лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Рівень організації праці в цехах у цілому на підприємстві визначається як середньовиважена величина (на кількість робітників) загальних коефіцієнтів, одержаних по окремих виробничих дільницях (цехах) за формулою
,
де Кзпі — загальний коефіцієнт організації праці на окремих виробничих дільницях; Чі — чисельність робітників на відповідних дільницях, чол.; n — кількість виробничих підрозділів.
В умовах ринкової економіки організація праці повинна бути спрямована на:

  • створення необхідної системи техніки безпеки, яка б не допускала випадків травматизму й загибелі людей;
  • формування нормального психологічного клімату в колективі, який передбачає недопущення конфліктних ситуацій, неприйнятих стосунків між працівниками;
  • систематичну атестацію робочих місць за встановленими тер­мінами для удосконалення їх організації та обслуговування, уник­нення безробіття, цілоденних і внутрішньозмінних простоїв;
  • розроблення й запровадження раціональних форм поділу пра­ці, кооперації, маючи на увазі, що спеціалізація не повинна виходити за оптимальні соціально-психологічні межі людини, за якими вона перетворюється в механічний придаток машини, що є однією із причин професійних захворювань;
  • гуманізацію та збагачення праці, тобто виконання різномітних функцій і технологічних операцій на робочому місці;
  • підтримання оптимального рівня умов праці.

Як впливає поліпшення умов праці на рівень продуктивності, можна проілюструвати таким прикладом. Застосування, наприклад, кондиціонерів на промислових підприємствах дозволяє підвищити продуктивність праці на 5 %, скоротити брак на 8 %, знизити травматизм на 35 %, зменшити кількість невиходів на роботу через різні хвороби на 5—10 %.
Оцінювання рівня організації виробництва та формування її маркетингового напряму. На підприємствах з метою удосконалення організації виробництва оцінюють її рівень за допомогою певних показників, основні з яких наведені нижче.
Коефіцієнт безперервності виробничого процесу (Кб) характеризує питому вагу операційного часу у виробничому циклі.
,
де і = 1, 2, 3 …, n — кількість деталей, узятих для розрахунку;  — тривалість технологічного (операційного) циклу і-ї деталі;  — тривалість виробничого циклу і-ї деталі.
Коефіцієнт паралельності (суміщення) виробничого процесу (Кпа) характеризує ступінь одночасного виконання різних технологічних операцій виробничого процесу на всіх стадіях.
,
де  — фактична тривалість виробничого циклу, який охоплює  і-х операцій (процесів), або тривалість виробничого циклу в умовах послідовного виконання окремих його процесів (операцій) (год);  — нормативна (проектна) тривалість виробничого циклу в умовах повного суміщення всіх його і-х часткових процесів (операцій), год;  — загальне число і-х часткових процесів (операцій).
Нормативна тривалість виробничого циклу в умовах паралель­ного руху деталей, тобто в умовах повного суміщення всіх і-х часткових процесів (операцій)  може бути визначена за формулою:

де  — час, необхідний на виготовлення першого виробу даної партії (розгорнення виробництва), год;  — загальна кількість деталей, виготовлених у даному циклі, шт.;  — час виконання головної операції, яка має найбільшу тривалість при виготовленні даного виробу, год.
Коефіцієнт раціональності переміщення (руху) предметів праці (Кпп) може розраховуватись залежно від особливостей виробництва (формування виробничих процесів, характеру руху предметів праці, потоковості виробництва тощо) кількома різними методами:
а) на основі даних про загальний обсяг робіт (виробництва) та обсягу робіт, виконуваних в умовах потокового виробництва:
,
де  — обсяг робіт (продукції, операцій), виконуваних на поточних лініях (на конвеєрах, механізованих, автоматизованих та автоматичних лініях) у відповідних одиницях виміру (натуральних, вартісних, люд.-год тощо) у даному підрозділі (на дільниці, в цеху);  — загальний обсяг робіт (продукції), виконуваних у даному підрозділі потоковими та звичайними методами, у відповідних (порівнянних) одиницях виміру;
б) на основі даних про оптимальну й фактичну довжину маршрутів руху предметів праці (деталей, вузлів, виробів) і тривалості часу їх пролежування в загальному виробничому процесі (циклі):
,
де  та  — відповідно оптимальна (проектна, нормативна) та найкоротша фактична довжина маршрутів руху предметів праці в даному виробничому підрозділі, м, км;  і  — відповідно оптимальний (мінімальний) і фактичний час пролежування предметів праці у виробничому циклі, хв, год;
в) на основі даних про тривалість виробничого циклу виготовлення виробу (продукції) в даному підрозділі:
,
де Тн — середня нормативна (оптимальна тривалість виробничого циклу для даного виробу (групи виробів), хв, год; Тцф — середня фактична тривалість виробничого циклу виготовлення даного виробу (групи), хв, год;
г) на основі даних про величину незавершеного виробництва та нормативний запас сировини й матеріалів на даному підприємстві, в цеху, на дільниці:
,
де Нн — мінімально необхідний (нормативний, розмір незавершеного виробництва та нормативний запас сировини й матеріалів у даному підрозділі у відповідних одиницях виміру (натуральних, вартісних); Нф — фактична величина незавершеного виробництва та нормованих запасів сировини й матеріалів у даному підрозділі в порівнянних одиницях виміру.
На основі наведених вище коефіцієнтів розраховується рівень організації виробництва (Уов) за такою формулою:
,
де  — фактичні значення часткових аналітичних коефіцієнтів, що характеризують стан організації виробни-
цтва в різних підрозділах підприємства або на підприємстві в цілому.
На основі показників рівня управління, організації праці та виробництва обчислюють загальний організаційний рівень підприємства (Утпу) за формулою
,
де Уоу, Уоп, Уов — показники рівня організації управління, праці й виробництва; Рі — чисельність апарату управління на підприємства, чол.; Р2 — кількість робітників на підприємстві, чол.; Р3 — чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства, чол.
Кожен із означених рівнів організації управління, праці й виробництва визначається відповідними інтегральними коефіцієнтами, які розраховують як середньогеометричну величину окремих часткових коефіцієнтів кожного означеного рівня.
В умовах ринку підвищення загального організаційного рівня підприємства досягається за рахунок різноманітних чинників і насамперед за рахунок маркетингової системи організації виробництва, сутність якої полягає в тому, що вироб­лятись повинні тільки ті товари й послуги, які потрібні ринку, споживачам.
У цьому зв’язку доцільно хоча б стисло розглянути мар-
кетингову систему організації виробництва, яка застосовується на японській фірмі «Тойота». Перш за все маркетологи цієї
фірми визначають річний обсяг продукції, який можуть придбати споживачі як на внутрішньому, так і на зовнішньому
ринках.
Річний обсяг необхідної споживачам продукції ділять на 12 місяців і визначають місячний обсяг виробництва. Цей обсяг продукції ділять на кількість робочих днів місяця, визначаючи таким чином змінне завдання виробництва кількості товарів і послуг, необхідних ринку. Потім змінне завдання в натуральних одиницях ділять на кількість годин робочої зміни і визначають годинний виробіток у натуральному виразі. Маркетингова система виробництва одночасно забезпечує і його структурну перебудову, зумовлену потребами споживачів.


9.3

Управління продуктивністю
інтеграційних чинників

Оцінювання та основні напрями підвищення продуктивності інновацій. Практика свідчить, що саме технічні та організаційні інновації забезпечують на підприємствах найбільший приріст продуктивності.

