лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 6
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК
ВИТРАТ І ПРОДУКТИВНОСТІ

 

6.1

Потреби та ресурси

Зміст усезагального соціально-економічного закону збагачення життєвого простору зводиться до економії та примноження всіх його складових: живої та уречевленої праці, природних ресурсів (запасів корисних копалин, людських, земельних, водних, лісових, повітряних тощо), які використовуються або можуть бути використані в майбутньому.
Проблема економії та примноження багатств, що виявляється в зростанні продуктивності, ґрунтується на визнанні двох фактів.
Перший факт: матеріальні потреби суспільства, тобто матеріальні потреби його індивідів та інститутів, безмежні або невтолимі.
Другий факт: економічні ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг, обмежені або рідкісні.
Під поняттям матеріальні потреби слід розуміти насамперед бажання споживачів придбавати й використовувати товари й послуги, які приносять їм корисність і задоволення. Їх перелік включає широкий спектр продуктів: житлові будинки, автомобілі, зубна паста, компакт-диски тощо. Коротше кажучи, незчисленна кількість про­дуктів, які поділяються на предмети першої необхідності (житло, одяг тощо) та предмети розкоші (парфуми, яхти, норкові шуби), спроможні задовольняти людські потреби.
Послуги так само, як і матеріальні продукти, задовольняють наші потреби: ремонт автомобіля, прийом лікаря, консультація юриста тощо.
Матеріальні потреби включають також потреби приватних підприємств та урядових відомств. Приватні підприємства прагнуть мати у своєму розпорядженні фабричні будинки, машини, вантажні автомобілі, склади, комунікаційні системи та ін., що дозволяє їм реалізувати виробничі цілі.
Уряд, відображаючи колективні потреби громадян країни або переслідуючи власні цілі, прагне будувати автостради, школи, лікарні, накопичувати військову техніку та зброю.
У своїй сукупності матеріальні потреби практично невтолимі або безмежні, а це означає, що матеріальні потреби в товарах і послугах повністю задовольнити неможливо.
Стрімка поява нових виробів розпалює наші апетити, а агресивна реклама намагається переконати нас у тому, що ми маємо потреби в придбанні тих предметів, купувати які без цієї реклами нам би й у голову не прийшло. Наприклад, ще не так давно у нас не було бажання купувати персональні комп’ютери, відеомагнітофони, електронні годинники, мікрохвильові печі тощо.
Отже, можна сказати, що в кожний даний момент індивіди та інститути, що складають суспільство, мають багато незадоволених матеріальних потреб. Деякі із цих потреб: продукти харчування, одяг, житло — зумовлені біологічними потребами людини. Однак інші виникають під впливом реклами або зумовлю­ються тими звичаями, національними особливостями, що склалися в суспільстві: специфічні види харчування, одягу, житла, які ми намагаємося придбати, часто зумовлюються середовищем нашого буття. З плином часу потреби змінюються та примножуються в результаті появи на ринку нових виробів і під впливом широкої реклами — енергійного стимулювання збуту.
Необхідно також зазначити, що фірми й компанії, зацікавлені в отриманні максимального прибутку, за допомогою реклами фор­мують у людей психологію антипотреб, які хоча й приносять задоволення, разом з тим завдають шкоди людському організмові, оскільки вони задовольняються антиблагами (паління, вживання алкоголю, швидке харчування тощо).
Тепер розглянемо другий фундаментальний чинник: економіч­ні ресурси, їх обмеженість і рідкісність.
Економічні ресурси — це всі природні, людські та створені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Вони включають у себе широке коло об’єктів: фабричні та сільськогосподарські будівлі, інструменти, машини, які використовуються у виробництві промислових товарів і продуктів сільського господарства, різноманітні засоби транспорту і зв’язку, землю та всілякі корисні копалини.
Класифікуються ресурси за такими категоріями:

  • матеріальні ресурси — земля, або сировинні матеріали, і капітал;
  • людські ресурси — праця та підприємницька здібність.

