лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 10
УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ
НА МАКРОРІВНІ

10.1

Шляхи оптимального формування
та використання складових життєвого
простору країни

Населення країни як вихідна основа зростання національної продуктивності. Світовий досвід показує, що населення країни справляє позитивний вплив на динаміку національної продуктивності країни насамперед за умови його розширеного відтворення. Проте, на жаль, в Україні відбувається процес звуженого відтворення населення. І не випадково, що чисельність населення в Україні за роки реформ зменшилась більш як на 3 млн осіб і становила, за даними останнього його перепису, (2001 р.) 48,4 млн осіб. А вже на початку 2003 р. ця цифра зменшилась до 47,9 млн осіб. Ще 15 років тому народжуваність в Україні становила 1,2 млн малюків на рік, а сьогодні цей показник знизився до 400 тис. При цьому рівень смертності малюків у нашій країні втричі перевищує аналогічний показник у Японії, удвічі — Австрії, Канади, Швеції.
Для сучасної демографічної ситуації, яка визначає параметри демовідтворення в Україні, є:

  • різке зменшення народжуваності й збільшення смертності;
  • постаріння населення, отже, і поглиблення соціально-економічних проблем;
  • скорочення тривалості життя як чоловіків (до 63 років), так і жінок (до 73 років);
  • погіршання здоров’я нації;
  • інтенсифікація міграційних процесів, вплив яких на демографічну ситуацію в Україні, як правило, негативний.

