Основні терміни та поняття, які не ввійшли в глосарій
навчального посібника «Інноваційний менеджмент»
Авторитет (лат. autorias — влада, вплив) — загальновизнаний вплив особистості (або організації) на розвиток соціально-економічних подій, який визнається правомірним і не зустрічає опору. Авторитети є конкретно-історичною категорією. Підґрунтям авторитете менеджмера-новатора є наявність у нього харизматичних якостей.
Активно наступальна інноваційна стратегія — це стратегія фірми, яка направлена досягти технічного і ринкового лідерства шляхом створення і впровадження на ринок нових продуктів. Модель поведінки фірми виявляється у прагненні стати головною у певній сфері діяльності та області збуту і розширити свій базовий ринок. Фірма використовує стратегію інтенсивного росту, основою якої є розробка радикальних інновацій. До наступальних стратегій відносяться стратегії цінового лідерства, диференціація продукції, стратегія злиття та придбання, стратегія заповнення ринкової ніші, інші.
Базові інновації — це інновації, які забезпечують створення нових галузей промисловості та нових ринків. Такі інновації ґрунтуються на відкриттях та нових фундаментальних наукових досягненнях, вони є основою для створення нових систем машин, технологій, обладнання.
Біоніка — напрямок в кібернетиці, що вивчає структуру і життєдіяльність організмів з метою використання визначених закономірностей для створення технічних систем, що наближаються за своїми якостями до живих істот.
Біотехнології — це технології, які використовують клітини організму, субклітинні структури або молекулярні компоненти з метою досягнення бажаних результатів. Одержання ліків, медичних препаратів, нових сортів рослин, порід тварин тощо.
Біфуркація — миттєвий стрибкоподібний перехід системи до якісно нового стану.
Венчурний капітал
Життєвий цикл новації — стадійність процесу створення і комерційного використання життєвий цикл нововведення — стадійність процесу: освоєння, дифузія, рутинізація.
Інноваційний цикл — це коло інноваційних процесів, новацій, нововведень, які реалізуються у системі певного технологічного укладу, забезпечуючи прогресивний розвиток суспільства, який відбувається через послідовні етапи у період між двома кризами.
Кластер інновацій — це сукупність базисних нововведень, які визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу (кластер складає основу довгих хвиль і змінюється з появою нової сукупності радикальних новин).
Розвиток — це процес самопросування від нижчого (простого) до вищого (складного), який розкриває внутрішні тенденції будь-якого роду змін різних форм руху матерії.
Технологічний розрив характеризує обсяг коштів, які необхідно інвестувати в нову технологію з метою досягнення нею такої результативності, якою володіє на цей момент стара технологія, що буде замінена в майбутньому новою.
Циклічність — загальна форма руху світового розвитку та національних господарств від однієї макроекономічної рівноваги до іншої; циклічність відбиває нерівномірність функціонування різних елементів національного господарства, зміну революційних і еволюційних стадій його розвитку; розробка теорії циклів розпочата в 1847 році, коли англієць Х.Кларк звернув увагу на 54-річний розрив між кризами 1793 та 1847 років і довів, що він був об’єктивно обумовлений.
Цикли Кондратьєва(довгі хвилі кон’юнктури) — доведене М. Д. Кондратьєвим і зафіксоване в статистиці періодичне повторення характерних економічних, технологічних та соціальних ситуацій через 40—60 років; в основі кожної хвилі лежать базисні технології, потенціал яких нарощується на початку циклу, що змінюється їх бурхливою комерційною експлуатацією, після якої настає уповільнення, спад.
Винахід — це нове, що має суттєві відмінності від попередніх, технічне рішення практичної задачі, яке дає позитивний ефект, покращує якість продукції або змінює умови праці. Винахід визначається новими технологічними можливостями і стосується вирішення конкретних виробничих проблем.
Відкриття — це встановлення невідомих раніше об’єктивних закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що сприяє накопиченню теоретичних знань.
Дифузія інновацій — це процес розповсюдження нововведень в часі і просторі через комунікаційні канали.
Інноваційний процес — це процес створення, розробки, освоєння, доведення до комерційного використання та розповсюдження нововведень. Він включає фундаментальні дослідження, дослідно-конструкторські та проектні розробки, будівництво, промислове виробництво, маркетинг та збут.
Нововведення — це результат практичного освоєння новації, здійснений в динаміці, ефективність якого оцінюють як економічним, так і соціальним ефектом.
Високі технології — технології, які стануть визначальними в постіндустріальному суспільстві, наприклад, біотехнологія, робототехніка, штучний інтелект.
Глобалізація — економічна, політична, науково-технічна та екологічна взаємозалежність та взаємодія країн і регіонів світу, причиною якої є розширення міжнародної діяльності, створення альянсів у сфері виробництва, наукових досліджень та інших видів діяльності; більш розвинута форма інтернаціоналізації, що допускає функціональну інтеграцію інтернаціонально дисперсної економічної діяльності.
Державна інноваційна політика — 1)це комплекс принципів взаємопідтримуючих економічних, правових, організаційних і соціальних методів щодо планування, розробки стимулювання, регулювання та контролю процесів інноваційної діяльності в науково-технічній та виробничій сферах. Основним завданням державних органів є визначення мети інноваційної політики, основних принципів її здійснення, а також механізму реалізації відповідних заходів.
Інноваційний клімат — стан зовнішнього середовища, що впливає на інноваційний потенціал підприємства.
Інноваційний потенціал держави — сукупність ресурсів в галузі освіти, науки та виробництва, спрямованих на інноваційний розвиток економіки. Це обсяг нагромаджених теоретичних та практичних знань у різних галузях суспільної діяльності, здатність використовувати та розповсюджувати ці знання, наявність підготовлених кадрів високої кваліфікації, матеріально-технічна і фінансова база науки для проведення досліджень та експериментів з впровадження нової техніки, продуктів, технологій. Інноваційний потенціал визначає визначає можливості розвитку науки в майбутньому та місце держави на ринку технологій.
Критичні технології — це такі технології, що мають міжгалузевий характер, створюють передумови для розвитку багатьох технологічних галузей і дають головний внесок у вирішення ключових проблем реалізації приоритетних напрямків.
Ліцензія — дозвіл, наданий підприємствам державними органами на право здійснення певних видів діяльності, перелік яких визначено державними актами; спеціальний дозвіл на право ввозу та вивозу товарів через кордон держави; відома також патентна ліцензія, яка дає право використання винаходів або ноу-хау.
Пріоритетні напрямки розвитку інноваційної діяльності — це тематичні області науки і техніки, що мають першочергове значення для досягнення перспективних і поточних цілей соціально-економічного розвитку. Вони формуються під впливом національно-економічних, політичних, екологічних і інших факторів.
|
