лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінанси зарубіжних корпорацій

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Вексельний кредит

Фірма може також користуватися вексельним кредитом, тобто вона враховує свої векселі в комерційному банку. У цьому разі банк ураховує, тобто купує, вексель клієнта за певною дисконтною ставкою, що являє собою різницю між номіналом векселя і сумою, сплаченою банком клієнту. Вексельний кредит погашається під час оплати векселя. Обліковий процент визна­чається за формулою:
,
де N — номінал векселя;
Р — ціна купівля векселя банком;
t — термін, що залишився до настання платежу за векселем.
Наприклад, номінал векселя 100 гр. од., банк урахував вексель за 95 гр. од., до терміну погашення залишається шість місяців (або 180 днів). Обліковий процент дорівнює:
 річних
або
 річних.

Кредит під заставу
това
рно-матеріальних запасів

Фірма може одержати кредит під заставу своїх товарно-матеріальних запасів. Розмір банківської позички визначається якістю майнової застави. Якщо фірма в складі статті «Товарно-матеріальні запаси» має стандартизовану, високоякісну готову продукцію, яка користується попитом, чи напівфабрикати, сировину, вона може легко одержати позичку. Така сировина, як пиломатеріали, метал, зернові, бавовна, вовна, можуть бути заставлені на 70—80 % або навіть більше. Стандартизована готова продукція, наприклад, одяг, консерви, будівельні матеріали, також може бути заставлена під високий процент. Що стосується незавершеного виробництва, то розмір позички дуже обмежений і становить до однієї чверті його вартості.
Для кредитування товарно-матеріальних запасів застосовуються різні методи.
Перший бланкова застава (Blanket inventory liens). Це найпростіший метод, коли оформляється загальна вимога стосовно всіх наявних товарно-матеріальних запасів без розбивання на окремі статті.
Другий одержання трастової розписки (Trust receipt), тобто розписки про одержання товарів у довірче управлін-
ня документа, який підтверджує, що позичальник віддав свої ТМЗ у довірче зберігання. Усі товари при цьому маркуються з установленням відповідної нумерації. У разі несплати боргу виторг від їх продажу переходить до кредитора, а розписка анулюється.
Третій одержання складської розписки (Warehousing). У цьому випадку кредитор може вимагати від фірми створити спеціальну ділянку для зберігання тих товарів, які він не може контролювати .
У кожному конкретному випадку компанія вирішуватиме питання: що вигідніше — укласти угоду про факторинг (докладніше див. підрозд. 11.4) чи одержати кредит під товарно-матеріальні запаси. Розглянемо ситуацію під час вибору рішення .

Ситуація

Компанія, що зростає швидкими темпами, реалізує 75 % загального обсягу продажу в кредит шести надійним контрагентам. Компанія поставлена перед необхідністю поліпшити свою ліквід­ність. Фінансовий відділ компанії може укласти договір про фа-
кторинг або взяти позичку в банку під накопичувані для розширення виробництва товарно-матеріальні запаси.
Активи компанії


Оборотні кошти

 

Кошти

27 000

Дебіторська заборгованість

38 000

Товарно-матеріальні запаси (складаються на 55 % із напівфабрикатів)

32 000

Усього оборотних коштів

97 000

Основні фонди

25 000

Усього, активи

122 000

Якщо компанія зупинила свій вибір на укладанні угоди про факторинг, то питання може бути вирішене позитивно, оскільки вона реалізує свій товар на 75 % тільки шести платоспроможним компаніям. Ризик неплатежів обмежений. Якщо ж компанія віддасть перевагу одержанню кредиту під товарно-матеріальні запаси, банк може вимагати вищий процент, оскільки в складі запасів висока частка напівфабрикатів. У разі неповернення позички їх реалізація, як водиться, пов’язана з певними труднощами. Тому компанія віддає перевагу факторингу.
Компанія може також одержати короткостроковий кредит під інші статті активів. Це може бути нерухоме майно — верстати, конвеєрні лінії, комп’ютерні центри, а також цінні папери. Звичайно банки видають позички під заставу цінних паперів під дуже високі проценти.

