лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Амортизація — поступове зношування знарядь праці та перенесення зношеної їх частини на собівартість виготовленої продукції з метою подальшого відшкодування зносу основних фондів.
Норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) визначається за формулою:
,
де Ф — балансова вартість основних фондів; Л — ліквідаційна вартість основних фондів; Ан — амортизаційний період (нормативний строк функціонування основних фондів).
На підприємствах, як правило, здійснюється аналіз технічного стану основних фондів, аби за рахунок його оптимізації постійно підвищувати їхню віддачу.
Порядок такого аналізу можна проілюструвати на основі даних табл. 9.1

Таблиця 9.1

ПОКАЗНИКИ ЗНОСУ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Показники

Одиниця
виміру

На початок
періоду

На кінець
періоду

Зміни
(±)

1. Первісна вартість основних фондів

тис. грн

1500

1600

+ 100

2. Сума зносу основних фондів

тис. грн

320

360

+ 40

3. Рівень зносу основних фондів

%

21,3

22,5

+ 1,2

4. Рівень придатності основних фондів

%

78,7

77,5

– 1,2

Із цієї таблиці видно, що первісна вартість основних фондів зросла на 100 тис. грн, а знос збільшився на 40 тис. грн. Це призвело до зростання рівня зносу (зменшення рівня придатності) основних фондів на 1,2 %, що негативно вплинуло на рівень продуктивності підприємства.
Коефіцієнт зносу — це та частка основних фондів у грошовому виразі, яка включена в собівартість виготовленої продукції.
Коефіцієнт придатності — це частка неперенесеної вартості основних фондів на виготовлені товари й послуги.
На основі даних табл. 9.1 розрахуємо ці показники.
Коефіцієнт зносу (Кзн)

де Сз — сума зносу основних фондів; Фп — первісна вартість основних фондів на початок періоду.
Коефіцієнт придатності (Кпр) основних фондів

де Фз — залишкова вартість основних фондів; Фп — первісна вартість основних фондів на початок періоду.
Підвищення коефіцієнта придатності (зменшення коефіцієнта зносу) свідчить про поліпшення технічного стану основних фондів, що зумовлює випуск продукції на новій технологічній основі з більш високим рівнем її конкурентоспроможності, що є чинником зростання продуктивності.
Коефіцієнт оновлення основних фондів визначає питому вагу впроваджених у виробництво знарядь праці протягом певного періоду. Означений коефіцієнт розраховується як за окремими групами основних фондів, так і в цілому за вартістю всіх знарядь праці підприємства, фірми, корпорації за такою формулою:
,
де Фз — вартість уведених основних фондів за звітний період; Фк — загальна вартість основних фондів на кінець року.
Якщо, наприклад, на кінець звітного періоду основні фонди становили 2100 тис. грн, а надійшло за цей період основних фондів на суму 300 тис. грн, то
.
Коефіцієнт вибуття основних фондів визначає частку виведених зі сфери виробництва знарядь праці.
Коефіцієнт вибуття (Кв):
,
де Фв — вартість вибулих основних фондів; Фп — вартість основних фондів на початок періоду.
Якщо, наприклад, на початок звітного періоду основні фонди становили 1400 тис. грн, а вибуло їх за звітний період в обсязі 70 тис. грн, то
.
Коефіцієнти придатності й вибуття перебувають в органічному взаємозв’язку з темпами оновлення основних фондів. Якщо частка виведених із виробництва фондів за своєю величиною наближається до частки впроваджених у дію знарядь праці, то це зумовлює нижчий рівень їх зносу і поліпшує їхній технічний стан.
Коефіцієнт приросту основних фондів визначає рівень їх збіль­шення в певній ланці економіки за певний період.
Коефіцієнт приросту (Кл):
,
де Фпр — вартість приросту основних фондів; Фп — вартість основних фондів на початок періоду.
Із наведених вище даних коефіцієнт приросту основних фондів становить
.
Більш високі коефіцієнти оновлення й приросту активної частини основних фондів порівняно з рівнем оновлення й приросту всіх основних фондів позитивно впливатиме на рівень продуктивності. Коли здійснюється оновлення й приріст основних фондів, необхідно, щоб основні засоби, які вступають у дію, мали більш високі якісні параметри порівняно з якісними параметрами основних фондів, що функціонують. Інакше не забезпечуватимуться необхідні темпи зростання продуктивності за рахунок технічного переозброєння виробництва.
До показників, які характеризують технічний рівень основних фондів, насамперед їх активної частини, слід віднести:

  • продуктивність (потужність) машин (устаткування);
  • довговічність виробу;
  • надійність виробу;
  • коефіцієнт втрат виробітку машини.

