лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінанси зарубіжних корпорацій

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Надання акцій, що є в обігу,
для біржового котирування

Цікавий за своїм змістом метод одержання акцією, що є в обігу, права на біржове котирування.У цьому випадку компанія не залучає нових фінансових фондів. Її наміри зводяться до однієї мети — щоб її раніше випущені акції, що є в обігу на позабіржовому ринку, одержали право котирування на ЛФБ. Тому і сам метод називається «представлення-запрошення» (Introduction), тобто акції рекомендуються на ЛФБ для одержання лістингу.
«Жовта книга» визначає три можливі випадки такого представ­лення. Перший — акції пройшли лістинг на якій-небудь біржі. Другий — акції, що є в обігу, відповідають вимогам Котирувального комітету ЛФБ щодо ринкових якостей. Третій — рекомендуються акції нової сформованої холдингової компанії в тому разі, якщо вони випущені в обмін на одну або більше акцій лістингових компаній .

13.5. Корпорації на позабіржовому ринку
цінних паперів

Поняття позабіржового ринку

Позабіржовим (over-the-counter market) називається ринок цінних паперів, який організовують фінансові інституції. Його відмітна риса — відсутність постійного організованого місця для укладання угод (trading floor). На позабіржовий ринок цінних паперів виходять корпорації, чиї акції й облігації не котируються на фондових біржах з тих або інших причин.
Історично позабіржовий ринок виник як «вуличний ринок». Сьогодні учасникам ринку немає потреби зустрічатися на вулиці. Сучасні позабіржові угоди з цінних паперів укладаються через комп’ютерні системи. Розвиток комп’ютерної технології й електронних комунікацій сприяє розширенню позабіржового ринку, обсяг угод, що укладаються, збільшується.
На позабіржовому ринку в США обертається понад 15 тис. цінних паперів, проте більшість із них — акції місцевих банків і дрібних фірм. Обсяг продажу становить 20 % обігу акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі.
У США позабіржовий ринок, як і біржовий, є організованим ринком. Корпорація, що бажає продавати на ньому свої цінні папери, повинна звернутися до брокера — члена Національної Асоціації дилерів з питань цінних паперів — НАCД (National Association of Securities Dealers — NASD), що регулює і контролює вступ на позабіржовий ринок. Брокер відкриває корпорації брокерський рахунок, що дає їй можливість продавати цінні папери як на фондовій біржі, так і на позабіржовому ринку.
Для продажу цінних паперів корпорація повинна звернутися до організаторів торгівлі, які працюють із певними видами цінних паперів. Вони постійно проводять котирування ціни продавця і покупця, як правило, здійснюють угоди за свій рахунок. У США їх називають «створювачами ринку»(market maker), у Великобританії  ліцензованими дилерами. Це фірми, що не є членами
біржі
, але одержали ліцензію на торгівлю цінними паперами на позабіржовому ринку. Вони можуть також отримати ліцензію на торгівлю цінними паперами на фондовому ринку. В англійській літературі відзначається активність ліцензованих дилерів, що здійснюють розміщення урядових приватизаційних цінних паперів.

