лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Закон спадної продуктивності діє також і в несільськогосподарських галузях. Припустимо, що фірма виготовляє меблі і має відповідне обладнання: фрезерувальні, токарні, шліфувальні верстати, пилки тощо. Якби ця фірма найняла одного чи двох робітників, то обсяг продукції та рівень продуктивності в розрахунку на одного робітника чи на одиницю сукупних витрат був би дуже низьким. Адже цим робітникам довелось би виконувати цілу низку трудових операцій, і переваги спеціалізації не були б реалізовані.
Крім того, робочий час марно втрачався під час переходу робітника від однієї операції до іншої, а машини значну частину часу стояли б без діла. Іншими словами, фірма була б у цьому разі недоукомплектованою робітниками, а виробництво, природно, було б низькопродуктивним. Продуктивність була б низькою через надлишок капіталу порівняно з кількістю праці. Ці труднощі зникли б, якби поступово збільшувалась чисельність робітників. Обладнання при цьому використовувалося б більш повно, а робіт­ники спеціалізувалися б на виконанні окремих операцій. У результаті були б ліквідовані втрати часу під час переходу від однієї технологічної операції до іншої. Таким чином, в міру зростання кількості робітників на недоукомплектованому підприємстві додатковий, або граничний, продукт, що створюється кожним наступний робітником, матиме тенденцію до зростання внаслідок зростання продуктивності. Однак це не може продовжуватися до нескінченності.
Подальше збільшення кількості робітників створить проблему їх надлишку. У цьому разі робітники будуть недовикористовуватися. Загальний обсяг виробництва почне зростати зменшувальними темпами, оскільки за фіксованих виробничих поту­жностей на кожного робітника припадатиме все менша й менша кількість обладнання в міру наймання все більшої кількості робітників. Додатковий, або граничний, продукт додаткових робітників скорочуватиметься в міру все більш інтенсивного укомплектування персоналом.
Тепер в ньому буде більше праці в пропорції до незмінної величини капітальних фондів. Кінець кінцем тривале збільшення кількості робітників на підприємстві призведе до заповнення ними всього вільного простору і до зупинки процесу виробництва.
Потрібно підкреслити, що закон спадної продуктивності ґрунтується на припущенні, згідно з яким усі одиниці змінних ресурсів — усі робітники в нашому прикладі — якісно однорідні. Тобто припускається, що кожен додатковий робітник має такі самі розумові здібності, координацію рухів, освіту, кваліфікацію, трудові навички тощо, як і попередній. Граничний продукт починає убувати не тому, що найняті пізніше робітники виявилися менш кваліфікованими, а тому, що відносно більша кількість зайнята за тієї самої величини наявних капітальних фондів.
Наочну ілюстрацію закону спадної продуктивності наведено у табл. 6.1.

Таблиця 6.1

ЗАКОН СПАДНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ
(дані гіпотетичні)


(1)
Вкладення змінних
ресурсів праці

(2)
Загальний
обсяг
виробництва

(3)
Гранична продуктивність
?2/?1

(4)
Середня
продуктивність
(2)/(1)

Від’ємна гранична віддача

 

Спадна
гранична
віддача

 

–1

 

0

 

3

 

5

 

8

 

10

 

12

 

Зростаюча гранична віддача

 

10

 

15

  0

0

 

1

10

 

10

2

25

 

12 1/2

3

37

 

12 1/3

4

47

 

11 3/4

5

55

 

11

6

60

 

10

7

63

 

9

8

63

 

7 7/8

9

62

 

6 8/9

У стовпці 2 показано загальну кількість продукції, яку може бути одержано в результаті комбінації кожної кількості трудових ресурсів, взятої зі стовпця 1 з капітальними фондами, величина яких за припущенням повинна бути незмінною. У стовпці 3 (гранична продуктивність) показано зміну загального обсягу виробництва, пов’язаного з кожним додатковим вкладенням праці. За відсутності трудових витрат обсяг виробництва дорівнює нулю: підприємство без людей не в змозі давати продукцію. Поява пер­ших двох робітників супроводжується зростаючою віддачею, оскільки граничні продукти становлять 10 і 15 одиниць відповідно.
Але потім, починаючи з третього робітника, граничний продукт — приріст загального обсягу виробництва — послідовно убуває так, що для восьмого робітника він зводиться до нуля, а для дев’ятого набуває від’ємного значення.
Динаміка середньої продуктивності показана в стовпці 4.
Графічно залежність між кількістю праці та загальним обсягом виробництва подано на рис. 6.3.