Так, наприклад, застосування гнучких автоматизованих вироб­ництв порівняно із використанням неавтоматизованого устаткування веде до зменшення частки оплати праці в розрахунку на одну деталь на 25—30 %, накладних витрат — більше ніж на 80 %. При цьому потреба у виробничих площах зменшується на 60 %, а тривалість виробничого процесу скорочується в 5—6 разів. Особливо великий позитивний вплив на рівень продук­тивності справляють роторні та роторно-конвеєрні лінії, які за­безпечують порівняно зі звичайним машино-верстатним устатку­вання підвищення продуктивності праці у 4—10 разів, зменше­ння обсягу необхідної виробничої площі у 2—2,5 раза; скоро­чення тривалості циклу виготовлення продукції у 15—20 разів, а обсягу транспортування виробів у 25—30 разів [2].
Технічні та організаційні інновації істотно впливають на рівень продуктивності на підприємствах різних галузей. Так, наприклад, фондовіддача за рахунок цього чинника підвищується — 18 %.
На підприємствах України спостерігається позитивна динаміка витрат на виробництво (собівартості продукції) та рентабельності виробництва. При цьому за рахунок технічних та організаційних нововведень зниження витрат на виробництво становило 60 %, а підвищення рівня рентабельності — 38 %.
Вплив технічних та організаційних інновацій (ТОІ) на рівень продуктивності можна розрахувати на основі таких показ­ників.
Частка приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці розраховується за формулою:

де ?П — темп приросту чисельності працівників; ?Q — темп приросту виробництва продукції.
Економія (вивільнення) працівників в умовах впровадження нової техніки (Еп) розраховується так:

де Q — річний обсяг продукції, який виробляється за допомогою одного зразка нової техніки в натуральних одиницях; в1 — виробіток одного працівника, який обслуговує діючу (яка підлягає заміні) техніку, в натуральних одиницях; Ч — кількість працівників, які обслуговують одну одиницю нової техніки (машину, апарат), чол.; N — кількість нових конструкцій (машин, апаратів), що виготовляються за рік, шт.
Економію робочої сили можна також розрахувати за фор-
мулою

де У — приріст продуктивності праці в умовах впровадження нової техніки, %.
Річна економія від зниження собівартості продукці (Ес) визначається за формулою:
,
де Со та С1 — собівартість одиниці продукції відповідно до і після запроваджень ТОІ, грн; N — річний обсяг продукції в натуральному виразі у звітному періоді.
Приріст обсягів продукції за рахунок зниження фондомісткості () визначається за формулою:
,
де  — обсяг реалізованої продукції в базисному періоді, грн;  та  — фондомісткість продукції, виробленої на існуючих фондах відповідно в базисному та звітному періодах.
Приріст продукції за рахунок підвищення фондовіддачі () може бути розрахований за такою формулою:
,
де  — обсяг реалізованої продукції у базисному періоді;  — фондовіддача виробничих фондів відповідно в базисному та звітному періодах.
Відносна економія основних виробничих фондів (Еф) досягається за рахунок технічних та організаційних інновацій у результаті їх кращого використання у звітному періоді порівняно із базисним і розраховуються за формулою
,
де Фо і Ф1 — середньорічна вартість основних виробничих фондів відповідно в базисному та звітному періодах; І — індекс зростання обсягів реалізованої продукції у звітному періоді порів­няно із базисним періодом.
Відносна економія матеріальних витрат (Ем) досягається за рахунок зниження матеріаломісткості продукції, що виробляється у звітному періоді за рахунок ТОІ і розраховується за формулою
,
де Мо — сума матеріальних витрат на обсяг реалізованої продукції в базисному періоді, тис. грн; М1 — сума матеріальних витрат на обсяг реалізованої продукції у звітному періоді, тис. грн; Ір — індекс зростання реалізованої продукції у звітному періоді.
В умовах здійснення технічних та організаційних нововведень (ТОН) може відбуватись одночасне зниження кількості працівників і зростання обсягів виробництва. У цьому разі загальний приріст продуктивності праці () розраховується за такою формулою
,
де  — відсоток приросту обсягу реалізованої продукції в даному періоді;  — відсоток зменшення кількості працівників підприємства. Якщо кількість працівників не зменшується, а збільшується, то відсоток зміни кількості працівників і в чисельнику і у знаменнику наведеної формули приймається зі зворотним знаком.
Усі означені вище показники, що впливають на рівень продуктивності, обчислюються без урахування вартості технічних та організаційних інновацій. Проте, наприклад, технічні новини створюються протягом значного періоду, і потребують певних інвестицій, які здійснюються впродовж кількох років. Тому необхідно обчислювати віддачу й витрати за кожен рік розрахункового періоду, тобто приводити до одного моменту часу розрахункового року за допомогою спеціального коефіцієнта приведення ?t, який обчислюється за такою формулою:
,

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.