Позички, гарантовані урядом

У ряді країн з ринковою економікою затверджені і впроваджуються в життя урядові програми підтримання малого і середнього підприємництва, які відчувають гостру потребу в позич­кових коштах. Так, у Великобританії в 1981 р. була затверджена програма урядових гарантій банківських кредитів дрібним і серед­нім фірмам. Відповідно до цієї програми в разі неповернення в строк кредиту уряд має виплатити банку 70 % невиплаченої позички. Звичайно банк не вимагає від позичальника застави, однак фірма, яка одержала кредит, може очікувати, що за певних обставин усі активи будуть використані як забезпечення позички. Сума позички обмежена 15 000 ф. ст., терміни — від двох до семи років з можливістю пролонгувати, процентна ставка встановлюється комерційним банком, до неї додається 2,5 % — плата за урядову гарантію .

11.4. Факторинг

Сутність кредитування за факторингом

Англійські клірингові банки широко застосовують кредитування клієнта, яке називається факторингом (factoringпосередництво). Виникнувши в XVI—XVII ст. як операція торговельних посередників, факторинг починає стрімко розвиватись у другій половині XX ст. Нині в багатьох країнах факторингові операції проводять як спеціалізовані компанії, так і комерційні банки. У Великобританії тільки за 10 років (1977—1987 рр.) оборот за факторинговими операціями зріс більше ніж у 7 разів. Існує міжнародна організація «Міжнародний факторинговий ланцюг» (Factors Chain International), що об’єднує факторингові компанії 27-ми країн .
Сутність факторингу полягає в тому, що комерційний банк (або компанія), діючи як посередник, купує вимоги на боржника (тобто купує борги свого клієнта) і як кредитор надає йому короткостроковий кредит.
Купівля боргів має велике значення для продавця, оскільки він уже не залежить від платоспроможності покупця. Комерційний банк або факторингова компанія за договором зі своїм клієнтом укладає договір про гарантування платежів у визначений термін. Головна функція факторингу зняття ризику неплатежів покупця. У літературі відзначається особлива значущість факторингу для невеликих швидкозростаючих компаній. Факторинг сприяє звільненню фондів зі статті «Дебіторська заборгованість» і в такий спосіб створює сприятливіші умови для формування оборотного капіталу. Крім того, факторинг поліпшує показники ліквідності фірми .
Укладання договору факторингу означає, що банк придбав право в продавця товарів або послуг на стягнення суми дебіторської заборгованості покупця. При цьому протягом двох–трьох днів банк переказує продавцеві від 70 до 90 % суми боргу. По суті, банк купує борг клієнта під пред’явлені документи на відвантаження товару. Після того, як від покупця надійшли гроші, банк перераховує клієнтові суму, що залишилася, за мінусом винагороди за факторингову послугу.
Банк або факторингова компанія беруть на себе ризик несплати боргу, тому під час укладання договору аналізується платоспроможність як продавця, так і покупця. Залежно від їхнього рейтингу визначаються процентні й інші платежі за послуги. Для оцінки ризику кредиту традиційно встановлюються п’ять характерних ознак його одержувача: економічна характеристика позичальника, кредитоспроможність, розмір капіталу, забезпечення кредиту і його умови. Відповідно до отриманої характеристики оцінюється кредитний ризик.
Корпорації проводять гнучку політику у сфері факторингових послуг. Фінансові відділи корпорацій визначають, що дешевше: укласти договір факторингу чи одержати банківську позичку.
Ситуація 2
Розглянемо ситуацію з вибором рішення .
Компанія, що надає послуги з факторингу, стягує комісійні в розмірі 3 % і надає позичку корпорації в розмірі до 75 % суми дебіторської заборгованості, яку вона викуповує за 1 % на місяць. Обсяг продажу в кредит становить 400 000 дол. За договором факторингу компанія може заощадити 6500 дол. за місяць на вартості кредиту і від продажу безнадійних боргів у розмірі 2 % обсягу продажу в кредит. Банк також запропонував свої послуги. Він може надати позичку в розмірі 75 % дебіторської заборгованості за ставкою 2 % на місяць плюс 4 % нарахувань, пов’язаних з роботою стосовно дебіторської заборгованості (одержання інформації про фірму-боржника, відшкодування можливого ризику та ін.). Період інкасації грошового виторгу за продаж у кредит становить 30 днів. Корпорація має намір взяти максимально можливу позичку. Фінансові менеджери повинні вирішити питання, що вигідніше — продати дебіторську заборгованість чи одержати кредит у банку.
Розв’язання
1. Визначимо витрати за факторингом.