Звідси видно, що демографічна ситуація в Україні вкрай негативно впливає на рівень економічного зростання та зростання національної продуктивності.
Як відомо, якісний стан населення будь-якої країни характеризується індексом людського розвитку (ІЛР). Так, за всіма складовими індекс людського розвитку в Україні за роки реформ різко погіршився. У 2000 р. за цим показником наша країна посіла 74 місце серед 173 країн світу. Ось деякі часткові показники ІЛР в Україні. За даними моніторингу, в 2001 р. середній дохід на одного члена сім’ї становив близько 24 дол. США на місяць.
За даними зарубіжних організацій, за межею бідності знаходиться 60 % населення, тоді як у 1990 р. цей показник не перевищував 2,5 %.
Калорійність харчування населення зменшилась з 3,5 тис. калорій до 2,6 тис. Дефіцит білків нині становить 35—40 %, а вітамінів 50—60 %. І це при тому, що на продукти харчування україн­ська сім’я в середньому витрачає 68—75 % свого доходу, а деякі сім’ї — 90 %.
Міжнародними розрахунками доведено, якщо витрати сім’ї сягають 50 % її доходів, то це свідчить про досить низький рівень життя. У США, Франції, наприклад, ці витрати становлять 18—20 %, Італії — 18—19 %, Китаї 19—20 %, Японії — 23—25 %.
І не випадково, що така соціальна хвороба, як туберкульоз, вразила в Україні більше як 700 тис. осіб.
Як відомо, стан здоров’я людей на 60—70 % залежить від способу життя, на 10—15 % — від якості навколишнього середовища, настільки ж від спадковості і тільки на 8—10 % від рівня медичного обслуговування.
Сутність здорового способу життя полягає в тому, що люди в результаті психологічної діяльності свідомо формують свої природні потреби, задовольняючи які відповідними благами постійно зміцнюють своє психологічне й фізичне здоров’я, збільшуючи таким чином тривалість свого життя.
У той же час сьогодні в Україні практично всі ЗМІ в психологію людей країни, і особливо молоді, агресивно, в насильницькій спосіб упроваджують, укорінюють антипотреби, які задовольняються антиблагами (вільне кохання, швидка їжа, паління, необмежене вживання алкоголю і навіть наркотиків), формуючи таким чином деградований, руйнівний спосіб життя, який у багатьох випадках є причиною виникнення таких хвороб, як алкоголізм, алкогольний психоз, наркоманія, венеричні захворювання, СНІД, рак, серцево-судинні захворювання та ін. Це зумовлює необхідність підвищення економічних витрат на підтримку здоров’я населення, що великим тягарем лягає на плечі платників податків, але практично не приносять користі, оскільки вік людей при цьому скорочується як мінімум на 10 років.
Усілякі шлягери й реклама під фальшивими гаслами свободи слова винищують природний, національний менталітет людей, особливо молоді, складовими якого є сором’язливість, совісність, звичайна людяність, любов до рідних, своєї нації, культивують ненависть до оточуючих людей, аморальні способи наживи за їх рахунок, на їх бідах. Все це криміналізує суспільство, особливо підліткове й молодіжне середовище.
Українська нація сьогодні неспроможна забезпечити зростання продуктивності за вищими світовими стандартами, оскільки,
з одного боку, має низьку віддачу, а з іншого — постійно вимагає високих витрат на своє оздоровлення. Ось чому в Україні вкрай потрібна довгострокова державна програма збереження й розвитку нації. Основні напрями цієї програми, які не потребують фінансових коштів, можна розробити й розпочати їх реалізацію негайно.
Одним із першочергових напрямів повинно бути встановлення жорстких державних стандартів на духовну продукцію, яка продукується «свободним» словом.
Адже в Україні, наприклад, 30 % фільмів потрапляє на екран не пройшовши контролю. А новітній блокбастер «Володар кілець», віднесений самим режисером фільму до категорії R13, тобто показ дітям до 13 років заборонений, в Україні затверджено для сімейного перегляду.
Іншими словами, потрібно ліквідувати всі форми пропаганди деградаційного способу життя і сформувати систему здорового способу життя народу.
Другий напрямок — це демократизація розподілу національного багатства. Так, за оцінками західних спеціалістів, співвідношення доходів найбідніших та найбагатших 10% населення становить 1 : 30 і навіть 1 : 40, тоді як в західних країнах цей показник дорівнює 1 : 5, 1 : 7.
