лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінанси зарубіжних корпорацій

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

13.7. Емісії цінних паперів, пов’язані
зі злиттям і поглинанням корпорацій

Випуск акцій, пов’язаний з поглинанням
(злиттям) корпорацій

Злиття являє собою фінансову операцію, у результаті якої дві або кілька корпорацій об’єднують свої активи з метою створення нової корпорації2. Злиття може відбутися шляхом поглинання однією корпорацією іншої. Корпорація-поглинач зберігає свою назву, а та корпорація, що поглинається, перестає існувати як юридична особа. Можливий інший варіант рішень, який називається у фінансовій літературі консолідацією, коли одна або кілька корпорацій зливаються в одну нову корпорацію.Консолідація може відбуватися за згодою.
В останнє десятиліття ХХ ст. і на початку ХХI ст. процес злиття активізується. Великі корпорації поглинають не тільки дрібні або середні, а й великі. Об’єднують свої капітали і ТНК. На думку дослідників, процес злиття буде розвиватися і далі. Головною причиною називають майбутній ривок науково-техніч­ного прогресу. Впровадження його досягнень у виробництво вимагатиме значних капітальних вкладень, що під силу тільки найбільшим корпораціям.
Фінансування операцій щодо злиття здійснюється двома основ­ними способами: випуском акцій або облігацій. В окремих випадках викуп акцій корпорації, що поглинається, може відбуватися через оплату готівкою.
Купівля однією корпорацією контрольного пакета акцій іншої здійснюється у формі відкритої пропозиції на узгоджених умовах про придбання фірм. Звичайно до такої пропозиції й узгодження корпорація, що претендує на контрольний пакет, купує на фондовому ринку 5 % або менше акцій компанії, яку вона хоче поглинути. Потім, після офіційної пропозиції про купівлю фірми, компанія-поглинач дає у фінансових газетах оголошення про купівлю акцій. Акціонерам компанії обов’язково надсилають листи з пропозицією про купівлю нових акцій. Цей процес може відбуватися всупереч бажанню директорів компанії, що поглинається. Якщо акціонер корпорації, що поглинається, згоден прийняти пропозицію корпорації-поглинача, то він продає їй свої акції або обмінює їх на нові акції поглинача. У тому разі, коли одна компанія придбала більшу частину голосуючих акцій іншої компанії, можна вважати, що друга компанія поглинена першою. Таким чином, акціонери старої компанії стають акціонерами компанії-поглинача. Акціонери змушені погодитися на такий обмін, інакше вони втратять свій капітал.
У випуску акцій з метою поглинання багато інновацій. У Великобританії застосовується метод, який називається «рішенням про розміщення нових акцій для фінансування поглинання, що організовується через продавців» (vendor consideration placing). Інвестиційний банк або брокер організовує емісію нових акцій компанії-поглинача, потім вони розміщуються фірмою — членом біржі через своїх інституційних клієнтів. Нові акції випускаються в розмірі 50 % оплаченого капіталу компанії, що поглинається. Запропонована ціна може бути вищою ринкової. У літературі зазначається, що сама по собі пропозиція про новий випуск веде до ще більшого зростання запропонованої ціни (tender price).
Розміщення нових акцій через посередників прискорює процес поглинання, а випущені акції осідають у портфелі довгострокових інвесторів. Проте дрібні інвестори не мають можливості брати участі у новому розподілі. В економічній літературі підкреслюється, що в разі емісії прав усі акціонери захищені від «розводнення» їхньої власності, тобто від втрати ними частини акціонерного капіталу, часткою участі в балансовій або ринковій вартості. Сутність схеми розміщення прав полягає в тому, що всі акціонери одержують лист-повідомлення про кількість виділених їм нових акцій із зазначенням термінів їх оплати. Якщо випуск акцій здійснюється для фінансування поглинання, такого захисту немає .
Розміщення акцій для цілей поглинання через фінансових посередників стимулює цей процес. Компанія-поглинач витрачає менше коштів і часу на організацію нових емісій; зазвичай залишаються задоволеними й акціонери, які одержують нові акції.
Основне питання під час злиття (поглинання) компанії полягає в тому, як захистити дрібних інвесторів. Зокрема, застосовується запобіжний захід — так зване застереження—«повернення раніше даного» (claw back). Відповідно до нього акціонери компанії, що поглинається, мають право на підписку нових акцій у певній пропорції до акцій, розміщуваних у фінансових установах. Інвестиційні інституції й інші фінансові установи сповіщаються про прийняття цього застереження на час розміщення акцій.