Категорії ресурсів. Земля. До поняття «земля» належать усі природні ресурси, всі «додаткові блага природи», які можуть застосовуватись у виробничому процесі. У цю широку категорію входять такі ресурси, як орні землі, ліси, родовища корисних копалин, водні ресурси.
Капітал. Поняття «капітал», або «інвестиційні ресурси», охоп­лює всі вироблені засоби виробництва, тобто всі види інструментів, машин, обладнання, фабрично-заводські, складські, транспор­тні засоби, які використовуються у виробництві товарів і послуг, та для доставки їх до кінцевого споживача.
Але треба зазначити таке. По-перше, інвестиційні товари (засоби виробництва) відрізняються від споживчих товарів тим, що останні задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перші роблять це побічно, забезпечують виробництво споживчих товарів. По-друге, у наведеному тут визначенні поняття «капітал» не йдеться про гроші. Щоправда, менеджери та економісти часто говорять про «грошовий капітал», маючи на увазі гроші, які можуть бути використані для закупівлі машин, обладнання та інших засобів виробництва. Однак гроші нічого не виробляють, а відтак їх не можна називати економічним ресурсом. Реальний капітал — інструменти, машини, інше виробниче обладнання тощо.
Праця. Праця — це широке поняття, яке означає процес свідомої доцільної діяльності, в якому людина застосовує всі свої фізичні та розумові здібності для виробництва товарів і послуг. Винятком є підприємницькі здібності, які в ринковій економіці розглядаються окремо. Таким чином, роботи, що виконують лісоруби, продавці, машиністи, учителі, професійні футболісти, фізики-ядерщики, об’єднує загальне поняття «праця».
Підприємницька здібність. Підприємницька здібність визначається такими характеристиками підприємця:

  • підприємець бере на себе ініціативу поєднання ресурсів зем­лі, капіталу й праці в єдиний процес виробництва товарів і послуг. Підприємець є одночасно рушійною силою виробництва та посередником, який зводить разом інші ресурси для здійснення процесу, що приносить прибуток;
  • підприємець бере на себе важке завдання прийняття стратегічних рішень у процесі здійснення бізнесу, які визначають курс діяльності підприємства;
  • підприємець — це новатор, який має устремління запровадити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або нові форми організації бізнесу;
  • підприємець — це людина, яка завжди йде на ризик.

У капіталістичній системі підприємцю прибуток не гарантується. У результаті витрачених часу, зусиль чи здібностей він може отримати прибутки або зазнати збитків, а насамкінець може й збанкрутіти. Підприємець ризикує не тільки своїм часом, працею й діловою репутацією, а й вкладеними коштами — власними та своїх компаньйонів або акціонерів.


6.2

Економічні витрати й зміни
продуктивності в короткостроковому періоді

Виробничі можливості зростання продуктивності. Кількість товарів, яку фірма намагається запропонувати ринкові, залежить від рівня витрат та ефективності використання ресурсів, що застосовуються у виробництві, з одного боку, та від ціни, за якою товари будуть реалізовуватись споживачам, з іншого.

Розуміння економістами сутності витрат ґрунтується на факті рідкісності ресурсів та можливості їх альтернативного використання . Тому вибір певних ресурсів для виробництва якогось товару означає неможливість виробництва якогось альтернативного товару. Витрати в економіці безпосередньо пов’язані з відмовою виробництва альтернативних товарів і послуг.
З проблемою вибору пов’язана проблема альтернативних витрат. Закон альтернативних витрат був сформульований Ф. Візе­ром так. Реальною вартістю якої-небудь речі є недоодержання корисності інших речей, які могли б бути вироблені за допомогою ресурсів, спрямованих на виробництво даної речі. На думку Візера, витратами виробництва є не що інше, як втрачені потенційні корисності. «Той хто думає про “корисність”, забуваючи про “витрати”, просто думає про корисність тільки одного виробництва, забуває про корисність інших» [3].
Кількість інших продуктів, від яких потрібно відмовиться або якими потрібно пожертвувати, щоб одержати якусь кількість будь-якого іншого продукту, називається вміненими витратами виробництва цього продукту.
Точніше кажучи, економічні, або вмінені, витрати будь-якого вибраного ресурсу для виробництва товару дорівнюють його вартості, або цінності, за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Така концепція витрат одержала яскраве втілення в кривій виробничих можливостей (рис. 6.1). У точці С, наприклад, вмінені витрати виробництва додаткових споживчих товарів в обсязі 1 млн грн дорівнюють 2 млн інвестиційних товарів, від виробництва яких потрібно відмовитись.
Сталь, використана для виробництва тракторів, є втраченою для виробництва автомобілів чи будівництва житла.
Якщо робітник на конвеєрі спроможний складати як автомобілі, так і пральні машини, то втрати, які зазнало суспільство від роботи цього робітника на автомобільному заводі, дорівнюватимуть тому внеску, який він міг би в іншому випадку зробити у виробництво пральних машин.
Внаслідок рідкісності виробничих ресурсів та межі, яку окрес­лює їх рідкісність перед виробничою діяльністю, сам обсяг вироб­ництва обмежений. Саме рідкісність ресурсів зумовлює необхідність управляти ними в процесі виробництва, щоб мінімізу­вати їх витрачання та максимізувати результативність. Цей про­цес і виражається в зростанні продуктивності.
Сутність проблеми економії, тобто зростання продуктивності, можна чітко проілюструвати, використовуючи для цього криву виробничих можливостей (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Крива виробничих можливостей


У цьому розділі розглядається сутність витрат, їх класифікація, розроблена західними економістами.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.