Тому обов’язково необхідний перерозподіл багатства за європейськими, демократичними стандартами на користь передусім молодих сімей, на стимулювання народжуваності.
Продуктивність території. Сьогодні в багатьох країнах світу спостерігається дефіцит території життєвого простору, що негативно впливає на зростання національної продуктивності. Тому практично всі міста Західної Європи нині зростають уверх, а їхня інфраструктура все більше заглиблюється в землю. Крім того, такі країни, як Нідерланди, Японія та інші, відвойовують величезні ділянки земель у морів та океанів.
Саме обмеженість території, необхідність її збереження є однією з причин того, що високорозвинуті країни формують свої виробництва, і в першу чергу виробництва, які забруднюють довкілля, на території слаборозвинутих країн та країн із перехідною економікою. Обмеженість, нестача життєвого простору, території примушують мешканців країн Азії емігрувати, у тому числі й нелегально, в інші країни. Китайці, наприклад, інтенсивно заселяють Далекий Схід Росії. Заселяється й життєвий простір України переселенцями із різних країн світу.
Екологічність довкілля як чинник продуктивності. Життєвий простір країни, його територія, повітряний басейн нині харак­теризуються екологічними параметрами, які впливають на здоров’я людей, родючість земель, якість повітряного й водного басейнів, а отже, й на рівень продуктивності.
Результати наукових досліджень свідчать, якщо рівень забруд­нення повітря збільшується у 2 рази, то це призводить до зменшення строку експлуатації обладнання в середньому в 1,5 раза,
а врожайність пшениці в зонах впливу шкідливого виробництва підприємств кольорової металургії зменшується на 40—60 %.
У той же час сучасні технології значною мірою можуть зменшити обсяги шкідливих відходів і навіть, перетворити їх у чинники зростання продуктивності й прибутковості. Так, наприклад, утилізуючи викиди сірчаного ангідриду силовими електростанціями, можна забезпечити потреби України в сірчаній кислоті на 50 %. Проте сьогодні ліквідовується тільки 78 % шкідливих речовин, що надходять у повітряний простір, а обсяг забруднених стічних вод, що потрапляють у поверхневі природні водоресурси, сягає 38 % [1]. Отже, різке зростання національної продуктивності в Україні можна забезпечити за рахунок екологізації вироб­ництва.
Екологічна характеристика території України може бути визначена також рівнем її лісистості. Це — відношення території, зайнятої лісами, до всієї території країни. У Франції, Німеччині, Швеції даний показник сягає 50 %, в Україні — 15 %, або 0,18 га  на одного мешканця.
У великих містах України характер забруднення повітря якісно змінився. Якщо раніше, до початку реформ, основним джерелом забруднення повітря були промислові підприємства, то сьогодні джерелом такого забруднення є автомобільний транспорт.
У глобальному масштабі довкілля найбільше потерпає від забруднення високорозвинутими країнами. Але знизити екологічний тиск на природу деякі із цих країн відмовляються. Так, наприклад, США відмовились підписувати Кіотський протокол, згідно з яким промислові країни повинні зменшити рівень усіх шкідливих викидів у зовнішнє середовище на 5 %. І це при тому, що США, маючи 5 % світового населення, дає 40 % світового забруднення. Кожен житель Америки завдає шкоди природному середовищу у 50 разів більше, ніж житель Індії.
Надмірна загазованість, отруєння хімікатами призвели до того, що у кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів більший, ніж у наших давніх предків. Поширюється отруєння ртуттю, кадмієм, що спричинює катастрофічно швидке зростання серцево-судинних та онкологічних захворювань. А це все означає негативний вплив на рівень продуктивності національних економік практично всіх країн світу.
Існують пропозиції, хоча поки що й не на офіційному рівні, щодо продажу квот чистого повітря слаборозвинутими країнами і країнами із перехідною економікою високорозвинутим країнам.
З прийняттям цих пропозицій промисловий розрив між означеними суб’єктами буде фактично затверджено міжнародними угодами, але рівень екологічності нашої планети не підвищиться.
