лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Фінанси зарубіжних корпорацій

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 11. ДЖЕРЕЛА КОРОТКОСТРОКОВОГО
ФІНАНСУВАННЯ ПОТОЧНИХ АКТИВІВ

11.1. Сутність і види джерел
короткострокового фінансування

Поняття короткострокового фінансування

Приріст оборотних фондів корпорації фінансується за рахунок відповідного приросту основного капіталу через довгострокове фінансування. Поточні потреби покриваються через залучення короткострокових джерел.
В американській фінансовій літературі не існує визначення короткострокового фінансування. Звичайно короткострокове фінансування асоціюється зі строками обороту оборотного капіталу, тобто з рухом капіталу в межах одного року . Відмінності між короткостроковим і середньостроковим фінансуванням також не піддаються чіткому визначенню. До середньострокового фінансування в основному відносять рух капіталу зі строками від одного до семи років. Однак такий, наприклад, метод фінансування, як овердрафт (див. підрозд. 11.3), використовуваний на термін від шести місяців до одного року, «перекочується», пролонговується і фактично використовується не один рік, а кілька років, тобто переростає в середньострокове, а в ряді випадків і довгострокове фінансування. Те саме стосується і таких методів, як револьверний кредит і кредитна лінія (див. підрозд. 11.3).
Лізинг як метод середньострокового і довгострокового фінансування може бути використаний на короткі терміни. Терміни лізингу визначаються видом реального активу. Так, наприклад, комп’ютери, програмне забезпечення, фотокопіювальні апарати можуть бути залучені і використані на терміни від одного до кількох тижнів .
Шукаючи короткострокові джерела фінансування оборотних коштів, корпорація звертається до комерційних банків, інших кредитних інституцій, а також до грошового ринку. Основними джерелами короткострокового фінансування є:

  • комерційний (торговий) кредит постачальників сировини, напівфабрикатів, матеріалів, послуг;
  • банківські короткострокові позички;
  • факторинг;
  • емісія короткострокових фінансових інструментів;
  • інші.

До інших джерел короткострокового фінансування належать: переказний вексель (тратта) (Bill of exchange), акцептний кредит (Acceptance credit or Bank bills), акредитиви (Letter of credit), євробони, форфейтинг, використовувані здебільшого під час фінансування зовнішньої торгівлі1. Деякі автори до короткострокового фінансування відносять відкладені податки, тобто суми, які мають бути включені податковим відомством у майбутньому2.
До середньострокових джерел, використовуваних для фінансування оборотних коштів, належать:

  • лізинг;
  • оренда з опціоном купівлі (Hire purchase);
  • векселі з плаваючою процентною ставкою, пов’язаною з
    ЛІБОР3 (Floating rate notes).

Процентні ставки грошового ринку

На грошовому ринку обертаються короткострокові фінансові інструменти. Корпорація виступає на ньому і як їх емітент, і як інвестор. Як емітент корпорація випускає короткострокові боргові зобов’язання: прості векселі, переказні векселі і комерційні папери. У розд. 11 ми зазначали, що корпорація, формуючи портфель цінних паперів, також звертається до грошового ринку, вона інвестує свої тимчасово вільні кошти в казначейські векселі, банківські акцепти, євродоларові депозити, сертифікати депозитів та інші цінні папери. Основне питання, що постає перед менеджером, — вибір цінного папера як для емісії, так і для інвестування. Для менеджера грошовий ринок — це частина фінансового навколишнього середовища з його непередбачуваністю, невизначеністю і ризиком.
 



1 Arnold G. Corporate Finance Management. — P. 532—533.
2 Там само.
3 ЛІБОР (LIBOR) — Лондонська міжбанківська ставка продавця на ринку депозитів. Визначається на основі процентних ставок провідних банків на 11-ту годину ранку. ЛІБОР є базою для кредитних угод на міжнародних ринках капіталів. Маржа над ЛІБОР визначається залежно від терміну, валюти, суми кредиту, а також від змін ставки ЛІБОР.


Рис. 11.1. Короткострокові процентні ставки 1
1 OECD Economic Outlook, 2001. — P. 280.


