лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Бухгалтерський облік у галузях економіки

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

4.2. Класифікація витрат
За способами включення до собівартості продукції сільського господарства витрати поділяють на:

  • прямі —витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням сільськогосподарських робіт і враховувані у виробничій собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) за прямою ознакою: прямі матеріальні витрати й витрати на оплату праці, інші прямі витрати;
  • непрямі (загальновиробничі) — витрати, пов’язані з управлінням, організацією й обслуговуванням сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат і розподіляються між об’єктами витрат пропорційно базі розподілу, обраній сільськогосподарською організацією самостійно.

Прямі матеріальні витрати — витрати цінностей (матеріалів), використаних безпосередньо на виробництво конкретного виду продукції, включно з тими, що пов’язані із: підготовкою та освоєнням випуску продукції (суми цих витрат відносять на собівартість продукції від початку її виробництва); виконанням технологічного процесу з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг (сировина, насіння, паливо, енергія, добрива, засоби захисту рослин, ліки, корми, інструмент, пристрої та інші засоби й предмети праці, а також матеріали); проведенням ремонту (без поліпшення об’єкта), технічного огляду й технічного обслуговування основних виробничих засобів, зокрема й узятих у тимчасове користування за угодами операційної оренди, за винятком їхньої реконструкції й модернізації; забезпеченням працівників спеціальним одягом і взуттям, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством, коли ці суми можна віднести на відповідний об’єкт.
Прямі витрати на оплату праці включають суми основної й додаткової оплати, нараховані згідно із прийнятою підприємством системою оплати праці й віднесені на конкретний об’єкт обліку витрат. При нарахуванні оплати праці натурою продукцію оцінюють у порядку, передбаченому законодавством.
Інші прямі витрати: платежі зі страхування майна підприємства й цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (виконанні робіт, наданні послуг), безпосередньо на роботах із підвищеною небезпекою для життя та здоров’я, передбачених законодавством; плата за оренду основ­них засобів, яку можна віднести до конкретного об’єкту; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт необоротних активів (без поліпшення об’єктів основних засобів), що використовуються в конкретному виробничому процесі, зокрема їх амортизацію, витрати на освітлення, опалення, водопостачання, електропостачання тощо; податки і збори (обов’язкові платежі), які згідно із законодавством відносять на витрати виробництва; інші витрати, які можна безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат.
Витрати, пов’язані з поліпшенням об’єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструк­ція тощо), не належать до виробничих витрат і собівартості продукції, їх відносять до збільшення первісної вартості цих об’єктів.
Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) формують за центрами відповідальності. Центрами відповідальності виступають внутрішньогосподарські підрозділи, що функціонують на засадах госпрозрахунку. Їхній склад визначають з урахуванням виробничої й організаційної структури підприємства, порядку закріплення засобів виробництва тощо.
Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці, визначення й розподілу госпрозрахункового доходу, бухгалтерія підприємства може здійснювати облік витрат загалом за конкретними виробничими підрозділами без деталізації за окремими об’єктами (видами й групами тварин і птиці, видами виробництв). Фактичні витрати підрозділу розподіляють між окремими культурами, видами й групами тварин і птиці пропорційно до планових витрат, а за їх відсутності — відносять до нормативних витрат згідно із технологічними картами або укрупненими нормативами.
Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяють на основні й накладні.
Основні витрати пов’язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій з виробництва продукції (робіт, послуг), а накладні — з управлінням та обслуговуванням діяльності підрозділу (бригади, цеху, ферми, внутрішньогосподарського кооперати­ву тощо), галузі чи господарства загалом.
Витрати на заходи з підвищення родючості земель (зокрема, на гіпсування та вапнування ґрунтів), обліковують як витрати майбутніх періодів і відносять на собівартість сільськогосподарської продукції однаковими частинами впродовж сівозміни.
Змінні витрати поділяють на пропорційні, величину яких визначає обсяг одержаної продукції, та непропорційні, величина яких залежить від обсягу виконаних робіт чи поголів’я тварин; до постійних належать витрати, величина яких не залежить ані від кількості продукції, ані від поголів’я чи обсягу виконаних робіт.
Класифікацію витрат за економічними елементами здій-
снюють з метою визначення загальних обсягів використаних матеріальних, трудових та інших виробничих ресурсів, а також організації контролю за рівнем цих витрат загалом за сільськогосподарським підприємством.
У сільськогосподарських підприємствах витрати операційної діяльності (рослинництва, тваринництва і промислового виробництва) групують за такими економічними елементами: матеріаль­ні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.
Класифікацію витрат за статтями калькулювання здій-
снюють з метою планування й обліку виробничої собівартості сільськогосподарської продукції, організації синтетичного й аналітичного обліку витрат, визначення вартості продукції.
Витрати основної діяльності під час формування виробничої собівартості сільськогосподарських робіт можуть групуватись за такими статтямикалькулювання:

