лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Керівники підприємств та їхніх структурних підрозділів на основі КІС своєчасно і в повному обсязі отримують усю необхідну для них інформацію про стан виробничих процесів, фінансовий стан, динаміку витрат, обсяги реалізації продукції тощо.
Основним призначенням КІС є ліквідація зайвих зв’язків і дуб­люючих функцій, оптимізація потоків інформації, що знаходиться в базах даних, можливість одержання необхідних даних із кожного робочого місця, яке обладнане комп’ютером.
Для використання КІС здійснюється перехід до уніфікованих програмних засобів, що дозволяє окремим блокам спілкуватися однією мовою, й створюються необхідні можливості для захисту інформації від перекручень і руйнування. Щоб забезпечити оперативність у збиранні інформації всі структурні підрозділи підприємства охоплюються електронною поштою.
В умовах застосування КІС здійснюється комп’ютеризація технологічної підготовки виробництва. Це веде до скорочення циклів його проектування. При цьому створюється також електронна колективна база даних складу на кожен виріб — норматив­ні витрати матеріалів на деталь, вузол та ін.
КІС забезпечує конструкторів інформацією, яка унеможливлює конструювання вже створених деталей, вузлів або навіть блоків окремих виробів.
У компаніях зарубіжних країн працівники створюють Web-сторінки, що дозволяє їм надавати необхідну інформацію іншим підрозділам: Web-сторінки, що розміщені у внутрішньому Web-сер­вері, дають змогу проводити наради безпосередньо по комп’ютеру.
Практика показує, що КІС забезпечує підвищення продуктивності за рахунок автоматизації нормування, обліку, контролю за використанням матеріальних і трудових ресурсів, більш оператив­ного одержання замовлень, скорочення терміну часу, документальної підготовки виробництва. КІС дозволяє також забезпечити реальний доступ до комп’ютерних систем світу через Internet, що дає змогу використати його безмежні ресурси й можливості для підвищення продуктивності на підприємстві.
Виробничі технології на підприємстві виступають як технологічна складова техніко-технологічної бази виробництва. Другим елементом цієї бази є технічна складова, яка включає в себе енергетичну базу підприємства (комплекс різноманітних установок і мереж, за допомогою яких підприємство забезпечується всіма видами енергії), виробничі машини та устаткування, транспортні засоби, інформаційно-обчислювальну техніку й засоби зв’язку.
Удосконалення техніко-технологічної бази на основі всіх пріоритетних напрямків науково-технічного прогресу є технічним розвитком підприємства. Аналіз та планування технічного розвитку підприємства здійснюються за певними напрямами на основі системи відповідних показників.
Перший напрямок. Визначення новизни виробничих технологій за такими показниками:

  • частка нових технологій;
  • середній вік технологічних процесів.

Частка нових технологій визначається відношенням обсягу продукції, що виробляється за допомогою прогресивної технології, до загального обсягу цієї продукції на підприємстві (в цеху, галузі) в натуральному, вартісному чи трудовому виразі.
До таких показників, що застосовуються в різних галузях з урахуванням специфіки, можуть бути віднесені:

  • питома вага видобутку залізної руди відкритим способом у загальному обсязі видобутку (%);
  • питома вага сталі, що виплавляється прогресивним (найдешевшим, екологічно чистим) способом, у загальному обсязі виробництва сталі (%).

Середній вік технологічних процесів (Ет) визначається діленням суми періоду використання (віку) всіх основних технологічних процесів (у роках, місяцях)  на кількість цих процесів n:
.
Для більш глибокого аналізу середній вік використовуваних технологій може бути визначений за формулою
,
де  — питома вага трудомісткості обробки продукції, здійснюваної за допомогою і-го технологічного процесу в загальній трудомісткості виробництва;  — кількість технологічних процесів, охоплених аналізом.
Другий напрямок. Визначення ступеня технічної оснащеності праці за такими показниками:

  • машиноозброєність та фондоозброєність праці.
  • електроозброєність праці.