Процентні ставки постійно змінюються, і менеджер повинен користуватися надто широкою інформацією для того, щоб інвес­тувати з прибутком, а емітувати з найменшими витратами.
Динаміка короткострокових процентних ставок за двадцятиріч­ний період демонструє тенденцію до їх зниження (рис. 11.1). Графік, складений за даними ОЕСР, показує зміни короткострокових процентних ставок за тримісячними цінними паперами грошового ринку. Ці ставки найточніше відображають тенденцію руху ціни короткострокового капіталу. У період піднесення кон’юнктури центральні банки здійснюють політику стримування через підвищення ставок з метою запобігання спаду, у період кризи — заохочення кон’юнктури шляхом зниження ставок для підтримання темпів економічного зростання. Дані графіка також показують загальну тенденцію зниження процентної ставки, тобто проведення політики «дешевих грошей».

11.2. Торговельний (комерційний) кредит

Сутність торговельного (комерційного) кредиту

Значна частина поточних потреб фінансування оборотних фондів покривається через комерційний (торговельний) кредит контрагентів корпораціїїї постачальників. У результаті в поточних зобов’язаннях корпорації формується кредиторська заборгованість. Переваги цього джерела фінансування полягають у його гнучкості. Воно автоматично збільшується в умовах розширення виробничої діяльності і зменшується в разі її згортання. У США близько 40 % короткострокового фінансування забезпечується торговельним кредитом. Зазвичай торговельний кредит дається на термін від 30 до 90 днів. Деякі компанії застосовують тактику «розтягування (подовження) платіжного періоду» з тим, щоб мати можливість погасити заборгованість через 35 або 95 днів.
Торговельний кредит передбачає дотримання певних умов кредитоспроможності. Фірми, що надають торговельний кредит, звичайно знають своїх контрагентів як надійних платників. Проте завжди існує можливість невиконання зобов’язань. Тому контр-
агента старанно вивчають, використовуючи його фінансову звітність, а також інформацію спеціальних агентств, асоціацій та інституцій. Ці установи досліджують показники боржника, галузі промисловості, у яких він веде свою діяльність, банки, з якими по­в’язаний. Важливими показниками при цьому є коефіцієнти боргу, покриття процентів прибутком, ліквідності, прибутковості. Інформаційні агентства визначають класи ризику і коефіцієнти втрат.
Під час укладання договору про комерційне кредитування визначаються основні умови: 1) період, на який дається кредит; 2) дисконтна знижка; 3) дисконтний період.

Дисконтна знижка, дисконтний період

Визначення дисконтної знижки — одна з умов кредитної політики корпорації. Дисконтна знижка встановлюється у вигляді певного процента суми рахунка (наприклад 2 %). Дисконтний період установлюється на термін дії дисконтної знижки (наприклад 10 днів). У договорі про комерційний кредит визначаються умови продажу, приміром: «2/10 нетто 30». Це означає надання
2-процентної знижки на 10 днів за умови встановлення повного терміну кредиту на 30 днів (рис. 11.2).
У визначенні умов кредиту з дисконтною знижкою і дисконтним періодом зацікавлений як продавець продукції — корпорація, так і покупець. Продавець має на меті:

  • прискорити одержання коштів за продані товари, скоротити статтю «дебітори»;
  • прискорити оборотність дебіторської заборгованості, що відповідає загальній фінансовій стратегії корпорації — економії часу: час — це гроші.

У покупця інша мотивація:

  • знизити суму платежів за покупки;
  • скоротити термін кредиту і його ціни.

За умови «2/10 нетто 30» покупцю дається вибір:
1) оплатити повну суму рахунка, наприклад 100 дол. на 30-й день (нетто 30) і одержати кредит на суму 98 дол. терміном на 30 днів:
100 (1 – 0,02) = 98 дол.;
2) платити за рахунком з дисконтом протягом 10 днів. Термін кредиту скорочується до 20 днів (30 – 10 = 20), оскільки кредит надається на термін, що обчислюється після дисконтного періоду до дати нетто;
3) одержати на термін дисконтного періоду безпроцентний кредит.
Важливим питанням у визначенні дисконтної політики є ціна кредиту, тобто процентна ставка, що сплачується дебітором (покупцем) кредитору (постачальнику). Якщо дебітор відмовляється від умов «2/10 нетто 30» (рис. 11.2), він може одержати кредит після терміну закінчення дисконтного періоду, тобто на 20 днів на суму 98 дол. за ціною 2 дол. (2 % суми рахунка 100 дол.). У такому випадку ціна кредиту в річному обчисленні значно підвищується.