На думку економістів-аналітиків, дві третини збільшення кількості акцій, що перебувають в обігу на фондових біржах, можна пояснити лихоманковим зростанням активності поглинань .
Поглинання і злиття контролюються комісіями з цінних паперів і фондових бірж у всіх країнах. У Великобританії і США, наприклад, якщо інвестор придбав понад 5 % акцій однієї компанії, фінансовий посередник, котрий здійснює ці угоди, та інвестор зобов’язані сповістити про це комісії з цінних паперів і фондових бірж, відповідні біржі і компанії, чиї акції куплені. Крім того, функціонують фірми «спостерігачі за акулами» (shark watcher), спеціалізацією яких є аналіз руху акцій компаній-клієнтів. Вони спостерігають за спробами поглинання компаній, дають відповід­ні рекомендації.
Водночас компанії вживають заходів, спрямованих на захист від поглинання. Відомі такі заходи, як «золоті парашути», «отруєні пігулки», «золоте рукостискання» та ін. «Золоті парашути» — засіб захисту від ворожого поглинання. Згідно з ним менеджери компанії укладають з останньою офіційну угоду про те, що у випадку звільнення вони повинні одержати значні суми винагороди. Цю угоду в разі поглинання мусить виконати фірма-поглинач, тому їй невигідно здійснювати поглинання.
Так само може бути використане «золоте рукостискання» (golden handshake) — виплата одному або кільком менеджерам компанії в разі звільнення значних сум винагороди. Той самий захід застосовується при звільненні одного з менеджерів для запобігання публічному скандалу. «Отруєні пігулки» — прийняття компаніями, яким загрожує поглинання, зобов’язань, які роблять це поглинання значно дорожчим (наприклад, випуск нових привілейованих акцій з високим фіксованим процентом, що погашаються під час поглинання за високою ціною).
Якщо компанія, яка скуповується, хоче «боротися до кінця», вона може відповісти на офіційну пропозицію про купівлю низкою захисних заходів. Ця компанія може розіслати всім своїм акціонерам листи з проханням не погоджуватися на продаж акцій, пропонуючи заходи щодо поліпшення функціонування фірми. Може бути також застосований захист Пек-Мена (Pac-Man strategy), що базується на старому правилі: кращий захист — напад. Фірма, яку хочуть поглинути, відповідає скуповуванням акцій компанії-поглинача. Відомий також своєрідний захист у вигляді погрози продажу «дорогоцінностей корони» (crown jewels defense), тобто найбільш цінних дочірніх компаній або найбільш ліквідних активів у випадку агресивних намірів поглинача . Така компанія часто стає непривабливою. Відомі і багато інших засобів захисту.
У фінансовій літературі обговорюється питання, чи завдає поглинання шкоди фондовому ринку, зокрема акціонерам і директорам компаній?
Перші враження від поглинань були негативними. На думку економістів, компанії, борючись за виживання, стали проводити короткострокові заходи на шкоду довгостроковим фінансовим програмам. У них складалося враження, що ринок систематично занижує оцінку акцій компаній, які орієнтуються на довгострокову політику. Проте таку помилку може припустити окрема людина, але не ринок. Як відзначає американський економіст Алан Шапіро, численні дослідження показують, що ринок винагороджує ті корпорації, які інвестують у довгострокові проекти, і карає тих, що орієнтуються лише на короткострокові результати.
Фундаментальні економічні процеси, що відбуваються під впливом науково-технічного прогресу, змушують переглядати існуючу систему активів і старі стратегії їх розвитку, що знижує прибутки акціонерів. Проте замість адаптації до цих змін деякі менеджери проводять політику захисних заходів проти поглинання. Злиття і поглинання відповідають інтересам акціонерів у тих випадках, коли формуються сучасні виробничі структури. Поглинання ефективніші тоді, коли вони ведуть до економії на витратах за рахунок масштабу виробництва.
Виходячи з основної мети фінансового управління корпора-
цією — зростання добробуту акціонерів — злиття спрямоване на підвищення ціни акцій нових компаній на фінансовому ринку і прибутку на одну акцію. Позитивний фінансовий результат злиття можна визначити тільки на підставі котирувань нових акцій, що є в обігу на фінансовому ринку.
Ситуація
Дві компанії А і В прийняли рішення про злиття капіталів і створення нової компанії АВ.
Передбачається, що темп зростання прибутку нової компанії АВ становитиме 8 % у рік. Процес злиття фінансується через обмін акціями між компаніями А і В у співвідношенні 2 до 3 виходячи з курсів акцій (300 гр. од. компанії А і 200 гр. од. компанії В). Фінансові менеджери нової компанії АВ повинні визначити курс акцій нової компанії і прибуток на одну акцію.
ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ
ДВОХ КОМПАНІЙ ПЕРЕД ЗЛИТТЯМ, гр. од.


