лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 8
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ВИМІРЮВАННЯ
ПРОДУКТИВНОСТІ

8.1

Особливості вимірювання
продуктивності в різних секторах
економіки

Вимірювання продуктивності в обробній промисловості. В обробній промисловості зарубіжних країн, як правило, вимірюють сукупну та часткову продуктивність. Сукупна продуктивність залежно від поставлених цілей вимірюється на основі валового обсягу виробництва (товарна продукція) або на основі доданої вартості, які зіставляються із валовими витратами.
Часткова продуктивність вимірюється відношенням валового обсягу виробництва чи обсягу доданої вартості до чисельності працівників (робітників) або до відпрацьованих ними людино-годин.
На підприємствах і фірмах зарубіжних країн вимірюють продуктивність праці допоміжних робітників. Так, наприклад, продук­тивність праці транспортних робітників, робітників з обслуговування й ремонту обладнання визначається за такою формулою:

Економічний сенс цього рівняння полягає в тому, що воно визначає, скільки відпрацьованих людино-годин допоміжними робітниками припадає на одну відпрацьовану людино-годину основ­ними робітниками.
Вимірювання продуктивності у сфері послуг. Основна складність у визначенні продуктивності працівників, зайнятих у сфері обслуговування, як відзначають спеціалісти, полягає у вимірюванні обсягів про­дукції та в приведенні різних витрат до загального знаменника.
Практика свідчить, що дохід, отриманий у сфері послуг за пев­ний період часу, є найоптимальнішим вимірником виходу продук­ції. У вартісному виразі цей дохід визначається обсягом оплачених послуг. При цьому, природно, визначається і величина вироб­ничих витрат.
Вартісний метод обчислення виходу продукції здійснюється на основі розрахунку поопераційних витрат.
Цей метод передбачає:

  • встановлення нормативів часу для трудових операцій. Всі основні операції або робочі рухи вимірюються за допомогою секундомірів або знімаються на відеоплівку;
  • проведення хронометражу, спрямованого на визначення тривалості елементів трудового процесу;
  • вибіркове вивчення трудових операцій, метою якого є оптимізація обсягу інформації, яка накопичується в процесі дослідження.

Вибір трудових ресурсів операцій здійснюється за методом випадкових виборок з подальшою перевіркою на ступінь їх репре­зантивності щодо всього виробничого процесу.
Обсяг послуг адміністративного закладу визначається шляхом підрахування кількості відповідей в аркушах, взятих інтерв’ю, віддрукованих сторінок, заповнених бланків і т. д.
Рівень продуктивності кожного виду діяльності може бути визначено відсотковим відношенням часу, витраченого на корисну та зайву працю.
У банках продуктивність може бути визначено на основі функ­ціонального підходу, який передбачає часову оцінку виконуваних функцій. Наприклад, вимірюється тривалість часу, необхідного на виконання функції «обробка акредитива».
Витрати часу на окремі функції фіксуються в спеціальній формі для вимірювання продуктивності. У цій формі є графа, де вказується середня кількість планових годин, необхідних для
виконання певного обсягу функцій.
У банках застосовується також система вимірювання продуктивності за секціями. Сутність її полягає в тому, що обсяг робіт певної секції зіставляється з кількістю її працівників. При цьому може бути використано як натуральний метод вимірювання продуктивності, так і трудовий. За натуральним методом визначається, наприклад, кількість оброблених чеків або кількість угод, що припадає на одного працівника. За трудовим методом обсяг банківських робіт визначається в нормо-годинах і відноситься до кількості відпрацьованих людино-годин.
Індивідуальну продуктивність службовців банку може бути визначено на основі виробничих операцій, відношенням фактично витраченого часу на їх виконання до нормативного. Наприклад, на виконання виробничої операції з оброблення заявки на страховку за нормою потрібно 12 хв., а фактично вона виконується за 14 хвилин. Отже, фактична тривалість виконання цієї операції на 16,7 % перевищує її нормативну величину  Це свідчить про недостатню кваліфікацію виконавця робіт або про надмірну напруженість норми часу.
Для супермаркетів та універмагів показником продуктивності може бути оборот капіталу або обсяг продаж з 1 м2 площі за одиницю часу (день, місяць, квартал, рік). Доцільно також визначати за одиницю часу обсяг продажів, що припадає на одного працівника.
Оцінювання продуктивності державної адміністрації та націоналізованого сектору. У зарубіжних країнах на соціально-економічний розвиток значно впливає діяльність державних служ­бовців, чисельність яких неухильно зростає. Так, у США кожен сьомий із числа зайнятих — державний службовець. Це зумовлює необхідність вимірювання продуктивності в державних установах. При цьому методика вимірювання продуктивності в державному секторі, як правило, збігається з методикою вимірювання продуктивності у виробничій сфері. На підприємствах вихід продукції визначається обсягом продажів продукції, який зіставляється із витратами, що були спрямовані на її виготовлення та реалізацію. Тобто, збільшення обсягу продажів і зменшення витрат виробничих підприємств спрямовані на досягнення досить конкретної мети — максимально задовольнити потреби ринку. Саме досягнення цієї мети забезпечує їх комерційний успіх і процвітання.
У той же час, у державній установі вихід її «продукції» не завжди сприяє досягненню поставленої мети. Коли, наприклад, кінцевий результат діяльності державної установи зіставляється з її витратами, то в цьому разі характеризується її внутрішній коефіцієнт корисної дії (ККД). Однак державні установи своєю діяль­ністю повинні позитивно впливати на роботу своїх клієнтів. А це характеризує їх зовнішню продуктивність.
Наприклад, коли урядове агентство навчає безробітних, щоб допомогти знайти їм роботу, то кількість людей, підготовлених одним викладачем, є внутрішньою мірою продуктивності (ККД). Та частина навчених, яка зуміла знайти роботу в результаті такого навчання, — це показник зовнішньої продуктивності. Цей показник може визначатись відношенням кількості підготовлених, що знайшли роботу, до кількості всіх підготовлених.
Отже, щоб визначити рівень продуктивності в державних установах, потрібно віднайти такі показники їх діяльності, які б найточніше відображали результати їх роботи і величини яких можна було б зіставити на певних відрізках часу.
При цьому доцільно, щоб показники вимірювання продуктивності мали вихідні дані в існуючій статистичній звітності.
Для різних державних установ показники «виходу продукції» мають різноманітний характер. Такими показниками можуть бути: зареєстрований торговельний знак, кількість здійснених метеоспостережень, кількість квадратних метрів прибраної площі, обсяг виробленої електроенергії, кількість навченого персоналу і т. д. При цьому обсяги випуску продукції коливаються в межах від кількох сотень одиниць до мільйонів на рік (наприклад, доставка пошти). Нерідко показники діяльності державних установ базуються на основі оплаченого часу їх працівників і зіставляються за певний період часу (година, день, місяць, рік).
У США продуктивність у державному секторі вимірюється за двадцятьма восьмома видами діяльності, як-от: бібліотечна сфера, матеріально-технічне постачання, фінанси та бухгалтерський облік, виробництво електроенергії, послуги пошти та ін.
У той же час, продуктивність у державних установах західних країн вимірюється здебільшого під час виконання внутрішніх виробничих операцій. Показники «внутрішньої» продуктивності державних установ використовуються для:

  • визначення мети діяльності спеціалізованого урядового агентства;
  • оцінки ресурсів;
  • обґрунтування бюджету;
  • розроблення необхідних організаційних змін та ініціатив ке­рівництва;
  • оперативного контролю.

Як впливає оцінка продуктивності на показники роботи державної установи, можна показати на такому прикладі. Управління США із соціального забезпечення відповідає за встановлення та виплату допомог. З часовим бюджетом 82 тис. людино-років та адміністративно-фінансовим кошторисом 3500 млн дол. навіть незначна зміна в рівні продуктивності веде до різких змін соціально-еко­номічного становища співробітників цієї установи. У 1983 фінансовому році було встановлено, що за останні 5 років продуктивність підвищилась на 6,6 %, що рівнозначно скороченню 5700 робочих місць.
Зазначимо, що в цій установі 90 % статей соціального забезпечення і 68 % різноманітних послуг охоплено системою вимірювання продуктивності.
По суті, регулярна оцінка продуктивності, що здійснюється в цій установі США, є складовою управління соціальним забезпеченням. Необхідно зауважити, що визначення майбутніх заробітків персоналу та робочого навантаження на кожного члена колективу в будь-якій організації може бути визначено тільки на основі прогнозних оцінок щодо динаміки продуктивності. Обґрунтування бюджету також здійснюється з урахуванням темпів зростання продуктивності.
Продуктивність аналізується як складова виконання бюджету, а ресурси підлягають повторному перерозподілу, якщо запрограмовані показники продуктивності не досягнуті. Показники продуктивності використовуються для контролю та управління діяль­ністю периферійних відділень державних установ і для порів­няння рівнів їх продуктивності.
Резюме. Різні підходи до визначення продуктивності в різних секторах економіки можна резюмувати так.

  • У капіталоінтенсивних галузях і підприємствах підвищення продуктивності часто веде до зниження потреби в робочому часі і може бути генеровано додатковим припливом основного капіталу, а не праці. І в цих випадках може бути достатнім вимірювання продуктивності лише на основі показників використання капіталу (продуктивність капіталу).
  • У трудоінтенсивних галузях підвищення продуктивності не впливає на рівень потреб в основному капіталі. Тому в таких ситуаціях досить визначати тільки продуктивність живої праці. Виробіток на одну людину або за одну робочу годину є оптимальним показником вимірювання продуктивності для більшості галузей економіки, за винятком небагатьох капіталоінтенсивних галузей, тому що вартість трудових витрат, як правило, перевищує вартість капітальних витрат.

У більшості промислово розвинутих країн частка праці в чистому національному доході становить 80 %.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.