лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Менеджмент продуктивності

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 4
КЛАСИФІКАЦІЯ МАКРОРІВНЕВИХ
ЧИННИКІВ ПРОДУКТИВНОСТІ

 

Макрорівневі чинників продуктивності — це ті, які реалізуються на макрорівні через систему виконавчої та законодавчої влади. Оскільки макрорівневі чинники продуктивності перебувають за межами підприємств і не контролюються їхніми менеджерами, то вони називаються ще й зовнішніми чинниками.
Виходячи із теоретичних розробок зарубіжних та вітчизняних економістів, а також враховуючи потреби практики й часу, класифікацію макрорівневих (зовнішніх) чинників продуктивності схематично можна подати так, як на рис. 4.1 :

Макрорівневі (зовнішні) чинники продуктивності впливають на її динаміку як позитивно, так і негативно. Ось чому макрорівневими чинниками необхідно управляти таким чином, щоб безперервно забезпечувати максимальні темпи зростання продуктив­ності за їх рахунок.
Вихідним, фундаментальним чинником зростання продуктивності є життєвий простір країни, який характеризується як кількісними, так і якісними параметрами. Він включає в себе населення країни, її територію, екологію, землю, кліматичні умови, природні багатства та природні ресурси.


4.1

Життєвий простір країни

Населення. Населення — це природно-історична сукупність людей, яка постійно змінюється як за кількісними, так і за якісними параметрами. Населення характеризується передусім рівнем свого відтворення. Під відтворенням населення слід розуміти процес безперервного поновлення поколінь людей. Існує природ­не й механічне відтворення населення. Природне відтворення населення формується під впливом народжуваності та смертності, а механічне — у результаті міграційних процесів.
Слід розрізняти види й типи відтворення населення. Види поділяють на традиційний та сучасний. Для традиційного виду відтворення населення характерна як висока народжуваність, так і висока смертність. Сучасний вид відтворення характеризується одночасно і низькою народжуваністю, і низькою смертністю.
Типи відтворення населення поділяють на розширений, простий, звужений. Кожен із них може бути реалізований в умовах як традиційного, так і сучасного виду відтворення. За досить тривалого збереження рівності параметрів народжуваності й смертності відтворення населення є простим, за перевищення рівня народжуваності над смертністю — розширеним, а за зворотного співвідношення — звуженим. Саме звужене відтворення населення негативно впливає на рівень економічного зростання та зростання продуктивності як у поточному періоді, так і в перспективі.
Територія. Територія характеризується насамперед розмірами площі, яка визначається у квадратних кілометрах, а також гус­тотою населення. Густота населення визначається його чисельністю, що припадає на 1 км2 території країни або на 1 га сільсь­когосподарських земель. В Україні густота населення становить 83 особи/км2, у Росії — 9 осіб/км2, в Японії — 330 осіб/км2, у Китаї — 127 осіб/км2.
Територія будь-якої країни характеризується також рівнем її придатності для постійного проживання населення (наявність родючих земель, водних ресурсів, пустель, якісні параметри клімату), відсутністю чи наявністю систематичних природних катакліз­мів — землетрусів, тайфунів, вивержень вулканів, смерчів, повеней та ін.
Екологія. Екологія в буквальному значенні слова (походить від грец. oikos) означає «наука про житло, помешкання, місцеперебування». Цей термін у 1866 р. запропонував німецький учений Е. Геккель. Він вважав, що предметом екології є з’ясування відношення живих організмів до навколишнього середовища. У сучасній науці поняття «екологія» не обмежується тільки біологічним значенням. Стосовно людини, суспільства біологічний аспект цього поняття тісно пов’язується і розглядається в поєднанні з технічними, економічними, соціальними та гігієнічними питаннями життя людей. Тому разом з екологією природних систем визначені її аспекти складають сучасну загальну екологію, яка досліджує основні принципи організації та функціонування природних і створених людиною систем.
Рівень екологічності довкілля характеризується співвідношенням розмірів території, на якій зосереджена дика природа (заповідники, цілинні землі тощо), до всієї території країни, кількістю видів рослинного та тваринного світу, які повністю винищені або перебувають на межі повного винищення і занесені до Червоної книги, ступенем технічного забруднення ґрунтів, водного та повітряного середовища.
Земля й клімат. Земля, за визначенням англійського економіста У. Петті, — мати всіх багатств. І не випадково, що земля — найдорожчий і найдефіцитніший товар у світі. У цьому зв’язку зазначимо, що сьогодні один гектар землі в США, наприклад, коштує від 700 тис. до 6 млн доларів, а в центральних районах Києва — до 2 млн доларів.
Земля — це багатство людей усього світу, їх життєвий простір. Проте, це багатство по-хижацьки знищується. Так, 53 % території Африки і 34 % Азії зазнають процесу спустелювання. На території СНД ерозією охоплено 53 % пасовищ, а у США — 75 %.
Клімат безпосередньо впливає на рівень національної продуктивності. Чим нижча середньорічна температура в країні, тим біль­ше необхідно витрачати матеріальних ресурсів на досягнення таких же результатів, які досягаються в країнах із більш високою середньорічною температурою. Скажімо, в Росії діє так звана негативна кліматична рента, що пов’язана з найнижчою середньорічною температурою серед усіх країн світу, спричинює підвищення витрат у промисловості на 10—15 % порівняно із серед­ньоєвропейською собівартістю на аналогічну продукцію, а в сільсь­кому господарстві на 25—30 %. Ось чому деякі економісти вва­жають, що Росія ніколи не досягне європейського рівня життя.
В Україні середньорічна температура також значно нижча, ніж у Західній Європі.
Природні багатства та природні ресурси. Природні багатства являють собою всю сукупність речей і сил природи, які можуть бути використані нацією для своїх потреб як на сучасному етапі, так і в перспективі її прийдешніми поколіннями. Природні багатства поділяють на наземні й підземні. До природних багатств належать повітряний простір, водні та лісові багатства, ґрунти, багатства флори й фауни, мінерально-сировинні багатства.
Природні ресурси — це та частина природних багатств країни, яка може бути використана нацією, її громадянами для задоволення своїх потреб на сучасному етапі.