Показник

А

В

Кількість акцій в обігу

2 000 000

600 000

Чистий прибуток

40 000 000

19 200 000

Чистий прибуток на одну акцію

20

16

Курс акції

300

200

Коефіцієнт ціна / дохід

15

12

Ринкова вартість

600 000 000

240 000 000

Розв’язання
1. Визначимо кількість акцій, які будуть в обігу нової компанії АВ. Компанія А одержує 400 000 акцій компанії В (600 000 ? 2/3 =
= 400 000). Отже, у нової компанії АВ буде в обігу 2 400 000 акцій
(2 000 000 + 4 000 000 = 2 400 000).
2. Визначимо прибуток нової компанії АВ на одну акцію.
Нова компанія АВ одержить прибуток двох компаній, що злилися: 40 000 000 + 19 200 000 = 59 200 000.
На кожну акцію припадає: 59 200 000 / 2 400 000 = 24,67 гр. од.
Прибуток на акцію істотно зріс порівняно з показником розрізнених компаній завдяки двом причинам:

  • скорочення кількості акцій із 2,6 до 2,4 млн у новій компанії за незмінного рівня прибутку;
  • коефіцієнт курс/дохід у компанії А вищий, ніж у компанії В, оскільки з обігу були вилучені акції з гіршими економічними показниками.

3. Визначимо курс (ціну) акції нової компанії:
24,67 · 15 = 370,05 гр. од.
Курс акції вищий, ніж у компанії А до злиття.
4. Капіталізація нової компанії становитиме:
370,05 · 2 400 000 = 888 120 000 гр. од.
Ринкова вартість нової компанії стала вищою, ніж вартість двох компаній, які раніше існували. Якщо скласти ринкову вартість двох компаній, вона становитиме 600 000 000 + 240 000 000 =
= 840 000 000 гр. од. У даному випадку відбувся синергічний ефект, злиття дало позитивний результат, акціонери збільшили свій добробут.
Нова фірма виявилась ефективнішою двох старих, вартість акціонерного капіталу зросла, і фондовий ринок приймає акції, що високо котируються (досягається синергічний (synergy) ефект, або ефект 2 + 2 = 5). Поглинання синергічного типу (synergetic takeovers) ведуть до розширення ринків збуту, зниження конкуренції через злиття двох конкуруючих фірм. Нові компанії після злиття одержують податкові пільги.
В англійській фінансовій літературі поширені інші думки. Дослідники проблеми поглинання схиляються до думки, що соціально-економічні наслідки процесів злиття і поглинання оцінити важко, у кращому випадку вони нейтральні .

«Викидні» облігації,
«макулатура»