За дебіторську заборгованість, що купується (0,03 · 400 000)

12 000

Комісійні за позичку (0,01 · 0,75 · 400 000)

3000

Усього, витрати

15 000 дол.

2. Визначимо вартість банківської позички.


Процентні платежі (0,02 · 0,75 · 400000)

6000

Нарахування, пов’язані з роботою стосовно дебіторської
заборгованості (0,04 · 0,75 · 400 000)

12 000

Додаткові витрати (втрачена вигода) через невикористання факторингу:

 

витрати, пов’язані з кредитуванням

6500

безнадійні борги (0,02 · 400 000) (за умови факторингу
ці борги були б продані)

8000

Усього, витрати

32 500 дол.

Наведені розрахунки показують, що банківська позичка обій-
деться в два рази дорожче, ніж факторинг, тому фінансові менеджери вибирають факторинг.

11.5. Емісія комерційних паперів

Сутність комерційних паперів

Великі корпорації з високим рейтингом кредитоспроможності застосовують емісію комерційних паперів як спосіб залучення з грошового ринку короткострокових фінансових фондів. Комерційний папір являє собою соло-вексель, тобто короткострокове, практично нічим не забезпечене зобов’язання, що випускає промислова або фінансова корпорація терміном від одного до 270 днів. Звичайно комерційні папери випускаються на термін від 20 до 45 днів. Комерційні папери — дисконтний інструмент, який відповідно до емітентів поділяється на дві категорії — прямі папери і дилерські папери. Перші випускаються великими фінансовими компаніями з високим рейтингом кредитоспроможності. Вони розміщуються безпосередньо серед кредиторів на грошовому ринку. Промислові фірми, які не мають своєї розподільної мережі, звертаються до дилерів, тому їхні випуски називаються дилерськими паперами. Звичайно комерційні папери випускаються без сертифікатів, а продаються через систему прямої реєстрації проданих цінних паперів у реєстрі (книзі) компанії (book entry transaction) .
Фінансування через випуск комерційних паперів має ряд переваг для компанії. По-перше, вони випускаються з нижчим процентом, ніж прайм рейт (ставка процента за кредитами першокласним позичальникам, що публікується банками). По-друге, відносно низькі витрати на розміщення. По-третє, емісія паперів не реєструється в Комісії з цінних паперів і фондової біржі, що приносить економію на витратах, пов’язаних із реєстрацією. Відповідно до правил Комісії з цінних паперів і фондової біржі у США не підлягають реєстрації цінні папери на термін до 275 днів, що емітуються корпораціями і пов’язані з поточними угодами.
Комерційні папери обертаються на грошовому ринку. У часопису «Wall Street Journal» публікується щоденне їх котирування. Звичайно воно вище котирування казначейських векселів. Вирішальним чинником котирування є платоспроможність емітента. Для комерційних паперів головні рейтингові компанії публікують рейтинг: А-1 — найвища інвестиційна якість; А-2 — висока інвес­тиційна якість; А-3 — добра інвестиційна якість. Відповідно до рейтингу «Стендард енд Пур’з Корпорейшн» близько 70 % комерційних паперів, що перебувають у обігу, належать до А-1 .

Причини зростання емісії
комерційних паперів

Комерційний папір з’явився на грошовому ринку як інноваційний фінансовий інструмент у США в 70-х роках ХХ ст. За три десятиліття він перетворився в один з основних цінних паперів грошового ринку, значно потіснивши казначейський вексель.
Емісія комерційних паперів у США розвивалася бурхливими темпами. За 30 років (1970—2000 рр.) загальна сума емісій зросла в поточних цінах у 46 разів — такого розвитку не мав жодний фінансовий інструмент (табл. 11.1). У складі емітентів переважають фінансові корпорації, частка котрих постійно зростає порівняно з часткою нефінансових корпорацій. Це пояснюється тим, що фінансові компанії спеціалізуються на випуску й обігу цінних паперів з їхньою широкою клієнтурою, технічними можливостями й одержуваною інформацією.
Таблиця 11.1
Емісія комерційних паперів У США у 1970–2000 рр.