Рис. 11.2. Умови комерційного кредиту
Визначимо ціну комерційного кредиту за умови, що дебітор відмовляється від дисконтної знижки, за формулою :

Ціна кредиту без знижки становить 36,72 %. Отже, комерційний кредит без знижки — дуже дороге джерело. Дебітор у разі відмови від знижки зазнає таких втрат:
.
Як бачимо, дебітор втрачає виторг і дні, протягом яких він міг би ним користуватися. Корпорація-платник може віднайти кредит на суму 98 дол. на 20 днів за ціною, нижчою за 2 дол. Наприклад, банк дає кредит за ставкою 10 %, тоді ціна кредиту в доларах становитиме 54 центи (20/360 · 10 % · 98 дол. = 54) проти 2 дол. за дисконтного варіанта . На ціну комерційного кредиту впливає термін його надання. Так, за умови «2/10 нетто 90» ціна комерційного кредиту значно знижується і становить:
.
Якщо ж термін надання кредиту становить 90 днів (2/10 нетто 90), то фінансовий менеджер може вибрати кращий із двох варіантів. Перший — узяти позичку в банку на 80 днів (90 – 10) під 10 %, при цьому реальна ставка становить 218 центів, тобто 2 дол. 18 центів (80 / 360 · 10 · 98 дол. = 218 центів).
Другий — скористатися дисконтними умовами. Для прийняття рішення менеджер повинен одержати додаткову інформацію про рух ставок грошового ринку. Якщо очікується їх зростання, доцільніше обрати дисконтний варіант.
Наведені розрахунки показують, що комерційний кредит — досить дороге джерело фінансування, тому перед фірмою завжди стоїть питання, яким способом його зробити дешевшим. Проте торговельний кредит зручний для фірми, оскільки формуються два зустрічні кредитні потоки. Кожна фірма-кредитор одночасно є фірмою-дебітором за своїми рахунками на поставлені товари і послуги, тому фірма може бути нетто-кредитором або нетто-боржником. У кожному випадку політика фірми буде спрямована на зниження її заборгованості.

11.3. Банківський кредит

Види короткострокового банківського кредиту

Друге важливе джерело короткострокового фінансування банківський кредит. У Великобританії лондонські клірингові банки є головними кредиторами за короткостроковими кредитами, наданими підприємцям. На них припадає понад 50 % короткострокових позичок банківського сектору. У США дві третини бан­ківських позичок є короткостроковими.
Короткострокові позички комерційних банків за своєю сутністю є такими, що самі погашаються (self liquidating), оскільки вони використовуються здебільшого на поповнення сезонної або тимчасової нестачі оборотних активів, головним чином товарно-ма­теріальних запасів. Зростання за рахунок позички працюючого капіталу у кінцевому підсумку обумовлює збільшення коштів у позичальника, за рахунок чого погашається заборгованість перед банком. Повернення позички забезпечується вмонтованою, або автоматичною, схемою погашення. Короткострокова позичка, надана на 90 днів, може бути неодноразово пролонгована і, по суті, перетвориться в середньострокову. Банк при цьому посилює свій контроль над фінансовим станом клієнта. Якщо банк бажає обмежити пролонгацію позичок, він застосовує так зване чисте застереження, відповідно до якого фірма обов’язково має бути без боргів даному банку на період 30 або більше днів у році.
На практиці відомі різні види банківських позичок: незабезпечена позичка, забезпечена позичка, кредитна лінія, автоматично поновлюваний кредит, овердрафт.
Більшість наданих короткострокових позичок нічим не забезпечується. Звичайно вони видаються фірмам із високою кредитоспроможністю і швидкою оборотністю активів. Ставка за незабезпеченими кредитами, як правило, вища забезпечених. Застава може бути виражена у фінансових або реальних активах.

