лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

4. Виробництво побічних продуктів. Організатори великомас­штабного виробництва практично завжди мають більш широкі можливості для виробництва побічної продукції порівняно з дріб­ними фірмами. Велика фабрика, де пакують м’ясо, виготовляє клей, добрива, лікарські препарати і цілу низку інших продуктів із тих самих відходів, які більш дрібними виробниками були б викинуті, як непотріб.
Усі ці технологічні чинники — підвищення рівня спеціалізації праці робітників та управлінців, можливість найбільш ефективного використання обладнання та оптимальна утилізація відходів — робитимуть свій внесок у зниження витрат на виробництво одиниці продукції тих виробників, які будуть спроможні розширити масштаби своїх підприємств.
Іншими словами це можна сформулювати такі: збільшення кіль­кості всіх залучених у виробництво ресурсів, скажімо, на 10 % приведе до більш пропорційного зростання обсягів виробництва, наприклад, на 20 %; необхідним результатом буде зниження АТС, тобто підвищення продуктивності.
Негативний ефект масштабу. Однак з плином часу розширення фірми може призвести до негативних економічних наслідків, отже, й до зростання витрат на виробництво одиниці продукції, тобто, до зниження продуктивності. Основна причина виник­нення негативного масштабу пов’язана з певними управлінськими труднощами, що виникають при намаганні ефективно контролювати й координувати діяльність фірми, яка перетворилася у великомасштабного виробника. На невеликому підприємстві один-єдиний старший адміністратор може особисто приймати всі найважливіші рішення, які стосуються функціонування підприємства. Завдяки невеликим розмірам фірми цей адміністратор добре знає весь виробничий процес фірми і тому може швидко увійти в курс будь-якого напрямку діяльності фірми, легко проаналізувати інформацію, отриману від свої підлеглих, і відпрацювати чітке та ефективне рішення.
Однак ця благополучна картина змінюється в міру зростання розмірів фірми.
Поверхи управління, що розділяють адміністративний апарат і процес виробництва, стають численнішими, вище керівництво суттєво віддаляється від реального виробничого процесу на підприємстві. Для однієї людини стає неможливим зібрати, зрозуміти та опрацювати всю інформацію, необхідну для прийняття раціональних рішень у масштабах великого підприємства.
Відповідальність доводиться делегувати нескінченній кількості віце-президентів, других віце-президентів і т. д. Це розростання ієрархічного апарату управління вглиб і вшир створює проб­леми обміну інформацією, координації рішень і бюрократичної тяганини, збільшує ймовірність того, що рішення, які приймаються різними ланками управління, часто вступають у протиріччя.
У результаті падає продуктивність, і середні витрати виробництва зростають. Інакше кажучи, збільшення кількості всіх ресурсів, скажімо, на 10 % призведе до зростання обсягів виробниц­тва на 5 %. Отже, АТС збільшується. Негативний ефект масштабу ілюструється зростаючим відрізком кривої довгострокових витрат на рис. 6.11а.
Постійна віддача від зростання масштабів виробництва.
У деяких випадках різниця між обсягом виробництва, за якого вичерпується дія позитивного ефекту масштабу, та обсягом виробництва, за якого вступає в силу негативний ефект масштабу, може бути значною. Тобто на графіку буде знаходитись відрізок, відповідний постійній віддачі від зростання масштабів виробництва, протягом якого середні довгострокові витрати будуть незмінними. На рис. 6.11а це відрізок q1, q2. У його межах збільшення кількості всіх ресурсів, скажімо, на 10 % зумовлює пропорційне збільшення обсягів виробництва на ті ж 10 %. Тобто АТС і рівень продуктивності не змінюється.
Ефект масштабу враховується у виробничій практиці. Так, наприклад, організаційна структура великих фірм, як правило, проектується таким чином, щоб уникнути негативного ефекту масштабу. Скажімо, «Дженерал Моторз» серед своїх численних під­розділів створила п’ять автомобілебудівних («Шевроле», «Бьюїк», «Олдзмобіль», «Понтіак» і «Кадилак»), кожен із яких має значну автономію і конкурує з рештою підприємств.
Це було зроблено в процесі пошуку такого ступеня децентралізації, який би дозволив повністю реалізувати позитивний ефект масштабу і в той же час уникнути негативного ефекту.