Під впливом процесів злиття корпорацій на фінансовому ринку США з’являються нові фінансові інструменти, так звані викидні (сміттєві) облігації (junk bоnds),«макулатура». Дрібні, швидкозростаючі корпорації в США наприкінці 70-х років випускали облігації з метою залучення фінансових фондів, необхідних їм для поглинання більших компаній. Випущені облігації одержали дуже низький інвестиційний рейтинг, спочатку фінансовий ринок сприйняв їх обережно, у результаті чого вони цілком утратили свою привабливість. Такі облігації дістали назву «пропащих ангелів».
Проте в 1977 р. становище змінилося, корпорації стали робити так звані початкові емісії (original — issue junk). Інновацію в ринок викидних облігацій вніс інвестиційний банк «Дрексель Берн-
хем Ламбер», і насамперед його оператор з цінних паперів Майкл Мілкен. Банк почав операції з новими цінними паперами, які, по суті, були так званими надзвичайними кредитами, сподіваючись, що ставки ризику неповернення позички за цими облігаціями не підтверджують великого спреду в доходах, який звичайно з’явля­ється на ринку . Корпорації, що випускають викидні облігації, знайшли необхідну їм розподільну мережу, яку самі вони не могли створити, і нове джерело фінансування. З початку 80-х років викидні облігації широко використовуються у фінансуванні процесів злиття і поглинання. За високого ризику вони приносили доходи вищі ринкових. Цим пояснюється їх швидке вторгнення у фінансовий ринок і привабливість для інвесторів, особливо з метою спекуляції. Відповідно до індексу Стендард енд Пур’з викидні облігації мали найнижчий рейтинг ССС, тоді як облігації компаній найвищого класу мали рейтинг ААА. Проте викидні облігації приносили прибуток інвестору на 4—5 % вищий, ніж облігації класу ААА.
Нові фінансові інструменти перетворились у 80-х роках у найбільш ліквідні міжнародні цінні папери, в які вкладали свої кошти як американські, так і західноєвропейські, а також японські інвестори. За розрахунками найбільшого інвестиційного банку США «Соломон бразерс», іноземні інвестори придбали в першій половині 80-х років від 1/4 до 1/3 нових емісій високоризикованих облігацій. Інвестиційні банки США здійснювали розміщення цих облігацій, один з них — «Дрексель Бернхем Ламберг» — у 1986 р. зосередив у себе 6 % їхніх емісій. У 1986 р. обіг за облігаціями досяг максимальної суми і становив 23 % ринкового облігаційного обігу . Спроби випуску і розміщення високоліквідних облігацій з метою поглинання починалися також у Великобританії, проте позабіржовий ринок фактично їх не прийняв.
Наприкінці 80-х років зірка викидних облігацій почала закочуватися. Поглинання і злиття, які фінансуються випуском облігацій, призвели до того, що в нових корпорацій зростали зобов’я­зання, коефіцієнти боргу перевищували розумні межі, зростав тягар процентних платежів. У 1989 р. почалося кризове падіння виробництва, зросла непевність в одержанні прибутку і поверненні боргів і процентів. До 1990 р. ризик несплати боргів за викидними облігаціями зріс до 10 %. Виявилося також, що в інвестиційному банку «Дрексель Бернхем Ламберг» порушувалися закони про цінні папери: мали місце втручання в торгівлю інсайдерів, маніпуляції з цінними паперами, ведення обліку частини акцій і облігацій за балансом для приховування справжніх власників, складання фальшивих бухгалтерських проведень тощо.
Інвестиційний банк, бажаючи уникнути скандалу й звинувачень у корупції і рекетирстві, запропонував заплатити уряду 650 млн дол. Проте Комісія з цінних паперів і фондових бірж довела справу до суду. Майкл Мілкем був визнаний винним в особливо небезпечних для фінансового ринку злочинах, таких як використання комерційної таємниці для одержання прибутку, створення незаконної мережі агентів у справах продажу цінних паперів та ін.,
і засуджений до 10 років позбавлення волі і багатомільйонного штрафу. Банк «Дрексель Бернхем Ламберг» збанкрутував.
Хто ж постраждав через шахрайства банку? На початок 1989 р. 30 % викидних облігацій у США перебували в портфелях страхових компаній, 30 % — взаємних фондів, 15 % — пенсійних фондів . Отже, в кінцевому підсумку свої кошти втратили дрібні інвестори — учасники названих фондів і компаній.
Випуск викидних облігацій — приклад невдалих інновацій на фондовому ринку.

13.8. Випуск акцій, пов’язаних із приватизацією

Цілі приватизації державної власності

У країнах ЄС протягом 80—90-х років проводилася широка приватизація державної власності. Програми приватизації в цих країнах передбачали такі цілі:

  • залучення додаткових державних доходів для покриття дефіциту бюджету;
  • створення нових джерел фінансування державних капітальних вкладень і субсидування НДДКР;
  • розширення кола власників акцій;
  • дерегулювання економіки;
  • ліквідацію державних монополій у галузях інфраструктури і створення мобільних і менш капіталоємних підприємств.

