лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 7
ВИМІРЮВАННЯ ОБСЯГІВ
ВИРОБНИЦТВА ТА ПРОДУКТИВНОСТІ

 

7.1

Соціально-економічне значення
та проблеми вимірювання продуктивності

Вимірювання продуктивності має важливе значення для забезпечення оптимального управління економікою в усіх її макро- і мікрорівневих ланках.
Адже неможливо на жодному рівні економіки прийняти правильне управлінське рішення не маючи достовірної інформації щодо абсолютних та відносних показників продуктивності. Ось чому всі соціальні гру­пи — керівники підприємств, робітники, службовці, профспілкові та урядові організації повинні чітко усвідомлювати ту обставину, що без достовірної оцінки рівня продуктивності просто неможливо забезпечити соціально-економічне зростання в будь-якій ланці еконо­міки, у тому числі й на макрорівні.
Переважно за допомогою показників продуктивності визначають кількісні та якісні параметри економіки, її позитивного чи негативного динамізму, що значною мірою допомагає оцінити діяльність уряду в галузі соціальної та економічної політики, яка впливає на техніко-техно­логічний рівень виробництва, ціноутворення, систему оподаткування, індекс людського розвитку населення.
Місцева та центральна влада на основі аналізу показників продуктивності виявляє ступінь впливу різноманітних економічних причин на вирішення соціальних та демографічних проблем регіонів країни. В основі раціонального розподілу державних ресурсів знаходиться інформація про рівень і динаміку продуктивності в галузях, регіонах країни, на національному рівні. На підпри­ємствах продуктивність вимірюється з метою визначення їх реального економічного потенціалу та визначення місця в галузі і на ринку. Вимірювання продуктивності вже само по собі стимулює удосконалення системи управління, організації праці та виробництва.
Як показує світовий досвід, сама наявність системи вимірювання продуктивності в будь-якій ланці економіки сприяє підвищенню продуктивності до 5—10 % без будь-яких організаційних змін чи капітальних вкладень.
Показники продуктивності допомагають також ставити реальні цілі та орієнтири для діагностичної діяльності, що допомагає виявити вузькі місця й перешкоди, які виникають у процесі вироб­ничо-комерційної діяльності фірм і підприємств.
У той же час відсутність об’єктивної системи вимірювання продуктивності негативно впливає на систему соціально-трудо­вих відносин між робітниками, менеджерами й підприємцями. Це пояснюється тією обставиною, що в таких випадках порушується соціальна справедливість при нарахуванні заробітної плати й розподілу прибутку, динаміка яких перебуває в прямій функціональній залежності від динаміки продуктивності. Показники продуктивності вкрай необхідні також для порівняння соціально-економічних результатів функціонування фірм, економіки в цілому, для міжнародних порівнянь, для виявлення додаткових чинників економічного зростання.
Міжнародне та міжгалузеве порівняння продуктивності допомагає країнам чи галузям знаходити шляхи підвищення темпів соціально-економічного зростання. Уряди, наприклад, проявляють інтерес до рівнів і темпів зміни доходу на душу насе­лення, які потім порівнюються з цими ж показниками в інших країнах.
Під час складання плану соціально-економічного розвитку країни необхідно враховувати темпи зростання продуктивності в кожній галузі економіки. У цьому зв’язку корисно виокремити джерела, що впливають на динаміку продуктивності.
Найголовнішими елементами для аналізу й порівняння є: обсяг та структура продукції, різноманітність виробів і ступінь вертикальної інтеграції в процесах обробки; наявність сировини та її техніко-економічна характеристика, джерела її постачання; наявність і використання енергії; обсяг і структура витрат праці; стан технології, обсяги та структура капітальних вкладень, масштаби виробництва; характер і розташування ринків, вплив тарифів; оподаткування форм власності; стандарти та урядові нор­мативи.
Найважливішими характеристиками витрат праці є: кількість виробничих робітників і «білих комірців», відпрацьовані години, базові середні ставки погодинної заробітної плати, загальна сума компенсацій, включаючи і переробіток, структура робочої сили, тобто співвідношення кількості кваліфікованих робітників, різноробів та осіб розумової праці, їх вік, плинність кадрів. Важливість освіти й професійної підготовки робочої сили — як «синіх», так і «білих комірців» також не підлягає сумніву.
Ось чому система вимірювання продуктивності повинна бути пріоритетним напрямом управлінської діяльності керівників усіх ланок економіки та вищих посадових осіб країни. Оптимальне співвідношення між темпами зростання продуктивності та середньої заробітної плати, динамікою цін і прибутків неможливо забезпечити, абстрагуючись від аналітичних показників продуктивності.
Необхідно зауважити, що в процесі вимірювання продуктивності виникають певні проблеми, які можна поділити на дві групи: технічні, пов’язані з технікою вимірювання, та організаційні, пов’язані з організацією процесу вимірювання.

Технічні проблеми вимірювання продуктивності. Оскільки в умовах ринку існують різні соціальні групи, як, наприклад, постачальники сировини й матеріалів, виробники, продавці, покупці й споживачі, зі своїми специфічними цілями, то це унеможлив­лює застосування якоїсь єдиної методики для вимірюванні продуктивності.