Продуктивність устаткування характеризується відношенням обсягу продукції, яка виготовляється за його допомогою за певний період часу (місяць, квартал, рік), до експлуатаційних витрат цього устаткування.
Довговічність машини, агрегату, виробу. Потрібно розрізняти довговічність повну (сумарну), під якою розуміється тривалість служби машини до її повного спрацювання або морального зносу і здавання в металобрухт, і циклову. Циклова довговічність — це тривалість роботи машини до першого капітального ремонту.
Коефіцієнт надійності — один із найважливіших показників якості, отже, й продуктивності.
Надійність даного виду техніки, виробу (або його окремих елементів) характеризує спроможність безвідказно виконувати задані функції в конкретних умовах експлуатації протягом певного періоду часу. Найбільш загальним показником надійності більшості видів конструкції є коефіцієнт надійності
,
де Тр — сумарний час роботи конструкції за певний період у годинах, за рік, за весь строк служби; Тп — сумарний час простоїв конструкції, пов’язаний з виявленням та усуненням причин відмови й необхідною профілактикою, планово-запобіжними ремонтами, налагодженням, регулюванням і т. д. (за винятком часу простоїв, незалежних від конструкції, тобто через організаційні причини: відсутність енергії, робітників, матеріалів тощо).
Коефіцієнт втрат виробітку машини (gn) визначається відношенням різниці між максимально можливою продуктивністю ідеальної машини (Пм) даного типу та фактичним виробітком даної машини (Пф) до фактичної продуктивності цієї реальної машини:
.
Коефіцієнт характеризує втрати, пов’язані з надійністю машини та недостатнім рівнем її використання.

Показники ефективності використання основних фондів. Одним із найважливіших показників, який характеризує рівень продуктивності основних фондів, є фондовіддача. Фондовіддача — це відношення обсягу продукції, виробленої будь-якою ланкою економіки (усіма галузями економіки, окремою галуззю, підприємством, цехом, виробничою дільницею, на окремому робочому місці), до середньорічної вартості основних фондів.

Фондовіддача математично визначається так:
,
де ФВ — фондовіддача (обсяг виробленої продукції на 1 грн основних фондів); Q — обсяг виробленої продукції у вартісному виразі; Фср — середньорічна вартість основних фондів.
Фондовіддачу можна визначити і за такою формулою:

де Ч — чисельність працівників; В — виробіток (кількість продукції, виробленої в середньому одним працівником); Фз — фондоозброєність праці (вартість основних фондів, що припадає на одного працівника).
З цієї формули видно, що динаміка фондовіддачі перебуває в прямій залежності від динаміки продуктивності праці і в зворотній залежності від рівня фондоозброєності. Отже, фондовіддача підвищуватиметься тільки тоді, коли темпи зростання виробітку будуть більш високими відносно темпів зростання фондоозброєності праці. Оберненим до фондовіддачі показником є фондоміст­кість.
Фондомісткість показує, скільки основних фондів у вартісному виразі припадає на 1 грн виробленої продукції в даній ланці економіки.
На показник фондовіддачі (продуктивності) впливає значна кількість як екстенсивних, так і інтенсивних чинників. Екстенсив­ні чинники підвищення продуктивності основних фондів сприя­ють збільшенню терміну часу їх використання за рахунок змен­шення цілоденних і внутрішньозмінних простоїв, підвищен­ня коефіцієнта змінності тощо. Інтенсивні чинники підвищення про­дуктивності основних фондів впливають на збільшення обсягів виробництва в одиницю часу за наявних виробничих фондів. До таких чинників можна віднести підвищення питомої ваги активної частки основних фондів у їх загальній вартості, покращання технічного стану обладнання, удосконалення технологічних процесів, організації праці виробництва та управління.
Коефіцієнт екстенсивного завантаження основних фондів (Кекз) визначається шляхом ділення фактичного часу їх роботи на максимально можливий (календарний чи режимний) час.
Серед показників екстенсивного використання основних фондів заслуговує на увагу коефіцієнт змінності їх роботи (Кзм), який розраховується за такою формулою:
,
де Мз — кількість машинозмін, відпрацьованих у всіх змінах; М — загальна кількість встановленого обладання (машин).
Коефіцієнт змінності роботи обладнання показує, скільки змін в середньому протягом доби працювало встановлене обладнання.
Виходячи із фактичного та нормативного коефіцієнтів змінності роботи обладнання, можна визначити резерви зростання його продуктивності за рахунок кращого використання екстенсивних чинників. Цей розрахунок можна здійснити на основі такої формули:
,
де ПРм — резерв зростання продуктивності обладнання за рахунок кращого використання екстенсивних чинників; Кзмн — нормативний коефіцієнт змінності роботи обладнання; Кзмф — фактичний коефіцієнт змінності роботи обладнання.
Приклад. Нормативний коефіцієнт змінності (Кзмн) дорівнює 3, а фактичний (Кзмф) — 1,75. Отже, резерв підвищення продуктивності (ПРм) дорівнюватиме:
.
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кінт) визначається діленням фактичної кількості продукції, виготовленої за одиницю часу, на максимальну кількість цієї продукції, яку можна було б виготовити на цьому обладнанні в ту ж одиницю часу.
Коефіцієнт загального (інтегрального) використання обладнання (Кінтегр) визначається множенням коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів.
Необхідна інформація, на основі якої здійснюється управління продуктивністю основних фондів, зосереджена в таких нормативних документах: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвиту; ф. 1 «Баланс підприємства»; ф. 4 «Звіт про власний капітал»; ф. 1-П «Звіт підприємства (об’єднання) з продукції»; ф. 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)». Крім того, додаткова інформація може бути отримана на основі даних інвентаризації.
Управління продуктивністю виробничих фондів органічно пов’язано з управлінням виробничими потужностями. Основні показники, за допомогою яких оцінюється можливе збільшення віддачі виробничих потужностей, визначені далі.
Коефіцієнт використання виробничої потужності (gп) визначається діленням планового (чи фактичного) обсягу виробленої фірмою, підприємством (цехом, дільницею) продукції (Вф) за даний рік (місяць) на середньорічну планову (фактичну) або відповідно середньомісячну виробничу потужність (Пс):