У Франції прийнята в 1986 р. програма приватизації передбачала передання з державних у приватні руки 65 компаній на загальну суму понад 200 млрд фр. У цьому ж році були приватизовані найбільші компанії «Сен-Гобен», «Женераль д’електрисітіс», банківські групи «Паріба», «Сосьєте Женераль» та ін. У Німеччині, Нідерландах, Бельгії та інших країнах ЄС відбувалася приватизація аеропортів, телекомпаній, морських портів, залізниць, пошти й інших підприємств інфраструктури.

Методи проведення приватизації

Фінансування процесу приватизації відбувалося в країнах з ринковою економікою через випуск акцій державних об’єднань і продаж їх на фондовому ринку. У Франції розміщення значних емісій акцій приватизованих компаній збіглося з біржовою кризою в жовтні 1987 р., коли загальний курс акцій знизився на 34,2 %, а акції приватизованих компаній — на 26 %. Фінансування приватизаційного процесу, який відбувався в складних умовах, призвело до того, що контрольними пакетами акцій оволоділи фінансово-промислові групи. У ці роки була створена нова сильна фінансово-промислова олігополія, сукупний капітал якої в той час у 3 рази перевищував державний бюджет Франції.
У Великобританії приватизаційний процес починається в 1977 р., коли уряд запропонував відкритий продаж акцій компанії «Бритіш петролеум», у якій він мав контрольний пакет. На продаж було запропоновано 17,2 % оплаченого капіталу. У жовтні 1979 р. і вересні 1983 р. уряд розпродав кілька партій акцій компанії. У жовтні 1987 р. на продаж була запропонована частина оплаченого капіталу, що залишився, — 31,5 %. У відкритий продаж надійшло 1369 млн звичайних акцій номіналом по 25 пенсів за емісійною ціною 3,3 ф. ст. за одну акцію. Акції продавалися в кредит, 1,2 ф. ст. покупець сплачував під час подання заяви на купівлю, 1,05 ф. ст. — до 30 серпня 1988 р. і 1,05 ф. ст. — до 27 квітня 1989 р. Однак реалізація була невдалою, вона, як і у Франції, збіглася з біржовим крахом у жовтні 1987 р. Більшу частину акцій андеррайтери не змогли розмістити. Для підвищення курсу акцій компанії на Лондонській фондовій біржі Банк Англії запропонував купити будь-які партії акцій, випущених урядом за ціною 70 пенсів. Купівля тривала до 1 січня 1988 р.
Крах на Нью-Йоркській біржі в жовтні 1987 р. ускладнив розміщення акцій «Бритіш петролеум» за фіксованою ціною. Проте уряд Кувейту погодився купити 13 млн акцій за раніше установленою фіксованою ціною. Він також був готовий придбати в період із 21 жовтня 1987 р. до 11 березня 1988 р. додатково 1316 млн акцій виходячи з того, що ринкова ціна акцій «Бритіш петролеум» упала, а ліквідна позиція Кувейту на міжнародному ринку капіталів стабілізувалася. Проте 4 жовтня 1988 р. представник уряду Великобританії повідомив уряд Кувейту, що його частка акцій у «Бритіш петролеум» має бути протягом 12-ти місяців скорочена з 21,6 до 9,9 %. Свої дії уряд Великобританії пояснив тим, що Кувейт, маючи більше однієї п’ятої голосів, одержує можливість впливати на рішення компанії і використовувати їх для власної вигоди, що буде впливати на суспільні інтереси Великобританії. В англійській літературі ці аргументи зазнавали критики. Проте, безперечно, вони демонстрували факт захисту національних інтересів приватизованих компаній .
У 1984 р. приватизується найбільша державна компанія «Бритіш Телеком». У листопаді було випущено 3012 млн звичайних акцій номіналом 25 пенсів за емісійною ціною 130 пенсів (1,3 ф. ст.). Акції були продані в кредит. 50 пенсів покупець платив готівкою, подаючи заявку на придбання акцій, 40 пенсів — до 24 липня 1985 р. і 40 пенсів — до 9 квітня 1986 р. Продажу акцій передувала масова рекламна кампанія і заклики купувати акції. Дрібним інвесторам були надані пільги. У грудні 1991 р. Казначейство продало додатково 1597,5 млн звичайних акцій через компанію «Британський Паблік Офферз» і через міжнародну тендерну організацію.
У результаті приватизації капітал корпорації на 31 березня 1996 р. складався з 6281,5 млн звичайних акцій номіналом 25 пен­сів кожна .
Одна привілейована акція приватизованих компаній номіналом 1 фст. зі спеціальними правами, але без права голосу, належить номінальному інвестору — Міністерству фінансів — і може бути передана тільки міністру або будь-якій іншій особі, яка представляє інтереси верховної влади. Вона може бути погашена за паритетом у будь-який час за бажанням її утримувача. Володіння такою акцією дає можливість Міністерству фінансів накладати вето на рішення зборів акціонерів компанії, якщо воно стосується істотних змін у статутному фонді й інших пов’язаних з ним питань. У літературі таку акцію називають «золотою».
Оплачений капітал компанії «Бритіш Телеком» на 31 березня 1996 р. становив 12 678 млн ф. ст., неконтрольований пакет акцій в інших підрозділах компанії — 180 млн ф. ст. Компанія налічує величезну кількість акціонерів, які володіють звичайними акціями, — 2 385 369 осіб. Компанія має стійку позицію на фондових ринках. Вона стабільно виплачує дивіденди. У 1996 р. дивіденди, виплачувані на одну звичайну акцію, становили 11,25 пенсів (14,062 пенсів мінус 20 % податку). Акції компанії високо котируються на Лондонській фондовій біржі: наприкінці 1995 р. вища ціна 25-пенсової акції становила 414,0 пенсів, нижча — 341,0 пен­сів. За доходу на одну акцію (обчисленого за сумою від регульованого прибутку) 35,1 пенсів, коефіцієнт (Р/Е) становив 10,8. Поточна дохідність акції, обчислена за нижчою ціною, — 9,237 %, за вищою — 7,6 % . Акції «Бритіш Телеком» котируються також на Нью-Йоркській фондовій біржі у формі американських депозитарних розписів, кожний з яких представляє 10 звичайних акцій Телеком. Американські депозитарні розписи — форма міжнародної торгівлі акціями з 1927 р. Іноземні акції депонуються в один з банків США, замість них на американський фондовий ринок випускаються американські розписи.
Розміщення акцій приватизованих компаній дало можливість знизити, а потім ліквідувати дефіцит державного бюджету Великобританії. Це створило сприятливіші фінансові умови для проведення податкової реформи, спрямованої на зниження податків. Британська приватизація привела до розширення власників акціо­нерного капіталу. За роки проведення приватизації питома вага акціонерів збільшилася з 7 до 25 % дорослого населення. Продаж акцій зайнятим на приватизованих підприємствах проводився на пільгових умовах з метою охоплення якомога більшої кількості робітників та службовців.
Продаж акцій приватизованих підприємств широкій публіці не можна розглядати як мобілізацію фінансових ресурсів для реорганізації структури або відновлення капіталу підприємства. Реалізацію акцій проводять державні органи, які одержують кошти, що йдуть в основному на формування державних доходів. По суті, відбувається обмін старих акцій на нові для нових акціонерів.