Процентна ставка за банківським кредитом

За договором про надання позички банк визначає процентну ставку ціну кредиту. У США процентні ставки, які встановлюються комерційними банками для своїх клієнтів, визначаються на підставі руху первинних ставок прайм рейт (prime rate). Прайм рейт являє собою мінімальну процентну ставку за незабезпеченими короткостроковими позичками, яка застосовується комерційними банками США в разі надання кредиту так званим першокласним позичальникам. У США прайм рейт звичайно вста­новлюється на відносно тривалий період.
У більшості країн з розвиненою ринковою економікою процен­тні ставки комерційних банків прив’язуються до так званих базових, стандартних ставок (base rate, standard rate). У Великобританії базова ставка на 1 % нижча прайм рейт. Понад 60 % кредитів клірингових банків надається за ставками, основою яких є базова ставка. Позичковий процент за банківським кредитом досить високий.
Ціна банківського кредиту встановлюється у вигляді номінальної процентної ставки. Крім номінальної, формується реальна процентна ставка, що залежить від інших умов кредитування, таких наприклад, як визначення компенсаційного залишку або порядку виплати процентів. Розглянемо на прикладах співвідношення між номінальною і реальною процентними ставками.
Ситуація
1. Корпорація оформила договір на одержання банківської позички в розмірі 500 000 дол., номінальна процентна ставка — 18 %. Визначимо реальну процентну ставку за формулою:

Реальна ставка збігається з номінальною, оскільки немає інших умов кредиту за договором.
2. Уведемо умову договору про компенсаційний залишок. У нашій ситуації для одержання позички корпорація повинна мати компенсаційний залишок у розмірі 15 % суми позички. Формула визначення реальної процентної ставки перетвориться таким чином:
.
Реальні позичкові кошти дорівнюють:
(0,1 – 0,15)500 000 = 425 000,
.
Отже, корпорація фактично одержить 425 000 дол. у вигляді позички, 75 000 дол. залишиться на рахунку фірми в банку як компенсаційний залишок. Зниження суми позички зумовить підвищення реальної процентної ставки до 21,2 %, тобто кредит подорожчає.
3. Уведемо умову договору, що стосується терміну виплати процентів за позичкою. Банк запропонував виплатити проценти авансом, тобто укласти договір про дисконтування позички. Фор­мула, що визначає процентну ставку, перетвориться далі:
.
У нашій ситуації:
.
Виплата процентів авансом призвела до подальшого зменшення реальної позички і підвищення процентної ставки до 26,9 %.

Кредитна лінія

У практиці кредитування часто застосовується так звана кредитна лінія (line of credit). Специфіка кредитування полягає в тому, що за договором банк надає клієнту позички протягом пев­ного періоду в межах узгодженого ліміту. Якщо фірма часто звертається за позичками в банк і має високі витрати, для їх зниження найкраще використовувати метод кредитної лінії. Банк надає позичку в розмірі визначеної, заздалегідь обумовленої максимальної суми на повторюваній основі, звичайно на один рік, одночасно фірма погашає позичку частинами.
Перевага цього методу полягає в тому, що фірма використовує позичку в сумі поточних потреб і погашає її в ті терміни, які їй найвигідніші. Звичайно кредитні лінії відкриваються під заставу майна. Реальна процентна ставка в разі кредитування за допомогою кредитної лінії розраховується за формулою:
.
Ситуація
Комерційний банк відкрив для фірми кредитну лінію на суму 500 000 дол. Фірма повинна підтримувати компенсаційний залишок у розмірі 12 % за непогашеними позичками і 10 % за невикористаною частиною кредиту. Номінальна процентна ставка позички — 18 %, компанія на даний момент бере в борг 300 000 дол.
Реальна процентна ставка розраховується в такий спосіб:
1) визначається сума необхідного компенсаційного залишку:


0,12 · 300 000 =

36 000

0,10 · 200 000 =

20 000

 

56 000

2) реальна процентна ставка становить:
.