Обсяг випуску продукції з потужностей, які вводяться в дію, розраховується на основі коефіцієнта освоєння заново введених потужностей:

де Пнс — середньорічна заново введена в дію в даному році виробнича потужність у виробничих одиницях; gос — коефіцієнт освоєння заново введеної потужності в плановому році (%).
Обсяг випуску продукції з діючих виробничих потужностей (Вп) визначається множенням середньорічної виробничої потужності (Пс) на нормативний коефіцієнт її використання, установлений для даного періоду (gп) з урахуванням особливостей роботи даного підприємства:

Планове впровадження в дію нових виробничих потужностей . Розрахунок необхідного обсягу введення нових потужностей здійснюється в такому порядку:
1) розраховується обсяг продукції, який не може бути одержаний у плановому періоді на діючих виробничих потужностях (), у зв’язку з чим виникає необхідність впровадити в дію нові (додаткові) потужності. Цей обсяг визначається різницею між запланованим до випуску в даному періоді загальним обсягом (Вп) і кількістю продукції, яка може бути вироблена на діючих виробничих потужностях (Вд):
;
2) на кожен рік розраховується середньорічна виробнича потужність (Ппс), яку потрібно ввести в дію для випуску запрограмованого обсягу продукції:

де  — обсяг продукції, для виробництва якої необхідне впровадження нових потужностей;  — обсяг продукції, який може бути отриманий у розрахунковому році планового періоду з нових потужностей, впроваджених в дію у попередні роки;  — коефіцієнт освоєння потужностей, що вводяться в дію відповідно до встановлених нормативів (%).
Коефіцієнт використання нових потужностей, що вводяться в дію, визначається окремо в кожному році діленням запланованого обсягу продукції на середньорічну величину заново впроваджених потужностей (у відсотках);
3) розраховується повний обсяг заново впроваджених у дію потужностей з урахуванням того, що середньорічна величина потужності, яка впроваджується в дію, приймається в розмірі 35 % від усього введення.
Абсолютний приріст виробничої потужності підприємства, фірми за рік () визначається як різниця між вихідною потужністю (П2) на кінець даного року і вхідною потужністю на початок цього року (П1) у відповідних одиницях виміру:

Приріст обсягу продукції за рахунок поліпшення використання виробничої потужностей () визначається за формулою
,
де В — досягнутий річний обсяг випуску продукції у відповідних одиницях виміру;  — досягнутий коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності;  — проектний коефіцієнт використання середньорічної потужності з урахуванням запровадження організаційно-технічних заходів.
Управління продуктивністю інформаційних та виробничих технологій. Інформаційна технологія на підприємствах посідає одне із чільних місць у підвищенні продуктивності. Справа в тому, що своєчасна й достовірна інформація в повному обсязі попереджає марну втрату часу у процесі прийняття управлінських рішень, проектування науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт (НДЕКР), виготовлення й реалізації продукції.
Отже, необхідно інтегрувати, органічно поєднувати інформаційні та виробничі технології. Сьогодні це завдання на великих підприємствах вирішується за допомогою корпоративних інформаційних систем (КІС).

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.