Питання для самоперевірки знань

  • Які основні тенденції визначилися за останні 15 років у емісіях корпоративних цінних паперів у США?
  • Назвіть основні методи розміщення нових випусків корпоративних цінних паперів.
  • Які основні риси публічного (відкритого) розміщення цінних паперів?
  • Як ви розумієте «реєстрацію на полицю»?
  • Назвіть основні особливості приватного розміщення цінних паперів.
  • Які витрати несуть корпорації при розміщенні своїх емісій?
  • Назвіть основні особливості первинних емісій та їх розміщення в США.
  • Хто складає проспект емісії?
  • Який зміст проспекту емісії?
  • Хто перевіряє і реєструє емісію корпоративних цінних паперів у США?
  • Хто є андеррайтером за приватного розміщення емісій?
  • Які фінансові інституції входять у систему приватного розміщення?
  • Що таке спред за приватного розміщення цінних паперів?
  • Назвіть найбільші інвестиційні банки США — гаранти приватних розміщень.
  • У чому полягають особливості первинного розміщення акцій у Великобританії?
  • Чим пояснюються причини первинного розміщення корпоративних цінних паперів у Великобританії на фондовій біржі?
  • Що таке лістинг цінних паперів? Хто його проводить? З яких причин?
  • Назвіть методи розміщення цінних паперів у Великобританії, розкрийте їх особливості.
  • Дайте характеристику ринку цінних паперів, які не пройшли лістингу.
  • Чим характеризується «третій ринок» на Лондонській фондовій біржі?
  • Охарактеризуйте позабіржовий ринок у США, у Великобританії.
  • Як організовано захист інтересів інвесторів на позабіржовому ринку Великобританії?
  • Що таке скріп, райт?
  • Як емітуються скріпи? Чому корпорація не одержує нових фінансових фондів?
  • Напишіть формулу ціни акції після емісії скріпу.
  • Чим відрізняється райт від скріпу? Хто бере участь у придбанні райтів? За якою ціною?
  • Напишіть формулу ціни акції після емісії прав.
  • Назвіть основні особливості емісії цінних паперів, пов’язані зі злиттям і поглинанням.
  • Хто контролює процеси поглинання і злиття?
  • Назвіть основні оборонні заходи проти агресивного поглинання корпорації.
  • Як ви розумієте синергічний ефект?
  • Які економічні та фінансові наслідки процесів злиття і по-
    глинання?
  • Чому і коли з’явилися джанк-облігації («викидні (“сміттєві”)» облігації) в США?
  • Які цілі приватизації державної власності в країнах з розвиненою ринковою економікою?
  • Які методи приватизації, проведеної у Франції? У Великобританії?
  • Яка акція називається «золотою»? У чому полягають її особливості?