4.2

Структурні зміни в економіці

Структурні зміни в зайнятості. На динаміку продуктивності впливають передусім зміни в зайнятості трудових ресурсів. Трудові ресурси — це частина населення, яка має певний фізичний розвиток, розумові здібності і знання, необхідні для роботи в різних галузях економіки.
До трудових ресурсів відносять осіб у працездатному віці (чоловіків 16—59 років і жінок 16—54 років), за винятком непрацюючих інвалідів 1 і 2-ї групи та непрацюючих осіб працездатного віку, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах (чоловіків 50—59 років, жінок 45—54 років); а також населення старше і молодше працездатного віку, що зайняті економічною діяльністю.
На практиці структурні зміни в зайнятості пов’язані зі зміною чисельності:

  • населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності;
  • населення, зайнятого в галузях економіки;
  • економічно активного населення;
  • безробітних;
  • працездатного населення;
  • економічно неактивного населення.

До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, віднесені особи працездатного віку, старшого віку та підлітки, які протягом року були постійно зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом в умовах повного (неповного) робочого дня (тижня); роботодавці, які самостійно забезпечували себе роботою, включаючи підприємців, безоплатно працюючих членів їхніх сімей; служителі релігійних культів; військові кадрової служби; спецконтингент та ін. У кількості зайнятого населення не враховуються учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва, військові строкової служби та жінки, які перебувають у відпустці за вагітністю, пологами та доглядом за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством, а також іноземні громадяни.
До населення, зайнятого в галузях економіки, віднесені: працівники державних, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій; працівники колективних сільськогосподарських підприємств; особи, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві; особи, зайняті у малих, приватних підприємствах, міжнародних організаціях, фермерських господарствах.
Середньорічна кількість робітників і службовців розрахована на підставі середньооблікової кількості працюючих за наймом на підприємствах, в установах, організаціях та громадських об’єднан­нях. Вказана кількість не включає такі категорії, як сумісники та ті, що працюють за договором підряду.
Економічно активне населення згідно з концепцією робочої сили — це населення обох статей віком 15—70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. До економічно активних належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить дохід, (зайняті) та безробітні (у визначенні МОП).
Зайнятими (за матеріалами вибіркового обстеження робочої сили) вважаються особи, які відпрацювали протягом обстежуваного тижня не менше чотирьох годин (в особистому підсобному сільському господарстві не менше 30 годин) незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова або інша робота.
Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зай­нятого населення до всього обстеженого населення або населення у відповідній групі за статтю та у регіонах.
Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці — особи у віці 15—70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

  • не мали роботи (прибуткового зайняття);
  • шукали роботу або намагались організувати власну справу на обстежуваному тижні;
  • готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів.

До категорії безробітних відносять також осіб:

  • які розпочнуть роботу протягом двох тижнів;
  • що знайшли роботу, чекають відповіді;
  • зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу;
  • які навчаються за направленням служби зайнятості.

Зареєстровані безробітні згідно з Законом України «Про зайнятість населення» — це працездатні громадяни працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підхожої роботи.
Працездатне населення у працездатному віці — особи у працездатному віці (чоловіки 16—59 років, жінки — 16—54 років включно), за винятком непрацюючих інвалідів 1 та 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію у зазначеному віці.
Рівень безробіття визначається відношенням (у відсотках) кількості безробітних до економічно активного населення (робочої сили) або до працездатного населення працездатного віку.
Економічно неактивне населення (поза робочою силою) — особи, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» або «безробітні».
До цієї категорії населення належать:

  • учні та студенти;
  • пенсіонери;
  • особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
  • особи, які зневірились знайти роботу;
  • інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Втрати робочого часу — це час, який можна було використати для роботи, але він не був використаний через неявку з дозволу адміністрації (включаючи неявки з ініціативи адміністрації), прогули та страйки.
Структурні зміни ВВП. Структурні зміни ВВП пов’язані зі зміною структури і питомої ваги його складових елементів.
Основні структурні зміни, що відбуваються в обсязі ВВП, пов’язані між собою. До них слід віднести:

  • зміни структури й питомої ваги споживчих товарів і послуг;
  • зміни структури й питомої ваги інвестиційних товарів;
  • зміни структури й питомої ваги державних закупок товарів і послуг;
  • зміни структури й питомої ваги експортних поставок;
  • зміни структури й питомої ваги імпортних поставок.

Класифікація зовнішніх чинників продуктивності здійснюється на основі праць Макхерджі і Синха.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.