лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Центр "Планета Языков" занимается обучением польскому языку в Ростове-на-Дону.
Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 1
ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ
«МЕНЕДЖМЕНТ ПРОДУКТИВНОСТІ»

 

1.1

Предмет та метод
менеджменту продуктивності

Економіка будь-якої країни формується для задоволення різноманітних потреб людей у продуктах харчування, одязі, житлі, різноманітних товарах і послугах. Ці потреби задовольняються відповідними благами, які створюються з використанням рідкісних економічних ресурсів — землі, сировини, енергії, різних матеріалів.
Зростання чисельності людей у глобальному масштабі, невідновлюваність переважної більшості дефіцитних природних ресурсів, жорстка конкуренція не тільки на мікрорівні всередині країни, а й між транснаціональними компаніями різних країн, між самими державами вимагає оптимального використання всіх без винятку чинників виробництва на всіх рівнях економіки.
Економічні суб’єкти, які у своїй діяльності не домагаються оптимальних витрат ресурсів на одиницю товарів і послуг неспроможні вижити в конкурентному середовищі й банкрутують кінець кінцем.
Отже, усіма без винятку ресурсами необхідно управляти. Цією проблемою і займається така наука, як менеджмент продуктивності. Менеджмент продуктивності як наука досліджує проблеми комплексного використання економічних ресурсів у процесі виробництва й реалізації різноманітних благ для мінімізації сукупних витрат і одержання максимальних результатів.
Таким чином, предметом дослідження менеджменту продуктивності з погляду максимізації результатів і мінімізації сукупних витрат є система управління економічними ресурсами на всіх рівнях економіки в процесі виробництва матеріальних і духовних благ.
Об’єктом менеджменту продуктивності є будь-яка ланка економіки, в якій використовуються економічні ресурси.
Менеджмент продуктивності як наука має певну методологію пізнання. Методологія — це сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів, що використовуються в будь-якій науці. Методологію можна розглядати також як галузь знань, яка вивчає засоби, передумови й принципи організації пізнання для одержання як теоретичних, так і практичних результатів.
Як відомо, усі науки емпіричні, тобто їх дослідження ґрунтуються на фактах. Але щоб правильно обрати засоби й методи пізнання фактів, які б забезпечили одержання достовірних теоретич­них і практичних висновків та результатів, їх треба виводити із законів природи, оскільки природа створила свої сутності, в тому числі людей, закони їхнього функціонування й розвитку.
Отже, підґрунтям методології менеджменту продуктивності, як і всіх інших наук, є пізнання й використання взаємопов’язаних законів природи, які визначають поведінку людей у соціально-економічній, науковій, політичній та інших сферах діяльності. Природно, що ці закони в економічній діяльності модифікуються в соціально-економічні закони.
До таких законів передусім слід віднести всезагальний закон збагачення життєвого простору, закон економії природних багатств, закон самокерованості (самоуправління) сутностей природи, закон протиріч (який модифікується в соціально-економічній системі в закон конкуренції), закон еквівалентного обміну, закон заперечення запечерення та ін.
На основі законів природи формується і діалектичний метод вивчення предмета будь-якої науки, який виходить із того, що все існуюче постійно змінюється, а різні процеси та явища перебувають в органічному причинно-наслідковому зв’язку. За допомогою діалектичного методу менеджмент продуктивності вивчає вплив взаємопов’язаних природних, соціальних, економічних, політичних, екологічних, демографічних, технологічних та інших процесів на динаміку продуктивності й на основі цього розробляє практичні рекомендації щодо забезпечення її оптимального зростання.