Методи розміщення цінних паперів
на позабіржовому ринку

У Великобританії компанії, що бажають продати свої акції на позабіржовому ринку, повинні надати проспект емісії і фінансової звітності. Близько 80 % акцій корпорацій купують інвестиційні компанії. Дилери можуть купити в корпорації варант — пільгове право на підписку ще не випущених акцій на суму, що становить 5 % випущених акцій. Таке право може бути отримане протягом 10 років за ціною на день купівлі варанта. Звичайно варанти одержують інвестиційні інститути, що вкладають свої кош­ти в ризиковий капітал (venture capital).
Брокери і ліцензовані дилери, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів на позабіржовому ринку в США, використовують Автоматичну систему котирувань Національної асоціації дилерів з питань цінних паперів (НАСДАК), створену в 1971 р. Брокер одержує інформацію про курс цінного папера шляхом підключення свого комп’ютера до мережі НАСДАК, що дає можливість корпорації завершити угоду на продаж своїх цінних паперів протягом 2—3 хвилин. У терміналі комп’ютера брокера накопичується інформація про ціни, що дає йому змогу вибрати «кращу ціну» (the best price).
Вартість проданих акцій у системі НАСДАК зросла з 1991 до 2000 р. із 1 трлн до 19,8 трлн дол., тобто майже в 20 разів, а кількість проданих акцій — більше ніж у 10 разів. Зростала і кількість учасників цього ринку. У 2001 р. стався «обвал» на всіх світових біржах, у тому числі і на НАСДАК, торгівля акціями впала до 10,9 трлн дол., у 2002 р. — до 7,3 трлн дол.
У Лондоні на основі моделі НАСДАК створена система «Автоматизовані котирування фондової біржі» (АКФБ — Stock Exchange Automated Quotation — SEAQ), у Канаді в 1986 р. була впроваджена в дію «Автоматична торговельна система канадського позабіржового ринку» (The Canadian Over-the-Counter Auto­mated Trading System — COATS). Подібні системи функціонують і в інших країнах.

Захист інтересів інвесторів на позабіржовому ринку

У Великобританії позабіржовий ринок почав розвиватися з 1972 р. Він має ряд переваг.
По-перше, витрати торгівлі для емітента й інвестора нижчі, ніж на фондовій біржі.
По-друге, інвестори одержують податкові пільги, якщо купують акції компаній, що перебувають в обігу на позабіржовому ринку. Таких пільг немає в разі купівлі акцій на фондовій біржі.
По-третє, установлення очікуваної мінімальної ринкової вартості цінних паперів, які допускаються до котирування (наприклад, у Великобританії більше 700 тис. ф. ст. для котирування акцій і 200 тис. ф. ст. — для облігацій).
По-четверте, публічне розміщення 25 % акцій не пізніше допуску до котирування (у деяких країнах ЄС).
По-п’яте, контроль і обов’язкова публікація звіту про лістинг (listing particulars), що містить інформацію про емітента, його цінні папери. У випадку, якщо цінні папери вже випущені, емітент надає відповідні документи, на підставі яких проводиться публічне розміщення цінних паперів (наприклад у Великобританії).
По-шосте, обов’язкова мінімальна прибутковість корпорації-емітента.
По-сьоме, обов’язкова згода емітента на «постійно діюче зобов’язання» (continuing obligations), тобто постійне періодичне надання публічної інформації: річні і піврічні звіти, очікувана оцінка прибутку за рік, умови розрахунків за угодами з цінними паперами (settlement) та інші відомості.
Основні зусилля спрямовані на захист інтересів інвестора, тобто забезпечення умов продажу емітованих цінних паперів.

13.6. Емісія скріпів і райтів

За певних обставин компанія проводить політику випуску акцій, призначених винятково для своїх акціонерів. Звичайно використовуються два традиційні методи: емісія скріпів (scrips) та емісія райтів, тобто прав (rights).