Рис. 6.3. Закон спадної віддачі
Передусім потрібно зазначити, що крива загального обсягу виробництва проходить три фази: спочатку вона піднімається вгору в темпі зростання; потім темп її зростання уповільнюється; і насамкінець він досягає максимальної точки і починає знижуватися. Гранична продуктивність на графіку — це кут нахилу кривої загального обсягу виробництва. Інакше кажучи, гранична продуктивність вимірює темп зниження загального обсягу вироб­ництва, пов’язаного з кожним робітником, що приєднується. Тому ті три фази, через які проходить загальний обсяг виробництва, відображаються в динаміці граничної продуктивності. Якщо загальний обсяг виробництва збільшується зі зростаючою швидкістю, то гранична продуктивність неминуче зростає. На цьому етапі додаткові робітники роблять усе більший внесок у загальний обсяг виробництва. У подальшому, якщо обсяг виробництва зростає зі спадною швидкістю, гранична продуктивність набуває позитивного значення, але знижується. Кожен додатковий робітник робить менший внесок у загальний обсяг виробництва порівняно зі своїм попередником. Коли загальний обсяг виробництва досягне максимальної точки, гранична продуктивність дорівнюватиме нулю. А коли ж загальний обсяг виробництва починає знижуватися, то гранична продуктивність набуває від’ємного значення. Динаміка середньої продуктивності також відображає ту «дугоподібну» залежність між перемінними вкладеннями праці та обсягом виробництва, яка характерна для граничної продуктивності. На рис. 6.3 видно, що в міру приєднання все більшої кіль­кості змінних ресурсів (праці) до незмінної кількості постійних ресурсів (землі або капіталу) обсяг виробництва спочатку зростатиме спадними темпами, потім досягне свого максимуму і почне знижуватися.
Залежність граничної та середньої продуктивності графічно зображено на рис. 6.4.

Рис. 6.4. Графік граничної та середньої продуктивності
На рис.6.4 видно, що там, де гранична продуктивність перевищує середню, остання зростає. А скрізь, де гранична продуктивність менше середньої, середня продуктивність знижується. Звідси випливає, що крива граничної продуктивності перетинає криву середньої продуктивності саме в тій точці, в якій остання досягає максимуму. Таке співвідношення математично неминуче. Адже якщо до суми додати число, яке перевищує середню зі складових її величин, то ця середня збільшиться. Якщо число додане до суми величин, менше їх середньої величини, то ця середня обов’язково знизиться.
Середній рівень ряду величин зростає лише за умови, що виграш від застосування додаткової (граничної) одиниці ресурсу виявляється більше середнього з усіх попередніх виграшів. Якщо ж додана величина виявиться меншою «поточної середньої», то середня в результаті цього потягне вниз.
У нашому прикладі середня продуктивність зростатиме доти, доки величина продукту, добавленого додатковим робітником до загального обсягу виробництва, перевищить величину «середнього продукту», або середню продуктивність раніше найнятих робітників. І навпаки, додатковий робітник сприятиме зниженню середнього продукту, або продуктивності, якщо величина, добавлена ним до загального обсягу виробництва, менше величини «середнього продукту».
Точка Р показує, з якого моменту підприємець втрачає інтерес до збільшення кількості робітників.
Постійні, змінні та загальні витрати. Як уже зазначалося, протягом короткострокового періоду часу деякі ресурси, пов’язані з технічним обладнанням підприємства, залишаються незмінними. Кількість інших ресурсів може змінюватись. Звідси випливає, що в короткостроковому періоді різні види витрат можуть бути віднесені або до постійних, або до змінних.
Постійні витрати. Постійними називаються такі витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягів виробництва. Постійні витрати пов’язані із самим існуванням виробничого обладнання фірми, тому й мають бути оплачені, навіть якщо фірма нічого не виробляє. До постійних витрат, як правило, відносяться оплата зобов’язань за облігаційними позичками, рентні платежі, частина відрахувань на амортизацію будинків та обладнання, строкові внески, а також плата вищому управлінському персоналу. У табл. 6.2 в стовпці 2 показана сума постійних витрат фірми, яка становить 100 доларів. Необхідно звернути увагу на те, що за визначенням показник постійних витрат залишається незмінним на всіх рівнях виробництва, включаючи й нульовий.
Змінні витрати. Змінними називаються такі витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва. До них відносять витрати на сировину, паливо, енергію, транспортні послуги, більшість трудових ресурсів тощо.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.