1.2

Зв’язок менеджменту продуктивності
з іншими науками

Наука менеджменту продуктивності є складною, багатогранною наукою, яка використовує результати дослідження багатьох наук і саме тому має з ними органічний зв’язок. Велике значення для науки менеджмент продуктивності має її зв’язок із такими дисциплінами, як маркетинг, нормування праці, економіка праці, статистика, управління трудовими ресурсами, управління персоналом, техніка безпеки та охорона праці, трудове право, фізіологія, гігієна і психологія праці, ергономіка, соціологія та ін. Без урахування практичних рекомендацій даних дисциплін неможливо домагатися оптимальних темпів зростання продуктивності.
Основний зміст взаємозв’язку менеджменту продуктивності з визначеними вище дисциплінами проявляється за різними напрямами. Відомо, наприклад, що в умовах ринкової економіки необхідна маркетингова організація виробництва, яка передбачає виготовлення тільки тих товарів і послуг, які потрібні споживачам. Отже, формуючи програму підвищення продуктивності (ППП) на підприємстві, необхідно в першу чергу врахувати результати дослідження кон’юнктури ринку, які були здійснені службою маркетингу.
Менеджмент продуктивності тісно пов’язаний із нормуванням праці. Нормування праці є основою формування кількісних пропорцій між якісно різними виробничими процесами та окремими технологічними операціями, що є обов’язковою умовою опти-
мального зростання продуктивності.
За допомогою нормування здійснюється зіставлення міри праці та міри винагородження працівника відповідно до його кількіс­ної та якісної результативності, тобто відповідно до його особис­тої продуктивності. Що ж стосується зв’язку менеджменту продуктивності з економікою праці, то його головна сутність полягає в тому, що під час формування ППП використовуються рекомендації щодо раціонального використання живої праці, які розробляються цією дисципліною.
Менеджмент продуктивності має сталий зв’язок також зі статистикою. У своїх дослідженнях менеджмент продуктивності широко використовує статистичні дані, які характеризують результативність праці, віддачу землі, капіталу, інформації тощо,
а також статистичні засоби дослідження соціального-економіч­них явищ: системи групування даних за певними ознаками, обрахування максимальних, середніх та мінімальних значень певних показників.
Тісний взаємозв’язок цих наук особливо виявляється під час планування обсягів виробництва та сукупних витрат. У даному разі статистичне групування звітних даних широко використовуються для планування затрат живої та уречевленої праці, заробітної плати тощо. Однією із найважливіших передумов зростання продуктивності є ефективне управління трудовими ресурсами, яке передбачає безперервне підвищення їх кількісних та якісних параметрів, що є чинником підвищення продуктивності.
У свою чергу підвищення кількісних та якісних параметрів не тільки трудових, а й усіх людських ресурсів може бути забезпечене тільки за рахунок зростання продуктивності. Таким чином, зв’язок цих дисциплін виявляється у взаємному впливові на динаміку категорій, які вивчаються ними.
Рекомендації щодо управління розвитком персоналу, його професійного відбору широко використовуються менеджментом продуктивності.
Така дисципліна як управління персоналом розробляє рекомендації щодо раціонального використання робочої сили, які широко застосовуються в організаціях для підвищення рівня їх продук­тивності.
Оскільки одним із важливих чинників зростання продуктивності є умови безпечного використання персоналу, то менеджмент продуктивності пов’язаний і з технікою безпеки, дані якої враховуються в процесі організації праці.
Соціально-трудові відносини, що мають місце в будь-якій лан­ці економіки і від рівня оптимізації яких залежать динаміка продуктивності, формуються на основі трудового права.
Так, на основі трудового права регламентують правила прийому на роботу, звільнення з роботи і переведення на іншу роботу, а також тривалість робочого дня та відпусток, основи внутріш­нього розпорядку праці тощо.
Цілком очевидно, що під час планування продуктивності необхідно враховувати регламентацію робочих періодів, передбачених трудовим правом. Особливо місце займають правові закони з охорони праці. Вони спрямовані на забезпечення нормаль­них та безпечних умов у процесі праці. Виконання норм та вимог охорони праці й техніки безпеки, що визначаються спеціальними державними органами, є обов’язковою умовою правильної організації праці та підвищення продуктивності. На рівень особистої продуктивності людей впливають не тільки соціально-економічні чинники, а й біологічні. Адже в основі трудової діяль­ності людей є їхній психофізіологічний стан, який впливає на рівень і динаміку продуктивності та вивчається фізіологією праці, гігіє­ною праці, психологією праці.
Фізіологія праці, досліджуючи, наприклад, життєві функції людського організму в процесі його трудової діяльності, визначає основні шляхи підвищення працездатності людини та збереження її здоров’я. Гігієна праці зі свого боку для забезпечення здоров’я працівників покликана розробляти комплекс санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які необхідно застосовувати в процесі організації праці. Що стосується психології праці, то її найважливішим завданням є вивчення психологічних умов праці, які проявляються передусім у процесах відчуття, сприйняття, уваги. Все це впливає позитивно на особисту продуктивність праці.
Ергономіка, як відомо, вивчає допустимі фізичні, нервові та технологічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для високопродуктивної праці. Звичайно, що, не врахувавши дані ергоно­міки, неможливо забезпечити оптимальні темпи продуктивності.
Суттєвий зв’язок має менеджмент продуктивності із соціологічними дисциплінами. Соціологія праці, наприклад, розглядає трудовий процес у взаємозв’язку із соціальними умовами та чинниками. Трудова діяльність персоналу, його віддача залежить не тільки від конкретних виробничо-технічних умов, а й від взаємовідносин членів виробничого колективу, керівників і підлеглих та інших чинників, що визначають соціально-психологічний клімат в організації, який так чи інакше значною мірою впливає на рівень продуктивності. Якщо, наприклад, на підприємстві спостерігається плинність кадрів, що, як правило, негативно впливає на рівень продуктивності, то причини цього явища можуть достовір­но виявити тільки соціологічні науки.
Надзвичайно важливо для вивчення проблем продуктивності використовувати висновки технічних наук, що визначають шлях науково-технічного прогресу (НТП) в економіці. Тільки добре уявляючи основні тенденції та напрями в розвитку техніки, передбачуючи та правильно оцінюючи перспективи НТП, можна домогтися оптимального зростання продуктивності.


