лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

де Ен — норматив приведення різночасних витрат і результатів (Ен = 0,1);  — розрахунковий рік;  — рік, за який витрати й результати приводяться до розрахункового року.
Абсолютні значення розрахованих за цією формулою коефіцієнтів  наведено в табл. 9.2 [2].

Таблиця 9.2

АБСОЛЮТНІ ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ ПРИВЕДЕННЯ
ДЛЯ ВІДПОВІДНИХ РОКІВ
РОЗРАХУНКОВОГО ПЕРІОДУ


Кількість років, що передують розрахунковому

Кількість років, що йдуть за розрахунковим

10

2,5937

1

0,9091

9

2,3579

2

0,8264

8

2,1436

3

0,7513

7

1,9487

4

0,6830

6

1,7716

5

0,6209

5

1,6105

6

0,5645

4

1,4641

7

0,5132

3

1,3310

8

0,4665

2

1,2100

9

0,4241

1

1,1000

10

0,3855

0

10000

15

0,2394

З урахуванням чинника часу макроекономічний ефект від технічних нововведень дорівнює
,
де  — вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у -му році розрахункового періоду;  — відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.
Початковим роком розрахункового періоду слід вважати рік, в якому розпочинається фінансування наукових досліджень, спрямованих на створення технічних новин. Кінцевий рік розрахункового періоду — це рік, в якому завершується життєвий цикл технічної інновації. Він включає в себе наукові дослідження, створення технічної новини і впровадження її у виробництво. Реальним результатом технічного нововведення у виробничу практику є застосування нових засобів праці або виготовлення нової продукції.
Загальні результати технічних нововведень (Pт)визначаються як сума основних  та супровідних  результатів:
.
Основні результати обчислюються за формулами:
для засобів тривалого користування
;
для нових предметів праці
,
де  — ціна одиниці продукції, що її виробляють за допомогою нових засобів праці або предметів праці в році ;  — обсяг застосування нових засобів праці або предметів праці в році ;  — продуктивність засобів праці в році t;  — витрати предметів праці на одиницю продукції, що виготовляється з використанням цих предметів у році t.
Супровідні результати — це алгебраїчна сума у грошовому виразі побічних економічних, соціальних та екологічних ефектів, які виявляються як за місцем впровадження новин, так і за його межами.
Наприклад, розроблення і виготовлення підприємством менш габаритної побутової техніки дозволяє отримати додатковий економічний зиск у результаті зменшення складських витрат. Грошова (вартісна) оцінка соціальних та економічних ефектів розраховується за формулою
,
де  — вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів використання технічних нововведень у році t;  — величина окремого результату (у натуральних одиницях виміру) з урахуванням масштабів його застосування в році ;  — вартісна оцінка одиниці окремого результату в році ;  — кількість показників, що враховується для визначення впливу технічного нововведення на соціальну сферу й навколишнє середовище.
Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення за розрахунковий період включають витрати на виробництво та використання продукції, тобто:
.
При цьому витрати на виробництво і на використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції), обчислюються так:
,
де  — поточні витрати на виробництво (використання) продукції в році t без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;  — одночасні витрати на виробництво (використання) продукції у році t;  — залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, що вибувають у році t.
Поточні витрати — це ті, які згідно з калькуляцією відносять на собівартість товарів і послуг, одночасні ж являють собою капітальні вкладення одноразового характеру, які пов’язані з науково-дослідними та конструкторсько-експериментальними роботами, придбанням, транспортуванням і монтажним обладнанням, із технічною реконструкцією, наповненням оборотних коштів, потрібних для впровадження технічних нововведень із недопущенням негативних соціальних та економічних ефектів.
Для визначення віддачі технічних інновацій на мікрорівні доцільно використовувати показник чистого прибутку, що залишається у розпорядженні фірми. Обчислення його величини можна здійснити за такою формулою:
,
де  — прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації) у році t;  — виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного (споживчого) призначення в році t за ринковими цінами;  — собівартість продукції в році t;  — загальна сума виплат з балансового прибутку підприємства (наукової організації) та податків у році t.
Наголосимо, що, визначаючи продуктивність технічних інновацій, у сучасних умовах необхідно враховувати її соціальну та екологічну складові.
Що стосується організаційних нововведень, то їх економічну віддачу треба розраховувати виходячи з того, що одні із них (перша група) для їх реалізації потребують одночасних капітальних витрат, а інші (друга група) не потребують додаткових інвестицій.
Визначення продуктивності організаційних інновацій, які належать до першої групи, здійснюється так само, як і технічних інновацій.
Продуктивність безвитратних організаційних інновацій, які спрямовані, скажімо, на удосконалення існуючої системи організації управління, праці, виробництва, маркетингової служби тощо визначають виходячи із поточних витрат, які потрібних для запровадження нововведень. Необхідно зауважити, що єдиним джерелом, що породжує технічні новини, є науково-технічний прогрес (НТП), сутність і зміст якого у зв’язку з цим доцільно розглянути.
Науково-технічний прогрес — це багатогранний процес, який охоплює розвиток науки й техніки, виробництва, підготовку кадрів. Його конкретним результатом є створення нових та вдосконалення функціонуючих технологій, засобів виробництва.
НТП можна розглядати як продукування нових знань у сфері фундаментальних теоретичних досліджень, прикладних науково-дослідних робіт, експериментально-конструкторських розробок, у результаті чого з’являються технічні новини, практична реалізація яких дає змогу виготовляти новітні споживчі та інвестиційні вироби в необхідних обсягах. НТП відбувається у двох взаємопов’язаних формах — еволюційній та революційній.
Еволюційна форма НТП — це порівняно уповільнене й часткове удосконалення шляхом модернізації та реконструкції існуючої техніки чи технології.
Революційна форма НТП — це науково-технічна революція. Вона породжує принципово нові наукові знання, на основі яких створюються якісно нова техніка й прогресивні технології, що зумовлює докорінну зміну продуктивних сил.
Науково-технічна революція (НТР) зумовлює докорінну трансформацію суспільного розвитку на основі наукових відкритів і створення на їх базі принципово новітніх знарядь і предметів праці, високих технологій, що веде до появи якісно нових форм організації управління, праці й виробництва.
Зміст НТР на сучасному етапі такий:

  • формування науки як безпосередньої продуктивної сили, коли її досягнення спрямовуються на розвиток суспільства, в його різноманітні галузі діяльності, у матеріальне виробництво, у розвиток персоналу, у створення новітніх технологій та зразків техніки;
  • якісно новий поділ суспільної праці, пов’язаний із тією обставиною, що наука стала безпосередньою продуктивною силою і це постійно зумовлює збільшення кількості «білих комірців» у загальній кількості зайнятих працівників;
  • прискорена інтеграція науки й виробництва, про що свідчить систематичне оновлення ринку товарів і послуг;
  • якісна трансформація всіх складових виробничого процесу: засобів праці (створення самокеруючих за певною програмою машин), предметів праці (виготовлення матеріалів з наперед заданими властивостями, використання невичерпних дже­рел енергії — вітру, сонця), самої праці (підвищення рівня її гу­манізації).

НТП відбувається за певними загальними напрямами, в складі кожного із яких виокремлюють певні пріоритети.
До загальних напрямків слід віднести:

  • створення нових й удосконалення функціонуючих технологій;
  • створення нових й удосконалення існуючих засобів праці та кінцевої продукції;
  • створення нових і поліпшення якості матеріалів, що застосовуються;
  • механізація та автоматизація виробництва.

До пріоритетно-конкретних напрямів НТП належать:

  • застосування прогресивних базових технологій у галузях народного господарства, в першу чергу в машинобудуванні;
  • застосування системи машин у базових галузях економіки (багатоопераційні верстати з ЧПК; робототехнічні і роторно-кон­веєрні комплекси; гнучкі автоматизовані системи; персональні комп’ютери);
  • застосування нових енергоносіїв, синтетичних, композиційних, керамічних, надчистих матеріалів із заданими властивостями;
  • комплексна автоматизація.

Безпосереднім результатом НТП є поява нових технологій, нових знарядь праці й нових предметів праці, які є домінантними чинниками підвищення продуктивності.
Екологічні інновації повинні бути невід’ємною, органічною, супровідною складовою технічних, організаційних, економічних, соціальних, юридичних інновацій.
Органічний зв’язок екологічних інновацій з іншими видами інновацій повинен забезпечувати за будь-яких видів нововведень підвищення рівня екологічності довкілля.
Екологічні інновації спрямовуються передусім на охорону вод­них, земельних, лісових ресурсів, охорону повітря, збереження й примноження флори і фауни. Взагалі екологічні інновації можуть мати зростаючу, нульову й спадну продуктивність (ефективність).
В умовах зростаючої продуктивності екологічних інновацій, що супроводжують будь-які інші інновації (технічні, організаційні, економічні, соціальні, юридичні), кількість сутностей природи збільшується (насамперед кількість видів флори й фауни), в умовах нульової продуктивності — залишається незмінною, а в умовах спадної продуктивності — зменшується.

Організаційний менеджмент. Але треба зазначити, що всі інновації — технічні, соціальні, юридичні, екологічні — стають нововведенням тільки в результаті заходів, здійснених організаційним менеджментом.