  • Витрати на оплату праці;
  • Відрахування на соціальні заходи;
  • Насіння та посадковий матеріал;
  • Паливо та мастильні матеріали;
  • Добрива;
  • Засоби захисту рослин і тварин;
  • Корми;
  • Сировина й матеріали (без зворотних відходів);
  • Роботи та послуги;
  • Витрати на ремонт необоротних активів;
  • Інші витрати на утримання основних засобів;
  • Інші витрати;
  • Непродуктивні витрати (в обліку);
  • Загальновиробничі витрати.

У рослинництві облік витрат доцільно вести за статтями, наведеними в п.п. 1—6 і 9—14, у тваринництві — за статтями 1, 2, 4, 6, 7, 9—14, у допоміжних виробництвах — за статтями 1, 2, 4, 7—14, у підсобних (переробних, промислових) виробництвах — за статтями 1, 2, 4, 8—14.
Перелік статей калькулювання та їхній склад сільськогосподарське підприємство може уточнювати самостійно.
4.3. Облік витрат
за економічними елементами

До складу елемента «Матеріальні витрати» включають вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; насіння; кормів; палива і мастильних матеріалів; придбаних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.
Матеріальні ресурси та послуги, які належать до матеріальних витрат, оцінюють за первинною вартістю.
Первинною вартістю запасів, придбаних за плату, вважають їх собівартість, до складу якої входять такі фактичні витрати: суми, сплачувані згідно із угодою постачальникові (продавцеві), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку із придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи й транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включно із витратами зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, безпосередньо пов’язані із придбанням запасів і дове­денням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Транспортно-заготівельні витрати включають до собівартості придбаних запасів або окремою загальною сумою, або відображають на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Суму транспортно-заготівельних витрат, узагальнювану на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляють між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою витрачених запасів (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Суму транспортно-заготівельних витрат, що належить до витрачених запасів, визначають як добуток серед­нього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості вит­рачених запасів, із відображенням її на тих самих рахунках обліку, в кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначають діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на облікову вартість залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.
Первинною вартістю запасів (кормів, насіння тощо), що виготовляються власними силами підприємства, визнають упродовж року планову (нормативну) собівартість їхнього виробництва, що наприкінці року доводиться до рівня фактичних витрат.
Первинною вартістю запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнають узгоджену засновниками (учасниками) підприємства їхню справедливу вартість (сучасну собівартість придбання).
Первинною вартістю запасів, одержаних підприємством без-
оплатно, визнають їхню справедливу вартість.
Первинна вартість одиниці запасів, придбаних внаслідок обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їхню реальну вартість, тоді первинною вартістю отриманих запасів є їхня справедлива вартість. Різницю між балансовою й справедливою вартістю переданих запасів включають до складу витрат звітного періоду.
Первинною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнають справедливу вартість отриманих запасів (вартість за звичайними цінами).
Вартістю запасів після дати балансу вважають наймен-
шу з двох оцінок: первинну вартість або чисту вартість реалі-
зації.
Не включають до первинної вартості запасів, а відносять до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормативні втрати й нестачі запасів; відсотки за користування позиками; витрати на збут; адміністративні й інші аналогіч­ні витрати, безпосередньо не пов’язані із придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
До вартості матеріальних запасів включають також витрати підприємств на придбання тари, крім дерев’яної та картонної. У разі включення до ціни матеріальних запасів вартості тари, із загальної суми витрат на придбання їх вираховують можливу вартість використання або реалізації тари (без витрат на придбання матеріалів для її ремонту).
До складу елемента «Витрати на оплату праці» належать: заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» належать: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
До складу елемента «Амортизація» включають суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів згідно із чинним законодавством.
До складу елемента «Інші операційні витрати» включають витрати операційної діяльності, що не ввійшли до складу елементів, наведених у попередніх елементах, зокрема витрати на відряд­ження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.