Рис. 6.11. Різні типи кривих довгострокових середніх витрат
Мінімальний розмір виробництва та продуктивність. Наші міркування логічно підводять до висновку про те, що позитивний чи негативний ефект масштабу є найважливішими чинниками зростання продуктивності. Для усвідомлення цього питання доречно скористатися концепцією мінімального ефективного розміру (МЕР).
Він являє собою найменший обсяг виробництва, за якого фірма досягає максимального рівня продуктивності, мінімізуючи тим самим свої довгострокові середні витрати. На рис. 6.11а це стає можливим за обсягу виробництва, рівному 0q1. Завдяки знач­ній довжині відрізку графіку, що відповідає постійній віддачі від зростання масштабів виробництва, ми можемо відмітити, що фір­ма, яка виробляє більшу кількість продукції, забезпечує собі мінімальні середні витрати, тобто забезпечує максимальний рівень продуктивності. Власне кажучи, всі фірми в межах відрізка q1 q2 досягають максимальної продуктивності.
Підкреслимо, що, якщо відрізок постійної віддачі у разі зростання масштабів виробництва буде досить великим, порівняно великі й малі фірми можуть співіснувати в одній і тій самій галузі і бути однаково життєздатними.
Це насамперед стосується фірм, функціонуючих у галузі з виробництва меблів, деревообробки, упаковки м’яса тощо.
Тепер порівняємо це із ситуацією, що зображена на рис. 6.11б, за якої позитивний ефект масштабу є більш довгостроковим, а негативний — відносно віддаленим. При цьому крива довгострокових середніх витрат знижуватиметься, а продуктивність відповідно зростати протягом значного відрізку горизонтальної осі (відповідно до все більшого зростання обсягів виробництва). Така ситуація в автомобілебудуванні, алюмінієвій, сталеплавильній та інших галузях важкої промисловості. А це означає, що за даного обсягу споживчого попиту оптимальна продуктивність буде досягнута тільки невеликою кількістю гігантів. Дрібні фірми не зможуть забезпечити мінімального ефективного розміру виробництва і стануть нежиттєздатними.
У крайній ситуації одержання всього позитивного ефекту мас­штабу може спричинити необхідність виходу за межі існуючого ринку і привести до утворення природної монополії. Природна монополія — це така ринкова ситуація, в умовах якої мінімізація витрат на виробництво одиниці продукції досягається за наявнос­ті однієї фірми, що виробляє даний вид продукції чи послуг.
Коли позитивний ефект масштабу невеликий, а негативний виникає дуже швидко, мінімальний розмір визначається невеликим обсягом виробництва, як показано на рисунку 6.11в. В таких галузях наявний обсяг споживчого попиту підтримуватиме існування значної кількості відносно дрібних виробників. До цієї категорії галузей потрапляють багато видів роздрібної торгівлі,
а також деякі сільськогосподарські роботи. Те ж саме можна сказати і про багато галузей легкої промисловості, наприклад хлібопекарній, швейній, взуттєвій. У цих галузях зовсім дрібні фірми є високопродуктивнішими, ніж великомасштабні виробники. Зі сказаного випливає, що форма кривої довгострокових витрат, що залежить від позитивного та ефективного ефекту масштабу, може мати певне значення для структури й рівня конкурентоспроможності даної галузі.
У той же час структура галузі залежить не тільки від характер­них для неї умов формування рівня витрат і продуктивності, а й від державної економічної політики, географічних кордонів ринку, рівня компетенції управлінського персоналу та багатьох інших чинників [1].

  1. У чому полягає сутність економічного протиріччя між потребами та ресурсами?
  2. Розкрийте сутність зовнішніх і внутрішніх витрат.
  3. Назвіть головні ознаки короткострокового та довгостроко­вого періодів.
  4. Розкрийте зміст закону спадної продуктивності.
  5. Розкрийте взаємозв’язок граничної та середньої продуктивності.
  6. Охарактеризуйте постійні, змінні, середні витрати фірми.
  7. Окресліть взаємозв’язок між граничними витратами та граничною продуктивністю.
  8. Яким є вплив масштабу виробництва на динаміку продуктивності?


1. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. — К.: Хагар-Демос, 1993. — С. 40—46, 430—446.
2. Маршалл А. Принципы политической экономии: Т. 2. — М., 1984. — С. 12.
3. Экономикс / Под ред. А. К Покрытана. — Одесса: МП «Выбор», 1994. — С. 98.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.