Револьверний (автоматичний) кредит

Кредит, що автоматично відновлюється (Revolving Credit Agreement), надається клієнтам у межах певної встановленої суми і термінів погашення. Специфіка револьверного кредиту полягає в тому, що кредитування відбувається поступово, автоматично протягом певного терміну без додаткових переговорів між банком і клієнтом, у межах узгодженого ліміту. Кредитування автоматично відновлюється на вимогу клієнта. На відміну від кредитної лінії, револьверний кредит практично являє собою ланцюжок пролонгованих короткострокових кредитів.

Овердрафт

Англійські клірингові компанії кредитують фірми за принципом овердрафт (bank overdrafts), тобто за контокорентним
рахунком
.
Сутність овердрафту як форми короткострокового кредиту полягає в тому, що комерційний банк за договором дозволяє клієн­ту списати кошти зі свого рахунка на суму, що перевищує залишок, шляхом автоматичного надання кредиту на суму, якої бракує. Кредит може бути погашений у міру накопичення грошей на рахунку або у визначений термін на підставі договору.
Порівняно з розглянутими формами короткострокового кредитування овердрафт має низку переваг.
По-перше, клієнт банку одержує кредит негайно й автоматично його погашає.
По-друге, овердрафт відносно дешевий.
Комерційні банки у Великобританії звичайно стягують від 2 до 5 % понад базову ставку або ЛІБОР.
Недолік овердрафту полягає в тому, що банк лишає за собою право вимагати від клієнта негайного погашення заборгованості.
Укладаючи договір про відкриття контокорентного рахунка, комерційний банк вивчає кредитоспроможність і ліквідність корпорації. Овердрафт практично використовують корпорації із сезонним виробництвом; систематичне одержання кредиту протягом певного терміну і відсутність будь-яких штрафів за його непогашення значно знижують процентну ставку кредиту порівняно зі звичайним кредитуванням.
Ситуація
Фінансовий менеджер корпорації вирішує питання про укладання з комерційним банком кредитної угоди. Є два варіанти такої угоди — овердрафт і позичка. Стягнутий процент за двома варіантами однаковий, він становить 10 % річних (або 2,5 % за квартал).
Рух грошових потоків у наступному році має такий вигляд:

Рис. 11.3. Грошові потоки по місяцях року

Розв’язання

1. Визначаємо витрати корпорації за позичкою.
Корпорація на початку року одержує позичку в розмірі 500 000 ф. ст. Протягом шести місяців такий розмір позички перевищує потреби, тому зайві кошти можуть бути інвестовані за умови одержання 2 % у квартал. Таким чином, вартість позички становитиме:

 

Проценти за позичку

0,1 · 500 000

=

50 000 ф. ст.

Мінус

Проценти, отримані за інвестування
200 000 ф. ст. протягом перших шести
місяців (двох кварталів)

 

 

 

 

у січні—червні

200 000 · 0,04

=

8000 ф. ст.

 

у жовтні—грудні

500 000 · 0,02

=

10 000 ф. ст.

 

Усього витрати за позичкою

 

32 000 ф. ст.

2. Визначаємо витрати за овердрафтом.

 

I квартал

300 000 · 0,025

=

7500 ф. ст.

 

II квартал

300 000 · 0,025

=

7500 ф. ст.

 

III квартал

500 000 · 0,025

=

12 500 ф. ст.

 

IV квартал

 

 

0

 

Усього витрати за овердрафтом

 

27 500 ф. ст.

Отже, овердрафт має переваги порівняно з позичкою.


Росс С., Вестерфилд Р., Джордан Т. Основы корпоративных финансов. — С. 521.

Arnold G. Corporate Finance Management. — P. 500.

Block S. B., Hirt G. A. Foundations of Financial Management. — Fifth ed. — Home­wood, Illinois-Irwin, 1969. — P. 206.

Block S. B., Hirt G. A. Foundations of Financial Management. — Fifth ed. — Home­wood, Illinois-Irwin, 1969. — P. 207.

Arnold G. Corporate Financial Management. — P. 503—504.

Ibid. — Р. 503.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.