Продуктивність землі. Рівень продуктивності землі забезпечується передусім природною якістю ґрунтів, наявністю в них гумусу. Товщина гумусу в 1 см утворюється протягом 100 років. Українська земля має найвищу у світі природну родючість, оскіль­ки на її площі зосереджено одну третину світових запасів чорноземів, які мають найвищий вміст гумусу. Проте згідно з дослідженнями 1989 р. в Україні в результаті ерозії ґрунтів щорічно змивалося й втрачалося залежно від кліматичних умов від 50 до 80 млн т гумусу, основи родючості ґрунтів.
Найбільша частка земель за територією, як правило, припадає на сільськогосподарське виробництво. Так, наприклад, в Україні всього земель (територія) нараховується 60,4 млн га. Землі корис­тувачів, які займаються сільськогосподарським виробництвом, становлять 39,1 млн га (64,73 %), а землі інших землекористувачів 21,3 млн га, або 35,27 % від усієї площі земель.
В умовах планової економіки проблеми сільського господарства вирішувались у всіх реґіонах колишнього СРСР за рахунок екстенсивних чинників, що призвело до надмірної зораності землі. Особливо високою зораність була в Україні. Під ріллю було зайнято майже 57 % поверхневої площі землі. В окремих районах України стан ще гірший. У степовій та лісостеповій зонах розорано 75—80 % усього земельного фонду. Для порівняння зазначимо, що у США рілля займає лише 15,8 %, а у розвинутих країнах не перевищує 40 %. Віддача землі, її продуктивність зале­жить багато в чому як від природних чинників, так і від форм землекористування, певної системи земельних відносин.
Земельні відносини в усіх країнах світу пройшли тривалий шлях розвитку.
Орендна система земельних відносин, як показує світовий досвід, найбільш позитивно впливає на віддачу землі, її продуктивність. Ось чому в усіх зарубіжних країнах великого розвитку набули оренда землі у землевласників селянами-фермерами й капіталістами-підприємцями. Оренда — це тимчасове надання землі за оплату капіталісту-орендарю або селянину. Оренда землі найбільшого розвитку набула у низці розвинутих країн Заходу. Так, у 80-х рр. ХХ ст. частка орендованої землі становила 40 %, при цьому даний показник залишається незмінним протягом десятиліть. У Франції орендується більше половини земель. Навіть в Англії, класичній країні земельної оренди, її частка наприкінці 80-х рр. ХХ ст. становила близько 40 % порівняно з 90 % на початку століття.
Досить поширеною є сімейна оренда. Це така форма оренди, коли глава сім’ї — власник земельної ділянки передає в оренду землю одному із членів сім’ї. У Німеччині, Англії на такий вид оренди припадає 15—20 % усієї орендної землі. Сімейна оренда переважно має пільговий характер і часто є початковою формою надання земельної ділянки спадкоємцям без сплати високого податку.
З усіх видів сільськогосподарських підприємств найпоширенішими у розвинутих країнах Заходу є сімейні оренди, які ведуть виробництво, як правило, власними силами.
У США на початку 90-х рр. налічувалося близько 2  млн сімейних господарств. Нині на одну ферму припадає в середньому 180 га землі, а обсяг реалізації становить 66 тис. дол. США.
Щоб вижити у конкурентній боротьбі з великими капіталістич­ними господарствами, дрібні фермери об’єднуються в сільськогосподарські кооперативи, яких у США налічується близько 5 тис. У Швеції понад 100 тис. фермерських господарств, і майже всі вони є членами сільськогосподарських кооперативів. У Китаї, де найвищі у світі темпи зростання сільськогосподарського вироб­ництва, земля передається державою в оренду на 30 років.
Слід зауважити, що західні країни надають сільському господарству значні субсидії. Так, наприклад, близько половини загального бюджету ЄС, а це більш як 40 млрд євро, припадає на сільськогосподарські субсидії.
Продуктивність природних багатств і природних ресурсів. За даними академіка Святослава Федорова, підземні багатства США оцінюються у 8 трлн дол., Китаю — 6,5 трлн дол., Європи — 0,5 трлн дол., а колишнього СРСР — 30 трлн дол. Таким чином, на одного мешканця підземних багатств США припадає 30,3 тис. дол., Китаю — 4,3 тис. дол., Європи — 1,6 тис. дол., а колишнього СРСР — 100 тис. дол.
Загальні природні багатства України (як наземні, так і підземні), за оцінкою зарубіжних фахівців, становлять 11,5 трлн дол. або 239,6 тис. дол. на одну особу. В Росії ці дані відповідно становлять 30 трлн дол. і 204,1 тис. дол.