Запам’ятайте формули

1. Ціна (внутрішня) акції після емісії скріпу:
.
2. Ціна акції (внутрішня) після емісії прав (райтів):
.
3. Внутрішня (теоретична) ціна райта:
.

Розв’яжіть задачі

Задача 1. Менеджери корпорації N продали по 16 дол. райти, що дають у майбутньому право підписки на нові акції по 13 дол. Якщо потрібно 5 райтів для того, щоб купити одну нову акцію, якою буде теоретична ціна одного райта?
Задача 2. Велика корпорація планує емісію райтів. В обігу перебуває 10 млн акцій. Менеджери корпорації планують шляхом емісії райтів одержати додатково 20 млн дол. нових фондів.
Обчисліть:
1) якою має бути ціна підписки на райти, для того щоб корпорація одержала необхідні 20 млн дол.;
2) припустимо, що акції продаються в даний час за ціною 23 дол. Яка ціна райта? Яка ціна акції без райта (ex-rights)?
Задача 3. Президент корпорації А запропонував корпорації В об’єднати капітали двох компаній і створити нову компанію АВ. Менеджери одержали такі дані про компанії:


Показник

А

В

АВ

Ціна акцій до злиття, дол.

50

40

Акції в обігу, млн

1

0,5

Загальна вартість капіталу, млн

50

20

80

Визначте:
1) якою буде максимальна сума платежу, якщо менеджери компанії-поглинача приймають рішення сплачувати за викуп активів грошима;
2) якою буде максимальна кількість акцій, що їх можна запропонувати акціонерам компанії, яка поглинається, якщо її менеджери прийняли рішення сплачувати 15 млн у грошовій формі, а решту суми — в акціях;
3) поясніть синергічний ефект, очікуваний після злиття двох компаній.


2 Перар Ж. Управление финансами. С упражнениями. — С. 320.

Adams A. Investment. — Р. 164.

Chapman C. How the Shock Markets Work. — Р. 132.

Shapiro A. С. Modern Corporate Finance. — Р. 960—962.

Перар Ж. Управление финансами. С упражнениями. — С. 332—333.

Див. докладніше: Samuels S. M., Wilkes F. M. and BraYshaw R. E. Management of Company Finance. — L.: Chapman & Hall, 1993. — Р. 608—643.

Див. докладніше: Bodic Z., Kanc A., Marcus A., Perrakis S., Ryan P. Investments. – Boston: Homewood. JL. Irwin, 1993. — Р. 509—510.

Див. докладніше: Kolb R. Investments. — Р. 221—222.

Див. докладніше: Samuels S. M., Wilkes F. M., Pragshaw R. E.Management of Company Finance. — L.: Chapman & Hall, 1993. — Р. 635.

Chapman C. Now the Stock Markets Work. — Z.: Century. Business Book, 1994. — Р. 134.

The British Petroleum Company. Annual Report. — 1988, 1989.

Див. докладніше: Samuels S. M., Wilkes F. M., Pragshaw R. E. Management of Company Finance. — L.: Chapman & Hall, 1993. — Р. 697.

The British Telecom Company. Annual Report. — 1996, 1997.

Там само.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.