Показник

1970

1986

1996

1997

1998

1999

2000

Загальна сума емісій,
млрд дол.

35,0

325,0

775,4

966,7

1163,3

1403,0

1615,3

Фінансові компанії, %

71,4

76,9

76,2

79,2

80,5

80,1

78,7

Нефінансові компанії, %

28,6

23,1

23,8

20,8

19,5

19,9

21,3

Слідом за США комерційні папери стали випускати корпорації інших країн. Нині північноамериканські і західноєвропейські корпорації щорічно випускають комерційні папери на мільярди доларів. Одна з причин цього глобалізація фінансових ринків. Розвиток передових засобів комунікацій і технологій, дерегулювання фінансових ринків ліквідують різницю між внутрішніми і зовнішніми фінансовими ринками.
Глобалізація стимулювала появу фінансових інструментів, які можуть вільно обертатися на світових фінансових ринках. Цими якостями, а саме високою кредитоспроможністю емітентів, володіє комерційний папір. Сек’юритизація кредитних відносин знижує ціну капіталу, що залучається в борг з фінансового ринку, і загострює конкуренцію на грошовому ринку між фінансовими інституціями, які емітують комерційні папери, і банками.
Зі збільшенням емісій комерційних паперів банки для захисту своєї «ніші» на грошовому ринку почали проводити агресивну політику — зниження процентних ставок за своїми позичками. Крім цього, банки ввели новий вид кредитування для клієнтів, що випускають цінні папери: відкриття дублюючої лінії кредиту (backup lines of credit). Сутність його полягає в тому, що банк страхує ризик неповернення в призначений термін суми комерційного папера. У разі зниження ліквідності емітента банківське кредитування набуває особливого значення у зв’язку з короткостроковістю цінних паперів. Платежі за дублюючою лінією кредиту здійснюються у формі 10-процентного компенсаційного залишку невикористаної частини кредиту плюс 20 % від суми використаного кредиту. Використовується також інший спосіб — виплата комісійного мита (fees) у розмірі від 3/8 до 3/4 процента суми кредитної лінії. Комерційні банки виступають для емітента в ролі платіжного агента з оплатою послуг від 5000 до 25 000 дол. на рік .
На фінансових ринках уводяться нові універсальні види комер­ційних паперів. Банкірський будинок «Голдмен Сахс» увів в обіг новий фінансовий інструмент, який випускається і погашається в США в іноземній валюті. Його призначення полягає в полегшенні міжнародних розрахунків. Випускаючи універсальні комерційні папери, емітенти можуть накопичувати значні суми фінансових фондів у іноземній валюті і потім через операції своп конвертувати їх у долари .

Вибір рішень про метод кредитування

Під час випуску комерційних паперів компанії проводять гнучку політику, так само як і у випадку застосування інших видів фінансування. Залежно від обставин перевага віддається одержанню банківської позички або емісії комерційних паперів. Розглянемо ситуацію, пов’язану з вибором методу кредитування.
Ситуація
Компанії потрібно в листопаді мати у своєму розпорядженні 300 000 дол. Можливі варіанти одержання потрібної суми такі. Перший: відкриття в банку кредитної лінії на суму 300 000 дол. терміном на один рік. Комісійні становлять 0,5 %, процент за користування позичкою — 12 %. Другий варіант: емісія 10-про­центних комерційних паперів терміном на два місяці. Сума в 300 000 дол. потрібна тільки на листопад, тому надлишкова сума може бути інвестована у 8-процентні ринкові цінні папери в грудні місяці. Комісійні за угодою з ринковими цінними паперами становлять 0,3 %. Фінансові менеджери вивчають, яка угода вигідніша для компанії — банківська чи емісійна.

