміну фінансового лізингу — це фінансові витрати лізингоотримувача, які відображаються в бухгалтерському обліку лише на суму, що належить до звітного періоду.
Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом терміну лізингу здійснюється із застосуванням лізингової ставки процента до залишку зобов’язань на початок звітного періоду. Якщо в угоді про фінансовий лізинг не зазначено лізингової ставки процента, то застосовується ставка процента за можливими позиками лізингоотримувача.
Нараховані витрати за активами, отриманими у фінансовий лізинг об’єктами, обліковуються на рахунку 3678 «Інші нараховані витрати» через бухгалтерське проведення:
Д-т 7028 «Процентні витрати за фінансовим лізингом (орендою)»;
К-т 3678 «Інші нараховані витрати».

  • На суму сплачених нарахованих витрат за фінансовим лізингом (орендою) лізингоотримувач здійснює проведення:

Д-т 3678 «Інші нараховані витрати»;
К-т 1200 «Кореспондентський рахунок»;
К-т 1001 «Рахунок готівкових коштів».

  • На суму здійсненого платежу за об’єктом лізингу (оренди):

Д-т 3615 «Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом (орендою)»;
К-т 1200 «Кореспондентський рахунок»;
К-т 1001 «Рахунок готівкових коштів».
Лізингоотримувач протягом періоду очікуваного використання активу нараховує амортизацію основних засобів і нематеріальних активів, отриманих у фінансовий лізинг. Періодом очікуваного використання об’єкта фінансового лізингу вважається термін корисного використання (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до лізингоотримувача) або коротший з двох періодів — термін лізингу або термін корисного використання об’єкта фінансового лізингу (якщо переходу права власності на об’єкт фінансового лізингу (оренди) після закінчення терміну лізингу (оренди) не передбачено). Метод нарахування амортизації об’єкта фінансового лізингу визначається лізингоотримувачем відповідно до порядку нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів, а нараховані суми обліковуються за рахунком 4309 «Знос нематеріальних активів», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)»; 4409 «Знос основних засобів», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)». На суму нарахованого зносу складається проведення:
Д-т 7423 «Амортизація», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)»;
К-т 4309 «Знос нематеріальних активів», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)»;
К-т 4409 «Знос основних засобів», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)».
Під час переходу за умовою лізингу основних засобів і нематеріальних активів, отриманих у фінансовий лізинг у власність лізингоотримувача, в обліку здійснюється такий запис:
Д-т 4300 «Нематеріальні активи», аналітичний рахунок «Власні нематеріальні активи»;
Д-т 4400 «Основні засоби», аналітичний рахунок «Власні основні засоби»;
К-т 4300 «Нематеріальні активи», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)»;
К-т 4400 «Основні засоби», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)».
Одночасно на суму зносу:
Д-т 4309 «Знос нематеріальних активів», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)»;
Д-т 4409 «Знос основних засобів», аналітичний рахунок «Фінансовий лізинг (оренда)»;
К-т 4309 «Знос нематеріальних активів», аналітичний рахунок «Власні нематеріальні активи»;
К-т 4409 «Знос основних засобів», аналітичний рахунок «Влас­ні основні засоби».
Якщо за умовами угоди об’єкт фінансового лізингу повернено лізингодавцеві, то на суму негарантованої ліквідаційної вартості в обліку здійснюється таке проведення:
Д-т 3615 «Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом (орендою)»;
Д-т 4309 «Знос нематеріальних активів»;
Д-т 4409 «Знос основних засобів»;
К-т 4300 «Нематеріальні активи»;
К-т 4400 «Основні засоби».
Для кращого розуміння облікових процедур щодо фінансового лізингу розглянемо приклад на основі такої інформації лізингової угоди:


Банківські операції: Підручник. — 2-ге вид., випр. і доп. / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.