Машиноозброєність праці (Мп) визначається відношенням середньорічної вартості машин та обладнання до числа робітників, зайнятих в основній (найбільшій) зміні:
,
де Ф — середньорічна вартість основних фондів, грн;  — питома вага обладнання машин і механізмів у загальній вартості основних фондів (%); Р — кількість робітників, зайнятих у найбільшій зміні, чол.
Фондоозброєність праці (Ф1) на підприємстві визначається діленням середньорічної вартості основних фондів (Ф) на кількість усього персоналу (П), тобто
.
Електроозброєність праці потенційна (Еп) характеризується потужністю електромашин та апаратів, що припадає на одного робітника
,
де Еп — потужність електромашин та апаратів, кВт;
Рз — кількість робітників у найбільшій зміні, чол.
Електроозброєність праці фактична (Еф) характеризується кількістю спожитої електроенергії, що припадає на одного робітника або на одну людино-годину (людино-день) відпрацьованого часу:
,
де Е — кількість спожитої електроенергії (в кВт/год) за місяць, рік; Р — кількість робітників або кількість людино-днів (людино-годин), відпрацьованих робітниками за певний період (місяць, рік).
Третій напрямок. Механізація та автоматизація виробництва, які є одними із найголовніших чинників підвищення продуктивності, характеризуються такими показниками:

  • коефіцієнт автоматизації парку обладнання;
  • коефіцієнт механізації (автоматизації) виробництва;
  • коефіцієнт механізації (автоматизації) робіт;
  • коефіцієнт механізації (автоматизації) праці.

Коефіцієнт автоматизації парку обладнання (Ка) використовується для характеристики рівня автоматизації виробничих діль­ниць, цехів, підприємства (фірми) в цілому:
,
де  — кількість одиниць автоматичного та напівавтоматичного обладнання, шт.;  — загальна кількість одиниць обладнання на даній виробничій дільниці, в цеху, підприємстві (фірмі).
Коефіцієнт механізації (автоматизації) виробництва (Кма) визначається відношенням обсягу продукції, виготовленої за допомогою машин (або відповідно автоматів), Пм до загального обсягу продукції (у натуральному чи вартісному виразі):
,
де Пр — обсяг продукції, виготовленої без допомоги механізмів (вручну) у відповідних одиницях виміру.
Коефіцієнт механізації (автоматизації) робіт (Кр) визначається відношенням трудомісткості механізованих і автоматизованих робіт (Тм) до загальної трудомісткості продукції:
,
де Тр — трудомісткість робіт (операцій), що виконуються вручну (людино-годин).
Цей показник може бути визначений щодо трудомісткості однієї технологічної операції, деталі, вузла, виробу або всієї продук­ції, що виготовляється на даному підприємстві. Для здійснення більш глибокого аналізу доцільно також визначити рівень механізації окремих робочих місць, різних видів робіт на дільниці, цеху, в масштабі всього підприємства.
Коефіцієнт механізації (автоматизації) праці (Км) визначається відношенням кількості робітників, зайнятих на механізованих (автоматизованих) роботах, (Рм) до загальної кількості робітників:
,
де Рр — кількість робітників (чол.), які виконують ручні операції.
Конкретні стратегічні напрями техніко-технологічного розвитку підприємства можуть бути пов’язані з вирішенням таких проблем:

  • кардинальне підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентноспроможності на світовому й вітчизняному ринках;
  • розроблення й широке впровадження ресурсозберігаючих (передусім енергозберігаючих) технологій;
  • скорочення до мінімуму витрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;
  • здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища тощо.

Як правило, необхідний техніко-технологічний розвиток підприємства забезпечується шляхом складання й реалізації відповідних програм (планів).

Оцінювання та основні напрями підвищення продуктивності капітальних вкладень. Економічна теорія та виробнича практика розрізняють загальну (абсолютну) та порівняльну продуктивність (ефективність) капітальних вкладень. Абсолютна продуктивність капітальних вкладень — це їх загальна віддача за певний період часу (як правило, за рік).

Коли існує кілька інвестиційних проектів, спрямованих на досягнення певної підприємницької мети, то визначається порівняль­на продуктивність капітальних вкладень. Це здійснюється з тією метою, аби визначити найоптимальніший варіант інвестування. Абсолютна та реальна продуктивність капітальних вкладень тісно пов’язані між собою. Так, визначення найбільш вигідного проекту капітальних вкладень здійснюється порівнянням їх абсолютної віддачі (ефективності). У свою чергу абсолютна віддача (ефективність) зіставляється із нормативною.
Існує два взаємозв’язані показники, за допомогою яких визначають абсолютну продуктивність капітальних вкладень перший (прямий) — коефіцієнт продуктивності (ефективності, прибутковості) капітальних вкладень (Ер); другий (зворотний до першого) — період (строк) окупності капітальних вкладень:
.
Коефіцієнт продуктивності (прибутковості) обчислюється за такою формулою:
.
Капітальні вкладення за даним варіантом є продуктивними, якщо