Розв’язання

1. Визначимо витрати за кредитною лінією


Комісійні за невикористаний період (0,005 · 300 000 · 11/12)

1375

Процент за один місяць (0,12 · 300 000 · 1/12)

3000

Усього, витрати

4375 дол.

2. Визначимо витрати, пов’язані з емісією комерційних паперів.

 

Нарахування процентів (0,10 · 300 000 · 2/12)

5000

 

Комісійні витрати (0,003 · 300 000)

900

Мінус

Прибуток, зароблений на вкладенні надлишкових коштів у ринкові цінні папери в грудні (0,08 · 300 000 · 1/12)

(2000)

 

Усього, витрати

3900 дол.

Отже, варіант із випуском комерційних паперів є найкращим.

Питання для самоперевірки знань

  1. Як ви розумієте сутність короткострокового фінансування оборот­ного капіталу?
  2. Назвіть основні джерела короткострокового фінансування.
  3. У чому полягає сутність комерційного кредиту?
  4. Назвіть основні умови комерційного кредиту.
  5. Що таке дисконтна ставка і дисконтний період; з якою метою вони вводяться?
  6. Як визначається реальна процентна ставка за комерційним кредитом?
  7. Назвіть основні види банківського кредиту.
  8. Як визначається процентна ставка за банківським кредитом?
  9. Від яких умов залежить реальна процентна ставка за банківським кредитом?
  10. Поясніть сутність кредитної лінії.
  11. Поясніть сутність револьверного (автоматичного) кредиту.
  12. Як ви розумієте овердрафт? Які його особливості?
  13. Які основні умови вексельного кредиту?
  14. Чим визначається сума позички під заставу ТМЗ?
  15. Які методи застави ТМЗ вам відомі?
  16. Поясніть причини надання комерційними банками позичок, гарантованих урядом.
  17. У чому сутність факторингу? Що поєднується у факторингових операціях?
  18. Як визначаються витрати за факторингом?
  19. У чому полягає вигода для продавця у разі застосування факторингових операцій?
  20. Які особливості емісії комерційних паперів?
  21. Хто емітує комерційні папери, на які терміни?
  22. У чому переваги комерційних паперів як методу короткострокового фінансування?
  23. Поясніть причини збільшення емісій комерційних паперів.

Запам’ятайте формули

1.
2..
3.
4. .
5. .