10.2

Управління структурними
змінами в економіці

Зміни в зайнятості. Кожна країна намагається досягти оптимальної зайнятості трудових ресурсів, коли безробіття не перевищує його природного рівня, тобто перебуває в межах 3—5 %. Саме в умовах оптимальної зайнятості забезпечуються максималь­ні темпи зростання продуктивності, оскільки за законом Оукена один відсоток приросту безробіття понад природну норму призводить до зниження темпів зростання ВВП на 2,5—3 %.
Міжнародна практика свідчить, що проблема зайнятості вирішується позитивно тільки за допомогою держави. При цьому проблема зайнятості повинна вирішуватись за двома напрямами:

  • регулювання рівня й тривалості безробіття;
  • соціальний захист потерпілих від неї людей.

За першим напрямом завдання держави полягає в тому, щоб зменшити існуюче безробіття до природного рівня. Тут можливі будь-які дії держави в таких межах, які не призводять до інфляційних процесів. Так, держава може сприяти підвищенню рівня зайнятості, не провокуючи інфляції, у такий спосіб:

  • державні органи організовують та удосконалюють систему інформації про наявність вільних робочих місць, скорочують тим самим час, протягом якого люди зайняті пошуком роботи;
  • держава бере на себе відповідальність за розвиток професійної освіти і перекваліфікації, налагоджуючи роботу бірж праці, здійснюючи постійний контроль над станом ринку праці;
  • здійснюється державне стимулювання розроблення нових технологій, освоєння яких обіцяє створення нових робочих місць, або пільгового оподаткування малого бізнесу, який забезпечує роботою у високорозвинутих країнах більшу частку працездатного населення;
  • створення цільових та регіональних програм зайнятості, які полегшують працевлаштування молоді та інших соціально вразливих суспільних груп.

Дієвість таких форм регулювання зайнятості неодноразово перевірена практикою. Не менш важливо й те, що всі вони інфляційно нешкідливі, чого не можна сказати про регулярні затяжні вливання субсидій та дотацій або збереження робочих місць шляхом масованих асигнувань із державного бюджету.
В Україні, за даними офіційної статистики, рівень безробіття становить 10—11 %. Проте для української економіки характерне приховане безробіття, яке становить понад 40 % від кількості всіх зайнятих. Такі висновки українські економісти роблять на основі даних офіційної статистики, згідно з якою ВВП з 1990 р. знизився в 2,5 раза, а чисельність працюючих тільки на 14,6 %.
Світовий досвід показує, що зміни в структурі зайнятості позитивно впливають на рівень національної продуктивності тоді, коли в умовах зростання обсягів сільськогосподарського виробництва одночасно зменшується кількість працівників у цій галузі, які переміщуються в обробну промисловість, машинобудування, будівництво, у сферу обслуговування, охорону здоров’я, освіти, наукове обслуговування. І це цілком зрозуміло. Адже частина цих галузей за своєю природою забезпечує найвищі темпи економічного зростання, а інша частина галузей вирішує соціальні проблеми людини, зберігає їхнє здоров’я.
У цьому зв’язку зазначимо, що в Україні за роки так званого реформування економіки спостерігались в основному негативні зрушення в структурі зайнятості робочої сили, про що свідчить наведена табл. 10.1.
Дані табл. 10.1 свідчать, що чисельність зайнятих у промисловості скоротилася за означені роки на 43,6 %, а за питомою вагою на 34,27 %.
Оскільки промисловість є основою соціально-економічного зростання й підвищення національної продуктивності, то за такої структурної зміни в зайнятості в галузі це вкрай негативно впливає на динаміку соціально-економічних показників. Тільки на 2 % знизилась загальна чисельність працюючих у сільському господарстві. Водночас їх питома вага в загальній чисельності зайнятих зросла на 14,17 %, із 19,68 до 22,47 %, у той час як у розвинутих країнах вони становлять близько 5 %. Такі зміни в зайнятості в сільському господарстві не сприяють підвищенню продуктивності, тим більше, що зношування сільськогосподарських основних фондів становить 80 %. Абсолютне зниження зайнятих у будівництві на 8,55 млн осіб (9,45 – 0,9) погіршує вирішення соціально-побутових умов населення, а отже, негативно вплине на їх особисту продуктивність. Зменшилась кількість зайнятих у сферах охорони здоров’я, фізкультури та соціального забезпечення на 6,67 %, що негативно впливає на здоров’я людей, отже, і на рівень національної продуктивності.

