лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Бухгалтерський облік у галузях економіки

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

7. Облік витрат торгового
підприємства (витрат обігу)

7.1. Класифікація витрат
Витрати — це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов’язань, які призводять до змен­шення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).
Витратами комерційної діяльності є витрати, пов’язані із просуванням товарів від виробництва до споживача. Ці витрати, аналогічно до витрат виробничої діяльності, поділяють на три самостійні етапи: витрати на придбання товарів, витрати на управ­ління підприємством та витрати на продаж і реалізацію товарів.
У торгівлі витрати операційної діяльності групують за такими ознаками:
Собівартість придбання товарів (витрати на придбання товарів)
Витрати на продаж (збут) товарів
Витрати на управління — адміністративні витрати
Інші операційні витрати
Витрати поділяють за галузями діяльності (в оптовій, посеред­ницькій, роздрібній торгівлі, громадському харчуванні тощо) та за видами. Рівень витрат визначають як абсолютною сумою, так і рівнем їх у відсотках до товарообігу.
Собівартість реалізованих товарів включає вартість реалізованих товарних запасів і транспортно-заготівельних витрат, які припадають на реалізовані товари.
До складу поточних витрат підприємства торгівлі належать витрати обігу — представлені в грошовій формі витрати підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які за своєю сутністю становлять собівартість послуг із доведення товарів від виробника до споживача та пов’язаних зі зміною форм вартості.
До складу витрат обігу належать операційні витрати, транспорт­но-заготівельні витрати, що припадають на реалізовані товари (продукцію власного виробництва підприємств громадського хар­чування; далі — продукція), та відсотки за кредит, які відносять до витрат фінансової діяльності.
У плануванні й обліку поточні витрати торговельної діяльності класифікують за видами діяльності, економічними елементами та підгалузями торгівлі (оптова торгівля, роздрібна торгівля, громадське харчування).
В управлінні поточними витратами торговельної діяльності, крім зазначених класифікаційних ознак, можна застосовувати додаткові ознаки класифікації — за мірою реагування на зміну обсягів діяльнос­ті, за періодами, за центрами відповідальності чи місцем виникнення, за мірою однорідності, за можливістю контролю в конкретному структурному підрозділі, за принципами організації управління.
Поточні витрати підприємств торгівлі за видами діяльності класифікують за такими групами: витрати операційної діяльності; витрати фінансової діяльності; витрати інвестиційної діяльнос­ті; інші витрати звичайної діяльності; надзвичайні витрати.
Витрати операційної діяльності поділяють на: витрати, які включають до собівартості реалізованих товарів (продукції); адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні
витрати.
Витрати операційної діяльності за їхнім економічним змістом групують за економічними елементами й статтями витрат.
Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому вираженні за їхніми видами (це групування дає змогу відповісти на запитання, що витрачено за конкретний звітний період).
За мірою реагування на зміну обсягів діяльності витрати поділяють на умовно-постійні та змінні.
До умовно-постійних відносять такі витрати, розмір яких не змінюється внаслідок зміни обсягів товарообігу. До постійних належать витрати, пов’язані із управлінням діяльністю підприємства, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва, підприємства громадського харчування тощо.
Змінні витрати охоплюють ті види витрат, величина яких змінюється зі зміною обсягів товарообігу. До змінних витрат належать витрати підприємств торгівлі на сировину, придбані напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці торговельно-операційного персоналу й відповідні суми відрахувань на соціальні заходи, інші витрати.
За періодами витрати торговельної діяльності поділяють на витрати поточного періоду й витрати майбутніх періодів.
Витрати поточного періоду — це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати, що належать до того періоду, в якому вони були здійснені.
Витрати майбутніх періодів — це витрати, що мали місце впродовж поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.
Віднесення витрат майбутніх періодів до витрат певного періоду здійснюють в повному обсязі або на підставі розподілу їх між кількома звітними періодами.
За центрами відповідальності чи місцем виникнення витрати поділяють на витрати відділу, дільниці, служби, іншого структур­ного підрозділу підприємства.
За мірою однорідності витрати поділяють на прості (одноелементні) та комплексні.
Прості витрати мають однорідний зміст, тобто складаються з одного елементу витрат, наприклад заробітна плата або амортизаційні відрахування.
До складу комплексних витрат включають елементи з різною економічною природою, наприклад витрати на зберігання, підсор­тування товарів.
За можливістю контролю в конкретному структурному підроз­ділі розрізняють контрольовані й неконтрольовані витрати в конкретному центрі відповідальності.
За принципами організації (управління) розрізняють заплановані витрати та позапланові витрати.
7.2. Облік витрат операційної діяльності
за економічними елементами