Розв’яжіть задачі

Задача 1. Визначте реальну процентну ставку за комерційним кредитом за умови: «2/10 нетто 30»; «2/10 нетто 60»; «1/10 нетто 30»; «1/10 нетто 60».
Задача 2. Комерційний банк надав фірмі «Джонсон» кредит під 17 % річних на суму 400 тис. дол. У договорі про позичку визначено компенсаційний залишок у розмірі 10 % суми позички. Обчисліть реальну процентну ставку.
Задача 3. Комерційний банк надав корпорації «Анн» кредит під 18 % річних на суму 800 тис. дол. У договорі про позичку визначено компенсаційний залишок у розмірі 12 % суми позички й авансовий платіж процентів за позичкою. Визначте реальну процентну ставку за позичкою.
Задача 4. Комерційний банк відкрив для корпорації АВС кредитну лінію на 800 тис. дол. Відповідно до договору визначено компенсаційний залишок за непогашеними позичками у розмірі 11 % суми позички і 9 % за невикористаною частиною кредиту. Номінальна процентна ставка визначена в 17 %, компанія в поточ­ному місяці взяла в борг 200 тис. дол. Визначте реальну процентну ставку за кредитною лінією.
Задача 5. Для короткострокового фінансування корпорації «Роланд» потрібно 500 тис. дол. Корпорація може користуватися комерційним кредитом з умовами «2/10 нетто 70». Комерційний банк також може надати позичку терміном на 60 днів із вартістю кредиту 8100 дол.
Розрахуйте:
1) реальну процентну ставку за банківською позичкою;
2) яка буде вартість комерційного кредиту, якщо корпорація відмовиться від торговельного дисконту і сплачуватиме за рахун­ками на 70-й день?
3) чи буде корпорація користуватися дисконтом?
4) якщо комерційний банк запропонує як компенсаційний залишок 20 % суми позички, яка реальна сума позички буде отримана?
Задача 6. Корпорації потрібні грошові фонди на поточні потреби на суму 200 тис. дол. Комерційний банк запропонував на вибір клієнта: 1) позичку під 8 %, що погашається в строк; 2) 7-процентну дисконтну позичку. Яким буде вибір фінансового менеджера?
Задача 7. Корпорація «Сміт» емітувала комерційні папери на термін 180 днів на суму 300 тис. дол. Розміщення частини цього випуску виявилося проблематичним, тому корпорація розраховує на відкриття комерційним банком так званої оберненої кредитної лінії (back up line). Корпорація повинна підтримувати 13-про­центний компенсаційний залишок або ж сплачувати комісійні в розмірі 3/4 %. У даний час поточна процентна ставка за короткостроковими позичками становить 8 %. Яким буде рішення щодо кредиту?
Задача 8. Скільки ви заплатите за комерційний папір номінальною вартістю 100 тис. дол. терміном на 182 дні, якщо бажаєте одержати річний прибуток 18 %?
Задача 9. Корпорація «Едмонт» оформляє в комерційному бан­ку короткострокову позичку на суму 200 тис. дол. Їй запропонували на вибір три позички з різними умовами: перша — 9,5-про­центна позичка з 11-процентним компенсаційним залишком; друга — 8-процентна позичка з 20-процентним компенсаційним залишком; третя — 7,5-процентна позичка з 10-процентним компенсаційним залишком на дисконтній основі. Яку позичку оформ­лятиме фінансовий менеджер корпорації?
Задача 10. Фінансові менеджери великої корпорації складають план короткострокового фінансування. Обговорюються такі альтернативні проекти:
1) банк надає позичку в розмірі 500 тис. дол., що погашається в призначений строк під 12 %;
2) банк надає позички під 10 % на дисконтній основі;
3) корпорація емітує комерційні папери на суму 600 тис. дол. із 20-процентним компенсаційним залишком на суму невикористаної частини оберненої кредитної лінії 10 тис. дол. з комісійною і процентною ставкою 9,5 %. Корпорація не планує використання оберненої кредитної лінії;
4) комерційний банк запропонував револьверний кредит зі сплатою 0,5 % комісійних і можливістю використання половини встановленої суми негайно, другої половини — через шість місяців із процентною ставкою 10,5 %. Який із запропонованих варіантів фінансування може рекомендувати фінансовий аналітик корпорації?
Задача 11. Фінансова компанія надає послуги з факторингу на таких умовах: комісійні — 0,3 %; позичка надається клієнту в розмірі до 75 % суми дебіторської заборгованості; компанія викуповує дебіторську заборгованість за 1 % на місяць. Корпорація «Дзень» надає послуги в кредит щорічно на 700 тис. дол. Визначте можливі витрати за факторингом. Корпорація може одержати банківську позичку в розмірі 75 % дебіторської заборгованості.


Див. детальніше: Block S. B., Hirt G. A. Foundations of Financial Management. — P. 224.

Адаптований приклад із кн.: Шим Д. К., Сигел Д. Г. Финансовый менеджмент. —
С. 283.

Samuels J. M., Wilkes F. M., Brayshaw R. E. Management of Company Finance. — P. 501.

Samuels J. M., Wilkes F. M., Brayshaw R. E. Management of Company Finance. — P. 499.

Ibid.

Ситуація з кн.: Шим Дж., Сигел Дж. Финансовый менеджмент. — С. 278.

Block S. B., Hirt G. A. Foundations of Financial Management. — P. 216.

Johnson H. Financial Institutions and Markets. A Global Perspective. — McGraw Hill Inc, 1993. — Р. 223.

Таблиця створена за даними Federal Reserve Bulletin. Board of Governors of the Federal Reserve System. — Washington D.C. за відповідні роки.

Shapiro A. Modern Corporate Finance. — n.y.: Macmillan Publishing Company, 1990. P. 909.

Ibid. — P. 910.

Приклад із кн.: Шим Дж., Сигел Дж. Финансовый менеджмент. — С. 275.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.