Таблиця 10.1

ДИНАМІКА ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В ГАЛУЗЯХ ЕКОНОМІКИ*

 

1990

1999

Відношення чисельнос­ті зайнятих звітного
і базисного періодів, %

Відношення питомої
ваги зайнятих звітного
і базисного періодів, %

млн осіб

питома вага, %

млн осіб

питома вага, %

Усього зайнято

25,4

100

21,8

100

85,4

Промисловість

7,8

30,70

4,4

20,18

56,4

65,73

Сільське господарство (у т. ч. особисте підсобне сільське господарство)

5

19,68

4,9

22,47

98

114,17

Будівництво

2,4

9,45

0,9

4,13

37,5

43,7

Транспорт і зв’язок

1,8

7,09

1,3

5,96

72,22

84,06

Торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, заготівлі

1,9

7,48

1,5

6,88

78,94

91,97

Житлово-комунальне господарство й невиробничі види побутового обслуговування населення

0,9

3,54

0,8

3,67

88,89

103,67

Охорона здоров’я, фізкультура й соціальне забезпечення

1,5

5,90

1,4

6,42

93,33

108,81

Освіта, культура, мистецтво, наука й наукове обслуговування

3,0

11,81

2,2

10,09

73,33

85,44

Фінансування, кредитування й страхування

0,1

0,39

0,2

0,92

200

235,89

Апарат органів державного й господарського управління, кооперативних та громадських організацій

0,4

1,57

0,8

3,66

200

233,12

Інші галузі

0,5

1,96

0,4

1,83

80

93,36

В інших сферах економічної
діяльності

0

0

3

14,02

 

 

* Розраховано за: Україна у цифрах у 1999 році: Державний комітет статистикиУкраїни, Короткий статистичний довідник. — К., 2001. — С. 191.
Особливо небезпечним для розвитку української економіки, зростання продуктивності, розвитку нації є масштабне зниження зайнятих у сфері освіти, культури, мистецтва, науки й наукового обслуговування. Так, чисельність зайнятих знизилась у цій сфері діяльності на 26,67 %, а їх питома вага — на 14,56 %. Адже саме зайняті в цій сфері формують інтелект нації, культурний та науковий потенціал, який є вихідним джерелом поточного й перспек­тивного соціально-економічного зростання та зростання національної продуктивності. Не можна позитивно охарактеризувати зміни й у сфері фінансування, кредитування та страхування, де чисельність зайнятих зросла у 2 рази, а їх питома вага підвищилась у 2,36 раза, оскільки в реальну економіку надходження кредитних коштів різко зменшилося і в окремі роки становило 2 % від суми наданих кредитів. Фінанси країни й система страхування не служать інтересам народу.
Вкрай негативно на динаміку національної продуктивності впливає й зростання у 2 рази (а за питомою вагою у 2,33 раза) чисельності зайнятих в апараті органів державного управління. І це при тому, що обсяги ВВП за цей період знизилися у 2,5 раза,
а борги за зовнішніми позиками зросли до 12 млрд дол.
На основі наведених даних стосовно зміни руху української робочої сили можна зробити висновок, що відбувається її професійно-кваліфікаційна деградація, коли високоінтелектуальний пер­сонал базових, високотехнологічних галузей економіки — машинобування, приладобудування, авіабудування — в масових масштабах змушений змінювати професію й займатися торгівлею, в основному на базарах, яка найчастіше представлена іноземними товарами й послугами. І не випадково, що сьогодні українські машинобудівні підприємства нерідко відмовляються від вигідних замовлень через гострий дефіцит кваліфікованих робітників-верстатників.
Досвід країн світу, в тому числі Японії й Німеччини, показує, що соціально-економічна криза може бути подолана за умови, коли рух робочої сили відбувається у високотехнологічні галузі промисловості, забезпечуючи їх пріоритетний розвиток.
Міждержавний міграційний рух робочої сили в останні роки відбувається безперервно. При цьому, як правило, високорозвинуті країни задарма імпортують висококваліфіковану та високоінтелектуальну робочу силу із слаборозвинутих країн та країн із перехідною економікою, що є одним із чинників зростаючого технологічного відставання останніх і падіння рівня їх національ­ної продуктивності.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.