Витрати операційної діяльності підприємства торгівлі групують за такими економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.
До складу елементу «Матеріальні витрати» включають вартість витрачених (спожитих) у процесі операційної діяльності:

  1. матеріалів і комплектуючих виробів, що використані в процесі торгівлі, для забезпечення виробництва продукції, для господарських потреб, технічних цілей та гарантійного ремонту, гарантійного обслуговування реалізованих товарів;
  2. паливно-мастильних матеріалів усіх видів, придбаних у сторонніх підприємств і організацій та використаних на технологічні та інші операційні цілі, зокрема для належної експлуатації транспортних засобів, опалення й освітлення приміщень тощо. Витрати, пов’язані із власним виробництвом і використанням електричної та інших видів енергії, включають до відповідних елементів витрат;
  3. будівельних матеріалів і запасних частин для проведення ремонту основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, у тому числі взятих у тимчасове використання згідно із угодами про операційну оренду (лізинг), а також малоцінних і швидкозношуваних предметів;
  4. тари й тарних матеріалів, використаних в операційній діяльності підприємства;
  5. товарів для власного використання (без продажу);
  6. малоцінних та швидкозношуваних предметів, які використовують в операційній діяльності підприємства впродовж року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує рік, зокрема: інструментів, господарського інвентарю, спеціального оснащення; санітарного, спеціального одягу, взуття, захисних пристроїв тощо; мила та інших мийних і знешкоджувальних засобів; молока й лікувально-профілактичного харчування;
  7. інших матеріальних витрат, пов’язаних із виконанням підприємством робіт і наданням послуг виробничого й невиробничого характеру.

До складу елементу «Витрати на оплату праці» включають основну заробітну плату, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні й компенсаційні виплати, нараховані працівникам згідно із чинним законодавством, зокрема здешевлення вартості харчування працівників як готівкою, так і за безготівковими розрахунками в їдальнях, буфетах, профілакторіях; витрати на погашення позик, виданих працівникам підприємств для поліпшення житлових умов, включно із коштами для погашення первин­них внесків для вступу в житловий кооператив та на індивідуальне будівництво; придбання садових будинків і обзаведення домашнім господарством; витрати на благоустрій садівничих товариств (будівництво доріг, енерго-, водопостачання, осушення та інші витрати загального характеру); будівництво гаражів; інші виплати, що мають індивідуальний характер.
До складу елементу «Відрахування на соціальні заходи» належать: відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування; відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі — страхування на випадок безробіття); відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної із нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства; медичне страхування; відрахування на інші соціальні заходи, передбачені законо­давством України.
До складу елементу «Амортизація» включають суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів.
Нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) здійснюють за одним із таких методів: прямолінійним, зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивним; виробни­чим. Підприємства можуть також застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством (податкові методи).
Метод амортизації підприємство обирає самостійно з огляду на очі­куваний спосіб одержання економічних вигод від його використання.
Нарахування амортизації починають від місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняють, починаючи від місяця вибуття об’єкта основних засобів.
Амортизацію інших необоротних матеріальних активів нараховують із використанням прямолінійного та виробничого методів.
Якщо об’єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів перебуває в оперативній оренді, в орендаря його обліковують на забалансовому рахунку. Амортизацію за таким об’єктом нараховує орендодавець.
Витрати орендаря на поліпшення об’єкта оперативної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які попередньо очікувалися від його використання, орендар відображає як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів, які підлягають амортизації.
Амортизацію об’єкта фінансової оренди нараховує орендар упродовж періоду очікуваного використання активу.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.