У цілому на підприємстві рівень організаційного менеджменту може бути визначений коефіцієнтами технічних, організаційних, економічних, соціальних, юридичних, екологічних нововведень. Ці коефіцієнти визначаються відношенням кількості впро­ваджених за певний період видових новин (місяць, рік, квартал) до їх наявної кількості, що підлягають впровадженню.
Економічна безпека підприємства як засіб забезпечення його високопродуктивної роботи. Вважається, що фінанси є головною рушійною силою функціонування та розвитку будь-якої соціально-економічної системи. У зв’язку з цим серед складових економічної безпеки підприємства фінансову складову слід розглядати як основну, яка забезпечує безперервне зростання продук­тивності.
Система охорони фінансової складової починається з оцінювання потенційних загроз, які можуть виникати й негативно впливати на її стан. Ці загрози можуть бути пов’язані із:

  • внутрішньою неефективною діяльністю у сфері фінансового планування та управління активами, здійснення цінової й кадрової політики;
  • зовнішніми небезпечними обставинами, що зумовлені спекуляцією на ринках цінних паперів, ціновою та неціновою конкуренцією, лобіюванням конкурентами прийняття невигідних рішень владою;
  • форс-мажорними обставинами (стихійні лиха, страйки тощо) та обставинами, що наближені до форс-мажорних (зміна курсу валют, блокада, ембарго, економічні санкції тощо).

Щоб належним чином оцінити рівень фінансової складової економічної безпеки підприємства, як правило, здійснюють аналіз:

  • фінансової звітності й роботи підприємства в цілому;
  • рівня платоспроможності, фінансової незалежності підприємства, його прибутковості;
  • конкурентоспроможності підприємства на внутрішньому та зовнішньому ринках;
  • кон’юнктури ринку цінних паперів.

Інтелектуальна і кадрова складова. Економічна безпека підприємства значною мірою визначається професійно-квалі­фікаційною структурою персоналу, його інтелектуальним потенціалом.

На підприємствах і в організаціях здійснюють охорону інтелек­туальної та кадрової складової економічної безпеки, як правило, за такими напрямами:

  • проведення широкого комплексу заходів (матеріальних, моральних, соціально-психологічних тощо), зорієнтованих на постійне підвищення особистої продуктивності кадрів;
  • створення широкомасштабної системи зі збереження й розвитку інтелектуального потенціалу кадрів. Така система включає в себе охорону прав на інтелектуальну власність чи на її використання, безперервне поповнення знань персоналу шляхом запозичення досвіду чи навчання.

Одним із негативних чинників, що знижують економічну безпеку підприємства стосовно інтелектуальної й кадрової складової є низька кваліфікація працівників, неоптимальний рівень їхньої особистої віддачі.
Обставини, що зумовлюють такий стан речей, можуть бути різ­ними: недостатня підготовка й перепідготовка кадрів, відсутність високопродуктивної системи управління.
Для створення надійної економічної системи підприємства за напрямком «інтелектуальна й кадрова складова» необхідно проведення заходів щодо підбору кадрів, їх підготовки й перепідготовки, мотивації їхньої діяльності, створення оптимального соціально-психологічного клімату в колективі.

Техніко-технологічна складова. Охорона техніко-техноло­гічної безпеки здійснюється, як правило, поетапно.

На першому етапі здійснюється аналіз ринку технологій, за допомогою яких виробляється продукція, що за профілем збігається із продукцією даного підприємства. При цьому збирається та аналізується інформація стосовно технологій, які використовують конкуренти, й новітніх технологій, що перебувають на стадії розробок.
Другий етап передбачає порівняльний аналіз певної сукупності технологій, які можуть бути застосовані в процесі виробництва того чи іншого виду продукції.
Третій етап охоплює:

  • аналіз ринку однопрофільної продукції та ринків виробів-замінників;
  • оцінка потенційних ринків збуту продукції підприємства;
  • розроблення прогнозів щодо застосування специфічних технологій, які спроможні забезпечити випуск конкурентоспроможної продукції.

На четвертому етапі передбачається розроблення стратегії технологічного розвитку підприємства, яка спрямована на:

  • визначення тих товарів, які в перспективі користуватимуться найбільшим попитом у споживачів;
  • розроблення заходів щодо впровадження у виробництво технологій із виготовлення продукції підвищеного попиту;
  • розроблення плану технологічного розвитку підприємства на основі альтернативних варіантів;
  • розроблення програми з науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт на основі плану технологічного розвитку підприємства;
  • формування фінансових коштів, необхідних для технологічного розвитку підприємства.

П’ятий етап — етап реалізації плану технологічного розвитку підприємства.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.