1.3

Завдання менеджменту продуктивності

Головне завдання курсу — надати студентам максимум знань з проблем управління продуктивністю для їх широкого практичного застосування в усіх ланках макро- і мікроекономіки. Виконання цього завдання досягається передусім розробленою методикою підготовки спеціалістів з даного курсу, яка включає в себе лекційний курс, проведення практичних та семінарських занять і закріплення теоретичного матеріалу на базах практики — підприємствах і державних установах.
Як вже наголошувалось, сьогодні в усьому світі визнано, що практично всі соціально-економічні, екологічні проблеми будь-якої країни можуть бути вирішені тільки на основі зростання продуктивності.
Тому ще одним важливим завданням курсу «Менеджмент продуктивності» є обґрунтоване доведення в процесі викладення теоретичного матеріалу життєвої необхідності включення показників продуктивності в систему управління економікою, аби домогтися високих темпів соціально-економічного зростання. Біль­ше того, тільки на основі аналізу системи показників продуктивності можна всебічно й достовірно оцінити результативність функ­ціонування економічної системи в цілому і в окремих її ланках.
Іншими словами, менеджмент продуктивності повинен переконливо довести свою основоположну роль у вирішенні соціально-економічних проблем країни.
Менеджмент продуктивності — це одна із галузей науки.
І тому перед менеджментом продуктивності як наукою стоїть зав­дання — вивчати та аналізувати конкретні соціально-економічні явища і на цих засадах розробляти практичні рекомендації щодо підвищення продуктивності в усіх ланках економіки.
До завдання курсу «Менеджмент продуктивності» входить також організація практичної діяльності менеджерів підприємств
з оптимального використання всіх без винятку ресурсів, що є чинником зростання продуктивності.
Відповідно до завдань курсу формується і його зміст.

  1. Що є предметом та об’єктом менеджменту продуктивності?
  2. Визначте метод менеджменту продуктивності.
  3. Розкрийте сутність взаємозв’язку курсу «Менеджмент продуктивності» з іншими дисциплінами.
  4. Окресліть основні завдання менеджменту продуктивності праці.


1. Ласкавий А. О. Теорія і практика формування основ ринкової економіки. — К.: УкрІНТЕІ, 1994. — С. 6—13.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.