Емісія скріпів

Скріп (scrip) — скорочення від англійського sub[scrip]tion — підписка. Скріп ще називається бонусом (bonus), або капіталізацією (capitalization). Його сутність полягає в тому, що нові акції оплачуються з резервного фонду компанії, тобто відбувається капіталізація цього фонду. Нові акції розподіляються серед акціо­нерів пропорційно частці кожного в капіталі.
У разі випуску скріпів корпорація не одержує нових фінансових фондів. У балансі компанії відбуваються суто технічні зміни: резервний фонд скорочується, оплачений акціонерний капітал збільшується, не змінюється і частка кожного акціонера.
У літературі зазначається, що випуск скріпів може бути спрямований на зниження цін акцій компанії, хоча це суперечить основному принципу її політики щодо підтримання високих цін на акції. На фондовому ринку під час розміщення скріпів звичайно спостерігається падіння цін. Проте ринок може розглядати випуск скріпів як показник довіри до Ради директорів компанії, тому падіння цін не може бути значним. Історично капіталізація передувала певним важливим економічним подіям у житті компанії, наприклад, збільшенню обсягів інвестицій у реальні активи. Публічне оголошення про проведення скріпу часто пов’язане з новою інформацією про дивіденди.
Теоретичний розрахунок внутрішньої ціни акції після емісії скріпу зводиться до такого . Припустимо, компанія прийняла рішення випустити m скріпів для n акцій. Це означає, що акціонери одержать m нових акцій (bonus share) без оплати на кожну
n-ну акцію, що в них були напередодні емісії. Ринкова ціна старих акцій до повідомлення про скріп становила P1 за кожну. На такий діловий день в акціонерів буде n старих акцій і m нових. Припустимо, нова ціна акцій після оголошення про скріп становитиме P2. За умови, що пропорції в поділі капіталу між власниками не змінилися, вартість інвестованого капіталу після емісії скріпу дорівнює його вартості до емісії:
(n + m) P2 = nP1.
Отже, ціна акції після емісії скріпу визначатиметься за формулою:
.

Емісія прав (райтів)

Емісія прав (right issues) на відміну від емісії скріпів дає можливість корпорації збільшити акціонерний капітал. Права зазвичай випускають лістингові компанії. При цьому ставиться завдання не розширювати коло акціонерів. Права являють собою цінні папери, призначені для проведення розміщення нових акцій серед власників звичайних акцій за пільговою ціною. Акціонерам видається документ (right letter of allotment), на підставі якого вони допускаються до участі в новому випуску акцій. Акціонер, що одержав такий документ, має право його продажу.
Рішення про випуск прав в основному приймається тоді, коли Рада директорів корпорації ухвалила новий проект розвитку. Проте на практиці є випадки, коли сума, отримана від випуску прав, спрямовувалася на погашення короткострокового боргу. Акціонерам розсилаються листи із зазначенням основних умов випуску райтів, причин їх випуску та іншої необхідної інформації. У Великобританії розміщення прав здебільшого здійснюють емісійні доми (Issuing Houses). Вони являють собою торговельні банки, що входять в Асоціацію емісійних домів. Емісійні доми спеціалізуються на організації первинного випуску цінних паперів та їх торгівлі. За контрактом, укладеним з компанією, емісійний дім до оголошення про продаж прав підписується на всю емісію, тобто він гарантує розміщення всього випуску. Субгаранти — повторні гаранти — визначаються в день оголошення про емісію.
Відмітною рисою емісії прав є їх продаж із дисконтом. Звичайно дисконт становить 1520 % поточної ринкової ціни в момент оголошення емісії . Це положення спрямоване на те, щоб весь випуск був викуплений. Таким чином, усі власники звичайних акцій від цієї операції виграють.
Слід зазначити, що в літературі випуск прав (райтів) зазнає критики, оскільки він призводить до падіння курсів акцій. Протилежна думка полягає в тому, що ринкова ціна акцій може бути завищеною, тому випуск прав регулює ціну акції.
Акціонери компанії одержують листи, в яких повідомляється про попередній розподіл нових акцій (provisional allotment letters). Отримавши їх, вони визначають свою політику. Рішення акціонерів звичайно зводяться до вибору таких дій.