де Ен — нормативний коефіцієнт.
На основі зведених витрат (Z) порівняльна продуктивність визначається за формулою:

де Сi — поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом); Кі — капітальні вкладення за і-м проектом (варіантом).
З цієї формули видно, що той варіант капітальних вкладень буде найпродуктивнішим, зведені витрати якого будуть найменшими.
Продуктивність капітальних вкладень на основі цієї формули розраховують, виходячи із припущення, що всі витрати здійснюються одноразово і в повному обсязі. Проте на практиці виробниче інвестування здійснюється протягом тривалого терміну часу (кількох років). У цьому зв’язку під час визначення продуктивнос­ті капітальних вкладень необхідно враховувати чинник часу, виходячи із того, що чим довший термін інвестування проекту, тим менша його віддача.
Отже, інвестиції наступних років приводяться до першого року інвестування шляхом множення їх розмірів на коефіцієнт ?, який розраховується за формулою:

де hn — норматив приведення різночасових витрат, величина якого становить 0,08; t — період приведення (t-й рік).
Коефіцієнти ?, розраховані за цією формулою, матимуть такі значення для відповідних років: першого —1,0; другого — 0,926; третього — 0,857; четвертого — 0,793; п’ятого — 0,734; шостого — 0,680; сьомого — 0,630; восьмого — 0,583; дев’ятого — 0,540; десятого — 0,5.
Основними напрямами підвищення продуктивності капітальних вкладень є:

  • постійна оптимізація структури капітальних вкладень, спрямованих на пріоритетне оновлення чи створення активної частини основних фондів;
  • урахування в проектно-кошторисній документації найновітніших досягнень у галузі науки й техніки;
  • постійне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу — від проектування до освоєння впроваджених у дію об’єктів виробництва;
  • удосконалення системи управління інвестиційними процесами.

У зв’язку з викладеним зазначимо, що на підприємствах багатьох галузей економіки України тривалість реконструкції виробничих об’єктів перевищує нормативні показники у два рази, а тривалість процесів проектування та освоєння більше за норму в півтора раза.
Оцінювання та підвищення продуктивності (ефективності) фінансових інвестицій. Оцінюючи  продуктивність (ефективність) використання цінних паперів, потрібно враховувати:

  • величину витрат, пов’язаних із випуском, розміщенням та обігом цінних паперів;
  • рівень співвідношення номінальної та ринкової вартості одиниці певного виду цінних паперів;
  • обсяг емітованих цінних паперів;
  • можливий дохід емітентів та власників цінних паперів.

У нашій країні найбільша питома вага за кількістю і вартістю в загальному обсязі цінних паперів припадає на акції. І тому не випадково, що як емітенти, так і власники акцій приділяють велику увагу достовірній оцінці ефективності (продуктивності) саме цьому виду цінних паперів.
Нижче наводяться основні показники продуктивності функціонування акцій.
Капіталізована вартість акцій (Ква) визначає ринкову вартість акціонерного товариства і визначається за формулою:
,
де Q — кількість емітованих акцій; Ар — ринкова вартість однієї акції.
Балансова вартість однієї акції (Аб) є бухгалтерським підтвер­дженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства. Вона обчислюється за такою формулою:
,
де Ка — балансова вартість акціонерного капіталу; Р — розмір страхового (резервного) фонду.
Співвідношення ринкової та балансової вартості акцій (Са) — узагальнюючий показник, що свідчить про успіх чи невдачу акціонерного товариства і визначається так:
.
Прибуток на акцію (Па) засвідчує величину доходів, що припадають на одну акцію. Визначається за такою формулою:
,
де Пч — сума чистого прибутку; Впк — сума відсотків за користування позичковими коштами.
Дивідендна віддача акції (Да) характеризує розмір доходу, що припадає на одну акцію за ринковою ціною:
,
де d — розмір нарахованого дивіденду в національній валюті.
Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій (Кз) дає змогу оцінити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента, отже, розрахувати ступінь захищеності капіталу інвестора. Обчислюється цей показник за формулою
,
де Чак — вартість чистих активів емітента (акціонерного товариства); Qпр — кількість емітованих привілейованих акцій.
Коефіцієнт ліквідності акцій (Кл) характеризує реальну можливість продажу (розміщення) акцій того чи іншого емітента (акціонерного товариства). Його розраховують як співвідношення загального обсягу пропонування акцій (Vпроп) та реального обсягу продажу акцій (Vпрод), тобто
.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.