Аналітики, формуючи системи вимірювання продуктивності, як правило, стикаються із такими проблемами, як визначення алгоритмів із:

  • зведення різних типів витрат ресурсів до одного прийнятного знаменника;
  • урахування якісних параметрів витрат і продукції, що виготовляється протягом певного терміну часу;
  • вибору правильного показника для визначення витрат і результативності.

Наприклад, відомо, що підвищення якісних параметрів продук­ції позитивно впливає на динаміку зростання продуктивності. Отже, вимірюючи продуктивність необхідно враховувати динаміку якості товарів і послуг. Але з багатьох причин вимірювання продуктивності на основі якісно-кількісних величин практично в жодній ланці економіки не здійснюється. Деякі керівники, особливо державних організацій, нерідко плутають види діяльності із результатами. Наприклад, у разі підвищення кваліфікації працівників чи їх перепідготовки рівень продуктивності організації доцільно було б визначити не на основі кількості тих, хто закінчив навчання, а на основі кількості тих, хто знайшов роботу за новою спеціальністю.
Спеціалістам необхідно пам’ятати, що різноманітні соціально-економічні та техніко-технологічні зміни, які відбуваються у часі й просторі ускладнюють порядок вимірювання продуктивності. До таких змін передусім треба віднести:

  • зміни у вартості промислових будинків, споруд, ставках заробітної плати, вартості матеріалів, цінах на продукцію і навіть у методах бухгалтерського обліку;
  • закупівлю великої кількості комплектуючих;
  • збільшення кількості обладнання;
  • розширення виробничих потужностей на основі технологічних нововведень;
  • зміни в номенклатурі, трудомісткості й матеріаломісткості продукції.

Додаткові складнощі під час вимірювання продуктивності виникають у зв’язку з тим, що динаміка обсягів продукції не завжди перебуває в прямій залежності з динамікою витрат. Інколи непрямі витрати плутають із зайвими витратами, зумовленими недбалим виконанням спеціалістами своїх функціональних обо­в’язків. Так, наприклад, непрямі витрати, пов’язані із плануванням, управлінням, розробленням виробу, обслуговуванням обладнання, його ремонтом, обов’язково потрібно враховувати під час вимірювання продуктивності. У той же час витрати, пов’язані з помилковою системою обліку, неправильним розподілом непрямих витрат, надурочними роботами, не можуть бути віднесені до необхідних та виправданих витрат.
Як правило, значні помилки вникають, коли під час вимірювання продуктивності враховуються обсяги незавершеного виробництва або обсяги нереалізованої на ринку продукції.
Аби домогтися достовірного вимірювання продуктивності доцільно, на думку спеціалістів, здійснювати:

  • постійний контроль за динамікою таких показників, як обсяги реалізації товарів і послуг, прибутку і витрат;
  • визначення віддачі кожного ресурсу, який використовується на виробництві (робоча сила, капітал, матеріали, енергія, земля);
  • визначення розмірів прибутку, отриманого за рахунок підвищення продуктивності та підвищення цін (інфляції).

Запровадження методів вимірювання продуктивності.
Запровадження методів вимірювання продуктивності, як правило, здійснюється в кілька етапів, які включають у себе:

  • прийняття рішення про систематичне вимірювання продуктивності;
  • визначення ланок економіки, в яких планується вимірювання продуктивності (підприємства, цехи, бригади, робочі
    місця);
  • визначення часового періоду вимірювання продуктивності (година, день, місяць, квартал, рік);
  • вибір методів вимірювання продуктивності (на основі доданої вартості, товарної продукції);
  • застосування методів вимірювання.

На вибір того чи іншого способу вимірювання продук-
тивності впливають різноманітні чинники. Ось чому перш ніж застосовувати той чи інший метод вимірювання продуктивності на практиці необхідно шляхом аналізу в кожній ланці економіки відібрати необхідні чинники та їх комбінаційні поєднання, які б найбільшою мірою відповідали її виробничо-комерційним потребам, забезпечували їх конкурентоспроможність.
До таких чинників належать:

  • мета й споживачі — залежно від того, яка мета ставиться перед фірмою — задоволення потреб споживачів, одержання прибутку, зниження собівартості продукції, підвищення рівня техніко-економічних та соціально-екологічних параметрів, необхідно вибирати відповідний метод вимірювання продуктивності;
  • об’єктивна необхідність вивчення та освоєння керівництвом системи вимірювання продуктивності, яку передбачається запровадити в практику;
  • визначення ступеня централізації чи децентралізації даного методу вимірювання продуктивності щодо вищих ланок економіки;
  • запровадження в систему загального контролю організації методів вимірювання продуктивності, що застосовуються на практиці;
  • органічне поєднання існуючого стилю управління з методами вимірювання продуктивності, які передбачається запровадити в практику.

Організаційні проблеми вимірювання продуктивності. Практика свідчить, що здійснення будь-яких організаційних заходів у системі виробничо-комерційної діяльності зустрічає опір певної частини персоналу. Тому можна стверджувати, що й запровадження системи вимірювання продуктивності в будь-якій ланці економіки не буде прийняте із задоволенням усіма працівниками.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.