  • Акціонер повністю приймає видані йому права. Він відсилає отриманий документ про попередній розподіл акцій і переказує компанії відповідну суму. Після цього він одержує від компанії сертифікати акцій.
  • Акціонер може продати всі отримані права. З цією метою він заповнює спеціальну форму документа з відмовою від прав і передає покупцю нові акції шляхом передання документа про попередній розподіл акцій.
  • Акціонер може скористатися частиною прав, а частину їх продати. У цьому разі попередній документ про розподіл акцій розбивається на кілька документів з відповідними сумами. Одночасно заповнюються форми відмови від прав також на відповідні суми. Покупці одержують документ про попередній розподіл акцій, а акціонер оформляє права, що залишилися на майбутню емісію акцій.
  • Акціонер може не чинити ніяких дій. У цьому випадку комісія після закінчення певного терміну продає права на фондовому ринку і відсилає чек акціонеру для обчислення нетто-суми від про­дажу акцій. Акціонер вираховує суму всіх операційних витрат, пов’язаних із продажем, і нетто-суму зараховує на свій рахунок.

Після розсилання документів про попередній розподіл на наступний робочий день старі акції компанії будуть продаватися на біржі за ціною exright (тобто без права на купівлю нових акцій). Нові акції починають продаватися за ціною nil paid, тобто за них кошти ще не надходять. Після того, як покупці оплатили свої акції за підписною ціною, вони стають «цілком оплачуваними» (full paid). Нові акції будуть продаватися кілька тижнів до останнього дня реєстрації відмови від прав. Сертифікати нових акцій розсилаються через три-чотири дні.
Теоретична (внутрішня) ціна акції після емісії прав визначається за формулою :


Ціна старих
акцій (без прав
(ex-right shares))

+

Ціна нових акцій,
за якою корпорація
ще не одержала кошти
(nil paid share) (Р2 – Р)

=

Ціна старої акції з урахуванням прав на купівлю нових акцій,
призначених для продажу існуючим акціонерам (cum right share)

nP2

+

m (P2 – P)

=

nP1

 

 

(n + m) P2

=

nP1 + mP

 

 

P2

=

,

де Р — ціна нової акції, за яку ще не надійшли кошти;
Р1 — ціна старої акції до випуску прав;
Р2 — ціна акції з урахуванням придбаних прав;
n — кількість акцій до випуску прав;
m — кількість нових акцій.
Ситуація
Корпорація прийняла рішення про емісію прав у співвідношенні 6 до 10, тобто акціонер одержує пільгове право купити 6 нових акцій за ціною 100 пенсів за кожну на 10 старих, що були придбані ним раніше. На день розсилання листів про випуск прав старі акції продавалися по 150 пенсів.
Завдання: знайти очікувану ціну на стару акцію з урахуванням випущених прав, коли почався продаж нових акцій.
m = 6; n = 10; P = 100; P1 = 150.
P2 = (nP1 + mP) / (n + m) =
(10 · 150 + 6 · 100) / (10 + 6) = 131,25 пенсів.
Теоретично ціна на стару акцію з урахуванням випущених прав на наступний робочий день, коли починається продаж нових акцій із правами, становитиме 131,25 пенсів. Вона визначена відповідно до отриманої інформації. У міру надходження додаткової інформації ціна може змінюватися.
Теоретична ціна райта визначається за формулою:
P1 = (PS) / (N + 1),
де Р1 — ціна райта;
Р — ціна акції до випуску райта;
S — ціна підписки;
N — кількість прав, необхідна на одну нову акцію.
Ситуація 2
Припустимо, що ціна акції перед емісією райта становила 50 дол., ціна підписки (тобто нові інвестиції) — 45 дол., а кількість райтів, необхідних для купівлі однієї нової акції, — 4. Підставивши ці значення у формулу, одержимо:
Р1 = (50 – 45) / (4 + 1) = 1 дол.
Отже, ціна одного райта становитиме 1 дол.
Компанія може викупити свої акції, які є в обігу на ринку. Техніка і причини викупу розглянуті у підрозд. 8.4.


Adams A. Investment. — P. 154.

Adams A. Investment. — P. 158.

Arnold G. Corporate Financial Management. — Р. 405.

Adams A. Investment. — Р. 162.

Ibid.

Shapiro A. Modern Corporate Finance. — P. 412.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.